копія
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 жовтня 2015 р. Справа №818/3358/15
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Осіпової О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/3358/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАКС"
до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бакс» (далі - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, Шосткинська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.06.2015 року №0000372202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 439601грн., у т.ч. за основним платежем на 293067грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 146534грн.
Свої вимоги мотивує тим, що його господарські операції з ПП «Хімінвест» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Позивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Підприємства несуть виключно індивідуальну відповідальність за виконання ними свого обов'язку по сплаті податку, оскільки на них законодавством покладено обов'язок ведення податкового обліку та подання звітності. Спірне податкове повідомлення - рішення винесене відповідачем без урахування фактичних обставин, з порушенням норм діючого законодавства, а отже, є протиправним та підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні з позовними вимогами не погодився, з підстав, викладених у запереченнях на позов (а.с.77-79). Зазначив, що підставою для нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки акту перевірки по господарським взаємовідносинам позивача з ПП «Хімінвест» за січень 2015 року, на підставі якого встановлені порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.200 Податкового кодексу України. За висновками акту перевірки відповідно до проведеного аналізу податкової звітності підприємств-постачальників ТОВ «Компанія ОСОБА_4» відсутній факт придбання хімічної і нафтохімічної продукції (діетиленгліколь марки А та дизельне пальне зимове), яку нібито було реалізовано ПП «Хімінвест» по ланцюгу ТОВ «Бакс». Крім того, до перевірки не надано сертифікатів якості, що унеможливлює визначити походження придбаної хімічної та нафтохімічної продукції, а з наданих до перевірки паспортів не можливо встановити її виробника та її походження. Тому вважає висновки податкової обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення - рішення правомірним. Просить у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в період з 19.05.2015 року до 25.05.2015 року фахівцем відповідача проводилась документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Бакс» (код за ЄДРПОУ 23054636) з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за січень 2015 року по взаємовідносинах з ПП «Хімінвест» (код за ЄДРПОУ 32424590), ТОВ «Світ Агро» (код за ЄДРПОУ 30867247), ТОВ «Свиспан лімітед» (код ЄДРПОУ 32358806), ТОВ «Поліком» (код ЄДРПОУ 24681750), ТОВ «Шостка-Хімпродукт» (код ЄДРПОУ 32487976), ПАТ «ШЗХР» (код ЄДРПОУ 05761264), за результатами якої складено акт від 02.06.2015 року №200/18-17-22-0005/23054636 (а.с.9-21).
Зокрема, перевіркою ТОВ «Бакс» по взаємовідносинах із ПП «Хімінвест» встановлені порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за січень 2015 року на суму 293067грн.
На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 12.06.2015 року №0000372202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 439601грн., у т.ч. за основним платежем на 293067грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 146534грн., не погодившись з яким, позивач звернувся з даним позовом до суду (а.с.25-26).
Скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суд не погоджується із висновками контролюючого органу щодо порушення підприємством вимог податкового законодавства.
Так, встановлено, що ПП «Хімінвест» (Постачальник) укладено договір постачання №01088 від 01.08.2014 року з ТОВ «Бакс» (Покупець), згідно з умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити хімічну та нафтохімічну продукцію на умовах, визначених цим договором, додатками та доповненнями до нього (а.с.33-35).
Додатками №5 від 08.01.2014 року, №6 від 12.01.2014 року, №7 від 14.01.2014 року та №8 від 15.01.2014 року до договору №0108 від 01.08.2014 року сторони погодили асортимент продукції «діетиленгліколь марки А» та «дизельне пальне зимове», кількість та ціни на конкретні партії, а також умови поставки «FCA-Київ згідно з «ІНКОТЕРМС-2000» (самовивіз автотранспортом покупця), пункт відвантаження «м. Київ, вул. Промислова,4А», строки поставки та порядок оплати товару (а.с.38-39).
На виконання умов угоди ПП «Хімінвест» поставлено товари, на що виписані податкові, видаткові накладні (а.с.40,45,50,55,60-63).
