Постанова

від 23.10.2015 по справі 826/13271/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 жовтня 2015 року № 826/13271/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» (надалі - Позивач), звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003802202 від 23 червня 2015 року, Податкового повідомлення-рішення № 0003812202 без дати від 2015 року, що винесені Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, повністю, з підстав невідповідності вимогам податкового законодавства та фактичним обставинам справи.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем без підставлено зроблено висновки, щодо завищення у перевіряємий період податкового кредиту, у зв'язку із формуванням такого з урахуванням взаємовідносин з ТОВ «МСІ Україна» та ТОВ «Будінвестсервіс».

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 504/22-02/20022334 від 05.06.2015року.

Враховуючи, що в судове засідання не прибув представник Відповідача, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають значення для розгляду та вирішення справи, судом встановлено наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Оболонському районі у м. Києві Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» код за ЄДРПОУ 20022334 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «МСІ Україна» (код ЄДРПОУ 36217672) за листопад 2014р. та з ТОВ «Будінвестсервіс» (код ЄДРПОУ 33192540) за листопад та грудень 2014р.

За результатами перевірки складено акт № 504/22-02/20022334 від 05.06.2015року (надалі - Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено наступні порушення: п. 198.6 ст. 198, п. 200.1та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого ПрАТ «Енергополь-Україна» занижено податок на додану вартість на загальну суму 358 842,00грн., в тому числі : за листопад 2014р. на 208 842,00грн. та за грудень 2014р. на 150 000,00грн.; пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого ПрАТ «Енергополь-Україна» завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1 794 208,00грн. за 2014рік.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки Позивачем подано заперечення, за результатом розгляду Заперечень Податковим органом Листом від 19.06.2015 р. №14579/10/26-54-22-02-20 повідомив, що висновки викладені в Акті перевірки залишено без змін.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом 23.06.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0003802202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 358 842,00грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 179 421,00грн. та податкове повідомлення-рішення від червня 2015року (без дати винесення )№0003812202, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1 794 208,00грн.

Позивач вважає прийняті податковим органом рішення протиправними та такими, що не ґрунтується на фактичних обставинах та суперечить нормам чинного податкового законодавства, а тому звернувся в суд із даним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема із змісту акту перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток податку на додану вартість, слугувало встановлення формування позивачем у перевіряємий період валових витрат та податкового кредиту з урахуванням взаємовідносин з ТОВ «МСІ Україна» та ТОВ «Будінвестсервіс», при цьому правочин укладений позивачем із вказаними контрагентами, на переконання податкового органу, не носять реального характеру.

Відповідно до змісту акту перевірки та даних відповідачем письмових пояснень, висновки податкового органу, щодо не настання реальних наслідків за господарськими операціями позивача з ТОВ «МСІ Україна» та ТОВ «Будінвестсервіс» ґрунтуються на залучення вказаними контрагентами зобов'язань за участю інших суб'єктів господарювання, що на переконання відповідача свідчить про відсутність економічної доцільності таких правочинів.

Суд не вправі погодитись з такими доводами податкового органу виходячи із наступних міркувань.

Судом встановлено, що між Позивачем та ТОВ «МСІ-Україна» укладено Договір про комплексне рекламне обслуговування № 001 Р від 15 січня 2014 року відповідно до умов якого ТОВ «МСІ-Україна» зобов'язувалось надати послуги з комплексного рекламного обслуговування, в тому числі розміщення рекламних матеріалів та/або популяризації торгівельних марок Замовника (розміщення спонсорських матеріалів) в ефірі радіостанцій та телевізійних каналів, в друкованих засобах масової інформації, розміщення рекламних матеріалів з використанням інших ЗМІ, написання рекламних текстів, сценаріїв для рекламних роликів, запис рекламних роликів, адаптація (внесення змін) рекламних матеріалів замовника та моніторинг виходу рекламних матеріалів в засобах масової інформації.

Детальний перелік послуг, їх обсяг, строки виконання, вартість, порядок та спосіб оплати, а також інші умови договору, в кожному конкретному випадку визначаються сторонами у Додатках.

