Постанова

від 05.10.2015 по справі 808/5315/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 року (12 год. 05 хв.)Справа № 808/5315/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Максименко Л.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, м.Мелітополь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський ринок», м. Мелітополь

про: стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Мелітопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - позивач) звернулась із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський ринок» (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський ринок» кошти у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки: 41844, 60 грн. по орендній платі за землю та 7080,00 грн. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач має податковий борг у розмірі 48 924,60 грн., який виник в результаті несплати в повному обсязі узгоджених грошових зобов'язань, самостійно задекларованих відповідачем згідно поданої до контролюючого органу податкової декларації № НОМЕР_1 від 18.02.2014 і розрахунку № НОМЕР_2 від 17.02.2015, штрафних санкцій, застосованих податковим органом за результатами проведеної перевірки і нарахованої пені в розмірі 5 325,55 грн. Зазначає, що позивачем вживались, визначені нормами податкового законодавства, заходи щодо стягнення з ТОВ «Мелітопольський ринок» податкового боргу. Однак, направлена на адресу відповідача податкова вимога від 31.03.2014 № 573-25, залишилась без виконання. Враховуючи те, що заборгованість відповідача є несплаченою до бюджету, позивач просить стягнути її в судовому порядку.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.08.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №808/5315/15 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 16.09.2015.

16.09.2015 Запорізьким окружним адміністративним судом за клопотанням представника позивача винесено ухвалу про зупинення провадження у справі до 05.10.2015.

Відповідно до ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2015 провадження в адміністративній справі поновлено.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 05.10.2015, не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується долученим до матеріалів справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

05.10.2015 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд дійшов до висновку щодо можливості розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Оскільки у судове засідання не з'явились особи, які беруть участь у розгляді справі, та з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08.07.2015 № 20844875, відповідач - ТОВ «Мелітопольський ринок» (код ЄДРПОУ 05297482) зареєстроване як юридична особа 05.12.1996, номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи - 1 101 120 0000 000255 від 14.12.2004.

Підпунктом 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України визначено обов'язок платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Підпунктом 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Як передбачено ст. 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

З матеріалів справи судом з'ясовано, що ТОВ «Мелітопольський ринок» подано до Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 18.02.2014 № НОМЕР_1, згідно якої відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності по строку сплати на 30.01.2015 на суму 5 404,46 грн., та податкового розрахунку № НОМЕР_2 від 17.02.2015, згідно якого відповідачем самостійно визначено розмір щомісячних платежів орендної плати за період з січня 2015 року по листопад 2015 року становить 6 750,18 грн. та за грудень 2015 року - 6 750,11 грн.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підприємством було частково сплачено орендну плату за землю згідно розрахунку №9016971774 від 17.02.2015 по строку сплати на 02.03.2015 у розмірі 3 982,03 грн.

Пунктом 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З матеріалів справи судом також встановлено, що Мелітопольською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на підставі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівля, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон України № 265/95-ВР), Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-ІІІ, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР, Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637, Податкового кодексу України проведено фактичну перевірку ТОВ «Мелітопольський ринок», за результатами якої складено акт від 01.12.2014 №0050/08/01/22/05297482. Даною перевіркою встановлені порушення підприємством вимог п. 2.6. Положення №637, а саме: несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у КОРО №3000030061 (р/2) в частині відсутності записів у розділі 2, всього несвоєчасно оприбутковано 1 416, 00 грн.

На підставі акту перевірки від 01.12.2014 №0050/08/01/22/05297482 Мелітопольською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення форми «С» від 17.12.2014 №0000722203, яким до підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 7 080,00 грн.

Вказане рішення та акт перевірки отримане директором підприємства 07.12.2014, про що свідчить підпис директора ТОВ «Мелітопольський ринок» на цих документах.

Відповідно до п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України зазначено, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Як зазначено в пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно довідки Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 15.09.2015 № 18671/23 станом на вказану дату відповідачем було самостійно сплачено податковий борг в розмірі 10 500,00 грн., який зарахований на погашення 9 000,00 грн. по орендній платі за землю (7 795,98 грн. основний платіж та 1 204,02 грн. пені) та 1 500,00 грн. по штрафним санкціям.

Таким чином, за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 37 374,44 грн., в т.ч. 5 580,00 грн. по штрафним санкціям та 31 794,44 грн. по орендній платі за землю.

Відповідно до пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Згідно пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Судом з'ясовано, що на підставі пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 відповідачу нараховано пеню з орендної плати за землю на загальну суму 5 325,55 грн.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу

Згідно п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як передбачено п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, порядок надіслання (вручення) платнику податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Зокрема, відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому ж порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

З матеріалів справи судом встановлено, що 04.04.2015 Мелітопольською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області направлено відповідачу податкову вимогу форми «Ю» від 31.03.2014 №573-25 на загальну суму податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 10 558,36 грн., про що свідчить надана позивачем копія фіскального чеку.

Рекомендоване відправлення, що містило вищезазначену податкову вимогу, повернулось на адресу податкового органу без вручення платнику податків, що підтверджується наявною у справі копією поштового конверту.

Як вбачається із наданої позивачем копії поштового конверту, податкову вимогу форми «Ю» від 31.03.2014 № 573-25 було направлено ТОВ «Мелітопольський ринок» за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Свердлова, буд. 4.

Натомість, підприємство відповідача у березні 2014 року змінило місце реєстрації на 72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Брів-ла-Гайард, буд. 4, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, беручи до уваги те, що податкову вимогу направлено контролюючим органом за адресою відповідача, що не відповідає реєстраційним відомостям, та враховуючи положення п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, суд дійшов до висновку, що податкова вимога форми «Ю» від 31.03.2014 №573-25 вважається неврученою платнику податків - ТОВ «Мелітопольський ринок».

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.3. ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно пп. 95.1 - 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Отже, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не надано суду належних доказів вручення ТОВ «Мелітопольський ринок» податкової вимоги форми «Ю» від 31.03.2014 №573-25, то Мелітопольською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області не були здійснені, визначені ст. 95 Податкового кодексу України, заходи щодо стягнення з відповідача податкового боргу.

Згідно зі ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази вручення відповідачу податкової вимоги та, як наслідок, виконання позивачем вимог ст. 95 Податкового кодексу України, звернення Мелітопольською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби із позовними вимогами про стягнення з ТОВ «Мелітопольський ринок» податкового боргу по орендній платі за землю у розмірі 31 794,44 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 5 580,00 грн. є передчасним.

Тобто, на момент подання Мелітопольською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби даної позовної заяви, у податкового органу ще не виникло підстав для звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача податкового боргу (сплив 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги).

Таким чином, надавши правову оцінку доводам сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що у задоволенні адміністративного позову Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області слід відмовити повністю.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 94, 128, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський ринок» про стягнення податкового боргу, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко