Рішення

від 13.10.2015 по справі 910/19077/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2015Справа № 910/19077/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веройл»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АД Груп»

про стягнення 68527,26 грн.                                         

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Веройл» звернулося до Господарського суду м. Києва з указаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на виконання умов договору поставки № 15 від 05.05.2014, поставив відповідачеві товар на загальну суму 196900,00 грн., однак відповідач отриманий товар оплатив лише частково, на суму 14422,00 грн., внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 55794,00 грн.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 55794,00 грн., 11907,81 грн. пені та 825,40 грн. 3% річних за період прострочення грошового зобов'язання.

30.09.2015 через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва надійшла зава позивача про зменшення позовних вимог внаслідок перерахунку періоду заборгованості відповідача, у якій позивач просить стягнути з останнього заборгованість в сумі 55794,00 грн., 10125,46 грн. пені та 802,52 грн. 3% річних.

Судом вищевказана заява позивача прийнята до розгляду, та отже, у відповідності до ст.ст. 22, 55 Господарського процесуального кодексу України, має місце нова ціна позову, з якої підлягає вирішенню спір по даній справі.

Сторони присутність повноважних представників у судовому засіданні не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.05.2014 між ТОВ «Веройл» (далі – позивач, продавець) та ТОВ «АД Груп» (далі – відповідач, покупець) укладено договір поставки № 15 (далі – договір), відповідно до умов якого покупець зобов'язався купувати нафтопродукти (далі – товар), а продавець – продавати і забезпечувати видачу товару на постійній основі.

Пунктами 2.1, 2.2 договору сторони визначили, що покупець зобов'язується оплатити товар, що відпускається продавцем, згідно з договором. Оплата за кожну партію товару проводиться на підставі накладної протягом трьох банківських днів з моменту отримання покупцем партії товару, незалежно від його вибірки.

Підставою для оплати товару за договором є накладна, що надається продавцем. Ненадання накладної продавцем не звільняє покупця від обов'язку оплатити отриманий товар.

Одержання товару проводиться на підставі оформлених накладних на отримання товару, що є невід'ємною частиною договору. Ціна на кожну партію товару вказується в накладній на одержання товару.

Згідно з п. 2.5 договору, у вартість товару, придбаного покупцем, входить вартість послуг по збереженню і видачі товару.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець виплачує продавцеві пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми.

Розділом 8 договору сторони погодили, що договір набирає сили після його підписання сторонами, та діє з моменту його підписання до 31.12.2015 і може бути пролонгований за згодою сторін.

У подальшому, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачеві товар на підставі видаткових накладних № РН-0000213 від 24.10.2014, № РН-0000214 від 28.10.2014, № РН-0000215 від 29.10.2014, № РН-0000217 від 30.10.2014, № РН-0000218 від 03.11.2014, № РН-0000220 від 05.11.2014, № РН-0000223 від 17.11.2014, які відповідач оплатив лише частково, на суму 14422,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень № 437 від 30.04.2015, № 437 від 22.04.2015, № 505 від 03.06.2015 (враховано позивачем на суму 4422,00 грн.).

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст.11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт існування заборгованості відповідача з оплати поставленого позивачем товару, в сумі 55794,00 грн., належним чином підтверджений матеріалами справи.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині сплати заборгованості за договором в сумі 55794,00 грн. підлягають задоволенню.

Виходячи з положень ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст. 611 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання зі сплати 55794,00 грн., що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення пені на підставі п. 5.1 договору та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, згідно з яким пеня за період прострочення грошового зобов'язання з 28.10.2014 по 21.04.2015 складає 10125,46 грн., а 3% річних за вказаний період прострочення – 802,52 грн., суд дійшов висновку про його обґрунтованість та арифметичну вірність, в зв'язку з чим вважає за належне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача пені та 3% річних у заявленому позивачем розмірі.

Згідно зі статтею 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі положень ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 32-38, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АД Груп» (03057, м. Київ, вул. Олександра Довженко, буд. 18; ідентифікаційний код 39157302) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веройл» (03115, м. Київ, вул. Службова, 5; ідентифікаційний код 36391590) 55794 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн. заборгованості за договором, 10125 (десять тисяч сто двадцять п'ять) грн. 46 коп. пені, 802 (вісімсот дві) грн. 52 коп. 3% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 1778 (одна тисяча сімсот сімдесят вісім) грн. 87 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Я.В. Маринченко