Транспортування товару здійснювалось ТОВ «Бакс» відповідно до ТТН, наданих до перевірки:
-№20 від 20.01.2015 року, Автомобіль - DAF95XF430 д.н.НОМЕР_1, причіп LAG1FCCB д.н. НОМЕР_2, Автомобільний перевізник - ТОВ «БАКС», Вантажовідправник - ПП «Хімінвест», м.Київ вул.Промислова,4а. Вантажоодержувач - ТОВ «БАКС», пункт навантаження м.Київ, вул. Промислова,4А, пункт розвантаження - м. Шостка, пров.Комарова,3, водій ОСОБА_5, вага - 20,0 т, отримано за довіреністю №3 від 20.01.2015 року ОСОБА_5;
- №21 від 21.01.2015 року, Автомобіль - DAFTE95X3430 д.н.НОМЕР_3, причіп LAG0339N, д.н. НОМЕР_4, Автомобільний перевізник - ТОВ «БАКС», Вантажовідправник - ПП «Хімінвест», м.Київ вул.Промислова,4а, Вантажоодержувач - ТОВ «БАКС», пункт навантаження м.Київ, вул. Промислова,4А, пункт розвантаження - м. Шостка, пров.Комарова,3, водій ОСОБА_6, вага - 22,0 т, отримано за довіреністю №4 від 21.01.15 року ОСОБА_7;
- № 22 від 22.01.2015 року, Автомобіль - DAF95XF д.н.НОМЕР_5, причіп VANHOOLТ300, д.н. НОМЕР_6, Автомобільний перевізник - ТОВ «БАКС», Вантажовідправник - ПП «Хімінвест», м.Київ вул. Промислова,4а. Вантажоодержувач - ТОВ «БАКС», пункт навантаження м.Київ, вул.Промислова,4А, пункт розвантаження - м. Шостка, пров.Комарова,3, водій ОСОБА_8, вага - 22,0 т, отримано за довіреністю №7 від 22.01.2015 року ОСОБА_8;
- №23 від 23.01.2015 року (товарно-траспортна накладна на відпуск нафтопродуктів) Автомобіль - N НОМЕР_7, причіп N ВМ 1931ХТ, Автомобільний перевізник - ТОВ «БАКС», Вантажовідправник - ПП «Хімінвест», м.Київ вул.Промислова,4а. Вантажоодержувач - ТОВ «БАКС», пункт навантаження м.Київ, вул. Промислова,4 А, пункт розвантаження - м.Шостка пров.Комарова,3, водій ОСОБА_6, вага - 20,0 т, отримано за довіреністю №8 від 23.01.15 року ОСОБА_9 (а.с.41, 46,51,56).
Крім того, в матеріалах справи містяться копії посвідчень на відрядження №3, №4 та №5, відповідно до яких водії ТОВ «Бакс» ОСОБА_5, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 відряджені до м. Київ з метою отримання та доставки від ПП «Хімнівест» діетиленгліколя марки А (а.с.43,48,53,58). При цьому, з копій видаткових накладних №20, №21,№22 та 23 слідує, що самі ці працівники отримали від ПП «Хімінвест» придбаний позивачем товар за довіреностями №3 від 20.01.2015 року, №4 від 21.01.2015 року, №7 від 22.01.2015 року та №8 від 23.01.2015 року (а.с.40,45,50,55).
Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пп. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України).
Підпунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України вставновлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що податковий кредит визначається, виходячи з договірної вартості товарів/послуг у разі здійснення придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару/послуги та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку в порядку, визначеному законодавством.
Віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту здійснено по першій події відповідно до вимог законодавства (отримання платником податків товарів).
Окрім того, порушення контрагентом вимог податкового законодавства чи не виконання ним своїх зобов'язань перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не може бути.
Статтею 3 Закону України №996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №996-ІV та п.2.4 Положення №88 первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.2.15 та п.2.16 Положення №88 первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.
У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.
Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідачем не доведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам Закону.
