Ухвала

від 20.10.2015 по справі 804/11314/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2015 рокусправа № 804/11314/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

прокурора: Дидюк Наталії Олександрівни

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Валрус"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року

у справі за позовом Прокурора Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валрус" про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валрус" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сума боргу відповідачем добровільно не сплачується, а тому підлягає примусовому стягненню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВалрусВ» податковий борг по орендній платі з юридичних осіб в сумі 92882,78 грн.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що визначені законом строки сплати спірних сум грошових зобов'язань спливли, а відповідачем доказів їх оплати або доказів відсутності в нього такого обов'язку до суду не подано, судом існування таких доказів не виявлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Валрус") подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що станом на 13.05.2014 року у відповідача за даними позивача був борг у сумі 54771,08грн., натомість позовні вимоги становлять 92882,78грн. Вважає, що згідно наданих до позову документів неможливо встановити чи це борг відповідача чи іншої особи. Також вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, т.я. позивачем заявлено вимогу про стягнення податкового боргу з рахунків у банках, що обслуговують позивача, однак рішення прийнято стягнення податкового боргу.

Податковим органом подано заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. В запереченнях зазначено, що станом на 16.07.2014 року відповідач має податковий борг на загальну суму 92882,78грн. Податковий борг виник внаслідок несплати узгоджених сум податкових зобов'язань по орендній платі з юридичних осіб. В податковій вимозі станом на 13.05.2014 року зазначена сума боргу 54771,08грн. При цьому в силу п. 59.5 ПКУ, коли у платника податку сума податкового богу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу, що виник після надіслання податкової вимоги. Посилається на те, що за зворотнім боком інтегрованої картки можна визначити чи наявний бог у платника податків, за який період він виник і у якому розмірі. Зазначає, що в силу п. 95.3, 95.4 ПКУ орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Пункт 20.1.18 ПКУ надає право органам податкової служби звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий бог з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Відповідно до положень ст. 95ПКУ податковий орган здійснює заходи щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника, яке перебуває у податковій заставі.

Прокурор у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач має податкову заборгованість по орендній платі з юридичних осіб в сумі 92882,78 грн., яка виникла в результаті несплати узгоджених сум податкових зобов'язань:

згідно розрахунку земельного податку N9004175569 від 04.02.2014р. терміном сплати 02.03. 2014р. в сумі 16659,38 який зменшено за рахунок переплати в КОР в сумі 2396,47 грн. та станом на 14.05.2013р. становить 16659,38грн.;

згідно розрахунку земельного податку N9004175569 від 04.02.2014р. терміном сплати 30.03.2014р. в сумі 19055,,85 грн.;

згідно розрахунку земельного податку N9004175569 від 04.02.2014р. терміном сплати 30.04.2014р. в сумі 19055,85 грн.;

згідно розрахунку земельного податку N9004175569 від 04.02.2014р. терміном сплати 30.05.2014р. в сумі 19055,85 грн.;

згідно розрахунку земельного податку N9004175569 від 04.02.2014р. терміном сплати 30.06.2014р. в сумі 19055,85 грн.

Сума податкового зобов'язання добровільно не сплачена.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно матеріалів справи з метою погашення боргу та у відповідності до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України позивачем виставлена відповідачу податкова вимога форми В«ЮВ» №1441-25 від 13.05.2014 р. на суму 54771,08грн., проте конверт з зазначеною вимогою повернувся до податкового органу з позначкою: у зв'язку з сплином строку зберігання (а.с. 11).

На час подання апеляційної скарги кошти на погашення податкового боргу відповідачем не сплачені, скасування податкового боргу не відбулось.

Перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлює Податковий Кодекс України.

Згідно із п. п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46, п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, орган державної податкової служби надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до п.п. 129.1.1 п. 129.1. ст. 129 після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Оскільки судом встановлено, що визначені законом строки сплати спірних сум грошових зобов'язань спливли, а відповідачем доказів їх оплати або доказів відсутності в нього такого обов'язку до суду не подано, отже, вимога позивача про стягнення коштів за податковим боргом підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до увага, що суд першої інстанції не конкретизує, з яких саме рахунків кошти підлягають стягненню з метою недопущення звуження прав податкової інспекції. При цьому, слід зазначити, що контролюючі органи мають лише відомості стосовно тих рахунків, які взяті ними на облік, та не можуть гарантувати повноту та достовірність відомостей про банківські рахунки платників податків, тому що такі дані сформовані на підставі повідомлень про відкриття рахунків в установах банків самих платників податків та/або повідомлень установ банків, що надходили до податкових органів згідно чинного законодавства.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Валрус" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року у справі за позовом Прокурора Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валрус" про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна