Рішення

від 20.10.2015 по справі 503/1163/15-ц

КОДИМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кодимський районний суд Одеської області

_

Провадження №2/503/439/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2015 року м. Кодима Одеської області

Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Сопільняка О.М.

при секретарі Вдовиченко В.О.

з участю:

представника позивачів ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кодима Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до селянського (фермерського) господарства "Яна" про розірвання договорів оренди земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

Співпозивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 15 червня 2015 року звернулись до Кодимського районного суду Одеської області з позовом до селянського (фермерського) господарства В«ЯнаВ» (далі СФГ «Яна») про розірвання договорів оренди земельних ділянок (а.с.3-5).

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 (діє на підставі виданих позивачами нотаріально посвідчених довіреностей - а.с.12,18,24) позовні вимоги всіх позивачів підтримав та пояснив, що кожен із них є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Тимківської сільської ради Кодимського району Одеської області.

01 лютого 2012 року кожен із позивачів підписав з СФГ «Яна» договір оренди, відповідно до якого строком на 10 років передав відповідачеві в оренду належну земельну ділянку.

Однак, орендар (СФГ «Яна») порушує взяті за цими договорами оренди зобов'язання, зокрема земельні ділянки не використовує за призначенням, не обробляє їх, не засіває та не виплачує позивачам орендну плату за їх використання.

У зв'язку з цим позивачі звертались до відповідача з проханням розірвати укладені ними договору, однак відповідач відмовив в цьому.

У зв'язку з цим, з підстав не виконання орендарем взятих на себе зобов'язань, просив розірвати укладені 01 лютого 2012 року між позивачами та СФГ «Яна» договори оренди земельних ділянок.

Представник відповідача СФГ «Яна» ОСОБА_2 (голова господарства відповідно до п.1.2 Статуту СФГ «Яна», зареєстрованого Кодимською районною державною адміністрацією 12 травня 2004 року за №04057149ю0010173) заявленого позову не визнав та в судовому засіданні пояснив, що дійсно 01 лютого 2012 року очолюване ним СФГ строком на 10 років уклало з кожним із позивачів договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до закону договір оренди земельної ділянки набуває чинності з дня його державної реєстрації, обов'язок проведення якої взяли на себе позивачі, про що зазначено в п.40 укладених ними договорів.

Однак, протягом тривалого часу позивачі ухилялись від державної реєстрації спірних договорів оренди, мотивуючи це відсутністю у них грошових коштів. У зв'язку з цим СФГ «Яна» кожному з них в рахунок майбутньої орендної плати видало по 1500 грн. на проведення державної реєстрації укладених договорів оренди. Проте і після цього спірні договори оренди позивачами зареєстровані не були, незважаючи на неодноразові звернення СФГ до позивачів з вимогою їх зареєструвати.

В березні 2013 року відбулись збори всіх орендодавців СФГ, на яких було прийнято рішення про те, що всі орендодавці уповноважують голову СФГ здійснити державну реєстрацію укладених між ними договорів оренди земельних ділянок, за виключенням позивачів, які підтвердили, що державну реєстрацію вони здійснять самостійно.

У липні місяці 2015 року СФГ «Яна», зважаючи на те, що позивачі так і не здійснили державну реєстрацію укладених договорів оренди, за власні кошти здійснило державну реєстрацію спірних договорів оренди, доказом чого є витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У зв'язку з відсутністю державної реєстрації СФГ «Яна» не мало права приступити до обробітку належних позивачам земельних ділянок та виплачувати оренду плату за використання належних їм ділянок.

З серпня місяця 2015 року таке право у СФГ з'явилось і надалі взяті на себе зобов'язання СФГ виконуватиме.

Таким чином, за відсутності державної реєстрації укладених договорів, що мало місце з вини позивачів, СФГ було позбавлене можливості використовувати спірні земельні ділянки, що не є порушенням укладених з позивачами договорів оренди.

