Постанова

від 20.07.2015 по справі 810/1874/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2015 року № 810/1874/15

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лапія С.М.,

при секретарі судового засідання - Феленюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біовест НДК" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Біовест НДК" з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.11.2014 №№0001482204, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 та НОМЕР_4.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими і протиправними.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовних вимог не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ "Біовест НДК" перебуває на податковому обліку в Ірпінській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

Податковим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Біовест НДК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.06.2011 по 31.12.2013.

За наслідками перевірки складено Акт від 24.10.2014 № 1139/22-4/37696438, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем:

- п. 44.1 ст. 44, п. 135.5 ст. 135, п. 138.10 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого за нижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 2 690 518 грн., у т.ч. за 2012 рік в розмірі 1 106 528 грн. (І півріччя 2012 року в розмірі 153 215 грн., за 3 квартал 2012 року в розмірі 169145 грн., за 4 квартал 2012 року в розмірі 784 168 грн.), за 2013 рік в розмірі 1 583 990 грн.;

- п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України, а саме - неподання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І пів річчя 2012 року, відповідальність за що передбачена п. 120.1 ст. 120 ПК України;

- ст.ст. 22, 138, 185, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п.201.10 ст. 201 ПК України , в резуль таті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2 285 637 грн., у т.ч. за листопад 2012 року на суму 317 828 грн., у грудні 2012 року на суму 235 000 грн., у січні 2013 року на суму 511 827 грн., у бе резні 2013 року на суму 8 482 грн., у жовтні 2013 року на суму 712 500 грн., у грудні 2013 ро ку на суму 500 000 грн.;

- п. 1, п.2 ст. 3 та п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п.п. 2.10, 3.5 та 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

На підставі висновків Акту перевірки Ірпінською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.11.2014:

- № НОМЕР_5, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 3 363 147,50 грн., з яких 2 690 518,00 грн. - за основним платежем, та 672 629,50 - штрафних (фінансових) санкцій;

- № НОМЕР_1, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170,00 грн.;

- № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3 428 455,50 грн., з яких 2 285 637 грн. - за основним платежем, та 1 142 818,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій:

- № НОМЕР_3, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на суму 22 535,77 грн.;

- № НОМЕР_4, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення абз. 2 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» на суму 17 992,66 грн.

Вважаючи висновки Ірпінської ОДПІ необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Щодо позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2014 № НОМЕР_5, № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, суд зазначає наступне.

Так, на обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач стверджує, що податкові зобов'язання, валові витрати та податковий кредит сформовані за наслідками господарських взаємовідносин з його контрагентами на підставі належним чином оформлених податкових накладних, а тому висновки податкового органу про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими.

Як встановлено судом, ТОВ «Біовест НДК» укладались договори на постачання товарів з ТОВ «Фірма ТК «Комфорт» (код ЄДРПОУ 37535626), яке є основним покупцем продукції ТМ «Salamander», «Твист» і право власності на реалізований товар перейшло до ТОВ «Фірма ТК «Комфорт», а віднесення витрат з просування продукції, що реалізується в роздрібних мережах, на вітринах та площах суб'єктів господарювання, з якими укладання договорів згідно наданих документів в ході перевірки не здійснювалось.

Так, у перевіряємий період ТОВ «Біовест НДК» мало господарські відносини з наступними суб'єктами господарювання.

ТОВ «Біовест НДК» (Замовник) укладено договір від 01.10.2013 № 01/10/2013-1 з ТОВ «Е-Еліт» (Виконавець).

У жовтні 2013 року відповідно до наданих документів позивачем отримано від ТОВ «Е-Еліт» послуги на загальну суму 3 075 000 грн., у т.ч. ПДВ - 512 500,00 грн., а саме: згідно умов договору Замовник отримує послуги щодо дослідження активності конкурентів, споживчого попиту, динаміки розвитку ринку на території України торгової марки «Salamander» за період з 01.10.2013 по 31.10.2013, на підтвердження надання послуг позивачем додано до матеріалів справи акти наданих послуг від 31.10.2013 № 98 на загальну суму 1 225 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 204 166,67 грн.

До акту прийому-передачі зазначених послуг надано звіти, відповідно до яких інформаційні послуги надавались у торгово-роздрібних точках «АТБ», «ДЦ», «Фуршет», «Сільпо», «Караван», «Велика Кишеня» (у містах Алушта, Вознесенськ, Джанкой, Дніпродзержинськ, Євпаторія, Красноперекопськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Миколаїв, ОСОБА_1, Алчевськ, Антрацит, Горлівка, Дніпропетровська, Донецьк, Біла Церква, Бердичів, Бровари, Вінниця, Житомир, Київ та ін.).

Також згідно умов зазначеного договору позивач отримував послуги щодо дослідження активності конкурентів, споживчого попиту, динаміки розвитку ринку на території України торгової марки «Твист» за період з 01.10.2013 по 31.10.2013. На підтвердження надання послуг позивачем додано до матеріалів справи акт наданих послуг від 31.10.2013 № 101 на загальну суму 1 075 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 179 166,67 грн.

До акту прийому-передачі зазначених послуг надано звіти, відповідно до яких інформаційні послуги надавались у торгово-роздрібних точках «Епіцентр», «Нова Лінія», «Фуршет», «ДЦ», «Космо», «Сільпо», «Метро» (у містах Київ, Бориспіль, Бровари, Одеса, Полтава, Харків, Дніпродзержинськ, Євпаторія, Красноперекопськ, Запоріжжя. Кривий Ріг, Миколаїв, Нікополь, ОСОБА_1, Алчевськ, Антрацит, Горлівка, Дніпропетровська, Донецьк, Біла Церква, Бердичів, Бровари Вінниця, Житомир та ін.).

Також згідно умов зазначеного договору позивач отримував інформаційні послуги зі збору та розповсюдження інформації про свою продукцію та стимулювання збуту продукції торгових марок «Salamander» за період з 01.10.2013 по 31.10.2013. На підтвердження отримання послуг позивачем додано до матеріалів справи акт наданих послуг від 31.10.2013 № 99 на загальну суму 775 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 129 166,67 грн. До акту прийому-передачі таких послуг додано звіти, відповідно до яких інформаційні послуги надавались у торгово-роздрібних точках «Про Стор», «Амстор», «Обжора», «БУМ (у містах Алчевськ, Горлівка, Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя, Маріуполь, Київ, Кривий Ріг та ін).

Як встановлено судом, на час проведення перевірки возрахунки за отримані послуги позивачем не проведено та станом на 31.12.2013 рахується кредиторська заборгованість у сумі 3 075 000,00 грн.

На підставі вказаних документів позивачем сформовано дані податкової звітності та віднесено вказану суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту з ПДВ, а також до витрат податкової декларації з податку на прибуток.

У той же час, зі змісту акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 13.02.2014 №485/26-55-22-07, який отримано податковим органом, встановлено неможливість встановлення місцезнаходження ТОВ «Е-Еліт».

Відповідно до податкової звітності, яка в наявності у податкового органу, чисельність працюючих складає 8 чоловік (звільнені 02.12.2013), підприємство не має відповідних трудових ресурсів та матеріальної бази для надання послуг та виконання робіт, які були предметом господарських взаємовідносин з позивачем.

Крім того, декларація з податку на прибуток підприємств за 2013 рік до податкового органу позивачем не подана.

Також ТОВ «Біовест НДК» (Замовник) укладено договір від 02.10.2013 №02/10/2013-1 з ТОВ «Геракл Інвест» (Виконавець, ).

Як стверджує позивач, у жовтні 2013 року ним отримано від ТОВ «Геракл Інвест» послуг на загальну суму 1 200 000грн., у т.ч. ПДВ - 200 000,грн.

Так, згідно умов зазначеного договору Замовник отримує інформаційні послуги зі збору та розповсюдження інформації продукції Замовника та стимулювання збуту продукції торгових марок «Твист» за період з 01.10.2013 по 31.10.2013. На підтвердження надання послуг позивачем долучено до матеріалів справи акт наданих послуг від 31.10.2013 № 50 на загальну суму 1 200 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 200 000,00 грн. До акту додано звіти, відповідно до яких інформаційні послу ги надавались у торгово-роздрібних точках «Про Стор», «Амстор», «Обжора», «БУМ (у містах Алчевськ, Горлівка, Дніпропет ровськ, Донецьк, Запоріжжя, Маріуполь, Харків, Хмельницький, Київ, Кривий Ріг та ін.).

Розрахунки за отримані послуги станом на час проведення перевірки податковим органом не проведені.

На підставі вказаних документів позивачем сформовано дані податкової звітності та віднесено вказану суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту з ПДВ, а також до витрат податкової декларації з податку на прибуток.

У той же час, податковим органом відповідно до автоматизованої системи співставлення та згідно даних встановлено, що контрагент позивача має стан «7» - відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ анульовано за ініціативою податкового органу.

Також ТОВ «Біовест НДК» (Замовник) укладено договір від 28.10.2013 №28/10/2013-1 з ТОВ «Агрофід Інвест» (Виконавець).

Так, у листопаді 2013 року ТОВ «Біовест НДК» відповідно до наданих документів отримано послуги на загальну суму 3 000 000,0 грн., у т.ч. ПДВ - 500 000,0 грн., а саме, згідно умов договору позивач отримував послуги з дослідження активності конкурентів, споживчого попиту, динаміки розвитку ринку на території України торгової марки «Твист» за період з 01.11.2013 по 30.11.2013. На підтвердження реальності отримання послуг позивачем додано до матеріалів справи акт прийому-передачі наданих послуг від 30.11.2013 № 78 на загальну суму 1 700 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 283 333,33 грн.

До акту прийому-передачі послуг позивачем додано звіти, відповідно до яких інформаційні послуги надавались у торгово-роздрібних точках «АТБ», «ДЦ», «Фуршет», «Сільпо», «Караван», «Велика Кишеня» (у містах Алушта, Вознесенськ, Джанкой, Дніпродзержинськ, Євпаторія, Красноперекопськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Миколаїв, ОСОБА_1, Алчевськ, Антрацит, Горлівка, Дніпропетровська, Донецьк, Біла Церква, Бердичів, Бровари, Вінниця, Житомир, Київ та ін.).

Також згідно умов договору позивачем отримано інформаційні послуги зі збору та розповсюдження, інформацію про продукцію та стимулювання збуту продукції торгових марок «Salamander» за листопад 2013 року. На підтвердження надання послуг позивачем додано до матеріалів справи акт прийому-передачі наданих послуг від 30.11.2013 № 79 на загальну суму 1 300 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 216 666,67 грн.

До акту прийому-передачі послуг надано звіти, згідно яких інформаційні послуги надавались у торгово-роздрібних точках «Епіцентр», «Нова Лінія», «Фуршет», «ДЦ». «Космо», «Сільпо», «Метро» (у містах Київ, Бориспіль, Бровари, Одеса, Полтава, Харків, Дніпродзержинськ, Євпаторія, Запоріжжя, Кривий Ріг, Миколаїв, Нікополь, ОСОБА_1, Алчевськ, Антрацит, Горлівка, Дніпропетровська, Донецька, Біла Церква, Бердичів, Бровари, Вінниця, Житомир та ін.).

Розрахунки за отримані послуги станом на час проведення перевірки податковим органом не проведені.

На підставі вказаних документів позивачем сформовано дані податкової звітності та віднесено вказану суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту з ПДВ, а також до витрат податкової декларації з податку на прибуток.

У той же час, згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 21.01.2014 №224/26-55-08 неможливо встановити місцезнаходження ТОВ «Агрофід Інвест». Відповідно до податкової звітності чисельність працюючих складає 7 чоловік, з яких 6 чоловік прийняті на роботу 01.10.2013, отже, у підприємства не має відповідних трудових ресурсів та матеріальної бази для надання послуг та виконання робіт, які були предметом господарських взаємовідносин з позивачем.

Крім того, судом встановлені взаємовідносини позивача з суб'єктами господарювання, яких господарськими судами визнано банкрутами, зокрема.

ТОВ "Торгтрансгудз" (код за ЄДРПОУ 38150662), яке знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, має стан платника « 11» - припинено, але не знято з обліку, основний вид діяльності - організація будівництва та будівель; свідоцтво платника ПДВ від 18.05.2012 анульовано 24.03.2014 у зв'язку з ліквідацією банкрута.

Як стверджує позивач, у вересні 2012 року ним отримано від ТОВ «Торгтрансгудз» послуги інформаційно-консультаційного характеру на загальну суму 134 484,0 грн., у т.ч. ПДВ - 22 414,00 грн.

На підтвердження реальності отримання послуг позивачем надано суду акти приймання-передачі послуг від 28.09.2012 № 1078 на загальну суму 76 484,00 грн.. у т.ч. ПДВ - 12 747,34 грн., від 28.09.2012 на загальну суму 20 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3 333,34 грн., від 28.09.2012 №1077 на загальну суму 76 484,00 грн., у т.ч. ПДВ - 12 747,34 грн.

Розрахунки за отримані послуги згідно умов додаткової угоди № 01 від 12.08.2013 проведені у век сельній формі у серпні 2013 року.

Проте, постановою господарського суду Запорізької області від 01.01.2014 по справі № 908/4175/13 дане підприємство визна но банкрутом.

Також ТОВ «Нью девелопмент лімітед лоу» (код за ЄДРПОУ 37727366) знаходиться на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, стан платника « 11» - припинено, але не знято з обліку, основний вид діяльності - будівництво житлових і нежитлових будівель; свідоцтво платника ПДВ від 20.02.2012 анульовано 31.10.2013 у зв'язку з ліквідацією банкрута.

Як стверджує позивач, у вересні 2012 року ним отримано від ТОВ «Нью девелопмент лімітед лоу» послуги оренди та пакування готової продукції на загальну суму 309 976,81 грн., у т.ч. ПДВ - 51 662,81 грн.

Отримання послуг підтверджується актами наданих послуг від 28.09.2012 року №1151 на загальну суму 152673,55 грн в т.ч. ПДВ 25445,60 грн., від 09.2012 року №1152 на загальну суму 157303,26 грн в т.ч. ПДВ 26217,21 грн.

Розрахунки за отримані послуги згідно умов додаткових угод № 01 від 01.08.2013 року та № 01 від 02.08.2013 проведені у вексельній формі у серпні 2013 року.

Проте, постановою господарського суду Запорізької області від 25.07.2013 у справі №8/2299/13 дане товариство визнано банкрутом.

Також ТОВ "Флюід тівіай" (код за ЄДРПОУ 38203902) знаходиться на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Мідоходів у м. Києві, стан платника « 11» - припинено, але не знято з обліку, основний вид діяльності - діяльність у сфері радіомовлення; свідоцтво платника ПДВ від 03.05.2012 анульовано 24.03.2014 у зв'язку з ліквідацією банкрута.

Як стверджує позивач, у вересні 2012 року ним отримано від ТОВ «Флюід тівіай» послуги на загальну суму 600 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 100 000,00 грн., а саме - маркетингові послуги, що забезпечують функціонування діяльності у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту товарів ТМ Замовника, тобто ТОВ «Біовест НДК», політики цін, організації та управління руху товарів Замовника до споживача, дослідження та аналіз споживчого попиту, послуги зі збору та розповсюдження інформації про товари ТМ Замовника та послуги з реклами будь якими рекламними засобами, зокрема: розміщення рекламних матеріалів Замовника на телебаченні (ефірному та кабельному), в мережі Інтернет, виготовлення та розміщення зовнішньої та внутрішньої реклами, розробка ідей та дизайну рекламної продукції та ін.

На підтвердження отримання послуг позивачем надано суду акти приймання-передачі наданих послуг від 28.09.2012 № 614 на загальну суму 276 000,00 грн.. у т.ч. ПДВ - 46 000,00 грн., від 28.09.2012 №613 на загальну суму 324 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 54 000,00 грн.

Розрахунки за отримані послуги згідно умов додаткової угоди № 01 від 13.08.2013 проведені у вексельній формі у серпні 2013 року.

Проте, постановою господарського суду Запорізької області від 10.01.2014 у справі № 908/4169/13 дане підприємство визнано банкрутом.

Також ТОВ "Хелсі ком'юніті продактс" (код за ЄДРПОУ 37727633) знаходиться на обліку в ДПІ у Шевченківському районі В«У Міндоходів у м. Києві, стан платника « 11» припинено, але не знято з обліку, основний вид діяльності - оптова торгівля фармацевтичними товарами; свідоцтво платника ПДВ від 05.07.2011 анульовано 14.10.2013 у зв'язку з ліквідацією банкрута.

Як стверджує позивач, у червні 2012 року ним отримано від ТОВ «Хелсі ком'юніті продактс» послуги на загальну суму 141 285,37 грн., у т.ч. ПДВ - 23 547,57 грн., а саме - послуги здачі в оперативну оренду основних засобів (обладнання), що зна ходиться за адресою м. Ворзель, вул. Ковельська, 10 (склад), на підтвердження чого надано акт прийому-передачі майна (обладнання) від 01.05.2012 року. Також згідно договору від 14.04.2012 №05 останнім надавались позивачу послуги з виконання робіт щодо комплектації (пакування) готової продукції. На підтвердження реальності отримання послуг позивачем надано суду акти прийому-передачі від 30.06.2012 № 1590 на загальну суму 91 604,37 грн., у т.ч. ПДВ - 15 267,40 грн. та № 1591 на загальну суму 49 681,00 грн., у т.ч. ПДВ - 8 280,17 грн.

Розрахунки за отримані послуги згідно умов додаткових угод проведені у вексельній формі 15.08.2013, на підтвердження чого позивачем надано акт приймання-передачі векселів від 15.08.2013.

Проте, постановою господарського суду Одеської області від 12.08.2013 у справі №916/1711/13 дане підприємство визнано банкрутом.

Також, ТОВ "Сервісмуві" (код за ЄДРПОУ 38124909), яке знаходиться на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, має стан платника « 11» - припинено, але не знято з обліку, основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля; свідоцтво платника ПДВ від 03.05.2012 анульовано 21.10.2013 у зв'язку з ліквідацією банкрутства.

Як стверджує позивач, у червні 2012 року ним отримано від ТОВ «Сервісмуві» послуги на загальну суму 656 314,02 грн., у т.ч. ПДВ - 109 385,67 грн., а саме - послуги інформаційно-консультативного характеру щодо сприяння укладанню договорів поставки та здійснення поставок протягом періоду співпраці, самостійне здійснення необхідної комерційно-маркетингової роботи, секретарські послуги та послуги з перекладу. На підтвердження реальності отримання послуг позивачем надано суду актами приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2012: № 1022 на загальну суму 126 018,00 грн., у т.ч. ПДВ - 21 003,00 грн., № 1023 на загальну суму 131 100,00 грн., у т.ч. ПДВ - 21 850,00 грн., №1024 на загальну суму 124 200,00 грн., у т.ч. ПДВ - 20 700,00 грн., № 1025 на загальну суму 215 496,00 грн., у т.ч. ПДВ - 359 16,00 грн., № 1021 на загальну суму 59 500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 9 916,67 грн.

Як стверджує позивач, розрахунки за отримані послуги згідно умов додаткової угоди № 01 від 05.08.2013 проведені у вексельній нормі у серпні 2013 року.

Проте, постановою господарського суду Запорізької області від 24.07.2013 у справі № 908/2300/13 дане підприємство визнано банкрутом.

Також ТОВ "Прайд Девелопмент" (код за ЄДРПОУ 38238830), яке знаходиться на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, має стан платника « 30» - в стані переходу до іншої ДПІ, основний вид діяльності - будівництво житлових і не житлових будівель.

Як стверджує позивач, у грудні 2012 року ним отримано від ТОВ «Прайд Девелопмент» послуги на за гальну суму 1 680 960,00 грн., у т.ч. ПДВ - 280 160,00 грн., а саме - маркетингові послуги, що забезпе чують функціонування діяльності у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту товарів ТМ Замовника, тобто ТОВ «Біовест НДК», політики цін, організації та управління руху товарів Замовника до споживача, дослідження та аналіз споживчого попи ту, послуги зі збору та розповсюдження інформації про товари ТМ Замовника та послуги з реклами будь якими рекламними засобами, зокрема: розміщення рекламних матеріалів Замовника на телебаченні (ефірному та кабельному), в пресі, мережі Інтернет, виготовлення та розміщення зовнішньої та внутрішньої реклами, розробка ідей та дизайну рекламної продукції та ін.

На підтвердження реальності отримання послуг позивачем надано акти наданих послуг від 31.12.2012: № 3118 на загальну суму 552 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 92 000,00 грн., №3119 на загальну суму 533 760,00 грн., у т.ч. ПДВ 88 960,00 грн.

Розрахунки за отримані послуги згідно умов додаткових угод проведені у вексельній формі у березні 2013 року.

Також, ТОВ "Рост-юг" (код за ЄДРПОУ 38238830), яке знаходиться на обліку в Індустріальній ОДПІ м. Харкова, має стан платника « 0», основний вид-діяльності - неспеціалізована оптова торгівля; свідоцтво платника ПДВ від 01.10.2012 анульовано 07.05.2013 за власним бажанням платника.

Як стверджує позивач, у листопаді 2012 року ним отримано від ТОВ «Рост-юг» послуги на загальну су му 2 800 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 466 666,67 грн., а саме - послуги з передпродажної підготовки товарів ТМ Замовника, тобто ТОВ «Біовест НДК», його розфасовку, розстановку на торгових полицях і оформлення в місцях реалізації споживачам, та маркетингові послуги, що забезпечують функціонування діяльності у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту, політики цін, організації та управління руху товарів Замовника до споживача, дослідження та аналіз споживчого попиту, послуги зі збору та розповсюдження інформації про товари ТМ Замовника та послуги з реклами будь-якими рекламними засобами, зокрема: розміщення рекламних матеріалів Замовника на телебаченні (ефірному та кабельному), в мережі Інтернет, виготовлення та розміщення зовнішньої та внутрішньої реклами, розробка ідей та дизайну рекламної продукції та ін.

На підтвердження реальності отримання послуг позивачем надано суду акти приймання-передачі послуг від 30.11.2012: № 347 на загальну суму 494 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 82 333,34 грн., №346 на загальну суму 488 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 81 333,34 грн., №345 на загальну суму 916 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 152 666,67 грн., №344 на загальну суму 902 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 150 333,34 грн.

Розрахунки за отримані послуги згідно умов додаткових угоди проведені у вексельній формі у листопаді та грудні 2012 року.

