Постанова

від 08.09.2011 по справі 10712/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 вересня 2011 р. № 2-а- 10712/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Скляр С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-консалтинг плюс" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про визнання дій неправомірними,

встановив:

ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" звернулося до належного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог в порядку ст. 137 КАСУ, просить визнати неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова стосовно проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків відомостей за період грудень 2010 року, січень 2011 року, за наслідками якої було складено довідку від 19.04.2011 р. за № 702/23-03-05/37093546;

- визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період березень та квітень 2011 р., за наслідками якої було складено акт перевірки від 30.06.2011 р. за №1483/15-05-14/37093546.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Зазначені перевірки відповідачем проведені були без законних підстав і без належного їх повідомлення та їх висновки не узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Так, норми ст. 203 та інших статей гл. 16 ЦК України не відносяться ані до податкового, ані до валютного, ані до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Отже, відповідач вийшов за межі повноважень, встановлюючи порушення товариством вимог ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 проти позову заперечував, посилаючись на те, що дії податкового органу є правомірними та були вчинені відповідно до вимог чинного податкового законодавства, у зв'язку з чим підстав для задоволення позовних вимог не має.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова були вчинені дії по проведенню

- документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків відомостей за період грудень 2010 року, січень 2011 року, за наслідками якої було складено довідку від 19.04.2011 р. за № 702/23-03-05/37093546;

- документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період березень та квітень 2011 р., за наслідками якої було складено акт перевірки від 30.06.2011 р. за №1483/15-05-14/37093546.

Суд зазначає, що у п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України передбачені підстави та порядок проведення таких перевірок, а саме: про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Як вбачається з матеріалів справи, накази про проведення вищезазначених позапланових перевірок позивачеві вручено не було.

Отже, у податкового органу в даному випадку не було законних підстав для проведення таких перевірок.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Всупереч вищезазначеному, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова в даному випадку не було дотримано вимоги чинного законодавства України.

Стосовно висновків податкового органу, прийнятих за наслідками проведених перевірок та оформлених у вигляді довідки від 19.04.2011 р. за № 702/23-03-05/37093546 та акту від 30.06.2011 р. за №1483/15-05-14/37093546, суд зазначає наступне.

Так, твердження відповідача про те, що угоди, укладені позивачем з його контрагентами, мають протиправний характер, а такі правочини, внаслідок яких неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту за рахунок позивача по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемними, спростовується з огляду на таке.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано доказів про те, що договори які були укладені між позивачем та контрагентами визнані судом недійсними.

Також слід зазначити, що до компетенції відповідача не входить визнання договорів недійсними.

Стаття 207 Господарського кодексу України також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним застосовуються після визнання правочину недійсним відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України.

Виходячи із вищевикладеного, суд зазначає, що правочини, які були вчинені між позивачем та підприємствами-контрагентами, зазначеними в актах перевірок, є правомірними та не відповідають загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, їх недійсність прямо не встановлена законом, а також вони не визнані судом недійсними.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ від 04.12.1990 року державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів; здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів; здійснюють контроль за погашенням векселів: контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасність і повноту перерахування них сулі до бюджету; здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги мету, з якою відповідач здійснює свої контрольні повноваження, вбачається, що норми ст. 203 та інших статей гл. 16 ЦК України не відносяться ані до податкового, ані до валютного, ані до іншого законодавства, контроль за дотриманням чого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, вищезазначене дає суду підстави прийти до висновку, що відповідач вийшов за межі своїх повноважень, встановлюючи порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України.

Окрім того , спосіб дій органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобов'язання визначений п. 54.3 ст.54 Податкового кодексу України, де указано, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54).

За правилами п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз. 1 п. 58.1 ст. 58).

В силу абз. 2 п. 58.1 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи положення наведених норм закону, суд зауважує, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обов'язком прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення.

Іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах закон не передбачає, але як вбачається з матеріалів справи, відповідач таких рішень в даному випадку не приймав.

Також суд звертає увагу на те, що висновок відповідача про те, що у позивача не існує необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності не відповідає матеріалам справи, оскільки ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" має докази на підтвердження взаємовідносин з контрагентами, вчинених в межах мети та предмета діяльності у відповідності до його Статуту, який пройшов державну реєстрацію 03.06.2010 року за № 14801020000046896 та що не спростовано відповідною стороною при судовому розгляді.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить висновку, що у відповідача не має законних підстав вважати, що у позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних дій щодо наявності законних підстав для проведення даних перевірок позивача та їх висновків, які не узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Виходячи з положення ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, відповідна сторона - ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її вищезазначені дії як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160, КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-консалтинг плюс" (код ЄДРПОУ 37093546) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків відомостей за період грудень 2010 року, січень 2011 року, за наслідками якої було складено довідку від 19.04.2011 р. за № 702/23-03-05/37093546.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-консалтинг плюс" (код ЄДРПОУ 37093546) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період березень та квітень 2011 р., за наслідками якої було складено акт перевірки від 30.06.2011 р. за №1483/15-05-14/37093546.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 09.09.2011 року.

Суддя Самойлова В.В.