Рішення

від 23.10.2015 по справі 1522/19004/12

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 1522/19004/12

Провадження номер 2/522/6502/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2015 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вололік», директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Вололік» ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітної платі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, який у подальшому був уточнений по якому просив суд стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість по заробітній платі за виконання та сплачену замовниками робіт в сумі 115 517 грн.; виплатити кошти за виконані, але не оплачені в повному обсязі проектні роботи, одна з яких бюджетна в сумі - 99 730 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 01.02.2005 року позивач працював в будівельній організації ТОВ «Водолік», в якій протягом декількох місяців офіційно працевлаштований не був та не отримував заробітну плату. В подальшому оплата праці проводилась за домовленістю сторін, у зв'язку із неналежним виконанням якої виникла заборгованість. Наведені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, на підставах викладених у позові.

Відповідачі до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Надали до суду заяву про слухання справи за їх відсутності, зазначили, що заперечують проти задоволення позову.

Від директора ТОВ «Водолік» надійшли заперечення проти позову.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, надані докази, вважає позов підлягаючим частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та такими, що випливають з трудових відносин, у зв'язку з чим урегульовані положеннями ЦК України та КЗпП України.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

Позивач заявою від 31.03.2005 року просив прийняти його на посаду головного інженера з окладом згідно штатного розкладу підприємства ТОВ « Водолік».

Наказом від 31.03.2005 року № 04/03-к позивача прийнято на роботу.

Позивач звільнений з роботи 17.05.2012 року, що підтверджується наказом від 17.05.2012 року № 01-05к.

Відповідно до довідки № 05-05, виданої 17.05.2012 року ТОВ « Водолік» при звільненні ОСОБА_1 з посади начальника проектно-конструкторського бюро належить виплатити 8624, 92 грн. в тому числі компенсацію за невикористані відпустки, нарахована заробітна плата, виплата по листу непрацездатності та компенсація індексу споживчих цін.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче визначеної законом. Право на своєчасне отримання винагороди за працю захищається законом.

Згідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Всупереч вимогам ст. 115 КЗпП України, відповідно до якої заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата) позивачу заробітна плата за період роботи у відповідача виплачувалася не в повному обсязі, строки її сплати не дотримувалися, у зв'язку із чим у нього склалася заборгованість у відповідних розмірах.

У порушення вимог ст. ст. 83, 116 КЗпП України, остаточний розрахунок з позивачем не був проведений.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Суд звертає увагу на той факт, що в довідці № 05-05, виданої 17.05.2012 року ТОВ « Водолік» при звільненні ОСОБА_1 з посади начальника проектно-конструкторського бюро належить виплатити 8 624, 92 грн. та зазначено, що вказана сума направлена поштовим переказом за адресою місця реєстрації ОСОБА_1, однак підтверджень факту того, що дана сума дійсно була направлена та отримана позивачем суду надано не було.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків , встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, тому на підставі вищенаведеного, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення суми в розмірі 8624, 92 грн., оскільки саме цей розмір встановлено відповідачем, а також враховуючи той факт, що відповідальність відповідача - компанії у вигляді обов'язку виплатити невиплачену заробітну плату настає за умови наявності вини відповідача у несвоєчасному розрахунку.

В задоволенні решти вимог суд вважає за необхідне відмовити, оскільки позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів з чого він виходив при здійсненні розрахунку, належної до виплати йому суми, його висновки не підтверджені наявними у справі доказами.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст.213 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З наведеного вище, суд вважає позов законним, обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Отже, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Розглянувши справу повно, всебічно, об'єктивно та неупереджено, суд вважає правомірними заявлені позовні вимоги, які є обґрунтованими, тому вважає за можливе їх задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 47, 83, 94, 115, 116, 233 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 61, 79, 88, 208-209, 212-215, 218, ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вололік» (код 31377922) на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 8 624,92 гривень.

В інший частині позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вололік» (код 31377922) на користь держави судовий збір у сумі 243,60 гривень.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання до апеляційного суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу у протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

23.10.2015