Рішення

від 19.10.2015 по справі 911/3693/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"19" жовтня 2015 р. Справа № 911/3693/15

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колдбокс», Бородянський р-н., с. Дружня

про стягнення 21 183, 17 грн. в порядку регресу

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Сорочан В.В. предст. дов. №14 від 16.03.2015;

відповідач - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» (позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колдбокс» (відповідач) про стягнення 21 183, 17 грн. в порядку регресу.

Позов обґрунтований невиконанням відповідачем обов'язку щодо повідомлення позивача про ДТП у строки, встановлені пп. ґ п. 38.1.1статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.08.2015 у справі №911/3693/15 було порушено провадження та призначено до розгляду на 14.09.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.09.2015 розгляд справи було відкладено на 19.10.2015 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподання ним витребуваних документів.

В судове засідання 19.10.2015 року відповідач повторно не забезпечив явку свого повноважного представника, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 0780500700756.

З даного приводу суд зазначає, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, 19.10.2015 у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд,

встановив:

17.01.2012 року між Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» (АТ «УОСК») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колдбокс» був укладений Договір обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності наземних транспортних засобів серія АА номер 5036773, відповідно до якого автомобіль «Honda», державний номер АА5883ІР знаходився під страховим захистом в АТ «УОСК».

20.10.2012 року по а/д Київське на півкільце - Крюковщина-Боярка Києво- Святошинського району Київської області сталося зіткнення автомобілів «Honda», державний номер АА5883ІР, що належить ТОВ «Колдбокс», під керуванням водія Божока О.М. та «Renault», державний номер АА6539МН, під керуванням Перфілова О.П.

За даними ВДАІ по обслуговуванню Києво-Святошинського району в Київській області Божок О.М. не дотримався безпечної дистанції, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КпАП України.

Вину водія Божока О.М. встановлено постановою Києво-Святошинського району Київської області про притягнення до адміністративної відповідальності від 29 жовтня 2012 року.

В результаті протиправних дій водія відповідача автомобіль «Renault», державний номер АА6539МН, отримав пошкодження, чим було заподіяно майновий збиток Перфілову О.П. Сума збитку підтверджується Звітом про визначення вартості матеріального збитку №157/12.

Як стверджує позивач, у зв'язку з настанням страхової події, позивачем на підставі Акту про настання страхового випадку №10803 від 09.08.2013 року, Звіту про визначення вартості матеріального збитку №157/12 потерпілому було виплачено страхове відшкодування в розмірі 21 183 грн. 17 коп. (з вирахуванням суми франшизи).

03.02.2015 року позивач, керуючись ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» направив відповідачу претензію, вих. № 1017 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, однак станом на дату подання позовної заяви відповідач добровільно не виконав вимоги позивача.

З огляду на вказану обставину, позивач змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення в порядку регресу 21 183,17 грн. страхового відшкодування, оскільки відповідач у строки, встановлені пп. ґ п. 38.1.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не повідомив позивача про настання страхового випадку.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача, який сплатив страхову виплату за завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з п. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно наказів №6-к від 07.03.2008 року та №01-з від 09.01.2010 під час скоєння ДТП Божок О.М., заподіяв майновий збиток під час виконання своїх трудових обов'язків перед ТОВ «Колдбокс».

Суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосовуванню Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, чинній на момент настання страхового випадку, оскільки підставою виникнення обов'язку страховика щодо виплати страхового відшкодування є настання страхового випадку - ДТП, внаслідок якої спричинено шкоду (аналогічна позиція викладена у постанові Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 по справі № 5011-11/13574-2012).

Статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент настання страхового випадку - ДТП) встановлено виключний перелік підстав, за наявності яких страховик має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого ним транспортного засобу.

Підпунктом ґ пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

У підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяла станом на час страхового випадку) встановлено обов'язок учасників дорожньо-транспортної пригоди вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально.

Всупереч вищевказаним положенням закону, відповідач про настання страхової події, яка відбулась 20.10.2012 року, повідомив позивача лише 28.05.2013, тобто з пропуском триденного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заявленої суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 21 183 грн. 17 коп. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Позивач просить суд також включити до складу судових витрат витрати на послуги адвоката в сумі 4000,00 грн.

На підтвердження зазначених витрат, позивач надав копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію договору №05/15 від 14.07.2015 про надання правової допомоги; копію додаткової угоди №1 від 14.07.2015 до договору №05/15 від 14.07.2015; копію акту надання правової допомоги №1 від 16.07.2015; копію розрахунку витрат на правову допомогу та копію платіжного доручення №4218 від 21.07.2015 сплати за правову допомогу.

Склад судових витрат визначений ст. 44 ГПК України і складається з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 6.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Зважаючи на вищевикладене, те що матеріалами справи доведена вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката та враховуючи приписи ст. 49 ГПК України, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про відшкодування за рахунок відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 4000,00 грн. підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колдбокс» (07807, Київська обл., Бородянський р-н, с. Дружня, вул. Привокзальна, 13, оф. 9, код ЄДРПОУ 33882996) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, код ЄДРПОУ 23734213) - 21 183 (двадцять одну тисячу сто вісімдесят три) грн. 17 коп. шкоди в порядку регресу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору та 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 28.10.2015р.

Суддя О.В. Щоткін