Рішення

від 21.10.2015 по справі 914/2988/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015р. Справа№ 914/2988/15

Господарський суд Л/о у складі судді Чорній Л.З. розглянувши матеріали

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діалог Діагностік», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Унілаб», м. Львів

про стягнення 651 629,81 грн.

Представники:

Від позивача: Павлюк О.В.- представник

Від відповідача: не з'явився

Судом роз'яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Діалог Діагностік», м. Київ до відповідача з обмеженою відповідальністю «Унілаб», м. Львів про стягнення 651 629,81 грн.

Ухвалою суду від 31.08.2015 року порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в засіданні на 07.10.2015 року. Ухвалою суду від 07.10.15 р. у зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 21.10.15 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд стягнути з відповідача на рахунок позивача 651 629,81 грн. заборгованості за договорами поставки.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмових пояснень по суті позову суду не надав; про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та в установленому законом порядку, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для справи , суд встановив наступне.

08 червня 2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діалог Діагностік», м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Унілаб», м. Львів укладено договір №1551 (далі-договір №1), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання передати відповідачу медичне обладнання (обладнання-1) згідно зі специфікацією-1, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити поставлене медичне обладнання.

Пунктом 2.1 договору-1 передбачено, що позивач зобов'язується поставити обладнання-1 на умовах DDP (Інкотермс 2000) за адресою відповідача протягом 45 (сорока п'яти) днів з моменту підписання договору-1. Відповідно до п. 2.4 Договору-1 датою поставки вважається дата оформлення видаткової накладної на обладнання-1.

Позивач свої зобов'язання за договором-1 виконав у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними від 02 серпня 2012 року № 3189/6940 та № 3189/6941 (копії додаються). Всього позивач передав, а відповідач отримав обладнання-1 на загальну суму еквівалентну 53 624,96 євро, що в момент підписання договору становила 538 930, 80 грн. по курсу НБУ.

Згідно з п. 3.1 договору-1 відповідач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату отриманого обладнання-1 на умовах, визначених пунктом 6 Договору-1. Пунктом 6.1 договору-1 передбачено, що вартість даного договору-1 на момент підписання сторонами становить 538 930,80 грн., у т. ч. ПДВ, що є еквівалентом 53 624,96 Євро по курсу НБУ на день укладення договору-1.

У пункті 6.2 договору-1 сторони погодили порядок здійснення оплати відповідачем за договором-1, зокрема: в пункті 6.2.1 договору-1 сторони визначили, що відповідач здійснює оплату, еквівалент 1489,82 Євро протягом 3 (трьох) днів з дати поставки обладнання-1. Також у пункті 6.2.2 сторони погодили, що відповідач здійснює остаточну оплату обладнання-1 рівними частинами протягом 35 (тридцяти п'яти) місяців, починаючи з серпня 2012 року, з розрахунку еквівалент 1 489,82 Євро. Оплата здійснюється на поточний рахунок постачальника в українській національній валюті- гривні по офіційному курсу Національного банку України до EUR, встановленому на день оплати.

Крім того, 08 червня 2012 року між сторонами укладено договір № 1552 відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання передати відповідачу медичне обладнання (далі - обладнання-2) згідно зі специфікацією 1, а відповідач зобов'язався поставлене медичне обладнання прийняти та оплатити.

Пунктом 2.1. договору-1 передбачено, що позивач зобов'язується поставити обладнання-2 на умовах DDP (Інкотермс 2000) за адресою Відповідача протягом 45 (сорока п'яти) днів з моменту підписання договору-2. Відповідно до п. 2.4 договору-2 датою поставки вважається дата оформлення видаткової накладної на обладнання-2.

Позивач свої зобов'язання за договором-2 виконав у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними від 02 серпня 2012 року № 3175/6938 та № 3175/6937 (копії додаються). Всього позивач передав, а відповідач отримав обладнання-2 на загальну суму 405 281,47 грн.

Згідно з п. 3.1 Договору-2 Відповідач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату отриманого обладнання-2 на умовах, визначених пунктом 6 Договору-2.

Пунктом 6.1 договору-2 передбачено, що вартість даного договору-2 на момент підписання сторонами становить 405 281,37 грн., у т. ч. ПДВ, що є еквівалентом 40 326,50 Євро по курсу НБУ на день укладення Договору-2.

У пункті 6.2 договору-2 сторони погодили порядок здійснення оплати відповідачем за договором, зокрема: у пункті 6.2.1 договору-2 сторони визначили, що відповідач здійснює оплату, еквівалент 1120,18 Євро протягом 3 (трьох) днів з дати поставки обладнання-2. Також у пункті 6.2.2 сторони погодили, що Відповідач здійснює остаточну оплату обладнання-2 рівними частинами протягом 35 (тридцяти п'яти) місяців, починаючи з липня 2012 року, з розрахунку еквівалент 1120,18 Євро. Оплата здійснюється на поточний рахунок Постачальника в українській національній валюті - гривні по офіційному курсу Національного банку України до ЕІЖ, встановленому на день оплати.

Як зазначає позивач, відповідач своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару за договором-1 та договором-2 належним чином не виконав, внаслідок чого утворився борг відповідача перед позивачем.

У зв'язку із невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором-1 та договором-2, у жовтні 2014 року позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом до відповідача про стягнення 473 176,72 грн. основного боргу, 13 108,67 грн 3% річних та 48 568,07 грн. пені. Крім того, Позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній здійснив перерахунок суми основного боргу, пені та річних в національній валюті гривні до еквіваленту іноземної валюти Євро за офіційним курсом НБУ станом на час розгляду спору. Відтак, з урахуванням вказаної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача 523 373,29 грн. основного боргу, 69 591,14 грн. пені та 16 733,24 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.01.2015р. у справі № 914/4033/14 із врахуванням ухвали Господарського суду Львівської області від 02.02.2015 року у справі № 914/4033/14, якою виправлено описку, допущену у п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду Львівської області від 27.01.2015 року у справі № 914/4033/14, позовні вимоги ТзОВ «Діалог Діагностікс» з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 03.12.2014 року задоволено повністю, а саме вирішено стягнути із ТзОВ «Унілаб» (79015, м. Львів, вул. Героїв УПА, 72, код ЄДРПОУ 32712114) на користь ТОВ «Діалог Діагностікс» (04205, м. Київ, пр. Оболонський, 32, код ЄДРПОУ 34839344) 523 373,29 грн. основного боргу, 69 591,44 грн. пені, 16 733,28 грн. 3% річних та 12 193,96 грн. витрат по сплаті судового збору.

Отже, вищезазначеним рішенням було вирішено стягнути із відповідача на користь позивача основний борг, який існував на момент звернення до суду, а також пеню та 3% проценти річних, нараховані на цей борг, тобто предметом позову у цій справі стала заборгованість відповідача перед позивачем за договором-1 та договором-2 станом на 16.10.2014 року з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 03.12.2014 року.

Разом з тим, після прийняття судом рішення від 27.01.2015 року у справі № 914/4033/14, зобов'язання між сторонами не припинилися: відповідач зобов'язаний був сплатити ще вісім щомісячних платежів на виконання договірних зобов'язань у відповідності до п. 6.2.2 та п. 6.2.3 Договору-1 та п.6.2.2 та п.6.2.3 Договору-2, які відповідачем сплачені не були.

З огляду на викладене, станом на 17.08.2015 року основний борг відповідача за зобов'язаннями перед Позивачем за договором-1 з урахуванням погашеної заборгованості на виконання рішення господарського суду Львівської області від 27.01.2015 року у справі №914/4033/14 згідно розрахунку позивача складає суму еквівалентну 11 910,04 євро , що станом на 17.08.2015 року за офіційним курсом НБУ становить 289 479,33 грн .

