Рішення

від 26.10.2015 по справі 502/903/15-ц

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/903/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі

головуючого судді Тюміна О.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Нанєвої А.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кілія цивільну справу за позо-вом ОСОБА_1

до Приватного туристичного підприємства «Одесавізиттур» (ЕДРПОУ 31237364)

про стягнення моральної шкоди , зобов'язання звільнити з роботи за ч.3 ст. 38 КЗпП Украї-ни з 01 березня 2015 року, стягнення вихідної допомоги в розмірі тримісячного заробітку , -

В С ТА Н О В И В

30 квітня 2015 року позивач звернулась до Кілійського районного суду Одесь-кої області із зазначеним позовом , який уточнила під час розгляду справи, та остаточно просить стягнути з відповідача :

- моральну шкоду в сумі 5000 грн., заподіяну порушенням права на своєчасне отримання заробітної плати,

- зобов'язати відповідача звільнити її з посади гладильниці за ч.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником підприємства законо-давства про працю з дня звернення із заявою про звільнення - з 01 березня 2015 року;

- відповідно до ст. 44 КЗпП України стягнути з відповідача вихідну допомогу в розмірі тримісячної заробітної плати.

В судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги, виключивши вимогу про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, пояснивши, що відповідач здійснив розрахунок з нею, В частині інших вимог позивач та представник підтримують вимоги, та пояснюють , що 01.07.2014 року позивач була прийнята на роботу до Приватного туристичного підприємства «Одесавізиттур» на посаду гладильниці. З листопада 2013 року відповідач перестав сплачувати заробітну плату. На початку 2015 року позивач вирішила звільнитися. В квітні 2015 року вона зустрілася з директором підприємства і написала за-яву про звільнення , але директор відмовився звільнити її. В зв'язку з порушенням її прав вона звернулася з цим позовом до суду , після чого директор виплатив їй заборгованість по заробітній платі , а також видав їй трудову книжку без запису про звільнення.

Відповідач про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, в судове засідання не прибув , заяви про розгляд справи за його відсутності не надав. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача та представника , дослідивши надані у справі докази та розглянувши справу в межах позовних вимог , суд вважає позов необґрунтованим та таким , що не підлягає задоволенню.

Згідно ч.1, ч.3 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на заса-дах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Ко-дексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин , що обґрунтовують вимоги і запере-чення сторін , та інших обставин , які мають значення для вирішення справи. Ці обставини встановлюються на підставі пояснень сторін , третіх осіб, їхніх представників , допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів , речових доказів , зокрема звуко - і відео-записів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Дослідженими в судовому засіданні встановлено наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Згідно запису в трудовій книжці позивача № 6 від 01.07.2004 року , вона при-йнята на роботу на посаду гладильниці на базу відпочинку Приватного туристичного під-приємства «Одесавізиттур» на підставі наказу від 01.07.2004 року. (а.с. 5)

Таким чином, судом встановлено, що сторони знаходяться в трудових право-відносинах , в яких позивач працює в Приватному підприємстві «Одесавізиттур». Трудові відносини на час розгляду справи не припинені.

Позивач стверджує , що відповідач припинив виплачувати заробітну плату з листопада місяця 2013 року що спростовується індивідуальними відомостями про застра-ховану особу пенсійного Фонду України , згідно яких позивачу виплачувалась заробітна плата в липні - грудні 2013 року, а також з січня до серпня 2014 року. (а.с. 18)

Доказів наявності заборгованості відповідача з виплати позивачу заробітної плати , її розміру, часу погашення , суду не надано , тобто не встановлено порушення відповідачем законних прав позивача , які призвели до моральних страждань , втрати нор-мальних життєвих зв'язків та вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто встановлена відсутність підстав стягнення моральної шкоди передбачених ст. 237-1 КЗпП України,

Згідно ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудо-ву діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичній особі понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Мі-ністрів України.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважена ним особа зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки , зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підпри-ємствах , в установах і організаціях , затвердженої наказом Міністерства праці Українги, Міністерства юстиції України , Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу , але не пізніше тижневого строку , а в разу звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу.

Згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк ро-зірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним ор-ган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 36 КЗпП України розірвання трудового договору на під-ставі ст. 38, 39 КЗпП України є розірванням трудового договору з ініціативи працівника, що передбачає подання працівником відповідної заяви, яка є підставою для видання наказу про розірвання трудового договору.

Суду не надано доказів того , що позивач звертався до відповідача із заявою про розірвання трудового договору , зокрема з підстав ч.3 ст. 38 КЗпП України в зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, в зв'язку із чим позовна вимога про зобов'язання відповідача звільнити позивача з роботи з 01.03.2015 року не підлягає задоволенню.

Позовна вимога про стягнення на користь позивача вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП України є похідною від позовної вимоги про зобов'язання звільнити по-зивача за ч.3 ст. 38 КЗпП України , в зв'язку з чим також не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Приватного туристичного підприємства «Одесавізиттур» (ЕДРПОУ 31237364) про стягнення моральної шкоди , зо-бов'язання звільнити з роботи за ч.3 ст. 38 КЗпП України з 01 березня 2015 року, стягнення вихідної допомоги в розмірі тримісячного заробітку , - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив , за письмовою заявою відповідача поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Кілійського районного суду О. Г. Тюмін