Крім того, на момент вчинення спірного правочину ТОВ «Бакс» та ПП «Хімінвест» були зареєстрованими суб'єктами господарювання та платниками податків на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номера платника ПДВ.
Щодо ненадання до перевірки сертифікатів якості товарів суд зазначає, що у розумінні Закону №996-ХІV та Положення № 88 вказані документи не є первинними документами, на яких ґрунтується бухгалтерський та податковий облік. Тож їх відсутність або наявність не впливає на формування податкового кредиту.
Також суд відхиляє доводи відповідача щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача через неможливість визначити виробника придбаних товарно-матеріальних цінностей в наданих на перевірку паспортах якості товару, виходячи з наступного.
Суд зазначає, що згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Отже, дані податкового обліку платника податків мають бути підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку.
Позивачем було надано до перевірки та до суду первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та право на формування податкового кредиту перевіреного періоду, а саме: податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, посвідчення про відрядження водіїв.
Надані позивачем паспорти підтверджують якість придбаного товару (а.с.42,47,52,57), а відсутність в них відомостей про виробника продукції та її походження не може свідчити про нереальність господарської операції або неправомірне формування позивачем податкового кредиту, оскільки документи, що підтверджують якість товару, не є тими первинними документами, які підтверджують право на податковий кредит. Вказані документи також не відображають зміст господарських операцій з поставки товару, а лише є додатковими доказами підтвердження обставин придбання товару та реального виконання господарських операцій.
Таким чином, суд вважає, що відсутність інформації про виробника товару в паспортах якості, за наявності первинних бухгалтерських документів, які підтверджують фактичне придбання товару, не може бути обґрунтованою підставою для висновку про заниження платником податків грошових зобов'язань.
Щодо зазначення в акті перевірки про те, що «відповідно до договору від 01.08.2014 року №0108 кількість та вартість товару визначаться в рахунках-фактурах, а розрахунки за поставлений товар договором не обумовлені» (а.с.17), то вказаний факт не відповідає дійсності, оскільки пунктами 2.1 та 5.1 договору поставки передбачено, що асортимент, кількість та ціни на товар, а також умови оплати за партію товару, що постачається, будуть вказані в додатках до даного договору (а.с.33-34).
Так, пунктами 1.1 та 1.7 додатків №5 від 08.01.2014 року, №6 від 12.01.2014 року, №7 від 14.01.2014 року та №8 від 15.01.2014 року до договору №0108 від 01.08.2014 року погоджено вартість продукції та визначені наступні умови її оплати: «безготівковий банківський переказ на розрахунковий рахунок постачальника - не менш 10% від вартості товару - до 22.01.2015 року включно, залишок вартості фактично поставленого товару - до 31.03.2015 року включно» (а.с.36-39).
Тому твердження контролюючого органу про те, що договором не обумовлювалася вартість товару та порядок проведення розрахунків спростовується змістом як самого договору поставки, так і додатками до нього.
Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту в зв'язку з порушенням його контрагеном порядку обліку та звітування по податкам, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, рішення якого згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні. Зокрема, відповідно до п.57 Рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Відповідачем не доведена обізнаність позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.
Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності. Аналогічні висновки зроблені Європейським судом з прав людини в рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України».
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про відсутність правопорушення з боку позивача, у зв'язку з чим спірне рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, то суд на виконання вимог ч.1 ст.94 КАС України присуджує позивачу здійснені ним судові витрати у розмірі 487грн.20коп.(а.с.3).
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БАКС" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області від 12 червня 2015 року №0000372202 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 439 601, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 293 067, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 146534, 00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАКС" (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Леніна, 10, код ЄДРПОУ 23054636) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено та підписано 12.10.2015 року.
Суддя (підпис) О.О. Осіпова
З оригіналом згідно
Суддя О.О. Осіпова
Суд | Сумський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 06.10.2015 |
Оприлюднено | 30.10.2015 |
Номер документу | 52806759 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Сумський окружний адміністративний суд
О.О. Осіпова
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні