Рішення

від 21.10.2015 по справі 910/24049/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015Справа №910/24049/15

За позовом Аудиторської фірми «Віталіна-Аудит» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про стягнення 21 435, 95 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Петренко Г.А.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Аудиторська фірма «Віталіна-Аудит» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» стягнення з відповідача залишку коштів на рахунку № 26009012468001 Аудиторської фірми «Віталіна-Аудит» у формі товариства з обмеженою відповідальністю в сумі 19 815,08 грн., суму пені в розмірі 1 620,87 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/24049/15 призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.09.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2015 р. розгляд справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 21.10.2015 р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвала суду направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу та отримана представником останнього, що підтверджується його підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 21.10.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.07.2009 р. між Аудиторської фірмою «Віталіна-Аудит» у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (на даний час - Публічне акціонерне товариство Банк «Фінанси та Кредит») в особі начальника відділення № 18 філії «Північно-Західне Регіональне управління» Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір № 66129, за умовами якого відповідач зобов'язався відкрити позивачу поточний рахунок в національній валюті і здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а відповідач - оплачувати послуги банку в порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.п. 2.1., 3.3.3. договору відповідач здійснює розрахунково-касове обслуговування в операційний день банку у порядку і на у мовах, визначених чинним законодавством та банківськими правилами у робочий час до 16-00, крім суботи та неділі, святкових і неробочих днів.

Відповідно до п. 8.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом невизначеного строку.

Листом від 20.09.2013 р. № 1838/810 філія «Північно-Західного Регіонального управління» Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» повідомило позивача про реорганізацію філії у Відділення № 51 Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» з переведенням його на баланс головного банку та перейменування на Відділення № 66 Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» з відкриттям нового рахунку для Аудиторської фірми «Віталіна-Аудит» у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Протягом лютого-серпня 2015 року позивачем надавались Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» платіжні доручення про списання грошових коштів з рахунку Аудиторської фірми «Віталіна-Аудит» у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Відомостей щодо виконання Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» вказаних платіжних доручень матеріали справи не містять.

31.08.2015 р. позивач звернувся до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» з листом № 17 про повернення грошових котів, які знаходяться на поточному рахунку Аудиторської фірми «Віталіна-Аудит» у формі товариства з обмеженою відповідальністю у сумі 19 864, 08 грн. готівкою

04.09.2015 р. позивач звернувся до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» із заявою про закриття поточного рахунку та повернення грошових коштів у сумі 19 864, 08 грн. готівкою.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» не виконує зобов'язання щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування рахунку Аудиторської фірми «Віталіна-Аудит» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, що є порушенням умов договору № 66129 від 31.07.2009 р., у зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» залишку грошових кошів на рахунку Аудиторської фірми «Віталіна-Аудит» у формі товариства з обмеженою відповідальністю у сумі 19 815, 08 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідально до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно зі ст. 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Статтею 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

У відповідності до ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, а також відповідальність суб'єктів переказу та загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначається Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до ст. 24.3. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.

Пунктами 8.2., 8.3. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

Пунктом 1.17. Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 р. № 174 встановлено, що за операціями з видачі готівки або приймання її для зарахування на відповідний рахунок із застосуванням платіжних пристроїв формується та роздруковується відповідний касовий документ (квитанція / чек банкомата, сліп) на паперовому носії, який видається клієнту.

У відповідності до п. 1.13 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, у разі здійснення касових операцій протягом операційного часу банк (філія, відділення) на касових документах проставляє поточну дату здійснення касової операції, а в післяопераційний час - поточну дату і час приймання документів або напис чи штамп "вечірня" або "післяопераційний час". Виконані протягом операційного часу касові операції відображаються в бухгалтерському обліку в цей самий операційний день, а в післяопераційний час - не пізніше наступного операційного дня.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не наведено обґрунтувань щодо наявності об'єктивних підстав неможливості виконання зобов'язань за договором № 66129 від 31.07.2009 р. щодо виконання платіжних доручень позивача, доказів видачі позивачу залишку кошів відповідно до ст. 1075 Цивільного кодексу України відповідачем суду також не надано.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань, а також вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

В той же час, як встановлено судом, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 171 від 17.09.2015 р. «Про запровадження тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» та легування повноважень тимчасового адміністратора банку» розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації строком на три місяці з 18.09.2015 р. до 17.12.2015 р. включно.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у вказаних правовідносинах.

Відповідно до п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом;

Згідно зі ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Частиною 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Суд враховує, що п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Водночас, за визначенням ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кредитором є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.

Тож, приймаючи до уваги вищенаведене, у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором банку, а відповідач, в свою чергу, боржником та їх зобов'язання щодо виконання платіжних доручень є майновими у розумінні ст.ст. 177, 190, 509 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим такі правовідносини є предметом регулювання Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Аналогічні висновки у подібних правовідносинах викладені у постановах Вищого господарського суду України від 18.02.2015 р. № 901/9229/14 та від 15.01.2015 р. № 915/913/14 а також у постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 р. у справі № 910/9232/14, від 10.06.2015 р. у справі № 927/1379/14, від 29.04.2015 р. № 3-61гс15 та від 01.04.2015 р. № 3-25гс15.

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У відповідності до ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації.

Вказана норма закону, зокрема, ще раз вказує на те, що обмеження, передбачені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", стосуються переказу грошових коштів юридичних осіб, що надійшли на їх рахунок до дати запровадження процедури тимчасової адміністрації у банку.

Тож, приймаючи до уваги вищевикладені обставини та виходячи із наведених законодавчих норм, суд дійшов висновку про неможливість наразі здійснення перерахування залишку грошових коштів, які знаходяться на рахунку Аудиторської фірми «Віталіна-Аудит» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, відкритому у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит», у зв'язку з встановленими ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеженнями.

При цьому, суд враховує, що за правилами п. 3 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій, однак відзначає, що матеріалів справи не містять відомостей щодо надання такою уповноваженою особою дозволу на продовження виконання відповідачем банківських операції стосовно позивача.

Що ж до вимог позивача про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання щодо перерахування грошових коштів, суд відзначає, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.п. 32.1., ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. У разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

В той же час, за правилами п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку та, відповідно, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, виходячи із встановлених нормами чинного законодавства України обмежень щодо задоволення вимог кредиторів банку у період дії тимчасової адміністрації, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову у повному обсязі.

При цьому, приймаючи рішення у даній справі, суд виходив із висновків Вищого господарського суду України та Верховного Суду України, викладених у постановах, прийнятих за результатами касаційного перегляду справ зі спорів у подібних правовідносинах, які в силу приписів 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для врахування судами.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при відмові у позові покладається на позивача.

Однак, ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Тож, приймаючи до уваги, що спір у даній справі виник внаслідок порушення Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» договірних зобов'язань, враховуючи що таке порушення відбулось до запровадження тимчасової адміністрації, що і стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку про покладення судового збору на відповідача.

Наразі норми Закону України "Про судовий збір" не містять будь-яких обмежень щодо покладання судового збору на банк, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04054, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Аудиторської фірми «Віталіна-Аудит» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (43020, м. Луцьк, пр. Відродження, 8, оф.2, код ЄДРПОУ 20124767) судовий збір у розмірі 1 218, 00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 26.10.2015 р. .

Суддя Пригунова А.Б.