Рішення

від 27.10.2015 по справі 904/8379/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.10.15р. Справа № 904/8379/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПУСКОНАЛАДКА", м. Нікополь, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЕЛІТА", с. Придніпровське, Нікопольський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в розмірі 84 875, 73 грн. за договором на виконання робіт

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. № 2 від 01.10.2015р.

Від відповідача: ОСОБА_2 представник - дов. № 28 від 01.09.2015р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПУСКОНАЛАДКА" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЕЛІТА" (з урахуванням заяви про збільшення) суму основного боргу у розмірі 47 531, 64 грн., штраф - 64 729,63 грн., 3% річних - 339, 88 грн. інфляційні втрати - 1 093,23 грн. за договором на виконання робіт № 4 від 02.02.2015р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на виконання робіт № 4 від 02.02.2015р. в частині своєчасної оплати за виконані роботи.

Позивач 27.10.2015р. надав заяву про зменшення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 47 531, 64 грн., штраф - 7 240,43 грн., 3% річних - 406,30 грн., інфляційні втрати - 1 093,23 грн. за договором на виконання робіт № 4 від 02.02.2015р.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК, ціну позову вказує позивач.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву позивача до розгляду.

Відповідач надав відзив на позов в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позову, в частині стягнення неустойки у формі пені у розмірі 32 765,42 грн. Пояснює це тим, що згідно п. 5.1. спірного договору у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі оплати замовником робіт, замовник сплачує виконавцю штраф в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. А відповідно до п. 2 та п. 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. А пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, правова природа пені відрізняється від правової природи штрафу тим, що пеня обчислюється у відсотках і у будь-якому випадку за кожен день прострочення. А штраф, як вид неустойки взагалі не залежить від часу, а встановлюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання.

Розгляд справи відкладався з 12.10.2015р. на 27.10.2015р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не подавалось.

У судовому засіданні 27.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПУСКОНАЛАДКА" (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«АГРО-ЕЛІТАВ» (далі - відповідач, замовник) був укладений договір на виконання робіт № 4 (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1. якого замовник доручає, а виконавець виконує:

- ремонт внутрішнього газопроводу системи газопостачання тваринницького приміщення СТФ-3 ТОВ В«АГРО-ЕЛІТАВ» , корпус № 1 та № 2;

- ремонт внутрішнього газопроводу системи газопостачання тваринницького приміщення СТФ-3 ТОВ В«АГРО-ЕЛІТАВ» , корпус № 3 та № 4;

- ремонт внутрішнього газопроводу системи газопостачання тваринницького приміщення СТФ-3 ТОВ В«АГРО-ЕЛІТАВ» , корпус № 5 та № 6;

- ремонт внутрішнього газопроводу системи газопостачання тваринницького приміщення СТФ-3 ТОВ В«АГРО-ЕЛІТАВ» , корпус № 7 та № 8.

А замовник зобов'язується оплатити їх та прийняти в порядку та на умовах, обговорених цим договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна вартість договору на момент його підписання, визначається динамічною договірною ціною виконання робіт, яка визначається в пакеті кошторисної документації, яка є від'ємною частиною цього договору.

Розрахунок замовника з виконавцем проводиться шляхом безготівкових платежів в національній валюті України (гривні), на розрахунковий рахунок виконавця на підставі виставлених виконавцем рахунків на оплату (п. 2.2. Договору).

Виконавець бере на себе зобов'язання виконати передбачені цим договором роботи, з моменту зарахування на його розрахунковий рахунок авансової передоплати перед початком робіт та та вартості обладнання та матеріалів для виробництва робіт, 75% від загальної вартості вказаної в договірній ціні розрахунок проводиться замовником, на протязі 3 банківських днів після підписання актів приймання виконаних робіт (форма - КБ2). А також допускається поетапна оплата за виконані роботи по факту виконаних окремих етапів робіт відповідно до актів (форма - КБ2) та наданням рахунків до оплати (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 3.2. Договору замовник зобов'язаний на протязі 2 днів після закінчення роботи та надання йому актів приймання виконаних робіт (форма - КБ-2) прийняти у виконавця послуги по акту виконаних робіт, або скласти акт про виявлені недоліки, які виконавець усуває за свій рахунок.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє д повного та належного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань по цьому договору (п. 7.1. Договору).

