Рішення

від 19.10.2015 по справі 905/2001/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.10.2015 Справа № 905/2001/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінар» простягнення 4 813,20 грн

за участю представників:

від позивачане з'явились від відповідачане з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінар» основного боргу в розмірі 2649,56 грн, пені у розмірі 617,34 грн, 3% річних у розмірі 102,44 грн, та інфляційних витрат у сумі 1443,86грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №252 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 01.12.2008, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за період з жовтня 2013 року по листопада 2014 року.

Відповідач повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов не надав.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 87600, Донецька обл., м. Харцизьк, вул. Філатова, 10, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Згідно листа Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 06.05.2015 № 7-14-197 та інформації, що розміщена на офіційному веб-сайті (http://www.ukrposhta.com/www/upost.nsf/(documents)/05B89C5B88C05079C2257 D7E002C3293) пересилання поштових відправлень до/з міста обласного значення Донецьк тимчасово не здійснюється.

Відповідно до пп.3) п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 (з наступними змінами) «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо). Підпунктом 4) п.6 вказаного Інформаційного листа передбачено, що за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Господарським судом було розміщено на офіційному веб-порталі «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет інформацію про дату, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується відповідними роздруківками.

Крім того, ухвали суду про порушення провадження у справі та про її відкладення були надіслані та розміщені на офіційному веб-порталі «Єдиний державний реєстр судових рішень» в мережі Інтернет, а також надіслані відповідачу на адресу електронної пошти.

Телефонограму відповідачу судом не вдалося передати, у зв'язку з відсутністю зв'язку з абонентом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судових засідань відповідач був належним чином повідомлений, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

01.12.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (теплопостачальна організація, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дінар» (споживач, відповідач) підписано договір № 252 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору теплопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію споживачу до точки продажу (або до точки розподілу - у разі відсутності вузлів обліку) теплової енергії згідно Додатку №1 «Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін», що є невід'ємною часиною цього договору, а споживач зобов'язується приймати та оплачувати надану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в строки та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 11.1 Договору цей Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє протягом одного календарного року з дня набрання його чинності.

Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до дня закінчення строку дії договору не заявила про його розірвання, договір вважається продовженим сторонами на наступний рік (п. 11.2 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, ані позивачем, ані відповідачем доказів припинення дії Договору не надано.

Оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні заяви сторін про розірвання Договору, суд приходить до висновку, що строк дії Договору неодноразово було продовжено на наступний термін та у заявлений до стягнення період Договір був чинним.

За приписами п. 2.1. Договору теплова енергія постачається на об'єктах згідно Додатку № 2 «Перелік об'єктів та обсяги постачання теплової енергії», що є невід'ємною частиною цього договору, на такі потреби: опалення в опалювальний період, гаряче водопостачання - протягом календарного року, за умовами цього Договору.

Згідно з Додатком № 2 до Договору постачання теплової енергії здійснюється за адресою: Б.Хмельницького, площа - 43,70 кв.м.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що основними обов'язками споживача є, у тому числі, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 6.1 Договору споживач здійснює розрахунок протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання споживачем акту-рахунку за умовами цього договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.4 Договору).

Згідно з п. 3.2.25 Договору споживач зобов'язаний протягом 3-х робочих днів з моменту закінчення розрахункового періоду отримувати у теплопостачальної організації акти-рахунки та податкові накладні. У разі неотримання уповноваженим представником споживача акту-рахунку теплопостачальна організація надсилає акт-рахунок поштою. В такому разі акт-рахунок вважається отриманим споживачем на третю добу з моменту його надсилання.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з жовтня 2013 року по листопад 2014 року позивачем було поставлено теплову енергію згідно наступних актів-рахунків: №252-10 від 31.10.2013 на суму 368,95 грн, № 252-11 від 30.11.2013 на суму 783,55 грн, №252-12 від 31.12.2013 на суму 1305,34 грн, № 252-1 від 31.01.2014 на суму 1102,27 грн, № 252-2 від 28.02.2014 на суму 1469,65 грн, № 252-3 від 31.03.2014 на суму 738,30 грн, №252-11 від 30.11.2014 на суму 1149,56 грн.

Таким чином, згідно актів-рахунків, позивачем поставлено теплову енергію на загальну суму 6917,62 грн.

Вказані акти-рахунки отримані відповідачем, про що свідчать підписи представників відповідача про отримання на вказаних рахунках, а акт-рахунок №252-11 від 30.11.2014 згідно з п. 3.2.25 Договору 13.02.2015 позивачем було надіслано відповідачу поштою.

Відповідач частково сплатив кошти за поставлену теплову енергію у сумі 4268,06грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм ч. 6 та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання за Договором виконав не належним чином, за поставлену теплову енергію за період з жовтня 2013 року по листопад 2014 року в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 2649,56 грн.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач обставин, викладених позивачем, належними засобами доказування не спростував, доказів на спростування факту порушення ним договірних зобов'язань щодо повної і своєчасної оплати теплової енергії, отриманої за Договором № 252 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 01.12.2008, суду не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2649,56 грн за поставлену за Договором № 252 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 01.12.2008 у розмірі 2649,56 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 617,34 грн, 3% річних у розмірі 102,44 грн та інфляційні втрати у сумі 1443,86 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Пунктом 8.2.4 Договору передбачено, що порушення строків оплати спожитої теплової енергії за умовами цього договору споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% від належної до сплати суми за кожен день прострочення у відповідності з Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» від 20.05.1999.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Як вбачається з позовної заяви та розрахунку пені позивачем на заборгованість за лютий-березень та листопад 2014 року нараховано пеню за період більше ніж 6 місяців з посиланням на п. 9.3 Договору.

У п. 9.3 Договору визначено, що по всім спорам, розбіжностям і санкціям, які випливають із цього договору, строк позовної давності, згідно зі ст. 259 Цивільного кодексу України, встановлюється 5 років.

У Договорі сторонами не погоджено більший період нарахування пені, ніж встановлено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а п. 9.3 Договору сторонами встановлено строк позовної давності за вимогами, які випливають з Договору.

Як зазначено у п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане ; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін . Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд визнає його невірним, оскільки позивачем не враховано положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а також в деяких місяцях невірно визначено строк настання платежу у відповідача з урахуванням дати отримання актів-рахунків.

Однак, за здійсненим судом перерахунком пені з урахуванням вищезазначеного, розмір пені є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Матеріали справи не містять заяв чи клопотань позивача про зміну (збільшення) розміру позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 617,34 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд визнає його невірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки, а в деяких місяцях невірно визначено строк настання платежу у відповідача з урахуванням дати отримання актів-рахунків, а також враховано у період прострочення дні, у які відповідачем здійснювалась оплата теплової енергії.

За здійсненим судом перерахунком 3% річних та інфляційних втрат розмір 3% річних становить 100,12 грн, а розмір інфляційних втрат становить 1405,99 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних витрат задоволенню не підлягають, у зв'язку їх з безпідставністю.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінар» (87600, Донецька обл., м. Харцизьк, вул. Філатова, 10, ідентифікаційний код 23984743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (84305, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 5, ідентифікаційний код 34657789) основний борг у розмірі 2649 (дві тисячі шістсот сорок дев'ять) грн 56 коп., пеню у розмірі 617 (шістсот сімнадцять) грн 34 коп., 3% річних у розмірі 100 (сто) грн 12 коп., інфляційні витрати у розмірі 1405 (одна тисяча чотириста п'ять) грн 99 коп. та судовий збір у розмірі 1811 (одна тисяча вісімсот одинадцять) грн 84 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено: 26.10.2015

Суддя М.В. Сажнева