Постанова

від 19.03.2015 по справі 804/2240/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 р. Справа № 804/2240/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Павловського Д. П. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Сансет" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

04 лютого 2015 р. до суду надійшов даний адміністративний позов, у якому позивач просить: визнати протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.01.2015 року № 00000181501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 343 835,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 275 068,00 грн., за штрафними санкціями - 68 767,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державної податкової інспекції у Жовтневому районні м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі за тексом відповідач) було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «ТД Сансет» (далі за текстом позивач) щодо дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з платниками податків. За результатами перевірки складено акт № 9807/04-63/223/35987480 від 19.12.2014 року. На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення - рішення від 16.01.2015 року № 0000181501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими що не відповідають діючому законодавству та винесені їм рішення підлягають скасуванню.

Представники позивача не заперечували проти розгляду справи у письмовому провадженні.

Представник відповідача не заперечував проти розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевказане, суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, судом були встановлені наступні обставини.

З 15.12.2014 року по 18.12.2014 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТД «Сансет» (код 35987480) щодо дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платниками податків:с ТОВ «Консалтінг Технолоджі» (код ЄДРПОУ 39035549) за період 01.07.2014р.по 31.07.2014р., ТОВ «Регіон Кепітал» (код ЄДРПОУ: 39228650) за період з 01.08.2014р. по 31.08.2014 року.

Перевірка проведена на підставі наказу від 15.12.2014р. №1820. За результатами перевірки складений акт № 9807/04-63/223/35987480 від 19.12.2014р.

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення п. 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на додану суму в розмірі 275 067,69,00 грн., а саме: за липень 2014р. на суму ПДВ 178 341,62 грн., за серпень 2014р.на суму ПДВ 96 726,07 грн.

На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.01.2015р. №0000181501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 343 835,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 275 068,00 грн., за штрафними санкціями - 68 767,00 грн. Податкове повідомлення-рішення отримано 22.01.2015.

Також, судом були досліджені письмові докази, а саме: копія листа ТОВ «ТД» Сансет» № 66, 67, 68 від 04.03.2015 року, копія оборотно - сальдово відомість по рахунку 23 «Виробництво», по рахунку 26 «Готова продукція», оборотно - сальдова відомість по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», оборотно - сальдова відомість по рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», оборотно - сальдова відомість по рахунку 10 «основні засоби», копії накладних - вимог на відпуск матеріалів зі складу в виробництво, копія накладних на передачу готової продукції на склад, копія дозволів та ліцензії з додатками.

Дослідивши матеріали справи та подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Відповідно заперечень які були надані до матеріалів справи встановлено, що з боку позивача встановлено порушення, а саме документально не підтверджено за серпень 2014 року та липень 2014 року реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки по ланцюгу постачання: контрагенти-постачальники ТОВ «Регіон Капітал», ТОВ «Консалтінг Технолоджі» - контрагент-покупець ТОВ «ТД «САНСЕТ» у серпні 2014 року та липні 2014 року відповідно, п. 198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 - VI (із змінами, внесеними Законами України), завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми по датку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму ПДВ 275 067,69 грн., у т.ч. за липень 2014 року на суму ПДВ 178 341.62 та серпень 2014 року на суму ПДВ 96 726,07 грн.

За результатами перевірки складено акт від 19.12.2014 року реєстраційний №9807/04-63/22/35987480.

За розглядом акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2015 року №0000612203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 343 835,00 грн., в т.ч. за основним платежом - 275 068.00 грн., за штрафними санкціями - 68 767, 00 грн.

Дослідивши письмові докази судом було встановлено, що Взаємовідносини між ТОВ «ТД «Сансет» та ТОВ «Консалтінг Технолоджі» здійснювалися на умовах договору №0206/1 від 02.06.2014 р.

Виконання договору підтверджується первинними документами: податковими накладними, видатковими накладними, були наданні товарно-транспортні накладні, розрахунки проводились у безготівковій формі.

Взаємовідносини між ТОВ «ТД «Сансет» та ТОВ «РЕГІОН КЕПІТАЛ» здійснювалися на умовах договору № 01/08-1 від 01.08.2014 р.

Виконання договору підтверджується первинними документами: податковими накладними, видатковими накладними.

Транспортування відбувалось за умовами договору № 28/04 про надання транспортних послуг від 28.04.2014 року.

Виконання договору підтверджується первинними документами: товарно- транспортними накладними.

Розрахунки у період, що перевірявся між суб'єктами господарювання не проводились.

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому „ числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПКУ вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пункті документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, є факт придбання товарів із метою їх використання в господарській діяльності, що підтверджується відповідними первинними документами, складеними згідно вимог чинного

законодавства, що було дотримано Позивачем та підтверджено самим контролюючим органом в акті перевірки.

Відповідач в акті перевірки робить висновок, що за результатами перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських відносин.

Дане твердження є безпідставним та необгрунтованим, оскільки ґрунтується лише на припущеннях і не підтверджуються жодними доказами. Окрім того, чинне законодавство не ставить в залежність платника податків від виконання своїх зобов'язань іншими учасниками відносин.

Таким чином, ТОВ «ТД «Сансет» не несе відповідальності за будь-які дії контрагентів по ланцюгу.

З аналізу норм Податкового кодексу України випливає, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цього товару.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій до перевірки було надано відповідні договори та виписані контрагентами податкові та видаткові накладні, платіжні доручення.

Відповідач не посилається на будь-які зауваження до первинних документів, які б не давали право ТОВ «ТД «Сансет» на формування податкового кредиту, не надає доказів, які б спростовували реальність господарської операції з вищезазначеним контрагентами та докази, які б підтверджували обставини, викладені в акті перевірки.

Окрім того, у ТОВ «ТД «Сансет» в наявності є всі первинні документи (договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, тощо), які підтверджують формування показників податкової звітності ТОВ «ТД «Сансет» та відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку підприємства (які були надані до перевірки).

В акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, первинні документи ТОВ «ТД «Сансет» та його контрагентів відповідають вище переліченим вимогам, містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідач спирається на те, що при перевірці товарно-транспортних накладних встановлення їх невідповідальність законодавству, але відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) або не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Кодексу).

В якості винятку підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту є заява зі скаргою на постачальника, яка подається відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, і бухгалтерська довідка, яка складається відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу у разі, якщо товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, в тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, при придбанні або виготовленні яких суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, не були включені до складу податкового кредиту.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номер постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку) (пункт 201.11 статті 201 Кодексу).

Таким чином, підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту.

До того ж, маємо зазначити, що Міністерство доходів і зборів України своїм листом від 19.09.2013 р. N 11569/6/99-99-2201-03-15/1128 (далі Лист) зазначає, що відповідно до п. 138.6 ст. 138 Кодексу собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення

і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу).

Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, відповідно до п. 1 якого у водія юридичної або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договір них умовах, серед інших документів має бути товарно-транспортна накладна. Застосування зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Згідно з положеннями ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" товарно-транспортна накладна включена до переліку документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення автомобільним транспортом. Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться бухгалтерська звітність. У свою чергу, відповідно до п. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи є основою і для податкового обліку.

При цьому оскільки транспортної документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно- транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідач зазначає, що ТОВ «Консалтінг Технолоджі» та ТОВ «РЕГІОН КЕПІТАЛ» знаходяться у 9 стані, але не надає жодних доказів того, що на момент здійснення вище вказаних господарських операцій ТОВ «Консалтінг Технолоджі» та ТОВ «РЕГІОН КЕПІТАЛ» перебували у 9 стані. Також слід зазначити нормами чинного законодавства України, встановлено, що межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальних характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків.

Відповідно вищезазначеного Суд вважає, що виводи відповідача ґрунтуються лише на сумнівах та припущеннях ревізора-інспектора, що є неприпустимим при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки). Зазначене є порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У зв'язку з чим суд доходить висновку, що керуючись Податковим кодексом України, Законом України «Про державну податкову службу», позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, цілком правомірними та відповідають чинному законодавству, і позивачем було доведено їх правомірність.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення яке прийнято Державної податкової інспекції у Жовтневому районні м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 16.01.2015 року № 00000181501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 343 835,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 275 068,00 грн., за штрафними санкціями - 68 767,00 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Сансет» документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Д.П. Павловський