Рішення

від 22.10.2015 по справі 923/1608/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 р. Справа № 923/1608/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" м. Херсон

до: приватного підприємства "Брайт" м. Херсон

про стягнення 3987 грн. 89 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа ОСОБА_1, довір. від 30.07.2015 р.

від відповідача - не прибули

Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (позивач по справі) звернулося з позовом про стягнення з приватного підприємства "Брайт" (відповідач) 2214 грн. 85 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 1514 грн. 53 коп. заборгованості за понаддоговірне споживання електричної енергії, 246 грн. 03 коп. пені, 12 грн. 48 коп. 3% річних.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 22, 64 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 612, 625 Цивільного кодексу України, Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 року.

19.10.2015 року до суду повернулася ухвала про порушення справи від 11.09.2015р., яка була направлена на юридичну адресу приватного підприємства "Брайт", з поміткою поштового підприємства "за закінченням терміну зберігання".

05.10.2015 року до суду повернулася ухвала від 24.09.2015р. про відкладення справи, з поміткою поштового підприємства " за закінченням терміну зберігання ".

Відповідно до п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі, якщо копію ухвали про порушення провадження у справі, призначення її до розгляду, відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (повідомленою стороною, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника сторони справа може бути розглянута без його участі, якщо неявка представника не перешкоджає вирішенню спору.

Суд повідомляв відповідача про час і місце розгляду справи за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідач, з огляду на наведений зміст Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісного користування належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

За ст. 77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання може бути підставою для відкладення розгляду справи, коли з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,

в с т а н о в и в:

Між відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" та приватним підприємством "Брайт" 20.04.2007 року укладено договір про постачання електричної енергії № 3733 (далі Договір).

Відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008р. №514-VI найменування відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" змінено на Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго", що підтверджується копією статуту підприємства, в якому зазначено, що Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго".

Пунктом 2.1 договору сторони узгодили, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Згідно умов п.2.2.2. договору, постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару.

Відповідно до п.2.3.3. договору, споживач зобов'язався оплачувати вартість електричної енергії згідно із додатком №2 до договору.

Графік знімання показань засобів обліку електричної енергії та порядок розрахунків визначені додатком №2 до договору.

Відповідно до п. 1 додатку № 2 до Договору "Порядок розрахунків та графік зняття показань лічильників та подання їх до електропостачальної організації", відповідач знімає показання електролічильників 19 числа у місяці з 31 днем, 17 числа у місяці з 29 днями, 18 числа у місяці з 30 днями та 16 числа у місяці з 28 днями, та згідно абз. 1, 2 п.3 додатку №2 оформлює акт про обсяги використаної електроенергії за розрахунковий період, який надає його постачальнику не пізніше наступного робочого дня.

Пунктом 6.11 ПКЕЕ передбачено, що остаточний розрахунок споживача за електроенергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електроенергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електроенергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором.

Абзацом 8 п.1 додатку № 2 Договору передбачено, що рахунок відповідач повинен сплатити у термін, встановлений умовами договору, а саме: протягом 5 операційних (банківських) днів з моменту отримання даного рахунку.

Так, на виконання умов договору та п.6.39 ПКЕЕ позивач виставив відповідачу рахунок № 3733 від 28.04.2015 р. на суму 0.00 грн. за спожиту активну електричну енергію протягом квітня місяця 2015 р., розрахований за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період, а саме за березень 2014 р. рахунок №3733 від 28.04.2015 р. відповідачем отримано особисто. У зв'язку з тим, що відповідач для перерахунку не надав позивачу даних про обсяги споживання електричної енергії протягом наступних розрахункових періодів, позивачем було виставлено Рахунки №3733 від 28.05.2015 р., № 3733 від 25.06.2015 р., № 3733 від 27.07.2015 р. на загальну суму 2214 грн. 85 коп. за спожиту активну електричну енергію протягом травня-липня 2015 р., які були розраховані за величиною дозволеної потужності, встановленої умовами Договору, а саме: 3,5 кВт.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до п.6.11 ПКЕЕ рахунки були направлені відповідачу поштовим зв'язком.

Однак, надіслані позивачем рахунки відповідач не сплатив у визначені договором строки.

Таким діями відповідач порушував право позивача на отримання коштів за поставлену електроенергію.

Частиною 2 ст. 692 ЦКУ покладено на покупця обов'язок сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 2214 грн. 85 коп. за спожиту активну електричну енергію підлягають задоволенню.

Крім порушення строків оплати за спожиту протягом травня-липня 2015 року електроенергію відповідач також допустив перевищення договірних обсягів споживання електричної енергії в травні-липні 2015 року.

П. 4.1 ПКЕЕ передбачено, що постачання електроенергії всім споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договорами.

Відповідно до п. 5.1. Договору та п. 4.2. ПКЕЕ споживач до 15 листопада поточного року надає постачальникові відомості про обсяги очікуваного споживання електроенергії в наступному році з їх помісячним розподілом. В разі ненадання зазначених відомостей у встановлений договором термін, розмір очікуваного споживання електроенергії на наступний рік установлюється постачальником електроенергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року.

Так, на виконання вимог ПКЕЕ, умов Договору сторони 20.04.2007 року узгодили та підписали Додаток № 1 до Договору про встановлення договірного обсягу постачання електричної енергії, який вступає в дію починаючи з 20.04.2007 року і вважається щорічно пролонгованим, якщо немає підстав для зміни обсягів відпуску електроенергії.

Згідно з п. 4.4. ПКЕЕ Споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

Відповідач із заявами про коригування договірних величин споживання електричної енергії для позивача не звертався, а отже ліміти споживання електричної енергії для відповідача діяли в редакції Додатку № 1 від 20.04.2007 р. до Договору.

Ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період споживачі сплачують енергопостачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. Аналогічна норма закріплена в п.5 Додатку 2 до Договору).

Враховуючи абз.1. п.6.14 ПКЕЕ, згідно якого перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.

Так, сума штрафних санкцій за перевищення договірного обсягу споживання електричної енергії була включена в рахунки наступного періоду, а саме: за перевищення договірного обсягу споживання електричної енергії в травні місяці 2015 р. штрафна санкція була відображена в рахунку № 26843 від 01.06.2015 р., за перевищення договірного обсягу споживання електричної енергії; в червні місяці 2015 р. штрафну санкцію було включено в рахунок № 3733 від 27.07.2015 р. , за перевищення договірного обсягу споживання електричної енергії в липні місяці 2015 р. - відображено в рахунку №36565 від 28.07.2015 р. Рахунки відповідачу були направлені поштовим зв'язком.

Підпунктом 2 п. 10.2 ПКЕЕ передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електроенергії, а також здійснювати інші платежі згідно умов договору. Відповідно до пп. 1 п. 8.1. ПКЕЕ постачальник електроенергії має право на отримання від споживача своєчасної оплати електричної енергії.

Таким чином, обов'язок зі сплати понаддоговірної величини споживання електричної енергії виник у відповідача з моменту отримання ним рахунків № 26843 від 01.06.2015 р., № 3733 від 27.07.2015 р., № 36565 від 28.07.2015 р. Проте, станом на момент подання цієї позовної заяви, рахунки так і залишився неоплаченими.

Таким чином, на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість за перевищення договірного обсягу споживання електричної енергії в сумі 1514 грн. 53 коп.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

На підставі вищевикладеного та відповідно до п.6 Додатку 2 до Договору сторонами погоджено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується, а сума боргу повинна бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних.

Позивач здійснив нарахування пені в розмірі 246 грн. 03 коп. та 3% річних в розмірі 12 грн. 48 коп. за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань зі сплати виставлених позивачем рахунків за спожиту електроенергію за період січень-липень 2015 р.

Суд за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі "Ліга-Закон" перевірив розрахунок пені та 3% річних та встановив, що він здійснений позивачем арифметично та методологічно вірно.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 1218 грн. 00 коп. відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання у судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з приватного підприємства "Брайт" (73000, м. Херсон, вул. Нафтовиків, 50, оф.3, код ЄДРПОУ 24754583) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (73000 м. Херсон, вул. Пестеля, 5, код ЄДРПОУ 05396638):

- на рахунок зі спеціальним режимом використання № 26036300020852 в філії Херсонського обласного управління АТ "Ощадбанк" № 10021, МФО 352457, код 05396638, - 2214 грн. 85 коп. в т.ч. ПДВ заборгованості за спожиту активну електричну енергію протягом травня-липня 2015 р., 1514 грн. 53 коп. заборгованості за понаддоговірне споживання електричної енергії в травні-липні 2015 р.

- на поточний рахунок № 26008302852 ФХОУ АТ "Ощадбанк" у м. Херсоні, МФО 352457, код 05396638, - 246 грн. 03 коп. пені, 12 грн. 48 коп. 3% річних та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1218 грн. 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.10.2015р.

Суддя В.П.Ярошенко