З цих підстав у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників позивачів та відповідача, дослідивши надані ними письмові докази, суд вважає необхідним у задоволенні позову відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 статті 60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що кожен з позивачів є власниками земельних ділянок, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Тимківської сільської ради Кодимського району Одеської області.

Так, позивач ОСОБА_3 відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ОД №022200, виданого 17 лютого 2004 року Кодимською районною державною адміністрацією, є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,61 га., кадастровий номер 5122585000:01:001:0057 (а.с.8,48).

Позивач ОСОБА_4 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ОД №022198, виданого 17 лютого 2004 року Кодимською районною державною адміністрацією, є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,37 га., кадастровий номер 5122585000:01:001:0054 (а.с.17,47).

Позивач ОСОБА_5 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ОД №022199, виданого 17 лютого 2004 року Кодимською районною державною адміністрацією, є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,61 га., кадастровий номер 5122585000:01:001:0053 (а.с.17,49).

01 лютого 2012 року кожен із позивачів уклав із СФГ «Яна» договір оренди належних їм земельних ділянок (а.с.9-10,14-15,21-22).

Відтак, відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України між сторонами внаслідок укладення правочинів виникли відповідні цивільні права та обов'язки.

Так, відповідно до п.п.8,15 та 16 укладених сторонами договорів, позивачі передали СФГ «Яна» належні їм земельні ділянки в оренду строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Пунктом 9 спірних договорів визначено розмір орендної плати, який становить 3% від нормативно-грошової оцінки землі та сплачується орендарем до 01 січня наступного року (п.11 договору).

В статті 1 Закону України „Про оренду земліВ» від 06 жовтня 1998 року №161-XIV (далі - Закон №161-XIV) зазначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст.2 Закону №161-XIV).

Відповідно до ст.ст.4 та 5 Закону №161-XIV орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи, а орендарями земельних ділянок - юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Статтею 13 Закону №161-XIV та статтею 792 Цивільного кодексу України (ЦК України) встановлено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ст.14 Закону №161-XIV).

Типова форма договору оренди затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року №220.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.15 Закону №161-XIV істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до ст.93 та ч.4 ст.124 Земельного кодексу України (ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст.125 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно із ст.17 Закону №161-XIV об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд України у постанові від 19 лютого 2014 року (справа №6-162цс13) зазначив, що цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору, набуваються після відповідної державної реєстрації, в момент якої договір оренди набирає чинності (юридичної сили).

Цей же суд у постанові від 18 вересня 2013 року (справа №6- 99цс13) вказав, що договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до п.40 укладених договорів оренди, обов'язок здійснити державну реєстрацію цих договорів взяли на себе позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Втім, державна реєстрація укладених сторонами договорів оренди була здійснена лише у липні місяці 2015 року, зокрема 29 липня 2015 року були зареєстровані договори оренди, укладені позивачами ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а 31 липня 2015 року - договір оренди, укладений між СФГ «Яна» та ОСОБА_4 (а.с.47-49).

Відтак, право оренди належних позивачам земельних ділянок виникло у СФГ «Яна» лише після державної реєстрації укладених сторонами договорів оренди, тобто лише у липні місяці 2015 року.

До державної реєстрації спірних договорів оренди відповідач не мав права приступати до сільськогосподарського обробітку належних позивачам земельних ділянок, тому не оброблення ним цих ділянок до моменту державної реєстрації договорів не є порушенням орендарем взятих відповідно до укладених договорів оренди від 01 лютого 2012 року зобов'язань та не є підставою для розірвання укладених договорів.

З цих же підстав несплата відповідачем орендної плати позивачам, які ним не використовувались, також не є порушенням взятих ним зобов'язань та не є підставою для розірвання укладених сторонами договорів оренди, оскільки відповідно до ст.21 Закону №161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.213, 215, 218 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до селянського (фермерського) господарства "Яна" про розірвання договорів оренди земельних ділянок відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через Кодимський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сопільняк О.М.