Рішення

від 28.10.2015 по справі 904/8064/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.10.15р. Справа № 904/8064/15 За позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІО-ПРОДУКТ ЛТД", м. Запоріжжя

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ГАМАЮН", м. Дніпропетровськ

про стягнення 402 401,23 грн.

Суддя: Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: Лазарєва К.В. - довіреність від 02.06.15;

від відповідача: Ковалерчик В.Я. - довіреність від 16.09.15;

Лозовик О.М. - довіреність від 20.09.15.

СУТЬ СПОРУ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІО-ПРОДУКТ ЛТД" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВОЮ КОМПАНІЄЮ "ГАМАЮН" про стягнення 402 401,23 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором №4 про надання безвідсоткової фінансової допомоги від 05.03.12., та додаткової угоди №1 від 25.07.12.

Ухвалою суду від 09.09.15 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.10.15.

У судовому засіданні від 21.10.15 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, надав пояснення по справі, відповів на поставленні питання.

Представники відповідача у судове засідання від 21.10.15 з'явились, проти позову заперечують, надали пояснення по справі, відповіли на поставлені питання.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 21.10.15 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника сторони, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між позивачем (кредитор) та відповідачем (позичальник) було укладено договір №4 05.03.12 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (Договір), за умовами якого Позивач зобов'язувався надати Відповідачу поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а Відповідач був зобов'язаний повернути її у встановлений Договором строк. Розмір фінансової допомоги складає 160 000, 00 грн. Фінансова допомога надається шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позичальника (пп. 1.1-1.2.). Відповідно до п.3.1 Договору, договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання.

Позивач, зі свого боку, зобов'язання виконав належним чином та перерахував 06.03.12 на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 160 000, 00 грн., що підтверджується випискою по рахунку (а.с.15).

Додатковою угодою №1 від 25.07.12 до договору №4 від 05.03.12 сторони узгодили надання позичальнику (Відповідачу) додаткової суми поворотної фінансової допомоги в розмірі 57 000, 00 грн. Загальна сума фінансової допомоги за Договором складає 217 000, 00 грн. (п.1.1. додаткової угоди).

Позивач зобов'язання за додатковою угодою також виконав, перерахував 27.07.15 на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 57 000, 00 грн., що підтверджується випискою по рахунку (а.с.18).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пп. 1.4-1.5 Договору, фінансова допомога надається строком на шість місяців з дати списання грошових коштів з поточного рахунку кредитора. Після закінчення строку, передбаченого п. 1.4 Договору, позичальник зобов'язується повернути фінансову допомогу в повному обсязі протягом десяти днів з моменту закінчення строку, вказаного в п.1.4. Договору шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Кредитора. Згідно п. 1.3. Додаткової угоди, фінансова допомога надається на строк, обумовлений в основному договорі (на 6 місяців) з дати списання основної суми фінансової допомоги з рахунку кредитора. Додаткова сума має бути повернута позичальником разом із основною сумою фінансової допомоги.

Таким чином, відповідач зобов'язаний повернути фінансову допомогу не пізніше 16.09.2012.

Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за Договором, і не повернув суму позики в строк, встановлений договором. Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Таким чином, відповідач є таким, що прострочив з 17.09.12.

Внаслідок цього, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої, станом на день подання позову, дорівнює 217 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 217 000,00 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

За загальним правилом, встановленим ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі цього, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 18 745, 23 грн. за прострочення повернення фінансової безвідсоткової допомоги загальною сумою 217 000, 00 грн. за період з 17.09.12 по 03.08.15.

Розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок. Тому, вимоги позивача про стягнення 3% річних за прострочення зобов'язання з повернення фінансової безвідсоткової допомоги в сумі 18 745,23 грн. за період з 17 .09.14 по 03.08.15 є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача сум інфляційних втрат в розмірі 166 656,00 грн. за періоди з жовтня 2012 року по червень 2015 року.

Розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок. Тому, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за прострочення зобов'язання з повернення фінансової безвідсоткової допомоги в сумі 166 656,00 грн. за період жовтень 2012 року по червень 2015 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача не спростовують наявність заборгованості та обов'язку повернути фінансову допомогу.

Зокрема, із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. (див. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) N 15-рп/2002, 09.07.2002).

Щодо заяви про застосування строку позовної давності, слід значити наступне. Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Згідно п. 4.2 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" N 10 від 29.05.2013, у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Отже, у цій справі, строк позовної даності починає свій перебіг з 17.09.2012. При цьому, строк позовної давності у спірних правовідносинах є загальним і дорівнює тьом рокам. Відповідно, строк позовної давності у цій справі спливає 17.09.2015. Позовна заява подана 07.09.2015, то б то - до спливу строку позовної давності. Тому, відсутні підстави для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.193 Господарського Кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530,611, 612, 629, 625, Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 49, 75 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ЗАДОВОЛЬНИТИ.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ГАМАЮН" (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Щорса,б.4, код 31659804) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІО-ПРОДУКТ ЛТД" (69068, м. Запоріжжя, вул. Стефанова, б. 20, код 33383147) 217 000,00 грн. - основної заборгованості, 18 745, 23 грн. - 3% річних, 166 656, 00 грн. - інфляційних втрат, 6 036, 03 грн. - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення підписано 26.10.15.

Суддя М.О.Ніколенко