Рішення

від 20.10.2015 по справі 918/1137/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" жовтня 2015 р. Справа № 918/1137/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань Морозу С.Ю.,

розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Подільський цемент"

до Приватного підприємства "Сап-Сан"

про стягнення заборгованості в сумі 98 861,84 грн..

Представники сторін не з'явилися.

Обставини справи: У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Подільський цемент" (далі Товариство) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Сап-Сан" (далі Підприємство) про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору №ПЦ-21 від 23.04.2013 року в сумі 98 861 грн. 84 коп., з яких: 66 968,40 грн. основного боргу, 30 159,60 грн. інфляційних втрат та 1 733,84 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 30.09.2015 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 09.10.2015 року.

Відповідач у судові засідання призначені на 09.10.2015 року та 20.10.2015 року не з'явився, відзиву на позов не подав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Однак, на адресу суду повернувся конверт, у якому відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві, а саме: 35700, вул. Грушевського, буд. 43, м. Здолбунів, Рівненська область, надсилалась ухвала суду про порушення провадження у справі з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання". Крім того, з метою перевірки адреси відповідача, судом зроблено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за яким Підприємство не перебуває в процесі припинення та зареєстровано за вищезазначеною адресою, вказаною в позовній заяві.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на зазначене, оскільки судом вжито всіх можливих заходів стосовно повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними в ній матеріалами, без участі представників сторін, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2013 року між Товариством (Постачальник) та Підприємством (Замовник) було укладено договір №ПЦ-21 (далі Договір, а.с. 6), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити, а замовник прийняти та оплатити цемент по марках та кількості згідно заявок замовника, на умовах що викладені у цьому договорі (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна на товар, який продається за цим договором, встановлюється в національній валюті України - гривні на умовах FCA станція відправлення і включає: вартість товару, всі податки і збори, у тому числі ПДВ. Додатково оплачуються транспортні витрати (залізничний тариф) постачальника до станції призначення.

Згідно п. 2.3. Договору замовник здійснює 100% передплату, згідно виставлених постачальником рахунків, в 10-денний термін з дня отримання рахунку.

Пунктами 5.6, 5.8 Договору визначено, що обов'язок постачальника з поставки товару вважається виконаним та він звільняється від ризиків втрати чи пошкодження товару з моменту прийняття товару до перевезення залізницею на станції відправлення (ст. Гуменці ПЗЗ), що визначається календарним штемпелем залізниці на комплекті перевізних документів. Датою переходу права власності на продукцію, від постачальника до замовника, вважається дата виписки накладної-рахунка.

Договір діє з моменту підписання до 31 грудня 2013 року. При відсутності заперечень кожної із сторін, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік з аналогічною умовою пролонгації надалі.

Договір підписаний повноважними представниками позивача та відповідача та скріплений печатками вказаних юридичних осіб.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач 22.05.2013 року та 29.06.2013 року здійснив відповідачу поставку товару на суму 119 348,40 грн. (в тому числі залізничний тариф згідно п.2.1 Договору), що підтверджується накладними рахунками №П-3680 та №П-5761 відповідно, а також залізничними накладними, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 8-11).

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Правовідносини сторін є господарськими, що виникли з договору поставки.

За договором поставки (ст.712 ЦК України), - продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Згідно з ст.612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що Підприємство вартість отриманого ним товару оплатило лише частково в сумі 52 380,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 12-16). При цьому, часткові оплати заборгованості у спірних правовідносинах здійснювались відповідачем із посиланням на відповідні рахунки, копії яких наявні в матеріалах справи. Таким чином, Підприємство заборгувало Товариству 66 968,40 грн. за Договором, що підтверджується наявними доказами.

Доказів сплати боргу в розмірі 66 968,40 грн. відповідач суду не подав.

Проаналізувавши наведені вище правові норми та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога Товариства про стягнення з Підприємства основної заборгованості за Договором в сумі 66 968,40 грн., стверджується належними та допустимими доказами, ґрунтується на законі та договорі, не спростована відповідачем, тому підлягає до задоволення.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань відповідачем, позивач на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нарахував 30 159,60 грн. інфляційних втрат за період з 01.11.2014 року по 11.09.2015 року та 1 733,84 грн. 3 % річних за період з 01.11.2014 року по 11.09.2015 року (розрахунки на а.с. 3-4).

За умовами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявний в матеріалах справи розрахунок 3% річних наданий позивачем, перевірено судом та визнано вірним, а тому позовна вимога про стягнення 1 733,84 грн. 3% річних є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем, суд зазначає, що він є не в повній мірі вірним, так як згідно перерахунку суду (а.с. 45), за період з 01.11.2014 року по 11.09.2015 року на суму боргу 66 968,40 грн., розмір інфляційних втрат стновить 30 135,78 грн., тому вказана сума підлягає до стягнення з Підприємства.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства до Підприємства є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 66 968,40 грн. основного боргу, 30 135,78 грн. інфляційних втрат та 1 733,84 грн. 3% річних, а в задоволенні позову в частині стягнення 23,82 грн. інфляційних втрат необхідно відмовити.

Стосовно розподілу господарських витрат, суд зазначає, що при зверненні з даним позовом до суду Товариству необхідно було сплатити 1 482,93 грн. судового збору (1,5% ціни позову). Оскільки позивач сплатив лише 1 218,00 грн. (платіжне доручення про сплату судового збору на а.с. 27), недоплачена сума судового збору в розмірі 264,93 грн. підлягає до стягнення з останнього до Державного бюджету України.

На підставі п. 2 ч.1 ст. 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1 482,57 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Сап-Сан" (35700, вулиця Грушевського, будинок 43, місто Здолбунів, Рівненська область, код ЄДРПОУ 35377017) на користь публічного акціонерного товариства "Подільський цемент" (32325, вулиця Хмельницьке шосе, 1-А, село Гуменці, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 00293091) 66 968 (шістдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. основного боргу, 30 135 (тридцять тисяч сто тридцять п'ять) грн. 78 коп. інфляційних втрат, 1 733 (одну тисячу сімсот тридцять три) грн. 84 коп 3% річних та 1 482 (одну тисячу чотириста вісімдесят дві) грн. 57 коп. судового збору.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Подільський цемент" (32325, вулиця Хмельницьке шосе, 1-А, село Гуменці, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 00293091) в доход Державного бюджету України 264 (двісті шістдесят чотири) грн. 93 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В задоволенні позову в частині стягнення 23,82 грн. інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "26" жовтня 2015 року.

Суддя Пашкевич І.О.