Рішення

від 22.10.2015 по справі 906/345/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" жовтня 2015 р. Справа № 906/345/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 29.12.2014;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність від 24.09.2015;

від третьої особи: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства "Універсал Банк" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Даріяфарма" (с.Станишівка Житомирського району Житомирської області)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства "Альба Україна" (м. Бориспіль, Київська область)

про стягнення 335488,26 грн.

Згідно ст. 79ГПК України, провадження у справі було зупинено з 13.05.2015 по 09.10.2015.

У відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на 15 днів - по 23.10.2015 (включно).

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 335488,26грн. заборгованості.

22.10.2015 від позивача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду про стягнення 335488,26грн. терміном на 24 місяці рівними частинами по 27957,35грн. щомісячно, починаючи з дня набрання чинності рішенням у справі.

Представник позивача позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Подала клопотання, яке було задоволено судом, про долучення до матеріалів справи документів (а.с. 103-137, т. 3).

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог не заперечила. Підтримала заяву про розстрочення виконання рішення суду (а.с. 89, т. 3).

Третя особа повноважного представника в судове засідання не направила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася вчасно та належним чином.

Дослідивши надані до справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23.03.2012 між ПАТ "Універсал Банк" (Банк/позивач) та ПАТ "Альба Україна" (позичальник/третя особа) укладено кредитний договір №408 (а.с.21-44, т.1).

05.06.2014 між ПАТ "Універсал Банк" (заставодержатель) та ПАТ "Альба Україна" (заставодавець/третя особа) укладено договір застави майнових прав № РL-03/408/12 (а.с. 8-20, т. 1; далі - Договір застави), згідно умов п. 1.1. якого за цим договором заставодавець передає заставодержателю в заставу рухоме майно - предмет застави, як визначено та опис якого наведено в п. 1.2. цього договору, і така застава, що створюється за цим договором забезпечує виконання зобов'язань заставодавця, існуючих та майбутніх, фактичних або умовних, солідарних або незалежних, або в будь-якій якості, та всі поточні і майбутні вимоги заставодержателя, що витікають із кредитного договору №408 від 23.03.2012 (кредитний договір-1) та договору про встановлення ліміту на здійснення гарантійних операцій №407/12 від 23.03.2012 (кредитний договір-2), укладених між заставодержателем та заставодавцем, з урахуванням всіх змін, доповнень, нових редакцій, новацій, додаткових угод, договорів про внесення змін, тощо, що внесені/укладені або можуть бути внесені/укладені в подальшому (далі - зміни) до них, а також з цього договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору застави, в забезпечення виконання зобов'язань, вказаних у п. 1.1. договору, заставодавець, на умовах, передбачених цим договором, передає у заставу свої майнові права як кредитора у зобов'язанні, що обумовлені, зокрема, договором купівлі - продажу №1069 від 27.05.2013, укладеним між заставодавцем та ТОВ "Даріяфарма", в тому числі, але не виключно право вимоги отримання платежів на суму 303787,90грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2013 між ПАТ "Альба Україна" (продавець) та ТОВ "Даріяфарма" (покупець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу №1069 (далі - Договір купівлі-продажу, а.с. 46-47, т.1) та додаткову угоду (а.с. 48, т. 1).

Відповідно до п. 1.1. Договору купівлі-продажу, продавець зобов'язується передавати (поставляти) лікарські засоби і вироби медичного призначення (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

Умовами п. 5.1. Договору купівлі-продажу визначено, що покупець проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Позивач зазначає, що станом на 16.02.2015 заборгованість відповідача за Договором купівлі - продажу становить 335488,26грн.

Вказує, що згідно умов кредитного договору № 408/12 від 23.03.2012 (а.с. 21-41, т. 1), позивач надав позичальнику (ТОВ "Альба Україна"), а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит у формі кредитної лінії, в сумі ліміту кредитної лінії 5000000,00 євро, які видаються траншами, та сплачувати проценти за користування кредитними коштами у розмірі 28% річних, терміном/строком дії ліміту кредитної лінії по 10.01.2015.

Також зазначає, що в межах дії кредитної лінії позивач надав позичальнику (ПАТ "Альба Україна") два транші на загальну суму 12799937,38грн., які позичальником своєчасно повернуті не були. Вказані вище кредитні кошти позивач видав позичальнику в межах строку дії гарантії, наданої ПАТ "Універсал Банк" за заявою ПАТ "Альба Україна".

Станом на 01.02.2015 розмір заборгованості ПАТ "Альба Україна" перед ПАТ "Універсал Банк" за кредитним договором складає 8616982,65грн.

У зв'язку з наявністю невиконаних кредитних зобов'язань ПАТ "Альба Україна" перед позивачем, позивач зареєстрував в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна початок звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, яким виступало право грошової вимоги до відповідача за договором, та у результаті звернення стягнення, набув право грошової вимоги.

Позивач звертає увагу, що на адресу відповідача неодноразово направлялися відповідні повідомлення та вимоги про сплату боргу за договором, які відповідач не виконав.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів проведення розрахунків з позивачем не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на договорі застави майнових прав № РL-03/408/12 від 05.06.2014 (а.с. 8-20, т. 1), згідно якого позивач просить стягнути на його користь з відповідача заставлену заборгованість по договору купівлі-продажу №1069 від 27.05.2013 (а.с. 46-47, т.1), у зв'язку з невиконанням ПАТ "Альба Україна" зобов'язань за кредитним договором № 408/12 від 23.03.2012 (а.с. 21-41, т. 1).

