Рішення

від 19.10.2015 по справі 911/3612/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"19" жовтня 2015 р. Справа № 911/3612/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна», Бориспільський р-н., с. Проліски

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Аграрний Святовіт», Бориспільський р-н., с. Іванків

про стягнення 40 444,99 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників:

позивач - Дацко В.А. предст. дов. №51 від 05.01.2015;

відповідач - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна» (позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Аграрний Святовіт» (відповідач) про стягнення 40 444,99 грн. за договором купівлі-продажу та технічного обслуговування №7845/342352 від 05.08.2013, з яких: 16 848,15 грн. основного боргу, 13 235,69 грн. штрафу, 2 796,33 грн. 26 % річних та 7 564,82 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.08.2015 у справі №911/3612/15 порушено провадження та призначено до розгляду на 14.09.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.09.2015 розгляд справи було відкладено на 19.10.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподання відповідачем витребуваних документів.

В судове засідання 19.10.2015 року відповідач повторно не забезпечив явку свого повноважного представника, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення до суду не надсилав.

З даного приводу суд зазначає, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція зазначена в п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилалась відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві та Спеціальному витягу з ЄДРПОУ, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Представник позивача присутній у судовому засіданні 19.10.2015 року просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

19.10.2015 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні повноважного представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

05.08.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АМАКО УКРАЇНА» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Аграрний Святовіт» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу та технічного обслуговування №7845/342352, згідно із умовами якого Постачальник зобов'язувався протягом дії даного Договору поставляти Покупцю запасні частини для сільськогосподарської та будівельної техніки та обладнання, комерційних автомобілів, причепів, авто хімію, мастила (оливи), покришки, супутні товари для вищезазначеної техніки (далі за текстом - товар), а Покупець зобов'язувався приймати товар та оплачувати його на встановлених Договором умовах.

Пунктом 2.1. Договору строк його дії встановлено до 31 грудня поточного року, та в п. 2.2. зазначено, що якщо за десять днів до закінчення строку дії Договору жодна зі Сторін не повідомить іншу Сторону рекомендованим листом про розірвання договору, строк дії вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного календарного року.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів припинення сторонами договору №7845/342352, суд прийшов до висновку, що на даний момент він дійсний.

Відповідно до п. 5.2. Договору, при проведенні поставки з відстроченням оплати, про що сторони укладають Додаток до цього Договору, Покупець зобов'язаний оплатити вартість такого товару після його поставки, в строк визначений у відповідному додатку.

05.08.2013 року до Договору було укладено Додаток №1, в якому зазначено, що Товар може поставлятись на умовах відстрочення оплати вартості (п. 1.3. Додатку). Повну вартість поставленого Товару за кожною окремою накладною Покупець зобов'язаний оплатити протягом 30 календарних днів з дня отримання відповідного товару (п. 1.4. Додатку).

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 52 942,75 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями, підписаних уповноваженими особами та скріплених печатками сторін, видаткових накладних.

Як стверджує позивач, відповідач свої обов'язки в частині своєчасної та повної оплати товару виконав неналежним чином, 24.06.2014 року оплативши отриманий товар частково та повернувши частину товару, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 16 848,15 грн., яку і просить стягнути позивач.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Господарським кодексом.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, доказів оплати та відзиву на позов відповідач до суду не надав, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 16 848,15 грн. боргу за поставлений товар підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 13 235,69 грн. штрафу у розмірі 25% нарахованого на вартість поставленого товару, що складає 52 942,75 грн. в порядку п. 1.5. Додатку до договору, відповідно до умов якого, у разі прострочення Покупцем терміну оплати товару, зазначеного в п. 1.4. Додатку, понад 10 календарних днів, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі 25% від суми неоплаченої у строк вартості поставленого товару.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Таким чином, відповідна норма передбачає нарахування штрафу від суми невиконаного зобов'язання.

Однак, ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України, який є спеціальним стосовно господарських зобов'язань, передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що визначення сторонами в п. 1.5. Додатку до договору штрафу у розмірі 25% від загальної вартості товару за прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів, відповідає ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Як вбачається з умов договору, загальна вартість товару за договором, як було зазначено вище становить 52 942,75 грн. Кінцевий термін виконання зобов'язання по поставці всієї кількості товару - 06.12.2014 року.

Таким чином, з 07.12.2014 року у відповідача виникло прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого товару.

Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати отриманого товару, вимога позивача про стягнення штрафу в сумі 13 235,69 грн., що складає 25% від загальної вартості товару за прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів, що відповідає ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України, правомірна і підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок штрафу з урахуванням умов договору та норм чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що заявлена сума штрафу у розмірі 13 235,69 грн. є вірною.

Позивачем також заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 2796,33 грн. 26% річних та 7564,82 грн. інфляційних втрат за період з 07.12.2014 по 27.07.2015 року.

Відповідно до п. 1.5. Додатку до договору, у разі прострочення на строк понад сорок календарних днів виконання грошових зобов'язань, Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику 26% річних за кожен день прострочення по день повного погашення боргу.

Згідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що сторони в договорі передбачили стягнення річних за невиконання умов договору в розмірі 26%, суд, здійснивши власний розрахунок 26% річних, встановив, що заявлені позивачем до стягнення відсотки річних відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому дана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі 2592,00 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат суд встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивачем доведені та обґрунтовані, Відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Аграрний Святовіт» (08335, Київська область, Бориспільський район, с. Іванків, вул. Центральна, буд. 3-А, код ЄДРПОУ 37905105) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна» (08322, Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Броварська, 2, код ЄДРПОУ 21665011) - 16 848 (шістнадцять тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 15 коп. основного боргу, 13 235 (тринадцять тисяч двісті тридцять п'ять) грн. 69 коп. штрафу, 2 796 (дві тисячі сімсот дев'яносто шість) грн. 33 коп. 26% річних, 7 564 (сім тисяч п'ятсот шістдесят чотири) грн. 82 коп. інфляційних втрат та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 28.10.2015р.

Суддя О.В. Щоткін