Дослідивши перелічені документи, суд приходить до висновку, що позивачем не було дотримано вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат, а отже, і правомірності відображення їх у податковій звітності, оскільки первинні документи, надані позивачем на підтвердження реальності укладених договору з його контрагентами, не можуть вважатись належними доказами у справі.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета, крім мінімізації оподаткування. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною сутністю операцій та такий правочин визнається недійсним. При цьому обов'язок доказування розумного змісту покладається на учасників правочину (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Halifax).

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, відсутність реального вчинення господарських операцій та як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п. 44.1 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідних операцій.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Пунктом 2.4 цього ж Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочинну ще не підтверджує його виконання. Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Для об'єктивності даних податкового обліку преюдиційне значення має не те, про що сторони домовилися між собою, а те, що вони вчинили, тобто, не зміст зобов'язання, а його фактичне виконання.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції відповідає нормам Податкового кодексу України.

Так, згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Проте позивачем не доведено суду дійсної ділової доцільності укладення та виконання вказаних вище господарських договорів та їх реального впливу на майновий стан та господарську діяльність.

Так, позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що придбання вказаних послуг мало за собою як наслідок збільшення обсягу реалізованої продукції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що надані до матеріалів справи первинні документи всупереч вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не відображають реального змісту господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Тому за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально вірно складених, але недостовірних документів, або сплати грошових коштів.

Наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

Оскільки позивачем не підтверджені витрати на придбання послуг належними первинними документами та їх зв'язок із його господарською діяльністю, віднесення сум сплачених за вказаними правочинами до валових витрат, а сум податку на додану вартість з вартості таких послуг (товарів) - до податкового кредиту, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків податкового органу та правомірність прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень.

Частиною 1 ст. 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч. 1 ст. 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого рішення. Водночас, докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається на обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача та доказами, наявними в матеріалах справи, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині оскарження податкових повідомлень-рішень №0002592203 та №0002602203, суд зазначає наступне.

Так, вказані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків Акту перевірки про порушення позивачем п. 1, п.2 ст. 3 та п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п.п. 2.10, 3.5 та 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

З матеріалів перевірки слідує, що ТОВ «Біовест НДК» усі надходження і видачу готівки в національній валюті відображає у касовій книзі.

ТОВ «Біовест НДК» має центральну касу, веде одну касову книгу в центральній касі для обліку операцій з готівкою в національній валюті, яка пронумерована, прошнурована та скріплена відбитком печатки підприємства.

Так, в ході перевірки податковим органом встановлено факти приймання готівкових коштів в касу підприємства без видачі будь-яких розрахункових документів встановленої форми.

Зокрема, згідно прибуткового касового ордеру (далі ПКО) №1 від 21.05.2013 в касу підприємства внесено готівкові кошти у сумі 2 681,67 грн., проте, платник не вказаний, відомості щодо отримання готівки з банку відсутні, квитанція до ПКО №1 від 21.05.2013 платнику не видавалась.

Також, згідно ПКО №2 від 04.07.2013 в касу підприємства внесено готівкові кошти у сумі 1 550,27 грн., проте, платник не вказаний, відомості щодо отримання готівки з банку відсутні, квитанція ПКО № 2 від 04.07.2015 не видавалась.

Також, згідно ПКО № 3 від 04.07.2013 в касу підприємства внесено готівкові кошти у сумі 300,02 грн., проте, платник не вказаний, відомості щодо отримання готівки з банку відсутні, квитанція ПКО №3 від 04.07.2013 не видавалась.

Також, згідно ПКО №4 від 04.10.2013 в касу підприємства внесено готівкові кошти у сумі 1 826,09 грн., платник - ОСОБА_2, проте, квитанція ПКО №4 від 04.07.2013 платнику не видавалась.

Також, згідно ПКО №5 від 05.11.2013 в касу підприємства внесено готівкові кошти у сумі 2 070,79 грн., платник - ОСОБА_2Е, проте, квитанція ПКО №2 від 04.07.2013 платнику не видавалась.

З викладеного слідує, що позивачем порушено порядок проведення розрахунків, визначений п.2 ст. 3 та п.1 ст. 9 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР, та вимоги п.3.3 розділу 3 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 265 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», оскільки Пунктом 1 ст. 9 Закону №265 передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не засовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахункових операцій у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку;

Пунктом 3.3 розділу 3 Постанови №637 передбачено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордеру) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Під час роботи з готівкою касири (особи, що виконують їх функції) керуються правилами визначення платі банкнот і монет Національного банку України.

Таким чином, у випадку недотримання вимог п. 1 ст. 9 Закону №265 та п.3.3 Постанови №637 для приймання готівки ТОВ «Біовест НДК» слід було зареєструвати реєстратор розрахункових операцій та видавати особі, яка отримує товар або послуги, або відмовляється від них, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму операції, що в свою чергу передбачено п. 2 ст. 3 Закону № 265.

Також, у перевіряємий період ТОВ «Біовест НДК» наказом №1/10 від 01.10.2013 встановлено ліміт залишку готівки в касі у розмірі 17 грн.

В ході перевірки встановлено, що 21.05.2013 з каси підприємства за видатковим касовим ордером №1 видано готівкові кошти на заробітну плату працівникам ТОВ «Біовест НДК» згідно платіжних відомостей № 23 від 20.05.2013 та №24 від 20.05.2013.

Перевіркою вказаних відомостей встановлено, що відомість на виплату грошей №23 від 20.05.2013 не підтверджена підписом одержувача, а саме - відсутній підпис про одержання готівки гр. ОСОБА_3 на суму 1042,87 грн., що в свою чергу призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 21.05.2013.

Також перевіркою встановлено, що 04.10.2013 з каси підприємства за видатковим касовим ордером №1 видано готівкові кошти без ідентифікації особи, яка отримала готівку, підстав для її видачі та без формування додатків до нього. Паспортні дані отримувача готівки за вказаним видатковим ордером відсутні, підпис про одержання готівки у сумі 1826,09 грн. також відсутній, що в свою чергу призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 04.10.2013.

Вказаними діями позивачем порушено норми п. 3.5 розділу 3 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Крім того, в ході перевірки встановлено, що згідно стор. №4 касової книги підприємства та ПКО №5, 05.11.2013 надходження до каси підприємства склали 2 670,79 грн., підставою для їх внесення вказано повернення надлишково перерахованих коштів. Залишок готівкових коштів на кінець робочого дня 05.11.2013 склав 2070,79 грн.

Згідно стор. 5 касової книги підприємства залишок готівки на початок наступного операційного дня 14.11.2013 склав 2 070,79 грн., які на підставі видаткового касового ордеру №5 від 14.11.2013 та відомості №81 були виплачені як заробітна плата громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується їх підписами.

Отже, підприємство тримало в касі готівкові кошти, які належать до фонду оплати праці, понад встановлений ліміт каси протягом 9 календарних чи/або 6 робочих днів, чим порушено вимоги п. 2.10 розділу 2 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», що у свою чергу призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на початок робочого дня 11.11.2013 - 13.11.2013.

Будь-яких доказів та пояснень, які б спростовували вказані висновки податкового органу та обставини, відображені в Акті перевірки, позивачем суду не надано.

Частиною 1 ст. 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч. 1 ст. 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого рішення. Водночас, докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається на обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача та доказами, наявними в матеріалах справи, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

З урахуванням розміру майнових вимог, заявлених позивачем, ставка судового збору при зверненні до суду з даним позовом 4 872,00 грн., у зв'язку з чим сплачено судовий збір у сумі 487,20 грн. (квитанція від 28.04.2015 № 94).

Отже, решта суми судового збору у розмірі 4 384,20 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 69, 70, 71, 94, 97, 122, 158-163, 167, 254, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біовест НДК" до Державного бюджету України судові витрати у сумі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24 липня 2015 р.