В підтвердження виконання робіт по договору на загальну суму 47 531,64 грн. позивачем та відповідачем підписано чотири Акти приймання виконаних будівельний робіт: за лютий 2015р. (кожен на суму 11 882,91 грн.) (а.с. 31-35, 41-45, 51-55, 61-65) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт (а. с. 40, 50, 60, 70), відповідно до яких роботи виконані у відповідності до Договору, якісно та в строк, претензій які стосуються виконання робіт у сторін Договору немає.

Позивачем відповідачеві виставлені рахунки на оплату на загальну суму 47 531,64 грн. (а.с. 71-74).

Оскільки, договором не прописано конкретного строку проведення розрахунків за виконані роботи, позивачем, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, 06.07.2015р. було направлено письмову вимогу з вимогою здійснити розрахунки за виконані роботи протягом 7 банківських днів з дня отримання вимоги (а.с. 75-79).

Відповідачем вказану вимогу було отримано 06.07.2015р. головним бухгалтером відповідача - ОСОБА_3, що підтверджується накладною № N0061048 (а.с. 81).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На підставі викладеного строк на оплату є таким, що настав.

Однак, відповідач у встановлений строк не розрахувався, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 47 531,64 грн., що і стало причиною звернення позивача з позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським судом визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, має всі ознаки договору підряду.

Згідно із ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, тобто, законодавець передбачає обов'язкову оплатність договору підряду.

Статтею 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Позивач зі свого боку виконав господарські зобов'язання за спірним договором у повному обсязі та належним чином, що підтверджується відсутністю будь-яких претензій з боку відповідача та підписаними сторонами Актами приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2015р.

Проте відповідач розрахунку за отримані роботи за спірним договором у встановлені строки не провів, позовні вимоги не спростував.

За наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 47 531,64 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 7 240,43грн. - штрафу, 406,30 грн. - 3% річних за період з 15.07.2015р. по 26.10.2015р. та 1 093,23 грн. - інфляційних втрат за вересень 2015р.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 5.1 Договору у випадку несвоєчасної або не в повному об'ємі оплати замовником робіт, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу з урахуванням нарахованих процентів за минулий день по простроченню платежу

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, як вбачається з умов Договору та положень ст. 549 Цивільного кодексу України, обумовлена Договором неустойка, незважаючи на назву, за своєю правовою природою, фактично, є пенею, що свідчить про те, що умовами Договору сторони досягли згоди про застосування відповідальності за порушення покупцем строку оплати обладнання у вигляді пені.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, договірні взаємовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а відтак, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, а тому, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, яку обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідна правова позиція викладена в п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013 та в постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 року у справі № 25/187.

Перевіривши розрахунки позивача суд встановив, що за період прострочення оплати з 15.07.2015р. по 26.10.2015р. сума пені складає 7 240,43грн. та підлягає до стягнення.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних судом встановлено наступне.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки надані позивачем, судом встановлено, що 3 % річних за період з 15.07.2015р. по 26.10.2015р. становлять 406,30 грн. та є такою, що підлягає до стягнення.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу , протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання .

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) .

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення слід нараховувати за період серпень - вересень 2015 р.

Оскільки, у серпні 2015р. мала місце дефляція, то інфляційні втрати за серпень - вересень 2015 р. становлять 704,23 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 389,00 грн. слід відмовити.

Статтями 33, 34 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справ.

Враховуючи доведеність вимог позивачем та не спростування їх відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 47 531,64 грн., штрафу - 7 240,43 грн., 3% річних - 406,30 грн., інфляційних втрат - 704,23 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 389,00 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Керуючись ст.ст.173, 175, 193, 199 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, 4, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЕЛІТА" (53280, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Придніпровське, вул. Високовольтна, буд. 34, код ЄДРПОУ 33215143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПУСКОНАЛАДКА" (49000, м. Дніпропетровськ, провулок Жовтневий, буд. 17,53219, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32793649) основний борг у сумі 47 531,64 грн. (сорок сім тисяч п'ятсот тридцять одна грн. 64 коп.), штрафу - 7 240,43 грн. (сім тисяч двісті сорок грн. 43 коп.), 3% річних - 406,30 грн. (чотириста шість грн. 30 коп.), інфляційних втрат - 704,23 грн. (сімсот чотири грн. 23 коп.), витрати по сплаті судового збору - 1 209,58 грн. (одна тисяча двісті дев'ять грн. 58 коп.), про що видати наказ.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 389,00 грн. - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 29.10.2015р.

Суддя ОСОБА_4