Постанова

від 23.10.2015 по справі 826/8978/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 жовтня 2015 року письмове провадження № 826/8978/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АЙТІІКС» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙТІІКС» (надалі - позивач або ТОВ «АЙТІІКС») з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просило:

1. Визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЙТІІКС» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року, за результатами якої складено акт від 16.03.2015 року № 144/26-57-22-05/36702796.

2. Визнати протиправними дії відповідача по формуванню в акті від 16.03.2015 року № 144/26-57-22-05/36702796 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЙТІІКС» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року» висновків про відсутність об'єктів оподаткування по операціях за жовтень 2014 року, що призвело до завищення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ.

3. Зобов'язати відповідача вилучити з Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», інформаційної системи (бази) «Податковий блок чи інших інформаційних баз Державної фіскальної служби України відомості, внесені на підставі акту від 16.03.2015 року № 144/26-57-22-05/36702796 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЙТІІКС» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року».

4. Визнати протиправними дії відповідача щодо коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованого ТОВ «АЙТІІКС» у податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2014 року.

5. Зобов'язати відповідача поновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованого ТОВ «АЙТІІКС» у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2014 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що в результаті протиправних дій відповідача по проведенню відносно позивача документальної позапланової виїзної перевірки, сформовані недостовірні висновки про відсутність у нього об'єктів оподаткування по операціях за жовтень 2014 року, на підставі яких в базах даних податкових органів здійснені коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту за відповідний період, що призвело до завдання істотної шкоди діловій репутації позивача, та, відповідно, порушує його права та законні інтереси як добросовісного платника податків.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи вчинені відповідачем оскаржувані дії правомірними та такими, що жодним чином не звужують права позивача та не збільшують його обов'язки, внаслідок чого не створюють для позивача юридичних наслідків, просив суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

Керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи неприбуття у судове засідання 18.09.2015 року представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про доцільність подальшого розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їхні позиції, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом відповідача від 05.03.2015 року № 525 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЙТІІКС» (код ЄДРПОУ 36702796)» призначено проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЙТІІКС» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по господарських відносинах з контрагентами за період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року, в термін з 05.03.2015 року тривалістю 5 робочих днів.

За результатами зазначеної перевірки, відповідачем було складено акт від 16.03.2015 року № 144/26-57-22-05/36702796 «Про проведення документальної виїзної перевірки ТОВ «АЙТІІКС» (код за ЄДРПОУ 36702796) з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року» (надалі - акт перевірки), яким зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «АЙТІІКС» вимог податкового та іншого законодавства, а саме: пункту 44.1. статті 44, пункту 185.1. статті 185, пункту 187.1. статті 187, пункту 188.1. статті 188, пункту 201.1. та пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України; пункту 44.1 статті 44, пункту 201.1, пункту 201.6 та пункту 201.10 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за період із 01.10.2014 року по 31.10.2014 року в сумі 287 233,00 грн.

При цьому, зі змісту акту перевірки вбачається, що директору ТОВ «АЙТІІКС» Олентирю Ю.В. пред'явлено направлення на перевірку від 05.03.2015 року № 460 та вручено копію наказу від 05.03.2015 року № 525 про документальну позапланову виїзну перевірку.

У порядку пункту 86.7. статті 86 Податкового кодексу України, позивачем подавалися заперечення до акту перевірки, за результатом розгляду яких, висновки акту перевірки були залишені без змін.

Позивач звернувся до відповідача з запитом від 20.04.205 року № 92 про надання інформації, в якому просив повідомити, чи приймалися будь-які податкові повідомлення-рішення за результатами акту перевірки та як відображені результати зазначеної перевірки в інформаційних та інших базах податкових органів та чи зменшувалися до « 0» грн. податкові зобов'язання та податковий кредит товариства у перевіряємому періоді.

Листом від 24.04.2015 року № 5614/10/26-57-22-05 відповідач повідоми позивача, що за результатами перевірки встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціям з придбання та продажу товарів за жовтень 2014 року, що призвело до завищення сум податкового зобов'язання та сум податкового кредиту, у зв'язку з чим, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість позивача, задекларованих ним за жовтень 2014 року зменшено до « 0».

Вважаючи дії відповідача по проведенню виїзної перевірки, формуванню за її результатами висновків про відсутність об'єктів оподаткування по операціях за жовтень 2014 року, що призвело до завищення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, а також коригуванню показників податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих у податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси позивача як добросовісного платника податків, він звернувся до адміністративного суду з відповідним адміністративним позовом.

Дослідивши та надавши оцінку, за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (надалі - Кодекс).

Згідно підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 Кодексу, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1. статті 75 Кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Кодексу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підстави проведення документальних позапланових перевірок закріплені статтею 78 Кодексу.

Зокрема, згідно підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

За приписами пункту 78.4. статті 78 Кодексу, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 78.5. статті 78 Кодексу).

За приписами пункту 81.1. статті 81 Кодексу, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу.

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Таким чином, провівши системний аналіз викладених законодавчих норм, суд дійшов висновку, що посадові особи контролюючого вправі приступити до проведення документальної позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, та лише за умови вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії направлення на перевірку, копії наказу про проведення такої перевірки та службового посвідчення.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем виконані законодавчі вимоги щодо вручення уповноваженому представнику позивача направлення на перевірку та спірного наказу. Факт пред'явлення службового посвідчення позивачем не заперечується та належними доказами не спростовується.

При цьому, суд враховує позицію Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України в аналогічних справа, згідно якої, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податковим органом перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Допуск до перевірки нівелює правові наслідки правових порушень, допущених податковим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки. В даному випадку, податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, а тому як наказ про призначення перевірки, так і дії податкового органу з проведення такої перевірки вичерпали свою правову дію і не є такими, що порушують права позивача.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Таким чином, вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЙТІІКС» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року, за результатами якої складено акт від 16.03.2015 року № 144/26-57-22-05/36702796, задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дії відповідача по формуванню в акті від 16.03.2015 року № 144/26-57-22-05/36702796 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЙТІІКС» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року» висновків про відсутність об'єктів оподаткування по операціях за жовтень 2014 року, що призвело до завищення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, суд зазначає наступне (надалі - вимога № 2).

Відповідно до пункту 86.1. статті 86 Кодексу, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

При цьому, згідно 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За приписами частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, судовому захисту підлягають лише порушене право або інтерес особи, при чому такі порушення мають полягати у відповідних правових наслідках у вигляді зміни стану прав та обов'язків позивача або створення об'єктивних перешкод у реалізації законного інтересу відповідної особи, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.

В той же час, за своєю правовою природою, акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, і не містить в собі будь-яких владних приписів і вимог, а тому не підпадає під ознаки рішення (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень у розумінні доктрини Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, акт перевірки та викладені в ньому факти і висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Представники контролюючого органу не позбавлені права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки про зафіксовані обставини і в подальшому, в разі виникнення спору щодо рішень, які приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію про наявність певних, допущених платником податків порушень.

При цьому, оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, а також самих висновків перевірки, надається уповноваженим законом органам при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Аналогічна правова позиція сформована Вищим адміністративним судом України, наприклад, у постанові від 03.09.2014 року по справі № К/9991/67708/12.

З огляду на викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що висновки акта перевірки не створюють об'єктивних перешкод у реалізації позивачем його законних інтересів або прав, тому відсутні підстави для задоволення вимоги 2 позивача.

Щодо вимог позивача №№ 3, 4, 5 суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося вище, відповідач листом від 24.04.2015 року № 5614/10/26-57-22-05 підтвердив факт зменшення до « 0» суми податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість позивача, задекларованих ним за жовтень 2014 року.

Крім того, в письмових запереченнях на адміністративний позов, відповідач не заперечував факту внесення до інформаційних баз даних податкових органів відомостей відносно позивача на підставі акту перевірки, у тому числі відповідних спірних коригувань податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, на підставі акту перевірки відповідачем не приймалися податкові повідомлення-рішення відносно позивача, якими б йому були визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно пункту 54.1 статті 54 Кодексу, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

При цьому, підпунктом 14.1.157 пункту 14.1. статті 14 Кодексу визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Таким чином, з аналізу змісту вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а у випадку заниження або завищення ним суми податкових зобов'язань, обов'язок визначати податкове зобов'язання платника податків або повідомляти про необхідність внесення відповідних змін до податкової звітності покладено на податковий орган виключно шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

При цьому, Кодексом не передбачено повноважень податкового органу щодо корегування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту на підставі акта перевірки, в якому відображені висновки про заниження (завищення) податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Відповідно до статті 74 Кодексу, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Згідно Методичних рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 року № 165, єдина система «Податковий блок» та її підсистеми є програмними продуктами, створеними для використання органами Державної податкової служби для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо наявності у податкового органу повноважень збирати та зберігати податкову інформацію у відповідних інформаційних базах, але таке зберігання не повинно призводити до коригування показників податкової звітності, які самостійно задекларовані платником податків та узгоджені у встановленому законом порядку.

При цьому, законодавчо податковому органу не надано повноважень щодо коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податків в базах даних податкових органів на підставі висновків акту перевірки.

Отже, вирішуючи питання щодо наявності обставин, які свідчать про порушення прав позивача у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що самостійна зміна (їх коригування) відповідачем задекларованих показників в інформаційних базах податкових органів, порушує права та інтереси позивача, оскільки, фактично, є зміною показників декларації платника податків, здійсненою поза межами компетенції податкового органу з огляду на зміст статті 49 Кодексу, якою визначено порядок подання декларацій до органів державної податкової служби.

Слід також наголосити на критерії добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Кодексом.

Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді корегування в електронній базі даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податку податкового зобов'язання в порядку статті 54 Кодексу та його узгодження.

Таким чином, оскільки судом під час розгляду справи не встановлено прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі акта перевірки, а відповідачем у порушення статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не спростовано обставин внесення до інформаційних баз даних податкових органів відомостей відносно позивача, що містяться в акті перевірки, а також підтверджено факт зменшення до « 0» суми податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість позивача, задекларованих ним за жовтень 2014 року, суд вважає, що позовні вимоги №№ 3, 4, 5 такими, що підлягають задоволенню.

Аналогічну правову позицію підтримує Вищий адміністративний суд України (наприклад, у судових рішеннях від 14.01.2014 року №К/800/34146/13, від 27.11.2013 року №К/800/12884/13, від 26.11.2013 року №К/9991/45776/12, від 13.02.2013 року №К/9991/74156/12).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не виконано обов'язку щодо доказування з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючий до уваги викладене в сукупності, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙТІІКС» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованого ТОВ «АЙТІІКС» у податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2014 року.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вилучити з Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», інформаційної системи (бази) «Податковий блок чи інших інформаційних баз Державної фіскальної служби України відомості, внесені на підставі акту від 16.03.2015 року № 144/26-57-22-05/36702796 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЙТІІКС» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року».

4. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві поновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованого ТОВ «АЙТІІКС» у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2014 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції

Суддя Р.О. Арсірій