З наявного в матеріалах справи розрахунку станом на 28.09.2015 (а.с. 120, т.3) вбачається наявність заборгованості ПАТ "Альба Україна" по кредитному договору №408/12 в розмірі 6564379,72грн., із яких 5172972,32грн. заборгованості по кредиту та 1391407,40грн. - по відсотках.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.574 ЦК України, застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Приписами ч.1 ст.576 ЦК України визначено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ст.19 Закону України "Про заставу").

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про заставу", заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно ч.2 ст.589 ЦК України, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначалося вище, згідно умов п. 1.2. договору застави майнових прав, в забезпечення виконання зобов'язань, вказаних у п. 1.1. договору, заставодавець (ПАТ Альба Україна"), передав у заставу свої майнові права як кредитора у зобов'язанні, що обумовлені зокрема договором купівлі - продажу №1069 від 27.05.2013, в тому числі, але не виключно право вимоги отримання платежів на суму 303787,90грн.

За приписами ч. 1 ст. 27 "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення про заміну кредитора за договором від 18.08.2014 та вимогу (а.с. 110-117, т. 3).

Наданими до справи видатковими накладними (а.с. 68-273, т. 1; а.с. 1-195, т.2) підтверджено існування заборгованості по договору купівлі-продажу №1069 від 27.05.2013 в сумі 300811,59грн., що не заперечувалося відповідачем.

Оскільки заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 34676,67грн. (335488,26грн. - 300811,59грн.) не підтверджується первинними документами, у її стягненні слід відмовити.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Тобто, вимога позивача про стягнення 300811,59грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Щодо вимог про стягнення 34676,67грн. заборгованості суд відмовляє.

Розглядаючи клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду, господарський суд враховує наступне.

У відповідності до п. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Тобто, відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Згідно п. 7.2. Постановою Пленуму Вищого Господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, у будь-якому випадку, розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку пов'язано з об'єктивними, непереборними, тобто, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, обґрунтовуючи заяву про розстрочку виконання рішення, заявник просить суд врахувати, що заявлена до стягнення сума заборгованості є занадто великою, і сплата всієї суми одразу може привести до зупинення діяльності підприємства відповідача, що спричинить його неплатоспроможність та в подальшому створить загрозу банкрутства. Вказує, що за штатним розкладом на підприємстві працює 45 працівника і стягнення всієї суми загрожує їм звільненням. З метою вирішення питання щодо погашення боргу без втрат для працівників, без скорочення штату, звільнення працівників, зменшення заробітної плати, відповідач просить розстрочити виконання рішення суду. На підтвердження вказаного відповідачем надано звітність (а.с. 90-98, т.3), довідку про відсутність у власності та на балансі жодних об'єктів нерухомості та транспортних засобів (а.с. 99, т. 3), довідку про відсутність коштів на рахунку (а.с. 100, т. 3).

Оцінивши в сукупності обставини, на яких ґрунтується заява відповідача про розстрочку виконання рішення, проаналізувавши її обґрунтованість наданими до справи документами, враховуючи приписи Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", зважаючи, зокрема, на тимчасове ускладнення фінансового стану відповідача та порівнявши ступінь впливу негативних наслідків вказаних обставин на інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що наведені боржником факти, є тими виключними обставинами, наявність яких, згідно ст. 121 ГПК України, є підставою для розстрочення виконання судового рішення.

Враховуючи інтереси обох сторін, а також те, що провадження у справі було порушено ще 16.03.2015, суд задовольняє заяву про розстрочку виконання рішення частково та вважає за доцільне розстрочити виконання судового рішення у даній справі, враховуючи дату його прийняття, строком на 3 місяці.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач доказів на спростування позовних вимог суду не надав. При цьому позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню на суму 300811,59грн. Щодо вимог про стягнення 34676,67грн. заборгованості суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 69, 82-85, 121 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Даріяфарма" (12430, Житомирська обл., Житомирський р-н., с. Станишівка, вул. Корольова, буд. 4, ід. код 38562570)

на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства "Універсал Банк" (04114, м. Київ, Оболонський р-н., вул. Автозаводська, буд. 54/19, ід. код 21133352)

- 300811,59грн. заборгованості.

3. Розстрочити виконання рішення господарського суду Житомирської області в частині сплати 300811,59грн. заборгованості, згідно наступного графіку:

- до 30.11.2015 - 100270,53грн.;

- до 31.12.2015 - 100270,53грн.;

- до 31.01.2016 - 100270,53грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Даріяфарма" (12430, Житомирська обл., Житомирський р-н., с. Станишівка, вул. Корольова, буд. 4, ід. код 38562570)

на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства "Універсал Банк" (04114, м. Київ, Оболонський р-н., вул. Автозаводська, буд. 54/19, ід. код 21133352)

- 6016,44грн. судового збору.

5. В частині стягнення 34676,67грн. заборгованості відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.10.15

Суддя Вельмакіна Т.М.

Друк:

1 - до справи;

2 - позивачу (згідно заяви: рек. з пов.)

3 - третій особі (рек. з пов.)