Постанова

від 28.10.2015 по справі 820/10155/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 жовтня 2015 р. № 820/10155/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівське хлібоприймальне підприємство"

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівське хлібоприймальне підприємство", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2015 року №0000581501, що прийняте (видане) Лозівською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень зазначив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення - рішення є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2015 року здійснено заміну неналежного відповідача - Лозівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області, на належного - Лозівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівське хлібоприймальне підприємство" (податкова декларація з податку на додану вартість №9045212025 від 20.03.2015 року за 02 місяць 2015 року) за результатами якої складено акт від 15.04.2015 року №9/20-27-15-01-26/31148877.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення позивачем підпункту «а» пункту 33 підрозділу V Податкового кодексу України, а саме неправомірно збільшено розмір податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 57098,0 грн., та занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету на 57098,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 15.04.2015 року №9/20-27-15-01-26/31148877 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2015 року №0000581501.

Слід зазначити, що позивач скористався можливістю досудового порядку вирішення спору та звертався з скаргами до Головного управління ДФС у Харківській області, Державної Фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівське хлібоприймальне підприємство" податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2015 року №0000581501 залишено без змін, а скарги без задоволення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії і відображених в акті від 15.04.2015 року №9/20-27-15-01-26/31148877 висновків на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Зі змісту акту перевірки від 15.04.2015 року №9/20-27-15-01-26/31148877 вбачається, що платник податку скористався правом передбаченим підпунктом «а» пункту 33 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України та спрямував суму залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів (до 01 лютого 2015 року) у розмірі 290000,0 грн. для збільшення реєстраційної суми, вказавши її текстовому полі перед таблицею 1 додатка 2 (Д2) до декларації за лютий. При цьому, виходячи із думки перевіряючого ця сума не може бути більшою ніж за значення графи 14 (рядок «Усього») додатка 2 (Д2) до декларації поточного звітного періоду, а саме 232902 грн., що були відображені ТОВ "Лозівське хлібоприймальне підприємство".

Крім того, зроблено висновок про неправомірність відображення у р.20.2 та у р.27 (у рядку «Усього в т.ч» графи 7 таблиці 1Д2) суми залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових), на яку збільшено розмір суми податку, визначеної 200-1, 3 статті 200-1 розділу V Податкового кодексу України на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 57098,0 грн. Рядки 20.2 та 27 необхідно заповнювати в звітному (податковому) періоді, в якому було здійснено такс збільшення, на думку перевіряючих - у березні 2015 року. Внаслідок відповідного заповнення занижено суму податку, що сплачується до бюджету на 57098,0 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Статтею 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість. З урахуванням змін, внесених до Податкового кодексу України Законом № 71, система електронного адміністрування податку на додану вартість запроваджується поетапно (пункт 35 підрозділу 2 розділу XX Кодексу): з 1 січня до 1 липня 2015 року - у тестовому режимі; з 1 липня 2015 року - на постійній основі. Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ визначено статтею 2001 розділу V Кодексу. Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок. Порядок визначення сум, в межах яких платник податку має право зареєструвати податкові накладні, регламентовано п. 200-1.3 ст. 200-1 Податкового кодексу України . Зокрема, платник податку може без додаткових перерахувань на електронний рахунок коштів зареєструвати податкову накладну із податковими зобов'язаннями, але в межах наявних у нього сум податкового кредиту, що підтверджуються податковими накладними, які, у свою чергу, постачальник товарів/послуг зареєстрував в ЄРПН. Але, згідно з оновленим п. 35 підрозділу 2 розділу XX ПКУ період з 01.02.2015 р. по 01.07.2015 р. є перехідним, протягом якого реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН здійснюється без обмеження сумою податку, обчисленою за формулою, визначеною п. 2001.3 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200-1.4 ст. 200-1 Податкового кодексу України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти: а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу; б) з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку.

За підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу. Якщо на дату подання податкової декларації з податку сума коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої декларації, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню: а) або до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку; б) або на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов'язань з податку.

На суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника, на момент подання заяви зменшується значення суми податку, визначеної пунктом 2001.3 статті 2001 цього Кодексу, шляхом зменшення на таку суму показника загальної суми поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника .

Накопичені до 01.02.2015 року залишки від'ємного значення ПДВ повинні враховуватись в особливому порядку. Пунктом 33 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року:

а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні /розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН), визначену пунктом 2001.3 статті 2001 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення

б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 січня 2014 року.

Міністерством фінансів затверджено нову форму декларації з ПДВ, в якій для сум залишків від'ємного значення, непогашених станом на 01.02.2015 р.

Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість №966 передбачено, що в рядку 20.2 відображається сума залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, на яку збільшено розмір суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Рядок 20.2 заповнюється в звітному (податковому) періоді, в якому було здійснено таке збільшення. Значення рядка 20.2 відповідає значенню рядка 27.

Відповідно до примітки до рядка 20.2 Форми декларації згідно з Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість до податкового кредиту включається сума залишку від'ємного значення звітних (податкових) періодів до 01 лютого 2015 року, на яку у поточному звітному (податковому) періоді збільшено суму, визначену пунктом 200-1.3 статті 200-1 розділу V Податкового кодексу України, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні /розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (у рядку 20.2 поточного звітного (податкового) періоду зазначається значення рядка 27 поточного звітного (податкового) періоду).

Згідно з Розділом IX Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість у рядку 27 вказується сума від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, на яку у поточному звітному (податковому) періоді збільшено суму податку, на яку право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу (рядок "Усього, в т. ч.:" графи 7 таблиці 1 (Д2) (додаток 2)).

Судом встановлено, що ТОВ «Лозівське ХПП» у декларації за лютий 2015 року скористалось правом передбаченим підпунктом «а» пункту 33 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України та останнім спрямовано суму залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів (до 01 лютого 2015 року) у розмірі 57098,0 грн. із 290000,0 грн. наявних на 01 лютого 2015 року для збільшення реєстраційної суми, вказавши її прописом у текстовому полі та цифровому форматі перед таблицею 1 додатка 2 (Д2) із одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення.

Вищезазначена сума також була відображена у графі 7 таблиці 1 додатку 2 (Д2) та перенесена у рядки 20.2 та 27 податкової декларації відповідно, що повністю відповідає вимогам Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість та нормам Податкового кодексу України.

Разом з тим, відповідач у запереченнях зазначив, що станом на 01.02.2015 року залишки від'ємного значення в розділі ІІІ декларації за лютий 2015 року не відображаються, а тому рядки 20.2 та 20.3 у декларації за лютий 2015 року не заповнюються. Показники таких рядків уперше можуть бути сформовані в декларації за звітний період березень 2015 року та враховуються під час визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету чи підлягає бюджетному відшкодуванню, або переноситься до декларації наступних звітних періодів.

Ці доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки жодна норма Податкового кодексу України та Порядку не визначає термін, з якого платник податку за власним бажанням враховуватиме залишки від'ємного значення (бюджетного відшкодування) з ПДВ за старими правилами чи враховуватиме зазначені суми (або їх частину) у складі від'ємного значення р. III декларації.

Саме заява платника податків є подією, з якою пов'язане збільшення розміру суми податку, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні, та одночасне збільшення податкового кредиту. Заповнення такої заяви у складі декларації є достатньою підставою для включення заявлених у ній залишків ПДВ до податкового кредиту в цій же декларації. Платник податків самостійно вирішує, коли (в складі якої декларації) подати заяву та відобразити непогашені залишки ПДВ, а також напрям їх використання. При цьому всі непогашені залишки ПДВ без проведення перевірок, тобто автоматично, в силу заповнення заяви (додатку 2 до декларації), підлягають врахуванню як у збільшення реєстраційної суми, так і податкового кредиту. Так, якщо платник податків приймає рішення використати непогашені залишки ПДВ, він відображає таке рішення в декларації шляхом заповнення додатку 2. Відповідно, всі такі суми автоматично (без перевірок) мають збільшити реєстраційну суму в силу подання такої заяви (додатку 2 до декларації) та одночасно відображаються в рядку 20.2 декларації.

Крім того, суд вважає, що відповідач не мав підстав для проведення камеральної перевірки з посиланням на п. 200.10 ст. 200 ПКУ. Так, в пункті 33 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податку скориставшись своїм правом переносить частину від'ємного значення на збільшення ліміту реєстрації податкових накладних, таке перенесення здійснюється без проведення перевірок, передбачених статтею 200 Податкового кодексу України. Таке збільшення повинно бути здійснене податковим органом за результатами прийняття та обробки декларації з ПДВ без будь-якого втручання з боку податкових органів, у тому числі і без проведення камеральної перевірки, яка передбачена пункту 200.10 Податкового кодексу України).

Пунктом 3 розд. II «Прикінцеві положення» Закону України від 28 грудня 2014 року № 71 -VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон) встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Водночас зазначене обмеження з 1 січня 2015 року не поширюється: на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари; перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування податку на додану вартість.

Таким чином, норми п. 3 розд. II «Прикінцеві положення» Закону не містять посилань на види перевірок, що зазначені у ст. 75 ПКУ. Отже, встановлене обмеження стосується всіх видів перевірок, з урахуванням дотримання підстав та обмежень встановлених п. 3 розд. II «Прикінцеві положення» Закону.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства та правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2015 року №0000581501.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення від 28 квітня 2015 року №0000581501 прийняте Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача щодо визнання протиправним податкового повідомлення - рішення від 28 квітня 2015 року №0000581501 суд зазначає наступне.

Вимоги про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є однорідними позовними вимогами та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача. Суд звертає увагу на те, що поняття скасування рішення передбачає, тим самим, визнання його протиправним. Отже щодо позовних вимог про визнання нечинним рішення слід відмовити, оскільки дана позовна вимога є похідною.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Також слід звернути увагу на те, що викладена вище позиція суду відображена в рішеннях Вищого адміністративного суду України по справам №К/800/5902/14, №К/800/19206/14, №К/800/10869/13.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до вимог статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На виконання вимог КАС України, а саме Глави 7 Розділу 2, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати.

Суд зазначає, що порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на користь позивача судовий збір у розмірі 1284,70 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівське хлібоприймальне підприємство" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2015 року №0000581501, що прийняте (видане) Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (адреса: мікрорайон 3, буд. 5, м. Лозова, Харківська область, 64606) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівське хлібоприймальне підприємство" (код ЄДРПОУ 31148877, адреса: вул. Червоногвардійська, 50, м. Харків, 64605) судовий збір у розмірі 1284.70 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят чотири гривні 70 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 29 жовтня 2015 року.

Суддя Д.В. Бездітко