У період, що перевірявся, послуги з розміщення реклами на радіоканалах, виготовлення аудіо ролика хронометражем 20 сек., моніторинг Рекламної кампанії на радіо надавались за умовами визначеними Додатком № 6 до Договору від 13.11.2014р.

В підтвердження виконання умов вказаного Договору та Додатку до нього, у перевіряє мий період, позивачем як до перевірки так і суду надано копії Акту № ОУ-0000901 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.14 року з розміщення реклами на радіо та моніторингу, пост-аналізу рекламної кампанії у листопаді 2014 року на суму 243 148,66грн., в тому числі ПДВ 20% - 40 524,78 грн., ефірної довідки за період з 18.11.2014 по 30.11.2014 («Русское Радио» Україна»); ефірної довідки за період з 18.11.2014 по 30.11.2014 (радіостанція «RADIO ROKS»); ефірної довідки за період з 18.11.2014 по 30.11.2014 (радіостанція «Ретро FМ»); ефірної довідки за період з 18.11.2014 по 30.11.2014 (радіостанція «Радіо Люкс»); графіку трансляції рекламного ролика «Міністерський» в період з 18.11.2014 по 30.11.2014 (радіостанція «КSS FМ»); ефірної довідки №5225.14-1 в період з 18.11.2014 по 30.11.2014 (радіостанція «Шансон»); ефірної довідки за період з 18.11.2014 по 30.11.2014 (радіостанція «RADIO RELAX"), графіку трансляції рекламного ролика ЖК «Міністерський» в період з 18.11.14р. по 30.11.2014 (радіостанція «NOSTALGIE»); ефірної довідки за період з 18.11.14 по 30.11. 14р. (радіостанція «ПРОСТО»); ефірної довідки за період з 18.11.2014 по 30.11.2014 (радіостанція «Наше Радио»); ефірної довідки за період з 18.11.2014 по 30.11.2014 (радіостанція «Europa plus Україна»); ефірної довідки за період з 18.11.2014 по 30.11.2014 (радіостанція «Авто Радіо»).

Крім того, в підтвердження здійснення розрахунків із вказаним контрагентом, позивачем до матеріалів справи додано копію рахунка-фактури № СФ-0000613 від 13 листопада 2014 року на загальну суму 243 148,66грн. в тому числі ПДВ - 40 524,7грн., копію платіжного доручення № 1671 від 25 листопада 2014 року та банківську виписку від 25 листопада 2014 року.

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Будівельно-інвестиційна сервісна компанія» укладено Договір № 350-12/09 про виконання проектних робіт від 15 січня 2010 року, відповідно до умов якого ТОВ «Будівельно-інвестиційна сервісна компанія» зобов'язувалось виконати проектні роботи на стадії «робоча документація» в повному обсязі по об'єкту: жилого-офісний комплекс з об'єктами соціально-побутового, торговельного призначення та підземним паркінгом по вул. Кондратюка, 1 в Оболонському районі м. Києва. Додатковою угодою № 23 до Договору від 02. 06.14 року про виконання проектних робіт Сторони погодили у зв'язку з виникненням додаткових робіт по об'єкту узгодити вартість, строки та умови оплати виконання робіт.

Крім того, між позивачем та Товариством та ТОВ «Будівельно-інвестиційна сервісна компанія» укладено Договір № 16-2004/12 на виконання проектних робіт від 20 квітня 2012 року, предметом якого є перепланування квартир та нежитлових приміщень.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів, за перевіряємий період, відповідно до Договору про виконання проектних робіт Позивачем як суду так і суду надано копії Акту № 1 здачі приймання виконаних робіт (надання послуг) від 21 листопада 2014року по Додатковій угоді № 23 від 02 червня 2014 року на суму 9901,45грн., в тому числі ПДВ на суму 1 650,24 грн., копію податкової накладної № 350-130113/РД від 23 квітня 2014 року. копію Акту № 14/3 здачі приймання виконаних робіт (надання послуг) від 07 листопада2014 року на суму 293 100,00 грн., в тому числі ПДВ - 48 850,00 грн., копії податкових накладних № 350-101212/РД від 26 лютого 2014 року, № 350-091212/РД від 26 лютого 2014 року, копію Акту № 15/3 здачі приймання виконаних робіт (надання послуг) від 18 листопада 2014 року на суму 290 800,00 грн., в тому числі ПДВ - 48 466,67 грн., податкових накладних № 350-160812/РД від 29 серпня 2013 року, № 350-110912/РД від 08 жовтня 2013 року, № 350-210912/РД від 30 жовтня 2013 року, № 350-021012/РД від 04 листопада 2013 року, № 350-261012/РД від 06 грудня 2013 року, № 350-301012/РД від 09 грудня 2013 року, № 350-311012/РД від 09 грудня 2013 року, № 350-011112/РД від 09 грудня 2013 року, № 350-221112/РД від 27 грудня 2013 року, № 350-121212/РД від 27 лютого 2014 року, № 350-011212/РД від 31 січня 2014 року, № 350-071212/РД від 14 лютого 2014 року, № 350-221212/РД від 14 березня 2014 року, № 350-291112/РД від 20 січня 2014 року, № 350-010113/РД від 27 березня 2014 року, копію Акту № 16/3 здачі приймання виконаних робіт (надання послуг) від 28.11.14року на суму 260800,00 грн., в тому числі ПДВ - 43 466,67 грн., податкових накладних до вказаного акту № 350-311212/РД від 27 березня 2014 року, № 350-291212/РД від 26 березня 2014 року, № 350-271212/РД від 26 березня 2014 року, № 350-141212/РД від 24 лютого 2014 року, № 350-131212/РД від 24 лютого 2014 року, № 350-081212/РД від 18 лютого 2014 року, № 350-061112/РД від 24 грудня 2013 року, № 350-241012/РД від 04 грудня 2013 року, № 350-120912/РД від 08 жовтня 2013 року, копію Акту № 17/3 здачі приймання виконаних робіт (надання послуг) від 28 листопада 2014 року на суму 250 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 41 666,67 грн., № 350-180213/РД від 17 вересня 2014 року, № 350-030213/РД від 10 липня 2014 року, № 350-160113/РД від 24 квітня 2014 року, № 350-111212/РД від 27 лютого 2014 року, копію Акту № 18/3 здачі приймання виконаних робіт (надання послуг) від 15 грудня 2014 року на суму 62 800,00 грн., в тому числі ПДВ - 10 466,67 грн., копію податкової накладної № 350-211212/РД від 14 березня 2014 року, копію Акту № 19/3 здачі приймання виконаних робіт (надання послуг) від 15 грудня 2014 року на суму 72 800,00 грн., в тому числі ПДВ - 12 133,33 грн., податкових накладних до вказаного акту № 350-191012/РД від 26 листопада 2013 року, № 350-150213/РД від 11 вересня 2014 року, № 350-260113/РД від 19 червня 2014 року, копію Акту № 20/3 здачі приймання виконаних робіт (надання послуг) від 15 грудня 2014року на суму 196 550,00 грн., в тому числі ПДВ - 32 758,33 грн., податкових накладних до вказаного акту № 350-100912/РД від 08 жовтня 2013 року, № 350-290912/РД від 01 листопада 2013 року, № 350-211012/РД від 26 листопада 2013 року, № 350-271112/РД від 20 січня 2014 року, № 350-061212/РД від 12 лютого 2014 року, № 350-120113/РД від 23 квітня 2014 року, копію Акту № 21/3 здачі приймання виконаних робіт (надання послуг) від 15 грудня 2014року на суму 338 159,62 грн., в тому числі ПДВ - 56 359,94 грн., № 350-280113/РД від 03 липня 2014 року, копію Акту № 22/3 здачі приймання виконаних робіт (надання послуг) від 29 грудня 2014 року 190 744,80 грн., в тому числі ПДВ - 31 790,80 грн., №350-170213/РД від 11 вересня 2014 року.

