Рішення

від 20.10.2015 по справі 926/1463/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р. Справа № 926/1463/15 За позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто ТБ"

про стягнення заборгованості - 57808,37 грн.

Суддя Гурин М.О.

Представники:

від позивача - ОСОБА_2, представник за довіреністю від 30.09.2015р.;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" ОСОБА_1 звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто ТБ" про стягнення заборгованості в сумі 63053,63грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 20.12.2013р. між сторонами укладено договір оренди частини нежитлового приміщення №1-1, згідно якого позивач (Орендодавець по договору ) передав, а відповідач (Орендар по договору) прийняв у тимчасове платне користування на умовах оренди частини нежитлового приміщення загальною площею 75 м?, розташоване на 1-му поверсі нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м.Чернівці, вул.Університетська, буд.20 (далі - Приміщення). 25.12.2013р. позивач передав приміщення за Актом приймання-передачі відповідачу на строк до 30.04.2016р. (п.4.1. Договору). Відповідно до п 5.1. договору сторони передбачили, що розмір орендної плати становить 2926,64 грн. в місяць, включаючи ПДВ. Згідно п.5.3. договору оренди плата нараховується починаючи з 121 календарного дня від дати передачі приміщення орендарю за Актом приймання-передачі (включно) по день повернення приміщення орендодавцю за Актом приймання-передачі (включно). Пунктом 5.5. договору встановлено, що орендна плата за п'ятий та наступні місяці оренди сплачується орендарем щомісячно в безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця безпосередньо на підставі даного договору без виставлення окремого рахунку та без складання актів приймання-передачі послуг оренди, не пізніше 10 числа кожного місяця, за попередній місяць. Далі позивач зазначає, що відповідач умови укладеного договору виконав не належним чином, у зв'язку чим заборгував позивачу за період з листопада 2014р. по липень 2015р. 63053,63грн., з яких 26339,76грн. орендної плати, 3483,00грн. компенсація вартості спожитої електроенергії, 5590,48 грн. компенсація вартості спожитого газу, 12588,56 грн. компенсація вартості орендної плати за земельну ділянку, 4787,66 грн. інфляційне збільшення суми боргу з орендної плати, 5581,53 грн. пені та 4682,64 грн. штрафу, які позивач просить стягнути в судовому порядку.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 08.09.2015р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 22.09.2015р.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 22.09.2015р. суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та відклав розгляд справи на 06.10.2015р. за участю представників сторін.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 06.10.2015р. у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання розгляд справи відкладено на 20.10.2015р.

На призначений день розгляду справи представник позивача просив задовольнити позов із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, вимоги ухвали від 06.10.2015р. без поважних причин не виконав.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого відповідача і ненадання ним витребуваних документів у світлі достатності наданого судом часу для реалізації процесуальних прав останнім у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Аналогічний зміст викладений також й в частині першій статті 173 Господарського кодексу України.

Так, 20.12.2013р. між сторонами укладено договір оренди частини нежитлового приміщення №1-1, згідно якого позивач (Орендодавець по договору ) передав, а відповідач (Орендар по договору) прийняв у тимчасове платне користування на умовах оренди частини нежитлового приміщення загальною площею 75 м?, розташоване на 1-му поверсі нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м.Чернівці, вул.Університетська, буд.20 (далі - Приміщення).

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вищевикладене, дослідивши договір оренди частини нежитлового приміщення №1-1, суд встановив, що даний договір є укладеним, оскільки між сторонами існувала домовленість, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Крім того, статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Враховуючи вищевказане, договір оренди частини нежитлового приміщення №1-1 станом на день розгляду справи є дійсним.

25.12.2013р. позивач передав приміщення за Актом приймання-передачі відповідачу на строк до 30.04.2016р. (п.4.1. Договору).

Відповідно до п 5.1. договору сторони передбачили, що розмір орендної плати становить 2926,64 грн. в місяць, включаючи ПДВ.

Згідно п.5.3. договору оренди плата нараховується починаючи з 121 календарного дня від дати передачі приміщення орендарю за Актом приймання-передачі (включно) по день повернення приміщення орендодавцю за Актом приймання-передачі (включно).

Пунктом 5.5. договору встановлено, що орендна плата за п'ятий та наступні місяці оренди сплачується орендарем щомісячно в безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця безпосередньо на підставі даного договору без виставлення окремого рахунку та без складання актів приймання-передачі послуг оренди, не пізніше 10 числа кожного місяця, за попередній місяць.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав повному обсязі, що підтверджується актом прийому-передачі майна.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим для виконання сторонами. Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до статей 525 , 526 Цивільного кодексу України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В розумінні ст. 286 Господарського кодексу України , ст. 762 Цивільного Кодексу України за користування майном по договору оренди (найму) з наймача, на вибір сторін у грошовій або натуральній формі справляється плата (орендна плата), розмір якої встановлюється договором.

Однак, відповідач умови укладеного договору виконав не належним чином, орендну плату за приміщення не сплачував, у зв'язку чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за період з листопада 2014р. по липень 2015р. у розмірі 26339,76 грн., що підтверджується розрахунком суми заборгованості, що доданий до заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Перевіривши правильність нарахування орендної плати, судом встановлено, що вона заснована на договірних відносинах між сторонами і є обґрунтованою та відповідає вимогам п.п. 5.1., 5.5. Договору оренди, а тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з компенсації вартості плати за земельну ділянку, суд пришов до висновку що вона підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.7 договору, починаючи з другого року оренди від дати підписання сторонами Акту прийому-передачі приміщення орендар протягом 5(п'яти) днів після отримання від орендодавця відповідного рахунку компенсує орендодавцю частину вартості орендної плати за земельну ділянку 0,1091 га, на якій розташована будівля. Розмір компенсації частини вартості орендної плати за земельну ділянку розраховується за відповідною формулою наведеною у договорі.

Як встановлено матеріалами справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав повному обсязі, що підтверджується розрахунком суми боргу, що доданий до заяви про зменшення розміру позовних вимог, актами прийому-передачі наданих послуг, рахунками-фактури та доказами надіслання їх відповідачу, які знаходяться в матеріалах справи, відповідач же в порушення умов договору орендну плату не сплачував, у зв'язку з чим позивач правомірно нарахував відповідачу суму компенсації вартості плати за земельну ділянку за період з грудня 2014р. по квітень 2015р. в розмірі 7343,30 грн.

Перевіривши правильність нарахування суми компенсації вартості плати за земельну ділянку за період з грудня 2014р. по квітень 2015р. в розмірі 7343,30 грн., суд прийшов до висновку, що позовні вимоги цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з компенсації вартості спожитої електроенергії та газу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.5.6 договору, оплата комунальних та експлуатаційних послуг, а саме холодне і гаряче водопостачання, водовідведення, електроенергія, центральне опалення, утримання будинку і прибудинкової території, орендна плата земельної ділянки, охорона приміщення, інше при необхідності, не входить до розрахунку орендної плати та компенсується орендарем пропорційно займаній площі згідно виставлених тарифів на такі послуги, що підтверджується оплаченими орендодавцем рахунками протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання від орендодавця відповідного рахунку або на підставі окремого укладених договорів.

Як встановлено матеріалами справи позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з компенсації вартості спожитої електроенергії в сумі 3483,00 грн. та заборгованість з компенсації вартості спожитого газу в сумі 5590,48 грн.

Як підтверджується рахунком-фактури №11.6 (ЕГ) від 22.07.2015р. щодо відшкодування витрат на електроенергію за травень-червень 2015р. та актом прийому-передачі наданих послуг від 31.07.2015р., копією списку згрупованих відправлень ПАТ «КБ «Надра» від 16.06.2015р., копією опису вкладеного в цінний лист - зокрема щодо компенсації вартості спожитої електроенергії за квітень 2015р. та газу за березень 2015р., також копією списку згрупованих відправлень ПАТ «КБ «Надра» від 24.07.2015р., копією фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист від 24.07.2015р. - зокрема, щодо електроенергії за травень-червень 2015р. та газу за березень 2015р. позивачем надсилались вищевказані рахунки-фактури за електроенергію та газ відповідачу.

