Рішення

від 19.10.2015 по справі 904/7321/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.10.15р. Справа № 904/7321/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "Полімермаш", м.Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення 219 923,90 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 1 від 01.06.2015 року, представник;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство обмеженою відповідальністю "Луганський завод "Полімермаш" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб" про стягнення заборгованості у сумі 219 923,90 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб " зобов'язання щодо оплати поставленого товару на загальну суму 219 923,90 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.08.2015 року (а.с. 51-53 том 1).

Доказом належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи є наявне у справі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 90 том 1).

За змістом підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на позов відповідач суду не надав, правом на участь у справі не скористався. За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами. Відсутність представника у справі не є перешкодою у розгляді справи за його відсутності.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду від 19.08.2015 року з призначенням її до розгляду на 14.09.2015 року, після чого розгляд справи відкладався на 05.10.2015 року та на 19.10.2015 року.

У судовому засіданні 19.10.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "Полімермаш" (далі - Позивач) у період з 06.02.2014 року по 20.10.2014 року був поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб" (далі - Відповідач) товар на загальну суму 205 905,55 грн., що підтверджується видатковими накладними, які містять підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств (далі - спірні видаткові накладні):

1) № 69 від 06.02.2014 року на суму 804,04 грн.;

2) № 79 від 11.02.2014 року на суму 4 408,92 грн.;

3) № 80 від 11.02.2014 року на суму 4 968,00 грн.;

4) № 213 від 27.03.2014 року на суму 3 780,00 грн.;

5) № 215 від 27.03.2014 року на суму 4 320,00 грн.;

6) № 211 від 28.03.2014 року на суму 3 800,00 грн.;

7) № 227 від 03.04.2014 року на суму 5 339,48 грн.;

8) № 255 від 08.04.2014 року на суму 1 512,00 грн.;

9) № 359 від 08.05.2014 року на суму 4 082,40 грн.;

10) № 360 від 08.05.2014 року на суму 4 082,40 грн.;

11) № 402 від 20.05.2014 року на суму 2 448,00 грн.;

12) № 455 від 02.06.2014 року на суму 40 936,04 грн.;

13) № 479 від 06.06.2014 року на суму 4 082,40 грн.;

14) № 502 від 13.06.2014 року на суму 4 147,20 грн.;

15) № Л0000000294 від 18.06.2014 року на суму 1 257,40 грн.;

16) № 689 від 24.10.2014 року на суму 65 922,71 грн.;

17) № 682 від 20.10.2014 року на суму 50 014,56 грн.

На час звернення позивача до суду отриманий відповідачем товар не оплачений, що є причиною виникнення спору.

За приписом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За частиною першою статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з частинами першою, другою статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом статей 641, 642 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За таких обставин дії позивача з передачі товару за видатковими накладними та дії відповідача щодо прийняття товару, вказаного в накладних, свідчать про те, що у відповідача виникло зобов'язання з оплати отриманого у позивача товару.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

За змістом абзацу 1 підпункту 1.7. пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань") якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

За таких обставин повна оплата товару за спірними видатковими накладними мала бути здійснена відповідачем у наступні строки:

1) № 69 від 06.02.2014 року - до 07.02.2014 року;

2) № 79 від 11.02.2014 року - до 12.02.2014 року;

3) № 80 від 11.02.2014 року - до 12.0.2014 року;

4) № 213 від 27.03.2014 року - до 28.03.2014 року;

5) № 215 від 27.03.2014 року - до 28.03.2014 року;

6) № 211 від 28.03.2014 року - до 29.03.2014 року;

7) № 227 від 03.04.2014 року - до 04.04.2014 року;

8) № 255 від 08.04.2014 року - до 09.04.2014 року;

9) № 359 від 08.05.2014 року - до 09.05.2014 року;

10) № 360 від 08.05.2014 року - до 09.05.2014 року;

11) № 402 від 20.05.2014 року - до 21.05.2014 року;

12) № 455 від 02.06.2014 року - до 03.06.2014 року;

13) № 479 від 06.06.2014 року - до 07.06.2014 року;

14) № 502 від 13.06.2014 року - до 14.06.2014 року;

15) № Л0000000294 від 18.06.2014 року - до 19.06.2014 року;

16) № 689 від 24.10.2014 року - до 25.10.2014 року;

17) № 682 від 20.10.2014 року - до 21.10.2014 року.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, яка за змістом узгоджується зі статтею 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору.

Відповідно до вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Доказів сплати грошових коштів у сумі 205 905,55 грн. за спірними видатковими накладними відповідач на час вирішення спору суду не надав, хоча з огляду на свої процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 22, 33 Господарського процесуального кодексу України, таку можливість мав.

Отже, заявлена до стягнення позивачем сума 205 905,55 грн. є заборгованістю відповідача і підлягає стягненню на користь позивача у повному обсязі.

Решта позовних вимог щодо стягнення основного боргу у сумі 14 018,35 грн., в обґрунтування яких позивачем надані податкові накладні № 95 від 27.03.2014 року на суму 4536,00 грн., № 2 від 02.04.2014 року на суму 2 400,00 грн., № 3 від 02.04.2014 року на суму 2400,00 грн., № 16 від 10.12.2014 року на суму 4 682,35 грн., задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкованості оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеного вбачається, що податкові накладні не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Відповідно до частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, належних доказів, які б підтверджували поставку відповідачеві товару на суму 14018,35 грн. позивачем суду не надано.

За викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 205 905,55 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 4 118,11 грн. покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Тьюб" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, проспект Трубників, буд. 56, ідентифікаційний код 35537363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "Полімермаш" (м. Луганськ, вул. Гастело, буд. 39Б, каб. 105; адреса для листування: 49068, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 38976533) основний борг у сумі 205 905,55 грн., судовий збір у сумі 4 118,11 грн.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.10.2015 року.

Суддя ОСОБА_3