Рішення

від 20.10.2015 по справі 910/20081/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р. Справа № 910/20081/15

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Демсей», Дніпропетровська область, м. Павлоград

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джурбі Вотер Тех», Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів

про стягнення 46281,57 грн.

секретар судового засідання Шніт О.М.

за участю представників:

від позивача : Клок В.О. (довіреність №01/10-2015 від 1 жовтня 2015 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Демсей» (далі - позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джурбі Вотер Тех» (далі - відповідач) про стягнення 46281,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №2014-К-22EN від 4 серпня 2014 року, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 31920,00 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував пеню у розмірі 5921,97 грн., 3% річних у розмірі 472,13 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7967,47 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 7 серпня 2015 року позовну заяву Приватного підприємства «Демсей» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джурбі Вотер Тех» про стягнення 46281,57 грн. направлено за встановленою підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою суду від 18 серпня 2015 року справу №910/20081/15 прийнято до провадження суддею Зайцем Д.Г. та призначено розгляд справи на 22 вересня 2015 року.

Відповідно до ухвали суду від 22 вересня 2015 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 20 жовтня 2015 року.

Відповідач, повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 18 серпня 2015 року та від 22 вересня 2015 року, у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не подав, хоча був повідомлений належним чином. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

20 жовтня 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «Демсей» (за договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джурбі Вотер Тех» (за договором - покупець) 4 серпня 2014 року укладено договір поставки за №2014-К-22EN.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору, ціна, кількість та якість якого зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно пункту 2.3 договору, датою поставки вважається дата передачі товару покупцю.

Як вбачається з пункту 3.2 договору, покупець здійснює оплату товару згідно умов, вказаних у специфікаціях.

Відповідно до пункту 6.3 договору, у разі порушення строків оплати товару по договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2% вартості товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що на виконання умов договору між сторонами підписано специфікацію до договору.

Загальна вартість товару, згідно специфікації, становить 63840,00 грн.

Пунктом 4 специфікації передбачено, що покупець здійснює оплату товару в наступному порядку: 50% передоплата на протязі 5 банківських днів з моменту підписання специфікації, 40% на протязі 5 банківських днів з дати поставки товару, 10% від суми договору на протязі 5 банківських днів з дати підписання акту введення в експлуатацію.

Судом встановлено, що відповідач на виконання умов договору та специфікації 4 серпня 2014 року перерахував на рахунок позивача 31920,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №275 від 4 серпня 2014 року.

В свою чергу, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 14 жовтня 2014 року (том 1, а.с. 15).

Також, 29 грудня 2014 року між позивачем та відповідачем підписано акт введення обладнання в експлуатацію.

Однак, відповідач у визначені договором та специфікацією строки не здійснив належних платежів, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 31920,00 грн.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Так, в матеріалах даної справи наявний акт звіряння взаємних розрахунків, який підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 27 жовтня 2014 року становить 31920,00 грн.

Отже, станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повністю оплатив прийнятий у позивача товар. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача 31920,00 грн. заборгованості за прийнятий товар підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

З дослідженого судом розрахунку пені, доданого позивачем до позовної заяви вбачається, що при здійсненні розрахунку пені, позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Судом здійснено власний розрахунок пені, згідно якого до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 5692,94 грн. (за період з 21 жовтня 2014 року по 21 квітня 2015 року на суму боргу у розмірі 25416,00 та за період з 6 січня 2015 року по 27 квітня 2015 року на суму боргу у розмірі 6384,00 грн.).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем інфляційні втрати у сумі 7967,47 за період з 21 жовтня 2014 року по 27 квітня 2015 року є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, складає 472,13 грн.

Однак, згідно з арифметичним розрахунком, зробленим судом, до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 452,38 грн. (за період з 21 жовтня 2014 року по 27 квітня 2015 року на суму боргу у розмірі 25416,00 та за період з 5 січня 2015 року по 27 квітня 2015 року на суму боргу у розмірі 6384,00 грн.).

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джурбі Вотер Тех» (08171, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Енергетиків, 1, код 31956383) на користь Приватного підприємства «Демсей» (код 32838473) - 31920 (тридцять одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. заборгованості, 5692 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто дві) грн. 94 коп. пені, 452 (чотириста п'ятдесят дві) грн. 38 коп. 3% річних, 7967 (сім тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн. 47 коп. інфляційних втрат та 1817 (одна тисяча вісімсот сімнадцять) грн. 18 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 26 жовтня 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць