Постанова

від 27.10.2015 по справі 912/2900/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2015 року Справа № 912/2900/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О. , Коваль Л.А.

при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.

за участі представників сторін:

від позивача: Лавринович О.В., представник, довіреність б/н від 31.07.15р.

представник скаржника до судового засідання не з'явився, про час та місце судового засідання скаржник повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мондікор"

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.08.2015р . у справі № 912/2900/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", м. Черкаси

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мондікор", м. Кіровоград

про стягнення 88 788,06 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мондікор" заборгованості згідно договору поставки № 1968 від 17.01.2013 року в сумі 88 788,06 грн., з яких: - 46 033,78 грн. - борг за поставлений товар; - 5 589,55 грн. - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ; - 9 471,92 грн. - плата за користування чужими грошовими коштами; - 1 142,34 грн. - штраф за порушення строків оплати товару; - 26 550,47 грн. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 25.08.2015р. у справі № 912/2900/15 (суддя Макаренко Т.В.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мондікор" (25015, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, буд. 7, код ЄДРПОУ 36120050) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (18029, м. Черкаси, вул. Академіка Корольова, 7, код ЄДРПОУ 35871504) 36 033,78 грн. боргу за поставлений товар; 5 589,55 грн. - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ; 9 471,92 грн. - плати за користування чужими грошовими коштами; 1 142,34 грн. - штрафу за порушення строків оплати товару; 25 810,25 грн. - суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, а також судовий збір в сумі 1 827 грн.; в решті позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мондікор" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.08.2015р. у справі № 912/2900/15 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Так, скаржник вказує в апеляційній скарзі, що господарський суд не звернув уваги на розбіжності у первинних документах, долучених до матеріалів справи та розрахунку заборгованості по оплаті поставленого товару, складеного позивачем, що свідчить про необгрунтованість присуджених до стягнення сум. Також, господарським судом не було враховано, що в дійсності між сторонами існувала домовленість про оплату поставленого товару у строк 60 календарних днів з дня одержання товару, а не 30 календарних днів. Не враховано господарським судом і повернення відповідачем позивачу поставленого товару, що мало вплинути на розмір боргу. Відповідач не одержав ухвали суду про призначення справи до розгляду, отже на брав участі у судовому засіданні та не міг надати докази необхідні для об'єктивного вирішення спору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд в судове засідання на 08.10.2015р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 року розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 27.10.2015р.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та у судових засіданнях по справі проти апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим у відповідності до фактичних обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу скаржника безпідставною.

Так, позивач зазначає, що часткова невідповідність сум в накладних та в розрахунку позову виникла внаслідок часткової оплати відповідачем поставленого товару та його повернення позивачу. Умовами договору поставки № 1968 від 17.01.2013 року передбачений саме 30 денний строк на здійснення оплати, а зазначення строку в 60 днів здійснено в претензії помилково. Скаржником не доведено належними доказами сплати ним поставленого товару або його повернення, тобто не доведено відсутності стягнутої судом заборгованості. Містять матеріали справи і належні докази повідомлення судом відповідача про порушення провадження у справі та призначення її розгляду.

Скаржник не забезпечив явку представника до судового засідання та надіслав до апеляційного суду електронною поштою клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю явки представника та недостатністю часу на проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами.

Беручи до уваги, що неявка представника скаржника не перешкоджає перегляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, повторне не з'явлення представника скаржника до судового засідання та не виконання вимог ухвали апеляційного суду від 08.10.2015 року щодо з'явлення представника відповідача до позивача для проведення звірки взаєморозрахунків та достатність наданого судом часу для проведення звірки, не наведення скаржником поважних причин не з'явлення представника до судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу по суті у відсутності представника скаржника, за наявними у справі матеріалами, відхиливши відповідне клопотання скаржника.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та повноту з'ясування і доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (надалі-позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мондікор" (надалі-відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 1968 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця алкогольні напої, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього Договору.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2 Договору, постачання товару здійснюється силами та за рахунок постачальника, на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2000р.). Сторони можуть визначити інші умови постачання товару, при узгодженні замовлення на товар. Постачальник зобов'язаний поставити товар за адресою, яка зазначена в його замовленні, а також в засвідчених покупцем копіях ліцензій як місце здійснення діяльності, або за адресою, яка зазначена в засвідчених покупцем копіях довідок про внесення місць зберігання алкоголю до Єдиного державного реєстру.

Згідно п. 3.3 Договору, підпис уповноваженого представника Покупця в накладній на товар засвідчує, що товар прийнятий покупцем від постачальника за кількістю та за якістю. Претензії покупця щодо якості товару після підписання ним накладної на товар розглядаються та задовольняються постачальником в окремому порядку, який визначається постачальником в кожному випадку окремо.

Відповідно до п. 3.6. Договору, покупець зобов'язався до моменту першої поставки надати постачальникові Повідомлення зі зразками підписів осіб уповноважених приймати Товар і підписувати товаросупроводжувальні документи та зразками печаток (штампів). Підпис особи уповноваженої приймати товар на товаросупроводжувальних документах, зразок якого є у Повідомленні наданому покупцем, вважається достатнім доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця, без необхідності завірення такого підпису печаткою (штампом). Наявність на товаросупроводжувальних документах печатки (штампу), зразки яких було попередньо надано покупцем, є належним доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця, навіть якщо зразок підпису особи зазначений у повідомлені не збігається з тим, який наявний на товаросупроводжувальних документах. У випадку, якщо зразок підпису та (або) зразок печатки (штампу) на накладній не збігається зі зразками підписів та (або) зразками печаток (штампів) наданих покупцем постачальнику у Повідомленні, проте такий підпис (печатка, штамп) наявний на накладних, що були оплачені Покупцем раніше, то вважається, що товар прийнятий уповноваженою особою Покупця.

Сторони узгодили у п. 4.1 Договору, що найменування, кількість, асортимент товару визначається покупцем у замовленні та зазначається постачальником у видатковій накладній на товар.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.3. Договору ціна на товар визначена у Прайс-листі постачальника, який діє на момент здійснення покупцем замовлення. Ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на товар. Загальна сума Договору дорівнює загальній вартості товару, який постачальник поставив покупцю впродовж всього строку дії даного договору згідно видаткових накладних на товар.

У розділі 6 сторони узгодили порядок розрахунків.

Так, згідно п. 6.1. Договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 30 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

Відповідно до п. 6.2. договору, датою оплати покупцем вартості отриманого від постачальника товару є дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу алкогольні напої згідно з накладними, які відповідачем на момент подачі позову були оплачені частково, а саме за накладною № 16404 від 05.05.2014 року борг складає 11 184,92 грн.; за накладною № 22360 від 13.06.2014 року борг складає 2 221,20 грн.; за накладною № 22361 від 13.06.2014 року борг складає 5 156,64 грн.; за накладною № 22362 від 13.06.2014р. борг складає 4 212,72 грн.; за накладною № 22363 від 13.06.2014р. борг складає 6 939,14 грн.; за накладною № 24550 від 27.06.2014 року борг складає 16 319,16 грн.

Отже, всього заборгованість за вказаними накладними станом на 20.07.2015 року згідно з розрахунком позивача складала 46 033,78 грн.

У суді першої інстанції представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог на 10 000,00 грн. у зв'язку зі сплатою даної суми відповідачем після порушення провадження у справі, яка судом була прийнята до розгляду.

Таким чином, станом на час прийняття рішення у справі заборгованість відповідача по оплаті поставленому йому за Договором товару складала 36 033,78 грн.

Всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідачем не спростовано наявності в нього заборгованості у зазначеному розмірі та не подано до матеріалів справи належних доказів сплати позивачу грошових коштів у відповідності до умов Договору, або повернення позивачу товару саме за вищенаведеними накладними.

За наведених обставин та враховуючи ухилення відповідача від проведення звірки взаєморозрахунків за Договором з позивачем, апеляційний суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо існування розбіжностей у сумах поставленого товару за спірними накладними та у сумах поставленого товару за цими накладними, вказаними у розрахунку позивача.

Окрім цього, наявність цих розбіжностей не звільняє відповідача від доведення належного виконання своїх зобов'язань за Договором та не спростовує факту існування у відповідача боргу за поставлений за Договором товар. З матеріалів же справи та пояснень позивача вбачається, що такі розбіжності виникли внаслідок часткової оплати відповідачем спірних накладних та часткового повернення товару за ними.

Відхиляються апеляційним судом і доводи скаржника щодо безпідставного здійснення позивачем розрахунку прострочення сплати відповідачем коштів за поставлений товар після спливу 30 календарних днів з дня отримання товару, оскільки саме такі умови розрахунку встановлені сторонами у п. 6.1. Договору та не змінювалися ними у встановленому чинним законодавством України порядку (доказів не надано).

З огляду на вищенаведене та приписи ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про достатність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 36 033,78 грн.

Обгрунтованим є оскаржуване рішення і в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 5 589,55 грн. за період з 05.06.2014р. по 20.07.2015р., інфляційних втрат в розмірі 25 810,25грн. за період з 05.06.2014р. по 20.07.2015р., плати за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20% річних в сумі 9 471,92 грн. за період з 05.06.2014р. по 20.07.2015р. та штрафу за порушення строків оплати товару в сумі 1 142,34 грн.

Так, відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 7.1. Договору, у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 7% від суми боргу.

Позивачем у наданому до суду розрахунку враховано норми ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та п. 6.1 Договору, відповідно до якого розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 30 календарних днів з дня отримання Товару.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Як правильно встановлено господарським судом, позивачем допущено помилку в розрахунку періоду нарахування інфляційних втрат (позивачем зазначено дні за які нараховані інфляційні, тоді як індекс інфляції розраховується в середньому за місяць на суму боргу). Зазначене обумовило здійснення судом перерахунку інфляційних втрат за допомогою системи "Законодавство", відповідно до якого розмір інфляційних втрат за період з 05.06.2014р. по 20.07.2015р. становить 25 810,25 грн., який відповідає законодавству та правомірно стягнутий з відповідача, а в решті нарахованих інфляційних втрат відмовлено.

Також, відповідно до п. 9.2. Договору та ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, позивач правомірно та обгрунтовано нарахував 20% річних від суми боргу, які складають за розрахунком позивача 9 471,92 грн.

Не суперечить вимогам чинного законодавства і нарахування позивачем відповідно до п. 7.1 Договору штрафу у розмірі 7% від суми боргу за накладною № 24550 від 27.06.2014 року, оскільки відповідачем порушено строк оплати вартості одержаного від постачальника товару за цією накладною більше ніж на 30 календарних днів.

Підтверджується матеріалами справи і направлення місцевим господарським судом ухвали від 23.07.2014 про порушення провадження у справі на адресу відповідача: 25015, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, буд. 7, яка зазначена у позовній заяві та підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на 23.07.2015р., але повернута підприємством зв'язку із написом: "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскаржуване рішення господарського суду відповідає чинному законодавству, отже підстави передбачені ст. 104 ГПК України для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.08.2015р. у справі № 912/2900/15 - відсутні.

Згідно ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід віднести на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мондікор" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.08.2015р. у справі № 912/2900/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.08.2015р. у справі № 912/2900/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя Л.А. Коваль

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.10.2015 року.