На підтвердження виконання умов Договору №16-2004/12 укладеного на виконання проектних робіт від 20.04.2012р. позивачем як суду так і до перевірки надано копію Акту № 18 здачі приймання виконаних робіт (надання послуг) від 07 листопада2014р. на суму 14 500,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 416,67 грн., податкову накладну до вказаного акту № 16-050513/П від 12 травня 2014 року, копію Акту № 19 здачі приймання виконаних робіт (надання послуг) від 07 листопада 2014р на суму 21 500,00 грн., в тому числі ПДВ - 3 583,33 грн., податкової накладної до акту № 16-100413/П від 10 квітня 2014 року, копію Акту № 20 здачі приймання виконаних робіт (надання послуг) від 07 листопада 2014р. на суму 28 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 666,67 грн., податкової накладної до вказаного акту № 16-03 0413/П від 03 квітня 2014 року, копію Акту № 21 здачі приймання виконаних робіт (надання послуг) від 07 листопада 2014 року на суму 3 500,00 грн., в тому числі ПДВ - 583,33 грн., податкової накладної до вказаного акту № 16-070513/П від 12 травня 2014 року, копію Акту № 22 здачі приймання виконаних робіт (надання послуг) від 07 листопада 2014 року на суму 14 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 333,33 грн., податкової накладної до вказаного акту № 16-260413/П від 28 квітня 2014 року, копії Рахунків-фактури № 16 від 14 серпня 2014 року, № 19 від 04 вересня 2014 року, № 20 від 04 вересня 2014 р., № 23 від 10 листопада 2014 року, № 24 від 15 липня 2014 року та копії платіжних доручень № 1495 від 07 листопада 2014 року, № 1496 від 07 листопада 2014 року, № 1497 від 07 листопада 2014 року, № 1551 від 12 листопада 2014 року, № 1585 від 18 листопада 2014 року, № 1684 від 26 листопада 2014 року, № 1696 від 27 листопада 2014 року, № 1771 від 05 грудня 2014 року, № 1949 від 26 грудня 2014 року.

Крім того в підтвердження виконання сторонами умов Договору № 16-2004/12 від 20 квітня 2012року позивачем до матеріалів справи додано копії коригування робочої документації в частині планувальних рішень квартир на переплановані квартири, копії заяв власників квартир на перепланування, а також копії договорів укладених позивачем із власниками квартир на проведення перепланування таких.

З аналізу наведеної документації вбачається, що ТОВ «МСІ Україна» та ТОВ «Будінвестсервіс» у повній мірі виконано свої зобов'язання перед позивачем по укладеним правочинам.

Слід зауважити, що уся наведена документація також була предметом дослідження при перевірці, однак не взята податковим органом до уваги, оскільки податковим органо встановлено залучення до виконання контрагентами позивача своїх зобов'язань субпідрядників, що на переконання відповідача свідчить про відсутність економічної вигоди для ТОВ «МСІ Україна» та ТОВ «Будінвестсервіс», однак такі доводи податкового органу не ґрунтуються а ні на нормах чинного законодавства, а ні на фактичних обставинах справи.

Встановлення отримання прибутку за результатами господарської діяльності ТОВ «МСІ Україна» та ТОВ «Будінвестсервіс» не є предметом розгляду даної справи та жодним чином не може впливати на формування позивачем податкового кредиту та волових витрат. В разі підтвердження таких міркувань податкового органу, за результатами перевірки вказані обставини мають значення лише в розрізі встановлення правомірності формування такими суб'єктами господарювання своїх податкових зобов'язань, однак жодному випадку не може свідчити про нікчемність правочинів укладених з позивачем.

Крім того, із змісту правочинів укладених позивачем з ТОВ «МСІ Україна» та ТОВ «Будінвестсервіс», вбачається, що такими прямо передбачено можливість залучення субпідрядів для виконання умов договору.

Перевіривши дійсність господарських взаємовідносин позивача ТОВ «МСІ Україна» та ТОВ «Будінвестсервіс», суд приходить до висновку, що позивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту та валових витрат, з огляду на те, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів та мають силу первинної документації в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Крім того, Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. ( абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що для формування податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Окрім вищевикладеного суд вважає за необхідне відзначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.

Також, суд звертає увагу й на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, суд прийшов до висновку, що позивачем цілком правомірно сформовано у перевіряємий період податковий кредит та валові витрати з урахуванням взаємовідносин з ТОВ «МСІ Україна» та ТОВ «Будінвестсервіс».

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003802202 від 23 червня 2015 року та податкового повідомлення-рішення № 0003812202 без дати від 2015 року, що винесені Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, повністю .

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» (код ЄДРПОУ 20022334) судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук