Рішення

від 06.10.2015 по справі 922/4512/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р.Справа № 922/4512/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання П'ятак А.С.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "НПП КОМ ПАСС", м. Харків до НВП "Хартрон - Експрес, ЛТД" (ТОВ) м. Харків про стягнення коштів за участю :

позивача - Канівець С.І. - за дов.;

відповідача - Демура І.Б. - за дов.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "НПП КОМ ПАСС" звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій, після зменшення позовних вимог (які прийняті судом до розгляду ухвалою суду від 09.09.2015 р.), просить суд стягнути з відповідача, науково-виробничого підприємства "Хартрон - Експрес, ЛТД" (товариства з обмеженою відповідальністю) заборгованість в розмірі 100826,71 грн. (яка складається з 3% річних в розмірі 3074,91 грн., пеню в розмірі 36435,56 грн. та інфляційні витрати в сумі 61316,24 грн.

Представник позивача в призначене судове засідання з'явився, підтримує свої позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання з'явився, відзив на позов не надав.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

31.01.2014 р. між ТОВ "НПП КОМ ПАСС" та ТОВ "Хартрон - Експрес, ЛТД" був укладений договір поставки № 3, згідно умов якого позивач прийняв на себе зобов"язання виготовити та поставити відповідачу відповідну продукцію, а відповідач - прийняти та сплатити за поставлену продукцію.

Відповідно до п. 3.1. договору, загальна сума договору складається з суми вартості продукції, що зазначена в специфікаціях до договору.

Позивач свої зобов"язання по договору виконав належним чином, замовлену продукцію поставив відповідачу, що підтверджується накладними.

П. 3.3. договору передбачено, що оплата пролукції по специфікації проводиться в розмірі 50% передплати від суми специфікації. Решту 50% покупець повинен сплатити протягом 10 банківських днів з моменту поставки продукції.

Позивач направив відповідачу претензію про сплату боргу № 26 від 21.04.2015 р. 03.06.2015 р. відповідач сплатив суму боргу в розмірі 54219,60 грн.

12.08.2015 р. відповідачем було сплачено суму основного боргу в розмірі 54219,60 грн., що підтверджується випискою по банківському рахунку.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, 3% річних складають 3074,91 грн., інфляційні витрати - 61316,24 грн.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.3. договору, за порушення термінів оплати продукції відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач просить стягнути суму пені в розмірі 36435,56 грн.

Суд, перерахувавши суму пені з урахуванням встановленого законом 6-ти місячного терміну дійшов висновку про те, що пеня, яка підлягає стягненню з відповідача за порушення зобов"язання, складає 14266,44 грн.

В решті пені у розмірі 22169,12 грн. слід відмовити, як безпідставно та необгрунтовано заявленій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно заявленим позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 526, 530 ЦК України, ст. ст. 1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з науково-виробничого підприємства "Хартрон - Експрес, ЛТД" (товариства з обмеженою відповідальністю) (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, Код ЄДРПОУ 30430120, р/р 26009962506121 в ПАТ "ПУМБ", м. Харків, МФО 334851) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НПП КОМ ПАСС" (61098, м. Харків, вул. Соціалістична, 70А, кв. 90, Код ЄДРПОУ 36985918, р/р 26002418969600 в ПАТ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005) 3% річних в розмірі 3074,91 грн., пеню в розмірі 14266,44 грн., інфляційні витрати в сумі 61316,24 грн. та судовий збір в сумі 1573,38 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені у розмірі 22169,12 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 09.10.2015 р.

Суддя С.А. Прохоров

справа № 922/4512/15