Рішення

від 20.10.2015 по справі 910/23076/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2015Справа №910/23076/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Оберемко Романа Анатолійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекс»

про стягнення 467,23 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Дорожинський О.А. (представник за довіреністю №7-69/08 від 09.09.2015р.);

від відповідача: Малиновська В.А. (представник за довіреністю від 19.09.2015р.).

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Європейський газовий банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Оберемко Романа Анатолійовича звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекс» суми заборгованості в розмірі 467,23 грн., з яких 385,02 грн. - сума основного боргу та 82,21 грн. - сума пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором банківського рахунку №8576 від 12.08.2011р. в частині сплати комісійної винагороди та послуг з розрахунково-касового обслуговування.

Відповідачем надано заперечення на позовну заяву, відповідно до змісту яких він зазначає, що з червня місяця банк не виконував свої зобов'язання перед відповідачем та фактично блокував здійснення господарської діяльності і отримання співробітниками відповідача заробітної плати. Позивач в порушення п. 2.3.3. Договору не виконував розпорядження клієнта і не обробляв платіжних доручень і не перераховував кошти навіть з оплати клієнтом обов'язкових платежів до державних фондів. Станом на 14.07.2014р. на рахунку відповідача залишилось 26,27 грн., таким чином датою останнього руху коштів по рахунку є 14.07.2015р., оскільки позивач здійснив перерахування коштів ПДВ в період з 02.07.2014р. по 14.07.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, їй присвоєно №910/23076/15, розгляд призначено на 06.10.2015р.

В судовому засіданні 06.10.2015р. в справі було оголошено перерву до 20.10.2015р.

В судовому засіданні 20 жовтня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2011р. між позивачем (банк - за договором) та відповідачем (клієнт - за договором) було укладено Договір банківського рахунка №8576 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач, відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та внутрішніх положень позивача, зобов'язувався приймати і зараховувати на рахунок, відкритий відповідачу, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

Позивач відкриває відповідачу поточний рахунок №260063018576 в національній валюті України та в іноземній валюті (рахунок - за договором) та здійснює його розрахунково-касове обслуговування (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 2.4.7. Договору відповідач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за надані позивачем послуги відповідно до Тарифів, а також компенсувати витрати позивача у разі, якщо дії позивача по виконанню доручення відповідача пов'язані з витратами, які не передбачені тарифами позивача.

У відповідності до положень п.п. 3.2. - 3.3. Договору відповідач згідно статті 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» доручає позивачу списувати з рахунку плату за надані банком послуги в розмірі, визначеному в тарифах, а також неустойку та збитки, передбачені договором або чинним законодавством України. В разі неможливості здійснення розрахунків в порядку, встановленому п. 3.2. Договору, відповідач розраховується з позивачем за надані послуги в готівковій формі або шляхом здійснення переказу на користь позивача в строки, визначені у тарифах.

Відповідно до п. 1.1. Додаткової угоди №1 від 12.08.2011р. до Договору відповідач доручає, а позивач бере на себе забезпечення виконання розрахунково-касового обслуговування за допомогою програмно-технічного комплексу електронних платежів «Клієнт-Банк» (iFOBS) за відкритим відповідачу поточним рахунком на підставі Договору.

Згідно п. п. 5.1. - 5.2. Додаткової угоди №1 від 12.08.2011р. до Договору за послуги розрахункового обслуговування по каналах зв'язку відповідач сплачує позивачу плату не пізніше останнього робочого дня поточного місяця у розмірах встановлених тарифами позивача, на момент оплати. Відповідач доручає позивачу щомісячно здійснювати договірне списання коштів в рахунок сплати наданих банком послуг зі свого поточного рахунку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного України України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином, зокрема, здійснив підключення відповідача до Програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк» (iFOBS) (комплекс - за Договором), передав відповдіачу ім'я і пароль на вхід у комплекс, початкові ключі ЕП та криптозахисту, надав відповідну інформацію щодо здійснення ним будь-яких операцій дебетування усіх своїх рахунків та про відповідальність за збереження і використання паролів та електронних ключів, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін Актом введення системи в експлуатацію від 12.08.2011р. (додаток №1 до Додаткової угоди №1 від 12.08.2011р. до Договору).

Тоді як, відповідач свої зобов'язання за Договором, зокрема, в частині сплати комісійної винагороди та за послуги з розрахунково-касового обслуговування не виконав належним чином, внаслідок чого у нього утворилась перед позивачем заборгованість в розмірі 385,02 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком комісійної винагороди за використання системи «Клієнт-Банк» за Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч. 4 ст. 1068 Цивільного кодексу України клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 385,02 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача, які ґрунтуються на тому, що позивачем не виконувались платіжні доручення відповідача, не можуть бути прийняті судом до уваги в розумінні належності і допустимості доказів відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, як відсутність у позивача права на стягнення з відповідача комісійної винагороди, оскільки відповідачем самостійно підтверджено виконання відповідачем платіжних вимог позивача, про що надано картку рахунку 311 за червень 2014 року - вересень 2014 року.

Окрім того, факт невиконання позивачем свого обов'язку з обслуговування рахунку відповідача та розрахунково-касового обслуговування не підтверджено жодним доказом, доданим до матеріалів справи.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 82,21 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 5.9. Договору за прострочення відповідачем розрахунків за послуги, що надаються позивачем, останній має право стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого прострочення.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наведений в позовних матеріалах розрахунок суми пені, судом визнано його обґрунтованим та таким, що здійснений відповідно до умов договору та норм діючого законодавства України, а тому до стягнення з відповідача на користь підлягає сума пені в розмірі 82,21 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/23076/15 позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі та стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 385,02 грн. та суми пені в розмірі 82,21 грн.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду) визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку (п. 22 ч. 1 ст. 5). Фактично з даним позовом до суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Європейський газовий банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Оберемко Романа Анатолійовича, що призначений з 19.12.2014р. уповноваженою особою на ліквідацію позивача рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №150 від 18.12.2014р.

Враховуючи наведені норми, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекс» (код ЄДРПОУ 30762095, адреса: 04053, м. Київ, пров. Бехтеревський, 4-Б) на користь Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» (код ЄДРПОУ 34693790, адреса: 04073, м. Київ, пр. Московський, буд. 16) суму основного боргу в розмірі 385,02 грн. (триста вісімдесят п'ять гривень 02 копійки) та суму пені в розмірі 82,21 грн. (вісімдесят дві гривни 21 копійка).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекс» (код ЄДРПОУ 30762095, адреса: 04053, м. Київ, пров. Бехтеревський, 4-Б) в доход Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 37993783, р/р 31215206783001, одержувач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, код платежу 22030001) судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.10.2015р.

Суддя С.М. Морозов