Постанова

від 20.10.2015 по справі п/811/2020/15

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2015 року Справа № П/811/2020/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі: судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Давидос" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.01.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні рішення були винесені на підставі акту від 12.01.2015 р. № 2/11-26/2200/3750692 про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Давидос" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 02.03.2011 р. по 31.12.2013 р., згідно з висновками якого встановлено порушення вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до заниження податку на прибуток на суму 236 343,00 грн. та завищення податкового кредиту на суму 269 390,00 грн.. Натомість, позивач не погоджується із зазначеними висновками, оскільки вони не відповідають дійсності, суперечать наданим документам первинного бухгалтерського та податкового обліку. Так, позивач не погоджується з порушенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки вважає, що усі господарські правовідносини з постачальниками ТМЦ підтверджується складеними первинними документами та відображенні в бухгалтерському і податковому обліку. Надані на перевірку товариством документи містять конкретний перелік, обсяг та зміст, якісні характеристики ТМЦ, що свідчить про призначення ТМЦ для використання в господарській діяльності. Враховуючи вищевикладене, на думку позивача, податковий орган безпідставно і необґрунтовано дійшов висновку про заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги повністю, просили суд їх задовольнити з підстав, зазначених в позові. Також, представниками у судовому засіданні подано суду заяву про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження (т.14 а.с.4).

Відповідач позовні вимоги не визнав, подав суду заперечення згідно змісту якого зазначив, що перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п.134.1, п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України та ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2, п.3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 236 343,00 грн. при віднесенні на витрати товару, використання якого не пов'язане з господарською діяльністю. Крім того, на порушення пп. "а" п.198.1, п.198.2, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України позивачем завищено податковий кредит всього в сумі 269 390 грн., з них 243 939 грн. внаслідок віднесення до собівартості витрат, що не пов'язані з господарською діяльністю; 18 114 грн. внаслідок віднесення до адміністративних витрат, витрат, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача; 7 337 грн. внаслідок включення до його складу ПДВ без наявності податкових накладних. Таким чином, за результатами розгляду матеріалів перевірки Олександрійською ОДПІ, з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 Податкового кодексу України, прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.01.2015 року за №0000052200 та №0000062200, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають (т.1 а.с.182-184).

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 підтримав подані заперечення та просив суд в задоволені позову відмовити. Щодо заявленого представниками позивача клопотання та подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Згідно ч.4 ст.122 КАС України - особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

При цьому, за приписами ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відтак, заслухавши думку представників сторін та на підставі усної ухвали, прийнятої у судовому засіданні і занесеної до журналу судового засідання суд дійшов висновку про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в справі документи та матеріали, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Встановлено, що в період з 09.12.2014 р. по 29.12.2014 р. посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Давидос" (код за ЄДРПОУ 37540692) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.03.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт №2/11-26/2200/37540692 від 12.01.2015 р. (т.1 а.с.15-37).

Згідно висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

1. п.134.1, п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України та ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2, п.3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 236343 грн., в тому числі:

- за І квартал 2012 року - 48 171 грн.,

- за півріччя 2012 року - 104 359 грн.,

- за три квартали 2012 року - 164 695 грн.,

- за 2012 рік - 233 317 грн.,

- за 2013 рік - 3026 грн.,

внаслідок завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування всього на суму 1 126 959 грн., у тому числі:

- за І квартал 2012 року - 229 387 грн.,

- за II квартал 2012 року - 267 558 грн.,

- за III квартал 2012 року - 287 319 грн.,

- за IV квартал 2012 року - 326 771 грн.,

- за 2013 рік - 15 924 грн., внаслідок віднесення на витрати товару, використання якого не пов'язане з господарською діяльністю;

2. пп. "а" п.198.1, п.198.2, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством завищено податковий кредит всього в сумі 269390 грн., внаслідок порушень:

