Постанова

від 15.10.2015 по справі 808/3620/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року 12:17Справа № 808/3620/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.

за участю секретаря судового засідання - Сірик К.Л.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до: Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області Приазовське відділення

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 27.03.2015 №0055081717 та від 10.06.2015 №0093081717

ВСТАНОВИВ:

03.07.2015 Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області Приазовське відділення (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 27.03.2015 №0055081717 та від 10.06.2015 №0093081717.

Ухвалою суду від 06.07.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №808/3620/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 21.07.2015.

Провадження у справі неодноразово зупинялося за клопотанням сторін для надання додаткових доказів

15.10.2015 провадження у справі поновлено.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 15.10.2014 на підставі ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з підстав, зазначених у позовній заяві. Зазначив що, господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «Модум» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Позивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту за спірними операціями. В акті перевірки про висновки про безтоварність господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Модум» пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності інших контрагентів, що є неприпустимим як за законодавством України, так і міжнародними нормами. Підприємства несуть виключно індивідуальну відповідальність за виконання ними свого обов'язку по сплаті податку, оскільки на них законодавством покладено обов'язок ведення податкового обліку та подання звітності. Отже, спірні податкові повідомлення - рішення винесені відповідачем без урахування фактичних обставин, з порушенням діючого законодавства є протиправними та підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні з позовними вимогами не погодився, з підстав, викладених у запереченнях на позов. Зазначив, що в ході проведення перевірки підприємства позивача встановлено, що основним постачальником ФОП ОСОБА_3 у липні 2014 року є ТОВ «Модум», код ЄДРПОУ 38783987. Перевіркою встановлений факт безтоварності господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Модум». Так, ТОВ «Модум» виписано в адресу ФОП ОСОБА_3 податкові накладні на поставку запасних частин на загальну суму 1 114 321, 26 грн., у т.ч. ПДВ 185 720, 21 грн. Згідно з Єдиним реєстром податкових накладних (далі - ЄРПН), податкові накладні виписані в адресу ФОП ОСОБА_3, зареєстровані в ЄРПН з кодами товару згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_2, НОМЕР_4. Позивачем до перевірки не були надані документи, що підтверджують транспортування вищевказаного товару та акти на установку запасних частин на автомобілі. Отже, до перевірки позивачем надані первинні документи, складені з порушенням вимог статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, відповідно, не мають юридичної сили і доказовості вчинених господарських операцій. Вважає висновки податкової обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення - рішення правомірними. Просить у задоволенні позову відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, в період часу з 25.02.2015 по 03.03.2015 фахівцями відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Модум» (код ЄДРПОУ 38783987) за липень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 11.03.2015 №54/08-17-17/НОМЕР_5 (далі - акт перевірки).

Згідно з актом перевірки ТОВ «Модум» виписало в адресу ФОП ОСОБА_3 податкові накладні на поставку запасних частин на загальну суму 1114321,26 грн., у т.ч. ПДВ 185720,21 грн.

Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні, виписані в адресу ФОП ОСОБА_3, зареєстровані в ЄРПН з кодами товару згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_2, НОМЕР_4.

Позивачем до перевірки не були надані документи, що підтверджують транспортування вищевказаного товару та акти на установку запасних частин на автомобілі. Згідно акту перевірки розрахунки між підприємствами проведені у безготівковій формі. Суми податку на додану вартість, визначені в податкових накладних, включені ФОП ОСОБА_4 до складу податкового кредиту податкових декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року у сумі 185720 грн. та відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідно до довідки ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя від 03.12.2014 №113/08-25-22-012/38783987 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Модум» за липень 2014 року з питання документального підтвердження господарських відносин із ФОП ОСОБА_3 звіркою ТОВ «Модум» частково документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ФОП ОСОБА_3, їх вид, якість, обсяг та розрахунки за липень 2014, у зв'язку з тим, що підприємством не було надано документи щодо придбання товарів (робіт, послуг). Звіркою ТОВ «Модум» встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ФОП ОСОБА_3 за липень 2014.

Згідно з актом ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя про неможливість проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Модум» при взаємовідносинах з ТОВ «Віста -2014» (33906550) за липень 2014 року від 03.11.2014 №307/08-25-22-011/38783987 від 03.11.2014 №307/08-25-22-011/38783987 перевіркою ТОВ «Модум» не можливо підтвердити або спростувати реальність здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Віста-2014» у липні 2014 та подальшої реалізації у зв'язку з ненаданнм первинних документів до перевірки.

Відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН ТОВ «Модум» в 2014 році не придбавав у вітчизняних та іноземних постачальників запасні частини з відповідними кодами УКТ ЗЕД, на поставку яких виписав податкові накладні в адресу ФОП ОСОБА_3 В матеріалах перевірки зазначено, що операції з придбання товару ФОП ОСОБА_3 у ТОВ «Модум» на загальну суму 1 114 321,26 грн., у т.ч. ПДВ 185 720,21 грн. не підтверджуються поставкою по ланцюгу постачання та є безтоварними.

За результатами перевірки зроблено висновок, що внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціях із ТОВ «Модум» платником порушено: п.198.1, п.198.2. ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за липень 2014 року суму 185720 грн.

27.03.2015 Приморською ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області Приазовське відділення було винесено податкове повідомлення- рішення №0055081717, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 232 150 грн., у тому числі за основним платежем - 185 720 грн., за штрафними санкціями - 46 430 грн.

Також, 10.06.2015 Приморською ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області Приазовське відділення винесено податкове повідомлення-рішення №0093081717, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 232150грн., у тому числі за основним платежем у сумі 0грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 46 430 грн. Як пояснив відповідач в зазначеному податковому повідомленні-рішенні внаслідок описки помилково прописом зазначено «двісті тридцять дві тисячі сто п'ятдесят гривень 00 копійок».

Не погодившись із податковим повідомленням - рішенням від 27.03.2015 за №0055081717 позивач оскаржив його до ГУ ДФС у Запорізькій області та ДФС України.

Рішеннями ГУ ДФС у Запорізькій області від 27.05.2015 та ДФС України від 22.06.2015 податкове повідомлення - рішення від 27.03.2015 за №0055081717 залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Податкове повідомлення - рішення від 10.06.2015 за №0093081717 в адміністративному порядку не оскаржувалось, оскільки, як пояснив позивач, отримано поштою тільки 25.06.2015.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, Податковим кодексом встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

При винесенні податкових повідомлень-рішень, Приморська ОДПІ виходила з того, що нею був встановлений факт безтоварності господарських взаємовідносин між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Модум».

В акті перевірки відповідач посилання на те, що відповідно до акту ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя №307/08-25-22-011/38783987 від 03.11.2014 «Про неможливість проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Модум» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Віста- 2014» (код СДРПОУ 33906550) за липень 2014 року встановлено факти незнаходження ТОВ «Модум» за юридичною адресою та неможливістю провести перевірку у зв'язку з ненаданням первинних документів.

Тобто, у зв'язку із відсутністю ТОВ «Модум» за своєю юридичною адресою станом на 04.09.2014 не було отримано жодних первинних документів від даного підприємства для проведення зустрічної звірки.

Крім того, як вказано в акті, ТОВ «Модум» до звірки не надано документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості, а порядок транспортування (фізичного переміщення) указаних активів не підтверджено товарно-транспортними накладними або актами прийому-передачі товару. ТОВ «Модум» до звірки не надано жодного первинного документу, який би підтверджував якість реалізованого товару.

Зазначається, що відповідно до поданого Реєстру отриманих та виданих податкових накладних (№904864552 від 20.08.2014) встановлено, що в розділі 1 «Отримані податкові накладні» ТОВ «Модум» задекларовано суму податкового кредиту від ТОВ «Віста -2014» 2140912,49 грн., що складає 86% в загальному обсязі податкового кредиту липня 2014 року Також, за № НОМЕР_6 від 29.08.2014 згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», поданого за серпень 2014 року ТОВ «Модум» збільшує податковий кредит на 618897,4 грн. по операціях з ТОВ «Віста-2014», здійснених у липні 2014 року

Так, ТОВ «Віста-2014» на адресу ТОВ «Модум» виписано 286 шт. податкових накладних на суму ПДВ 2 759 809,89грн.

Проте, в акті зроблено суперечливі висновки щодо неможливості реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ «Віста-2014» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства, так як зазначається в акті перевірки, операції між ТОВ «Віста-2014» та контрагентами не можливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких видів робіт, послуг, постачання ТМЦ або здійснення діяльності.

Ці висновки грунтуються на тому, що за результатами виходу за податковою адресою ТОВ «Віста-2014» оперативним управлінням ДПІ у м.Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області складено довідку №1450/21-03-07-04 від 03.09.2014 про встановлення місцезнаходження (місце проживання) платника податків, згідно з якою місцезнаходження платника податків не встановлено та/або встановлено, що суб'єкт господарювання зареєстрований на осіб, які до діяльності юридичної чи фізичної особи - підприємця жодного відношення не мають.

Також, даним підприємством до перевірки не надано жодних первинних та бухгалтерських документів: договорів, накладних, товарно - транспортних накладних, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь - яких інших первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Суд вважає висновки відповідача про безтоварність операцій позивача з ТОВ «Модум» помилковими та такими, що не базуються на фактичних обставинах справи.

У перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_3 мав фактичні дійсні господарські відносини з ТОВ «Модум», про що свідчать первинні документи, які складались в результаті придбання товарно-матеріальних цінностей.

Матеріалами справи встановлено, що ФОП ОСОБА_3 у липні 2014 року у ТОВ «Модум» дійсно були придбані запчастини в асортименті на загальну суму 1 114 321,26 грн., у т.ч. ПДВ 185 720,21 грн., що підтверджується наступними первинними документами: Податковими накладними: №265 від 21.07.2014, №309 від 24.07.2014, №363 від 28.07.2014, №405 від 31.07.2014 на загальну суму 1 114 321,26 грн., у тому числі ПДВ 185 720,21 грн.; видатковими накладними РН-0000346 від 21.07.2014, РН-0000326 від 24.07.2014, РН-0000327 від 28.07.2014, №РН-0000328 від 31.07.2014 на загальну суму 1 114 321,26 грн., у т.ч. ПДВ 185 720,21 грн.; платіжними дорученнями № 547 від 29.07.2014 на суму 29721,30грн., № 559 від 05.08.2014 на суму 19565,00грн., № 566 від 13.08.2014 на суму 87320,00грн., № 580 від 14.08.2014 на суму 64284,00грн., № 579 від 14.08.2014 на суму 149684,00грн., № 592 від 18.08.2014 на суму 239300грн., № 598 від 19.08.2014 на суму 193480,72грн., № 605 від 20.08.2014 на суму 70793,24грн., № 604 від 20.08.2014 на суму 61801,00грн., № 615 від 27.08.2014 на суму 198372,00грн.

Всі придбані у ТОВ «Модум» запасні частини були використані у підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_3 та встановлені в процесі ремонту на транспортні засоби, що обслуговують виробничу діяльність приватного підприємця, про що складені відповідні акти про списання. Для провадження господарської діяльності у позивача є в наявності численні транспортні засоби та ремонтні майстерні на підтвердження чого позивачем надані документи щодо реєстрації транспортних засобів, трудові договори з найманими працівниками, правоустановчі документи на ремонтні майстерні.

Таким чином, враховуючи наявність у ФОП ОСОБА_3 договору поставки продукції від 18.07.2014 за № 1807/14, податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів були включені до податкового кредиту, доказів сплати за поставлені товари та подальше їх використання у господарській діяльності, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні, договір поставки не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, суд вважає, що ФОП ОСОБА_3 правомірно включив суми податку на додану вартість по отриманим товарам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиними і належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

В акті перевірки відсутнє посилання на те, що податок на додану вартість віднесений до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених з порушенням діючого законодавства.

Віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту здійснено по першій події відповідно до вимог законодавства.

Інших обмежень щодо права на податковий кредит, для операції, по яким податкові накладні не підлягають державної реєстрації, законодавством не передбачено.

Окрім того, порушення контрагентом вимог податкового законодавства чи не виконання ним своїх зобов'язань перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки, відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не може бути.

Статтею 3 Закону України №996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем не доведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам Закону.

Щодо ненадання позивачем до перевірки товаро - транспортних накладних, суд зазначає наступне.

З визначення товарно-транспортної накладної, яке міститься у Правилах перевезення вантажів автомобільним транспортом, Постанові № 207 від 25.02.2009 року «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» не вбачається обов'язковість її застосування для цілей податкового обліку, у тому числі і для визначення суми податкового кредиту.

Окрім того, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів.

Слід зважити також на те, що товарно-транспортна накладна, виходячи зі змісту п.11.5 Наказу Міністерством транспорту № 363 від 14.10.1997, є документом вантажовідправника або перевізника, а не одержувача ТМЦ.

Як пояснив позивач перевезення запасних частин за договором поставки здійснювалося власним транспортом позивача, про що свідчать накази та посвідчення про відрядження.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач в акті перевірки не зазначає про відсутність товарно-транспортних накладних у позивача як на підставу нереальності взаємовідносин, а посилається на відсутність товарно-транспортних накладних саме у ТОВ «Віста-2014», тобто контрагента ТОВ «Модум».

Також суд враховує, що згідно з актом ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя про неможливість проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Модум» при взаємовідносинах з ТОВ «Віста -2014» за липень 2014 року від 03.11.2014 №307/08-25-22-011/38783987 від 03.11.2014 №307/08-25-22-011/38783987 перевіркою ТОВ «Модум» не можливо підтвердити або спростувати реальність здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Віста-2014» у липні 2014 та подальшої реалізації у зв'язку з ненаданнм первинних документів до перевірки. А відповідно до довідки ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя від 03.12.2014 №113/08-25-22-012/38783987 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Модум» за липень 2014 року з питання документального підтвердження господарських відносин із ФОП ОСОБА_3 звіркою ТОВ «Модум» частково документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ФОП ОСОБА_3, їх вид, якість, обсяг та розрахунки за липень 2014, у зв'язку з тим, що підприємством не було надано документи щодо придбання товарів (робіт, послуг). Звіркою ТОВ «Модум» встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ФОП ОСОБА_3 за липень 2014.

В судовому засіданні представником позивача на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із вищезазначеним контрагентом (ТОВ «Модум») були надані для долучення до матеріалів справи усі документи, що засвідчують вчинення таких операцій з безпосереднім постачальником позивача, які також знайшли своє відображення у акті перевірки, зокрема: договір, податкові накладні, видаткові накладні, банківські документи за липень 2014 року, тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту в зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, рішення якого згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського Суду з прав людини по справі В«БулвесВ» АД проти Болгарії від 22.01.2009 судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Відповідачем не доведена обізнаність позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності. Аналогічні висновки зроблені Європейським судом з прав людини в рішенні від 09.01.2007 у справі В«Інтерсплав проти УкраїниВ» .

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про відсутність правопорушення з боку позивача, у зв'язку з чим спірні рішення є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області Приазовське відділення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області Приазовське відділення від 27.03.2015 №00550811717, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 232 150 грн. 00 коп., у тому числі: за основним платежем у сумі 185720 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 46430 грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області Приазовське відділення від 10.06.2015 №00930811717, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 232 150 грн. 00 коп., у тому числі: за основним платежем у сумі 0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 46430 грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області Приазовське відділення (72102, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Кірова, 63, ЄДРПОУ 39539495) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (72420, Запорізька область, Приазовський район, смт.Нововасилівка, вул. Млинна, 8 буд.9, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) судовий збір у розмірі 4 872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий