Рішення

від 29.10.2015 по справі 902/1262/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 жовтня 2015 р. Справа № 902/1262/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолайф і К" 21019, Вінницька область, місто Вінниця, вул. Ушакова, 45 та 21037, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Зодчих, будинок 36, офіс 74А.

про стягнення 43033,48 грн.

Головуючий суддя Баранов М.М.

Секретар судового засідання Сидоренко О.О.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, представник за довіреністю від 06.10.2015 року;

відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

09 вересня 2015 року до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолайф і К" про стягнення 43033,48 грн. заборгованості. Ухвалою суду від 09 вересня 2015 року порушено провадження у справі №902/1262/15 з призначенням судового засідання на 30 вересня 2015 року.

Ухвалою суду від 30 вересня 2015 року розгляд справи відкладено на 19 жовтня 2015 року.

Згідно інформації, отриманої за запитом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолайф і К" є наступна адреса: 21037, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Зодчих, будинок 36, офіс 74 А.

Враховуючи нез'явлення в судові засідання представника відповідача, неподання сторонами усіх витребуваних доказів, ухвалою від 19 жовтня.2015 року розгляд справи відкладено на 29 жовтня 2015 року з направленням копії ухвали суду, окрім адреси відповідача, зазначеній в позовній заяві, також за вищевказаною адресою.

Відповідач в судове засідання 29 жовтня 2015 року також не з'явився, витребуваних пояснень та доказів суду не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив.

29 жовтня 2015 року в судове засідання з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як уже було зазначено вище, ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, вказаною ним у наявному в справі договорі поставки товару №8323 від 12 січня 2015 року та зазначеною позивачем в позовній заяві (21019, м. Вінниця, вул. Ушакова, 45), а також за самостійно встановленою судом на час прийняття ухвал юридичною адресою відповідача (21037, м. Вінниця, вул. Зодчих, будинок 36, офіс 74А).

При неявці сторін в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 ОСОБА_3 України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того, суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Разом з тим, суд констатує, що відповідачем не подано клопотань, заяв, телеграм, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Окрім того, суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст. 38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданнях суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, суд встановив, що 12 січня 2015 року між позивачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 і відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Автолайф і К" було укладено договір поставки товару №8323, відповідно до п.1.1. якого позивач, як постачальник, зобов'язується передати у власність покупця товар - генератор AGT 12001H16/E загальною вартістю 87792,00 грн., а відповідач, як покупець, зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами договору.

Відповідно до п.п. 3.2., 3.3. договору, покупець сплачує 41000,00 грн. в якості попередньої оплати, а остаточний розрахунок в сумі 46792,00 грн. покупець здійснює протягом 5-ти календарних днів з моменту встановлення обладнання, але не пізніше 19 січня 2015 року.

Позивач згідно рахунку № 57855 від 29.12.2014 року та накладної № 242 від 12.01.2015 року поставив відповідачу товар (генератор та масло) на загальну суму 87792,00 грн.

Відповідачем було здійснено часткові розрахунки за товар на суму 50847,05 грн., а саме: згідно платіжного доручення №4816719 від 23.04.2015 року на суму 44865,00 грн. та платіжного доручення №4925219 від 15.06.2015 року на суму 5982,05 грн. Оригінали договору, накладної, платіжних доручень, судом оглянуто в судовому засіданні, належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що поставка генератора по накладній № 242 від 12.01.2015 року була здійснена на виконання договору поставки товару №8323 від 12 січня 2015 року.

Сума несплаченого боргу за товар склала 36944,95 грн. Так як відповідач заборгованість не погасив, це стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин справи суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору № 8323 від 12.01.2015 року між ними виникли зобов'язання, які мають елементи правової природи договору поставки.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст.526 та ч.1 ст.530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.14 та ст.629 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено обов’язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, відтак, суд вважає, що позов в частині стягнення 36944,95 грн. основного боргу є обґрунтованим, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 218 ГК України визначено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 ОСОБА_3 України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Пунктом 6.2. договору поставки товару № 8323 від 12.01.2015 року сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати одержаного товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 24% річних від простроченої суми.

Враховуючи, що відповідач не здійснив розрахунків за одержаний товар до 19 січня 2015 року, позивачем на підставі п. 6.2. договору поставки товару № 8323 від 12.01.2015 року, нараховано та заявлено до стягнення 1773,36 грн. 24% річних за 73 дні прострочення сплати боргу в період з 16.06.2015 року по 27.08.2015 року та 4315,17 грн. пені за період з 16.06.2015 року по 27.08.2015 року у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу - 36944,95 грн.

При перевірці правильності обрахунку пені за допомогою калькулятора системи "Ліга: ОСОБА_3" встановлено, що розмір пені має становити 4433,39 грн. за 73 дні прострочення оплати в період з 16.06.2015 року по 27.08.2015 року, виходячи з наявної суми основної заборгованості 36944,95 грн.

Разом з тим, суд не вправі виходити за межі позовних вимог, а тому позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню на заявлену позивачем суму - 4315,17 грн.

Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1773,36 грн. 24% річних за 73 дні прострочення оплати боргу в сумі 36944,95 грн. в період з 16.06.2015 року по 27.08.2015 року.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

З приписів розділу 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» вбачається, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Право позивача вимагати стягнення 24% річних від простроченої суми визначено пунктом 6.2. договору поставки товару № 8323 від 12.01.2015 року. Тому сторони, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 6.2. договору, дійшли до іншого розміру процентів та встановили 24 % річних. Розрахунок 24% річних здійснений позивачем правильно. Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 1773,36 грн. 24% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України, а тому враховуючи повне задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

В судовому засіданні 29.10.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. 4-2 - 4-5, 33-34, 43 ,49, 75, 82-85, 115 ГПК України,-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолайф і К" (21037, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Зодчих, будинок 36, офіс 74А, код ЄДРПОУ 37357757) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (23227, Вінницька область, Вінницький район, с. Агрономічне, вул. Ярослава Мудрого, 20, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 36944,95 грн. основного боргу, 4315,17 грн. пені, 1773,36 грн. 24% річних та 1827,00 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 29 жовтня 2015 р.

Суддя Баранов М.М.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 21022, Вінницька область, місто Вінниця, вул. Тарногородського, 44-А

3,4 - відповідачу 21019, Вінницька область, місто Вінниця, вул. Ушакова, 45 та 21037, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Зодчих, будинок 36, офіс 74А.