- пп. "а" п.198.1 і п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України на суму 243 939 грн., у тому числі: серпень 2011 р. - 5015 грн., вересень 2011 р. - 4226 грн., жовтень 2011 р. - 10673 грн., листопад 2011 р. - 9192 грн., грудень 2011 р. - 11168 грн., січень 2012 р. - 14368 грн., лютий 2012 р. - 13989 грн., березень 2012 р. - 17521 грн., квітень 2012 р. - 19815 грн., травень 2012 р. - 18807 грн., червень 2012 р. - 14939 грн., липень 2012 р. - 21336 грн., серпень 2012 р. - 18298 грн., вересень 2012 р. - 17830 грн., жовтень 2012 р. - 23653 грн., листопад 2012 р. - 9235 грн., грудень 2012 р. - 10689 грн., січень 2013 р. - 3185 грн., внаслідок віднесення до собівартості витрат, що не пов'язані з господарською діяльністю;

- пп. "а" п.198.1 і п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України на суму 18 114 грн., у тому числі: вересень 2012 р. - 18114 грн., внаслідок віднесення до адміністративних витрат, витрат, що не пов'язані з господарською діяльністю;

- п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України на суму 7337 грн., в тому числі: жовтень 2011 р. - 975 грн., листопад 2012 р. - 1353 грн., січень 2013 р. - 1760 грн., лютий 2013 р. - 1760 грн., березень 2013 р. - 1489 грн., внаслідок включення до його складу ПДВ без наявності податкових накладних.

Позивачем подано заперечення від 15.01.2015 р. №1501_1 (т.1 а.с.49-62) на акт від 12.01.2015 р., за результатами розгляду якого відповідач дійшов висновку про обґрунтованість висновків перевірки, про що повідомлено листом від 22.01.2015 р. вих..№188/10/11-26/22-00-42 (т.1 а.с.63-67).

На підставі акту перевірки та з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 Податкового кодексу України, винесено податкові повідомлення-рішення від 22.01.2015 року:

- № НОМЕР_2, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 285 176,25 грн., з яких: 228 141 грн. - за основним платежем, 57 036,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.68, 186-186а);

- № НОМЕР_1, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 295 427,75 грн., з яких: 236 343 грн. - за основним платежем, 59 085,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.69, 185).

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 22.01.2015 р. залишені без змін.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступні фактичні обставини у справі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п.1, 3 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Олександрійська ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржено.

І. Завищення податкового кредиту всього в сумі 228 141 грн..

Як вбачається з акту перевірки №2/11-26/2200/37540692 від 12.01.2015р. (т.1 а.с.15-37), за період з 02.03.2011 по 31.12.2013 ТОВ "Давидос" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 4 439 869 грн.. При цьому, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за цей період встановлено його завищення всього в сумі 269 390 грн., у тому числі: серпень 2011 р. - 5015 грн., вересень 2011 р. - 4226 грн., жовтень 2011 р. - 11648 грн., листопад 2011 р. - 9192 грн., грудень 2011 р. - 11168 грн., січень 2012 р. - 14368 грн., лютий 2012 р. - 13989 грн., березень 2012 р. - 17521 грн., квітень 2012 р. - 19815 грн., травень 2012 р. - 18807 грн., червень 2012 р. - 14939 грн., липень 2012 р. - 21336 грн., серпень 2012 р. - 18298 грн., вересень 2012 р. - 35944 грн., жовтень 2012 р. - 23653 грн., листопад 2012 р. - 10588 грн., грудень 2012 р. - 10689 грн., січень 2013 р. - 4945 грн., лютий 2013 р. - 1760 грн., березень 2013 р. - 1489 грн..

Зазначені висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що перевіркою встановлено, що ТОВ "Давидос" мало взаємовідносини з ТОВ "Бизнесстиль", ТОВ "Торговий дім "Технокредо", ТОВ "Сінта-Д" та ПП "Текстиль-Д". При цьому, на підтвердження реальності господарських відносин з вищезазначеними контрагентами позивачем до перевірки не було надано документи щодо відповідності сертифікату якості на отримані матеріали, маркування заводу-виробника. Також, не надано документи, які підтверджують факт транспортування матеріалів (товарно-транспортні накладні, шляхові листи) обов'язковість ведення яких передбачено ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні". Таким чином, відповідач дійшов висновку, що при відсутності зазначених первинних документів неможливо підтвердити реальність проведених позивачем господарських відносин з урахуванням їх виду, обсягу, якості і розрахунків з постачальниками в зв'язку з відсутністю факту (законного джерела) реального походження товару (активу) та неможливістю його руху по ланцюгу від виробника, а будь-які первинні документи мають силу лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Також, в ході перевірки не надані документи на списання матеріалів у виробництво (лімітно-забірні картки, акти на списання матеріалів, накладні на внутрішнє переміщення). Таким чином, підприємство не було підтверджено використання матеріалів у виробництві, отже, відсутній зв'язок таких матеріалів з господарською діяльністю.