Станом на 17.08.2015 року основний борг відповідача за зобов'язаннями перед позивачем за договором-2 з урахуванням погашеної заборгованості на виконання рішення господарського суду Львівської області від 27.01.2015 року у справі №914/4033/14 згідно розрахунку позивача складає суму еквівалентну 8 479,35 євро , що станом на 17.08.2015 року за офіційним курсом НБУ становить 206 094,74грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, письмових пояснень по суті позову суду не надав, заборгованість на день подання позовної заяви до суду відповідачем не сплачена.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем укладено два договори поставки від 08 червня 2012 року: договір-1 та договір-2.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін; законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Частиною 2 ст. 524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначений грошовий еквіваленту іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом

чи іншим нормативно правовим актом.

Зі змісту пунктів 1 та 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» вбачається, що встановлення ціни товару в іноземній валюті не порушує чинного законодавства, яке обмежує виключно використання іноземної валюти як засобу платежу при розрахунках між резидентами.

Матеріалами справи встановлено, що в договорі-1 та договорі-2 сторони визначили грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відтак, сума, що підлягає сплаті за договором-1 та договором-2 у гривнях повинна визначатись за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

В додатку №1 та Додатку №2 до цієї позовної заяви позивач наводить детальний розрахунок сум за основною заборгованістю, які підлягають оплаті відповідачем на користь позивача.

За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України господарське зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору. Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 6 ст. 265 ГК України передбачено, що до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Крім того, відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пунктах 6.2.1, 6.2.2, 6.2.3 договору-1 та договору-2 сторони чітко визначили строки (терміни) оплати чергових платежів за обладнання, а тому, враховуючи вищенаведені законодавчі положення, відповідач повинен був виконати вказані договірні зобов'язання у встановлені договорами строки (терміни). Рішенням господарського суду Львівської області від 27.01.2015 року у справі № 914/4033/14 з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість, яка існувала станом на момент звернення до суду з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 03.12.2014 року. Оплата Відповідачем щомісячних чергових платежів у подальшому не відбувалася.

Згідно з положеннями ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

З огляду на те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо оплати чергових платежів за обладнання у строки (терміни), встановлені в договорі-1 та договорі-2, - він вважається таким, що порушив та прострочив виконання зобов'язань, передбачених цими договорами.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 20 389,39 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 17.08.15 р. складає 495 574,07 грн. на думку суду є правомірним і таким, що підлягає до задоволення.

Крім цього, відповідно до пунктів 7.2 договору-1 та договору-2 сторони погодили, що у випадку неоплати відповідачем обладнання в строки згідно умов даного договору, відповідач зобов'язаний оплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період нарахування пені від суми боргу за кожен день прострочки. З огляду на викладене, відповідно до поданого суду розрахунку позивачем згідно договору №1551від 08.06.12 р. нараховано 85 497,22 грн. пені за період з 11.10.14 р. по 17.08.15 р.; згідно договору №1552 від 08.06.12 р. - 62 402,89 грн. за цей же період.

Окрім цього, ч.2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи вказане, позивачем згідно поданого суду розрахунку згідно договору №1551 від 08.06.12 р. за період з 11.10.14 р. по 17.08.15 р. нараховано 4 867,42 грн. 3% річних, згідно договору №1552 нараховано 3 288,21 грн. за цей же період.

Перевіривши підставність та обґрунтованість нарахування позивачем пені та 3% річних, суд дійшов висновку, що такі нараховані правомірно та обгрунтовано, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, позовні вимоги в установленому законом порядку не спростував. З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 20 389, 39 Євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 17.08.15 р. складає 495 574,07 грн., пеню в розмірі 147 900,11 грн., 8 155,63 грн. 3% річних та 13 032, 60 грн. судового збору.

Керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 610, 612,712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85,116 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Унілаб» (79015, м. Львів, вул. Героїв УПА,72; код ЄДРПОУ 32712114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діалог Діагностік» (04205, м. Київ, пр.-т Оболонський, буд.32; код ЄДРПОУ 34839344; адреса для кореспонденції: 04655, м. Київ, вул. Лебединська, 10) основний борг у розмірі 20 389, 39 Євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 17.08.15 р. складає 495 574,07 грн., пеню в розмірі 147 900,11 грн., 8 155,63 грн. 3% річних та 13 032, 60 грн. судового збору.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.10.2015 р.

Суддя Чорній Л.З.