Постанова

від 23.03.2007 по справі 15/534н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/534н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23.03.07                                                                                 Справа № 15/534н-ад.

Колегія у складі суддів:

Пономаренко Є.Ю. (головуючий), Палей О.С., Яресько Б.В.,

розглянувши матеріали за позовом

Вузлової лікарні на ст. Попасна, м. Попасна Луганської області

до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області, м. Луганськ

про визнання нечинним рішення № 133 від 28.08.06.

За участю представників сторін:

від позивача –Бондаренко А.Т., головний лікар згідно наказу №54/43к-а від 30.09.05., Свінкова Н.М., гол бухгалтер по довіреності від 15.01.2007р. №40;

від відповідача –Євсєєва Ю.С., представники по довіреності № 34-03/850 від 06.03.06.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку з чим відповідно до п. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України  таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання нечинним рішення відповідача № 133 від 28.08.06. у повному обсязі.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" визначено повноваження Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення, зокрема, встановлено, що Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Таким органом відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 13.12.2000 N 1819 (далі - Положення), є Державна інспекція з контролю за цінами (далі - Держцінінспекція). Вона є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується останньому.

Згідно з пунктом 11 Положення Держцінінспекція має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 Положення.

За змістом абзацу третього пункту 4 Положення Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.

Відповідно до пункту 5 Положення Держцінінспекція, зокрема, має право проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів.

Згідно з Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 N 298/519, прийняття рішень про застосування економічних або фінансових (штрафних) за фактами порушення державної дисципліни цін покладено на Держцінінспекцію та відповідні державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

З наведеного випливає, що Держцінінспекція, приймаючи рішення про застосування санкцій за порушення державної дисципліни цін, діє як орган державної влади у здійсненні управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.

З урахуванням наведеного справи за участю Держцінінспекції, пов'язані із здійсненням нею владних повноважень, підлягають розглядові місцевими та апеляційними господарськими судами в порядку, встановленому Кодексу адміністративного  судочинства України.

За таких обставин, суд розглядає зазначений позов відповідно до порядку встановленому Кодексом адміністративного  судочинства України.

Представники позивача у судовому засіданні позовну вимогу підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, наведених у запереченні по справі № 34-03/227 від 23.01.2007 року та доповненнях до заперечення від 23.03.2007р. №34-03/1127 зазначаючи, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

В ході судового розгляду справи судом досліджено всі надані до матеріалів справи пояснення та документи як докази, та зокрема: Акт перевірки від 17.08.2006р. №04054; Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області №133 від 28.08.2006р. та інші надані до справи документи та пояснення.

Сторони не досягли примирення.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про те, що пред'явлений до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області позов підлягає задоволенню частково виходячи з нижченаведених підстав.

Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області з 20.07.06р. по 17.08.06р. проведено перевірку додержання державної дисципліни цін на Вузловій лікарні на станції Попасна. За результатами перевірки складено акт перевірки від 17.08.2006р. №04054.

Перевіркою встановлено та відображено у вказаному акті перевірки два порушення, за які застосовано санкції за оскаржуваним рішенням:

1. в період з 01.01.2006р. по 01.07.2006р. позивачем завищено ціни на медичні огляди за рахунок необґрунтованого завищення розміру відсотка соціальних нарахувань на заробітну плату на 0,8% (застосовано 37% замість обґрунтованого 36,2%) в порушення вимог Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік». Сума додаткової виручки при цьому склала 860 грн. 60 коп.;

2. завищення тарифів на послуги з медичного огляду працівників ДП «Первомайськвугілля»(договір №1 від 31.01.2006р.), «ДП «Попаснянський вагоноремонтний завод»(договір №2 від 31.01.2006р.) за рахунок необґрунтованого включення до складу тарифів податку на додану вартість у розмірі 20%, в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 05.10.1998р. №1602. При цьому, вказується про одержання додаткової виручки у сумі 9 888 грн. 38 коп.

За вказаних обставин Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області прийнято оскаржуване у даній справі рішення, яким вирішено вилучити у позивача в дохід Державного бюджету загальну суму додаткової виручки у розмірі 10 748 грн. 96 коп. та стягнути штраф у сумі 21 497 грн. 92 коп.

Суд дійшов висновку про те, що висновки перевірки та як наслідок оскаржуване рішення в частині першого порушення щодо одержання позивачем додаткової виручки 860 грн. 60 коп. є обґрунтованими з наступних підстав.

Позивач визнає необґрунтоване застосування розміру відсотка соціальних нарахувань на заробітну плату 37% замість обґрунтованого 36,2% в порушення вимог Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік». Заперечення позивача при цьому зводяться до того, що ним здійснено перерахунки та зараховано необґрунтовано одержані кошти від контрагентів в рахунок наступних їх платежів, тобто що порушення усунено.

Відповідно до п. 1.8. Інструкції про порядок застосування економічних і фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Мінекономіки України та Мінфіну України від 03.12.2001р. №298/519, факти завищення цін і тарифів суб'єктами господарювання, які встановлені самостійно, у разі повернення суб'єктами господарювання суми необґрунтовано отриманої виручки споживачам або  перерахування її в дохід відповідного бюджету до початку перевірки, як порушення державної дисципліни цін, не розглядаються (початком перевірки вважається дата, яка зазначена в акті).

Позивач помилково вважає що початком перевірки вважається дата складання акту. Таке твердження не відповідає дійсності та не підтверджується нормами чинного законодавства.

Перевірку, якою встановлено наведене порушення, розпочато 20 липня 2006 року. Саме таку дату початку перевірки (20 липня 2006р.) зазначено в акті перевірки №04054, що відповідає положенням п. 1.8 вказаної Інструкції.

Позивач не надав належних доказів повернення необґрунтовано отриманої виручки у сумі 860,60 грн. до початку перевірки –тобто до 20.07.2006р.

В обґрунтування ж своїх доводів позивач надає меморіальний ордер №10  складений за звітний період липень 2006 року. (даний документ за звітний період - весь місяць липень 2006р. складено після спливу даного звітного періоду, тобто як найменш у серпні 2006р., і відповідно ні як не могло бути складено до 20.07.2006р. –дати початку перевірки) та рахунок №32 від 07.08.2006р. в якому вказано про здійснений перерахунок (зменшення суми платежу за минулий період та включення необґрунтовано здійсненої переплати у рахунок оплати за наступний період за який виставлено даний рахунок). Вочевидь, що такі документи не є доказами, що свідчать про повернення позивачем необґрунтовано отриманої виручки споживачам до дати початку перевірки, тобто до 20.07.2006р.

Тому, відповідач, з урахуванням п. 1.8 вказаної Інструкції, обґрунтовано розглянув вищенаведені обставини як порушення дисципліни цін та застосував передбачені законодавством санкції в цій частині (860,60 грн. –необґрунтовано одержана виручка та штраф у двократному розмірі) шляхом прийняття оскаржуваного рішення.

Висновки ж перевірки, та, як наслідок, оскаржуване рішення в частині другого порушення щодо завищення тарифів на послуги з медичного огляду працівників ДП «Первомайськвугілля»(договір №1 від 31.01.2006р.), ДП «Попаснянський вагоноремонтний завод»(договір №2 від 31.01.2006р.) за рахунок необґрунтованого включення до складу тарифів податку на додану вартість у розмірі 20%, і відповідно одержання позивачем додаткової виручки у сумі 9 888 грн. 38 коп., є необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 Положення про державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. №1819, Основними завданнями Держцінінспекції є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.

Згідно п.4 даного Положення Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, у межах  своєї  компетенції  здійснює  перевірки   додержання порядку формування,  встановлення і застосування цін і тарифів.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів).

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державний   контроль за цінами здійснюється  при встановленні і застосуванні державних фіксованих та  регульованих  цін  і  тарифів.  

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією  сума виручки в  результаті  порушення  державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва,  що  здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій  підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному  розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми  списуються  з рахунків підприємств і  організацій  в  банківських  установах  за рішенням  суду.

Відповідно до п.1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України 03.12.01 N 298/519, підставою для застосування  економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є  одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного  в  періоді,  що  перевіряється,  порядку  встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Крім того, питання щодо обкладення операцій за договорами податком на додану вартість, здійснення перевірок при цьому та притягнення до відповідальності належить до компетенції податкових органів, а не органу відповідача.

Статус  державної  податкової  служби  в Україні, її функції та правові основи діяльності регламентовано Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Так, відповідно до пп. 1, 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків);

11) застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Податок на додану вартість є податком відповідно до пп.  1 п.  1 ст.  14 Закону України  «Про систему оподаткування», а тому відповідно до наведених положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні»питання щодо проведення перевірки нарахування і сплати даного податку та застосування при цьому відповідних санкцій належить до компетенції органів державної податкової служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у справі - Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області не доведено, що в даній частині перевірка здійснена, та рішення в цій частині прийнято, відповідно до визначеної законодавством компетенції.

Крім того, доводи сторін щодо обкладення операцій за договорами про надання послуг податком на додану вартість у розмірі 20% стосуються тлумачення п. 3 Переліку послуг з охорони здоров'я (у тому числі медико-санітарної допомоги, судово-медичної і судово-психіатричної експертизи), операції з надання яких закладами охорони здоров'я, які мають спеціальний дозвіл на надання таких послуг, не звільняються від обкладення податком на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.1998р. №1602, згідно якого до даного переліку включено послуги з проведення профілактичних медичних оглядів з винесенням, висновку про стан здоров'я на прохання громадян.

Відповідачем не враховано, що відповідно положень Закону України «Про податок на додану вартість»та вказаного Переліку не передбачено звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій за договорами про надання послуг між юридичними особами.

Таким чином, проведення перевірки щодо оподаткування податком на додану вартість у розмірі, і відповідно здійснення висновку відповідачем про одержання позивачем додаткової виручки у сумі 9 888 грн. 38 коп., є необґрунтованими.

Тому, оскаржуване рішення підлягає визнанню нечинним в частині вилучення у позивача як необґрунтовано отриманого прибутку 9 888 грн. 38 коп. та в частині стягнення штрафу у розмірі 19 776 грн. 72 коп., що розрахований виходячи з подвійного розміру від вказаної суми необґрунтовано отриманого прибутку.

Під час провадження у даній справі судом перевірялося та встановлювалося, чи прийнято оскаржуване рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За результатами такого дослідження судом, зокрема встановлено, що оскаржуване рішення в частині оподаткування ПДВ прийнято: не на підставі, та по за межами  повноважень  і не  у  спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України; необґрунтовано,  тобто не враховано усі обставини, що мають значення для прийняття рішення, зокрема щодо наявності компетенції; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та органу державної податкової служби і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Таким чином, позов слід задовольнити частково. Оскаржуване рішення підлягає визнанню нечинним в частині вилучення у позивача як необґрунтовано отриманого прибутку 9 888 грн. 38 коп. та в частині стягнення штрафу у розмірі 19 776 грн. 72 коп., що розрахований виходячи з подвійного розміру від вказаної суми необґрунтовано отриманого прибутку. В решті рішення є обґрунтованим та відповідно  позов у такій частині не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 87, ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому з державного бюджету в сумі 03 грн. 13 коп. у зв'язку з частковим задоволенням його вимог (пропорційно розміру санкцій за рішенням, в частині, визнаній нечинною).

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено осіб, які брали участь у справі про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області № 133 від 28.08.2006р. в частині вилучення у позивача як необґрунтовано отриманого прибутку 9 888 грн. 38 коп. та в частині стягнення штрафу у розмірі 19 776 грн. 72 коп.

3. У задоволенні вимог по визнанню нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області № 133 від 28.08.2006р. в решті відмовити.

4. Стягнути з державного бюджету на користь Вузлової лікарні на станції Попасна, м. Попасна Луганської області, вул. Серго, б. 35, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 04850408, судовий збір у сумі 03 грн. 13 коп.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 26.03.2007р.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя (головуючий)

Суддя

СуддяЄ.Ю. Пономаренко

О.С. Палей

Б.В. Яресько