Рішення

від 26.10.2015 по справі 451/1121/15-ц

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №451/1121/15-ц

Провадження № 2/451/450/15

РІШЕННЯ

іменем України

26 жовтня 2015 року

м. Радехів

Радехівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Крет А. І.

при секретарі судового засідання Загайській І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Радехові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся через свого представника ОСОБА_2 до Радехівського районного суду Львівської області з позовом до Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 03 травня 2014 року померла матір позивача ОСОБА_3. Внаслідок її смерті відкрилася спадщина. До складу спадкового майна, окрім іншого, входило також право на земельну частку (пай) в розмірі 1,60 умовних кадастрових гектарів на підставі відповідного сертифікату на право на земельну частку (пай). ОСОБА_4 того, до складу спадкового майна входила також земельна ділянка площею 0,6790 га, що розташована на території Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області, в тому числі для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,25 га та для ведення особистого підсобного господарства площею 0,4290 га. Право власності спадкодавця на дане нерухоме майно належало на підставі державного акту на право приватної власності на землю, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 183. Даний правовстановлюючий документ був виданий на підставі рішення V сесії ХХІІ скликання Павлівської сільської ради народних депутатів від 24 травня 1996 року. Окрім того представник позивача зазначає, що до складу спадкового майна входила також земельна ділянка площею 1,6446 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області на підставі державного акту на право приватної власності на землю, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 9999 від 10 серпня 2000 року. Даний правовстановлюючий документ був виданий на підставі розпорядження Радехівської районної державної адміністрації від 15 травня 2000 року № 197.

В той же час, представкник позивача зауважує, що вищезгана земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва складалася з чотирьох окремих земельних ділянок: площею 0,2212 га, площею 0,4381 га, площею 0,1421 га та площею 0,8431 га. Після того, як даним земельним ділянкам було присвоєно кадастровий номер площі земельних ділянок внаслідок округлення дещо змінились порівняно з тією площею, що зазначена у відповідному державному акті на право приватної власності на землю.

Зокрема, як зазначає представник позивача, тепер до складу спадкового майна входять наступні земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області:

1) площею 0,2210 га з кадастровим номером 4623984200:04:000:0755;

2) площею 0,4382 га з кадастровим номером 4623984200:03:000:0254;

3) площею 0,1422 га з кадастровим номером 4623984200:02:000:0254;

4) площею 0,8432 га з кадастровим номером 4623984200:04:000:0254.

На випадок своєї смерті ОСОБА_3 ані заповіту, ані спадкового договору на будь-яке своє майно не складала. Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв шляхом подання нотаріусу у встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини лише позивач як спадкоємець першої черги за законом. Своєї поданої заяви про прийняття спадщини позивач не відкликав та від прийнятої спадщини на користь інших спадкоємців не відмовлявся. Проте, як вкзує представник позивача, нотаріус відмовляється видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом по причині невідповідності площ земельних ділянок, що зазначені в державному акті про право власності на землю спадкодавця та у відповідних Витягах з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Просить суд визнати за позивачем в порядку спадкування після смерті 03 травня 2014 року ОСОБА_3 право власності на наступне майно: а) земельну частку (пай) в розмірі 1,60 умовних кадастрових гектарів; б) земельну ділянку площею 0,6790 га, що розташована на території Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області, в тому числі для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,25 га та для ведення особистого підсобного господарства площею 0,4290 га; в) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,2210 га з кадастровим номером 4623984200:04:000:0755; г) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,4382 га з кадастровим номером 4623984200:03:000:0254; ґ) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,1422 га з кадастровим номером 4623984200:02:000:0254; д) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,8432 га з кадастровим номером 4623984200:04:000:0254.

Позивач до суду не з'явився, хоча був повідомлений про час і місце розгляду справи належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подавши письмову заяву, в якій просить суд розгляд справи здійснювати за його відсутності, на задоволенні позову настоює.

Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника до суду не направив, однак, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що відносно задоволення позову не заперечує.

За викладених умов, відповідно до ст. 169, ч.4 ст.174,ч.2 ст.197 ЦПК України, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі сторін та без фіксування судового засідання технічним засобом на підставі наявних в справі доказів.

Дослідивши обставини матеріалів справи та перевіривши їх належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку про те, що заявлений позов є підставним та підлягає до задоволення повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 03 травня 2014 року в сел Павлів Радехівського району Львівської області померла матір позивача ОСОБА_3, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про смерть.

Судом також встановлено, що спадкодавцю за життя належало та не припинилося після смерті право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у власності ОСОБА_5 розміром 1,60 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією сертифіката на земельну частку (пай).

Судом встановлено, що спадкодавцю за життя належало та не припинилося після смерті право власності на земельну ділянку площею 0,6790 га, що розташована на території Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області. В тому числі для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,25 га та для ведення особистого підсобного господарства площею 0,4290 га. Таке право належало спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 183, копія якого знаходиться в матеріалах даної справи.

Також, як встановлено судом, спадкодавцю за життя належало та не припинилося після смерті право власності на земельну ділянку площею 1,6446 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області. Дана земельна ділянка складалася з чотирьох окремих земельних ділянок: площею 0,2212 га, площею 0,4381 га, площею 0,1421 га та площею 0,8431 га. Таке право належало спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 9999 від 10 серпня 2000 року копія якого знаходиться в матеріалах даної справи.

В матеріалах даної справи відсутні належні та допустимі докази визнання даних правовстановлюючих документів незаконними чи недійсними за рішеннням суду, яке набрало законної сили. А тому суд не має жодних правових підстав піддавати сумніву чинність таких документів.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач звернувся до Відділу Держземагенства у Радехівському районі Львівської області із заявою про видачу Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Однак, після того як даним земельним ділянкам було присвоєно кадастровий номер площі земельних ділянок змінились порівняно з тією площею, що зазначена у відповідному державному акті на право приватної власності на землю. Зокрема, згідно копій витягів з державного земельного кадастру про земельну ділянку, тепер до складу спадкового майна входять наступні земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області:

1) площею 0,2210 га з кадастровим номером 4623984200:04:000:0755; 2) площею 0,4382 га з кадастровим номером 4623984200:03:000:0254; 3) площею 0,1422 га з кадастровим номером 4623984200:02:000:0254; 4) площею 0,8432 га з кадастровим номером 4623984200:04:000:0254.

На переконання суду дана невідповідність зумовлена арифметичним округленням площ земельних ділянок, які здійснено землевпорядною організацією, що виготовляла технічну документацію. Однак, такі обставини, на думку суду, не можуть бути підставою для невизнання за позивачем права власності на землю, оскільки ключове значення має сукупна загальна площа земельних ділянок, що належали спадкодавцю. Однак, сукупна сума площ земельних длянок після присвоєння їм кадастрового номера є такою ж як і на момент смерті спадкодавця - 1,6446 га. За наявності відмови нотаріуса у вчиненні відповідної нотаріальної дії суд погоджується із твердженням представника позивача про відсутнсть іншого дієвого способу захисту невизнаного права позивача інакше як звернутись до суду з відповідним позовом про визнання за позивачем такого права.

Щодо належності відповідача у даній справі суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно до абз. абз. 1, 2 п. 24 постанови пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК ( 435-15 ). Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК) ( 435-15 ), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

У п. 3.1. листа ВССУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК). За змістом ст. 392 ЦК належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.

У п. 3.3 листа ВССУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вказано, що відповідачами у справах про визнання права власності в порядку спадкування на будинки та садиби, щодо яких відсутні правовстановлюючі документи у зв'язку з їх втратою, є спадкоємці, які прийняли спадщину, а також органи, які уповноважені видавати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, або ж органи, до яких перейшли такі повноваження, та органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно. При вирішенні питання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб органів, що уповноважені здійснювати державну реєстрацію об'єкта нерухомості, судам слід мати на увазі наступне. За відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

У п. 3.5. листа ВССУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що оскільки спір про визнання права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради.

Отже, системний аналіз вищезазначених роз'яснень дає суду підстави для правового висновку, що у спадкових справах, а саме, зокрема, у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а також у спорах про визнання права власності на спадкове майно належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності ж спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті спадкодавця належними відповідачами у подібній категорії справ є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За обставин відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів прийняття спадщини після смерті спадкодавця будь-яким іншим спадкоємцем суд вважає Павлівську сільську раду Радехівського району Львівської області належним відповідачем. А відтак суд не вбачає жодних правових підстав пропонувати позивачу замінити відповідача на належного чи залучити співвідповідача до участі у справі за власною ініціативою.

Відповідно до ч.1. ст.1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ч. 1 ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 1,2. ст.1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

В силу вимог ч. 1,2 ст.1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Судом встановлено,що спадкодавець за свого життя особистого розпорядження на випадок своєї смерті у формі заповіту не складала.

У відповідності до ч.1 ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В силу вимог ч. 2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Отже суд приходить до висновку, що за відсутності заповіту спадкодавця спадкування майна спадкодавця здійснюється у даній справі саме за законом.

У відповідності до ч.1 ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

В силу вимог ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом також встановлено та не заперечується сторонами, що позивач доводиться спадкодавцю рідним сином - а відтак спадкоємцем першої черги за законом.

В силу вимог ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

В силу вимог ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв лише позивач шляхом подання нотаріусу у встановлений законом шестимісячний строк з часу відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини за місцем відкриття спадщини. В матеріалах даної справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що позивач був усунений від права на спадкування чи у встановлений строк відмовився від прийняття спадщини.

Відповідно до ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

З пояснень представника позивача вбачається та не заперечується сторонами, що нотаріус не може видати позивачу свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок в силу того, що відмовляється видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом по причині невідповідності площ земельних ділянок, що зазначені в державному акті про право власності на землю спадкодавця та у відповідних Витягах з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Отже, на думку суду, позивач був єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3. А тому набув усіх прав та обов'язків, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Тобто, до позивача як до спадкоємця перейшли усі майнові права спадкодавця, які є предметом позову у даній справі.

Таким чином, суд приходить до переконання, що заявлений у даній справі позов є підставним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі. Оскільки позивач належним чином виконав свій процесуальний обов'язок довести належними та допустимими доказами усі ті обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог у даній справі.

Керуючись ст. ст. 16, 1216-1221, 1225, 1233, 1258, 1261, 1268-1270, 1297 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-64, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_3, яка померла 03 травня 2014 року, право власності на наступне майно:

1) земельну частку (пай) в розмірі 1,60 умовних кадастрових гектарів;

2) земельну ділянку площею 0,6790 га, що розташована на території Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області, в тому числі для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,25 га та для ведення особистого підсобного господарства площею 0,4290 га;

3) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,2210 га з кадастровим номером 4623984200:04:000:0755;

4) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,4382 га з кадастровим номером 4623984200:03:000:0254;

5) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,1422 га з кадастровим номером 4623984200:02:000:0254;

6) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,8432 га з кадастровим номером 4623984200:04:000:0254.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області, шляхом подання через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийОСОБА_4