Отже, сума заборгованості з компенсації вартості спожитої електроенергії, що підлягає стягненню, складає 1881,37грн . та сума заборгованості з компенсації вартості спожитого газу складає 1896,77 грн.

В решті позову в частині стягнення заборгованості з компенсації вартості спожитої електроенергії в розмірі 1601,63грн. та заборгованості з компенсації вартості спожитого газу в розмірі 3693,71грн. слід відмовити у зв'язку з недоведеністю.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України , боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення умов договору позивачем нараховано інфляційні за період з листопада 2014р. по квітень 2015р. в розмірі 4787,66 грн., яка є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 4 вказаної норми).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 1 ст. 231 Господарського кодексу України Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Пунктом 10.2.1 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період порушення за кожний день прострочки.

Відповідно до п.10.2.2 договору, у випадку порушення орендарем строків оплати платежів за договором більше ніж на 25 календарних днів орендар сплачує штраф у розмірі 20% простроченої суми.

Перевіривши правильність нарахування суми пені, судом встановлено, що в порушення вимог п.6 ст. 232 Господарського кодексу України , позивачем нараховано пеню більше ніж за 6 місяців.

Здійснивши перерахунок суми заявленої позивачем пені, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що обґрунтованим є розрахунок суми пені у розмірі 4936,87 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 2926.64 11.12.2014 - 05.02.2015 57 14.0000 % 0.077 % 127.97 2926.64 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19.5000 % 0.107 % 81.30 2926.64 04.03.2015 - 11.06.2015 100 30.0000 % 0.164 % 481.09 2926.64 11.01.2015 - 05.02.2015 26 14.0000 % 0.077 % 58.37 2926.64 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19.5000 % 0.107 % 81.30 2926.64 04.03.2015 - 11.07.2015 130 30.0000 % 0.164 % 625.42 2926.64 11.02.2015 - 03.03.2015 21 19.5000 % 0.107 % 65.67 2926.64 04.03.2015 - 11.08.2015 161 30.0000 % 0.164 % 774.56 2926.64 11.03.2015 - 25.08.2015 168 30.0000 % 0.164 % 808.23 2926.64 11.04.2015 - 25.08.2015 137 30.0000 % 0.164 % 659.10 2926.64 11.05.2015 - 25.08.2015 107 30.0000 % 0.164 % 514.77 2926.64 11.06.2015 - 25.08.2015 76 30.0000 % 0.164 % 365.63 2926.64 11.07.2015 - 25.08.2015 46 30.0000 % 0.164 % 221.30 2926.64 11.08.2015 - 25.08.2015 15 30.0000 % 0.164 % 72.16

Отже, сума пені що підлягає стягненню, складає 4936,87 грн.

В решті позову в частині стягнення пені в розмірі 644,66 грн. слід відмовити у зв'язку з необгрунтованістю.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу за порушення строків сплати орендної плати за період листопада 2014р. по червень 2015р. у розмірі 4682,64 грн., суд прийшов до висновку, що дана вимога заснована на договірних відносинах між сторонами і є обґрунтованою та відповідає вимогам п.п. 10.2.2 Договору оренди, а тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст. 34 ГПК України).

При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи із змісту ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Із врахуванням вищевикладених норм та фактичних обставин справи, суд вважає що позов підлягає задоволенню частково.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягненню підлягає 1001,93 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто ТБ" (58000, АДРЕСА_1 код 37722551) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема,15, код 20025456) заборгованість з орендної плати в сумі 26339,76 грн., заборгованість з компенсації вартості орендної плати за земельну ділянку в сумі 7343,30грн., заборгованість з компенсації вартості спожитої електроенергії в сумі 1881,37грн., заборгованість з компенсації вартості спожитого газу в сумі 1896,77 грн., інфляційні в сумі 4787,66 грн., пеню в сумі 4936,87 грн., штраф в сумі 4682,64 грн. та судовий збір в сумі 1001,93 грн.

3. В решті позову - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

У судовому засіданні 20.10.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписане та оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 26.10.2015 р.

Суддя М.О. Гурин