У поданих суду запереченнях (т.1 а.с.182-184) представник відповідача також посилався на те, що як свідчать матеріали справи, ТОВ "Давидос" наведено відомості про оприбуткування ТМЦ, отримані від ТОВ "Бизнесстиль", ТОВ "Торговий дім "Технокредо", ТОВ "Сінта-Д" та ПП "Текстиль-Д", але ні в ході перевірки не надані документи бухгалтерського обліку, які свідчили б про рух матеріалів від постачальника на склад, зі складу на виробництво і про їх фактичне використання в господарській діяльності підприємства, а саме для виготовлення меблів. Відтак, в ході планової виїзної перевірки ТОВ "Давидос" встановлено документальне отримання та оприбуткування ТМЦ, при цьому документами первинного бухгалтерського обліку не підтверджено фактичне використання підприємством таких ТМЦ у господарській діяльності на всіх стадіях виробничого процесу, як то оприбуткування запасів на склад; списання запасів на виробництво; облік зворотних відходів, отриманих в процесі виробництва; списання витрат на виробництво на собівартість готової продукції, тощо.

Перевіркою також було встановлено, що ТОВ "Давидос" віднесено до рядка 06.1 Декларації "Адміністративні витрати" суму у розмірі 90 571,66 грн. на підставі акту виконаних робіт № 2933 від 06.10.2012 р. та договору №50 від 20.06.2012 р., укладеному із ТОВ "Київський міжнародний контрактовий ярмарок". Враховуючи недостатність первинних документів, наданих в ході перевірки (акт виконаних робіт без первинних документів), відповідач вважає неможливим дану операцію вважати такою, що пов'язана з господарською діяльністю ТОВ "Давидос".

Також, при перевірці реєстрів отриманих податкових накладних, декларацій з ПДВ, додатків до них, уточнюючих розрахунків, податкових накладних встановлено, що ТОВ "Давидос" віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 7337,17 грн., без наявності податкових накладних.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу та зазначає наступне.

Згідно вимог ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За правилами ч.1, 2 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже, підприємство не має права на податковий кредит у разі відсутності податкової накладної чи митної декларації, що позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Ст. 201 Податкового кодексу України встановлено порядок складання та вимоги до податкових накладних.

Відповідно до вимог п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статус позивача та його контрагентів як платників ПДВ не заперечувався у судовому засіданні.

Позивачем відображено в податковому обліку та віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціях з придбання товарів у ТОВ "Торговий дім "Технокредо" на загальну суму 602 999,92 грн., в тому числі ПДВ 100 499,99 грн. (т.9 а.с.213-216).

Судом встановлено, що між ТОВ "Давидос" (покупець) та ТОВ "ТД "Технокредо" (постачальник) було укладено Договір поставки № 200 від 11.01.2012 року, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - комплектуючі для виробництва меблів, номенклатура, кількість і ціна якого зазначені в товарних накладних (т.1 а.с.138-139).

На виконання умов вказаного Договору ТОВ "ТД "Технокредо" поставлено ТОВ "Давидос" товар на загальну суму 602 999,92 грн., в т.ч. ПДВ - 100 499,99 грн., що підтверджується:

- видатковими накладними та прибутковими ордерами (т.2 а.с.38-250, т.3 а.с.1-98);

- податковими накладними (т.4 а.с.33-192).

Позивачем відображено в податковому обліку та віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціях з придбання товарів у ПП "Текстиль Д" на загальну суму 103 031,86 грн., в тому числі ПДВ 17 171,97 грн. (т.9 а.с.212).

Судом встановлено, що між ТОВ "Давидос" (Покупець) та ПП "Текстиль Д" (Постачальник) укладено Договір поставки №114 від 29.08.2011 року (т.1 а.с.141), предметом якого є поставка товару, асортимент, кількість, ціна якого зазначається в кожному конкретному випадку в специфікації, рахунках, заявках та інших документах за згодою сторін.

На виконання умов цього договору поставлено товару на загальну суму 103 031,86 грн., в т.ч. ПДВ 17 171,97 грн., що підтверджується:

- видатковими накладними та прибутковими ордерами (т.3 а.с.200-235);

- податковими накладними (т.4 а.с.193-209).

Позивачем відображено в податковому обліку та віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціях з придбання товарів у ПП "Сінта-Д" на загальну суму 699 138,94 грн., в тому числі ПДВ 116 523,16 грн. (т.9 а.с.210-211).

Встановлено, що між ТОВ "Давидос" (Покупець) та ТОВ "Сінта-Д" (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу №05/08 від 25.08.2011 року, згідно якого Продавець зобов'язується поставити Покупцю, а Покупець прийняти і оплатити товар - комплектуючі для виробництва меблів, номенклатура, кількість та ціна якого вказана в товарних накладних (т.1 а.с.140-).

На виконання умов цього договору поставлено товару на загальну суму 699 138,94 грн., в т.ч. ПДВ 116 523,16 грн., що підтверджується:

- видатковими накладними та прибутковими ордерами (т.3 а.с.99-199);

- податковими накладними (т.3 а.с.236-251, т.4 а.с.1-32).

Розрахунки за поставлений товар проводились шляхом перерахування грошових коштів ТОВ "Давидос" на розрахункові рахунки ТОВ "ТД "Технокредо", ПП "Текстиль Д" та ТОВ "Сінта-Д" (т.4 а.с.210-248, т.5 а.с.1-258, т.6 а.с.1-33).

Як пояснив представник позивача, станом на 31.12.2013 р. кредиторська заборгованість відсутня.

Транспортування товару, як пояснив представник позивача, здійснено ТОВ "Давидос" власним транспортом на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії подорожніх листів (т.10 а.с.1-250, т.11 а.с.1-231, т.12 а.с.1-191)

Вказані господарські взаємовідносини ТОВ "Давидос" з ТОВ "ТД "Технокредо", ПП "Текстиль Д" та ТОВ "Сінта-Д" щодо придбання товарів відображено в податковому обліку та віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, що підтверджується наявними в справі податковими деклараціями з ПДВ (в т.ч. додатками до них) та реєстрами виданих та отриманих податкових накладних (т.13 а.с.1-141).

Отримання, оприбуткування та подальше використання позивачем отриманого товару у власній господарській діяльності підтверджено: актами списання ТМЦ (т.6 а.с.34-249, т.7 а.с.1-250, т.8 а.с.1-260, т.9 а.с.1-147), відомостями обліку залишку матеріалів на складі (т.13 а.с.142-214) та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку (т.13 а.с.215-254).

Судом також встановлено, що між ТОВ "Давидос" (Експонент) та ТОВ "Київський міжнародний контрактовий ярмарок" (Організатор) було укладено Договір № 50 від 20.06.2012 р., предметом якого є виконання/надання Організатором комплексу робіт/послуг по організації участі Експонента у виставці "Design Living Tendency 2012" в період з 03.10.2012 р. по 06.10.2012 р. за адресою: м. Київ, спеціалізований виставковий центр "КиївЕкспоПлаза", вул. Салютна, 2-Б (т.2 а.с.14-15).

Згідно п.4 Договору, загальна вартість участі Експонента у виставці за весь період складає 108 686,00 грн., в т.ч. ПДВ 18 114,33 грн..

Виконання умов даного Договору - надання послуг по організації заходів та участі і виставці, підтверджено: Актом про надання послуг № 2933 від 06.10.12 р. на суму 108 686 грн., в т.ч. ПДВ 18 114,34 грн. (т.2 а.с.16), накладною на внутрішнє переміщення № ПМ-000012 від 28.09.12 р. (т.2 а.с.17), товарно-транспортною накладною №12 від 28.09.12р. (т.2 а.с.18), кошторисом участі в спеціалізованій виставці (т.2 а.с.19), наказом від 01.07.12 р. "Про підготовку до участі у Міжнародній виставці KIFF- Київський міжнародний меблевий форум 2012" (т.2 а.с.20).

Матеріалами справи також спростовано доводи відповідача в частині віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 7337,17 грн. без наявності податкових накладних, в тому числі: у листопаді 2012 р. по контрагенту ТОВ "ТД "ТЕХНОКРЕДО" в сумі 1353 грн.; у жовтні 2011 р. по контрагенту ТОВ "ЮВІК" в сумі 975 грн.; у січні-березні 2013 р. по контрагенту ТОВ "ФОРМІКА" в сумі 5009,17 грн. (т.1 а.с.235-250, т.2 а.с.1-13).

Отже, з аналізу наведених вище норм законодавства та правовідносин позивача з вказаними підприємствами-контрагентами вбачається, що позивачем, окрім декларування податкового кредиту з податку на додану вартість, дотримано всіх обов'язкових вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Судом також враховано, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, є не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними суб'єктами господарювання було одержання позивачем податкової вигоди. Також, відповідачем не наведено доказів того, що Договори укладені позивачем з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Крім того, відповідачем не доведено факт, що дані юридичні особи були створені з відома або за участі позивача з метою ухилення від сплати податків, порушення економічних інтересів держави.

До того ж, за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України № 21-47а10 від 31.01.2011р., чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

На підставі вищевказаного суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно збільшено ТОВ "Давидос" грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, у розмірі 228 141,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 57 036,25 грн., тому податкове повідомлення-рішення від 22.01.2015 року № НОМЕР_2 є протиправним та підлягає скасуванню.

ІІ. Заниження податку на прибуток на загальну суму 236 343 грн..

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Давидос" за період з 02.03.2011 по 31.12.2013 задекларовано податок на прибуток у сумі 181 199,00 грн.. При цьому, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за вищевказаний період встановлено його заниження всього у сумі 236 343 грн., в тому числі: за І квартал 2012 року - 48 171 грн., за півріччя 2012 року - 104 359 грн., за три квартали 2012 року - 164 695 грн., за 2012 рік - 233 317 грн., за 2013 рік - 3026 грн..

Згідно вимог п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, котрі враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, платник податків має право віднести будь-які витрати до складу витрат за умови їх здійснення в межах своєї господарської діяльності, документального підтвердження відповідних витрат шляхом оформлення первинних документів відповідно до вимог чинного законодавства.

ТОВ "Давидос" зареєстроване як юридична особа, має відокремлене майно та самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в установах банку, найманих працівників (саном на 31.12.2013 р. - 274 особи), основним видом діяльності якого є виробництво меблів (т.1 а.с.38-41, т.9 а.с.148-204). Отримані ТОВ "Давидос" від ТОВ "ТД "Технокредо", ПП "Текстиль Д", ТОВ "Сінта-Д" товар, ТОВ "Київський міжнародний контрактовий ярмарок" послуги використано у господарській діяльності, що підтверджено наявними в справі доказами (т.6 а.с.34-249, т.7 а.с.1-250, т.8 а.с.1-260, т.9 а.с.1-147, т.13 а.с.142-214, т.13 а.с.215-254). Позивачем по бухгалтерському та податковому обліку відображено придбання у вказаних підприємств товарів та послуг. В свою чергу, дані контрагенти, що не спростовано податковим органом, були зареєстровані як юридичні особи.

Відтак, враховуючи вид діяльності ТОВ "Давидос", суд дійшов висновку, що отримані товари та послуги використано позивачем у власній господарській діяльності, отже, відповідачем безпідставно та необґрунтовано зазначено про заниження податку на прибуток всього на суму 236 343,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 22.01.2015 року №0000052200 також є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. При цьому, за приписами частини другої статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку по доказуванню правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а тому суд вважає їх такими, що були винесені не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд вважає за необхідне присудити позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Олександрійської ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (т.1 а.с.187).

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 22 січня 2015 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Давидос" (код ЄДРПОУ: 37540692) витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_2