Рішення

від 21.10.2015 по справі 910/23035/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015Справа № 910/23035/15

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИРЕКТ-ПЛЮС»

про стягнення 28 103, 26 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Стадніков Д.В. за довіреністю № 392-О від 29.01.2014 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИРЕКТ-ПЛЮС» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором б/н від 05.11.2013 р. в сумі 28 103, 26 грн., з яких 10 000, 00 грн. - заборгованість за кредитом, 8 312, 11 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 8 081, 15 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 1 710, 00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами 05.11.2013 р. Договору він надав відповідачу кредит, який останнім не був сплачений в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/23035/15 та призначено її до розгляду на 06.10.2015 р.

Представник позивача в судовому засіданні 06.10.2015 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 06.10.2015 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 21.10.2015 р.

В судовому засіданні 21.10.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 21.10.2015 р. не з'явився, про час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 21.10.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.11.2013 р. відповідач (клієнт) звернувся до позивача (банк) із заявою б/н про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідно до змісту якої підписавши означену заяву клієнт надає свою згоду з Умовами та Правилами банківських послуг (знаходяться на сайті банку www.pb.ua ), Тарифами банка, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування.

Підписавши означену заяву, в порядку діючого законодавства, клієнт засвідчує згоду на ведення з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» документообігу, в тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладання електронного цифрового підпису, отриманого в порядку, передбаченому умовами та правилами банківських послуг.

Своїм підписом клієнт приєднався та зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по банківському обслуговуванню з клієнтом через web-сайт банка ( www.pb.ua або інший інтернет -/SMS-ресурс, зазначений банком).

Відповідно до пункту 3.2.2.1.16. «Умов та правил надання банківських послуг» у відповідній редакції, при укладанні договорів і угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки», або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнтбанк / інтернет клієнтбанк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронноцифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

У відповідності до п. 3.2.2.1.1. «Умов та правил надання банківських послуг» у відповідній редакції кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта (системи клієнтбанк, інтернет клієнт банк, smsповідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, яке полягає у проведенні його платежів понад залишку коштів на поточному рахунку клієнта, за наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебатування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди (п. 3.2.2.1.3. «Умов та правил надання банківських послуг» у відповідній редакції).

Відповідно до п. 3.2.2.1.8 «Умов та правил надання банківських послуг» у відповідній редакції проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки», або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнтбанк/інтернет клієнтбанк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі «Угода»).

Положеннями п. 3.2.2.1.6. «Умов та правил надання банківських послуг» у відповідній редакції встановлено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду з тим, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнтбанк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Пунктом 3.2.2.4.1.4. «Умов та правил надання банківських послуг» у відповідній редакції було передбачено, що під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Відповідно до розділу 3.2.2.4. «Умов та правил надання банківських послуг» у відповідній редакції за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Порядок розрахунку процентів:

- за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.2.2.4.1.);

- при не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п. 3.2.2.4.1.2).

За приписами п. 3.2.2.4.1.3. «Умов та правил надання банківських послуг» у відповідній редакції у випадку непогашений кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань та при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

У відповідності з п. 3.2.2.4.9. «Умов та правил надання банківських послуг» у відповідній редакції розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щоденно, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Відповідно до п. 1.1.6. «Умов та правил надання банківських послуг» у редакції, чинній на момент укладення договору, було визначено, що зміни до цих Умов і Правил надання банківських послуг вносяться Банком щомісяця в однобічному порядку у випадках, не заборонених чинним законодавством України. У тих випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, Банк повідомляє Клієнтів про внесені зміни шляхом використання наступних каналів зв'язку: Офіційний сайт Банку: www.privatbank.ua, розміщення інформації у відділеннях Банку; Підпис необхідних документів безпосередньо у відділенні Банку. Зміни, внесені в Умови та правила діють з моменту їх публікації на сайті, але не пізніше підтвердження змін діями Клієнта щодо використання послуг Банку.

При цьому, пунктом 3.2.2.2.3. «Умов та правил надання банківських послуг» у редакції, чинній на момент укладення договору, було визначено, що сторони в порядку ч.1 ст. 212 Цивільного кодексу прийшли до взаємної згоди про те, що процентна ставка за користування кредитом може бути підвищена Банком, у разі якщо збільшиться облікова ставка НБУ на 1 або більше пунктів, та / або курс гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше відсотків, та / або вартість ресурсів на міжбанківському грошовому ринку збільшиться на 5 або більше відсотків,. Сторони погодилися, що збільшена відсоткова ставка починає діяти після того, як Банк повідомить Клієнта про настання подій, закріплених у даному пункті, а Клієнт не погасить наявну перед банком заборгованість в порядку і строки, передбачені «Умовами і правилами надання банківських послуг». Банк повідомляє клієнта про настання подій, закріплених цим пунктом, на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнтбанк, інтернет клієнт банк, smsповідомлення або інших).

На підставі наказу № СП-2014-6780656 від 10.06.2014 з 1 липня 2014 року було внесено зміни до Умов та правил надання банківських послуг якими, зокрема, було змінено відсоткову ставку за користування кредитом понад 90 днів.

Так, з липня 2014 року відповідно до 3.2.1.1.12. «Умов та правил надання банківських послуг» визначено, що для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка. Відсоткова ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту. У випадку зміни вартості кредитних ресурсів на ринку грошових ресурсів, зміни облікової ставки НБУ, зміни курсу гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатору іноземних валют понад на 5 та більше процентів Сторони на дату укладення цього Договору, узгодили про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом. При цьому, таке збільшення розміру процентів за користування кредитом не повинно перевищувати подвійного розміру процентної ставки, зазначеної в цьому пункті. Інформацію про розмір узгодженої зміненої процентної ставки за користування кредитом, Банк розміщує для Клієнта одним з таких способів: в письмовій формі, через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта - системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, "Приват 24", sms-повідомлення на останні відомі Банку номери телефонів, наданих Банку при ідентифікації та актуалізації відомостей про Клієнта, або іншими засобами. Узгоджений Сторонами змінений розмір процентів за користування кредитом є чинним з моменту розміщення його способом, зазначеним в цьому пункті, якщо інша дата не визначена в інформації про зміну розміру процентів.

Згідно з п. 3.2.1.4.1.3. «Умов та правил надання банківських послуг», у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними, а при порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При цьому, розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.2.1.4.9. «Умов та правил надання банківських послуг»).

Про час вступу в дію нових розмірів відсоткових ставок за користування кредитним лімітом відповідачу були надіслані смс-повідомлення. Крім того, банком доводилась інформація через електронні системи Приват24.

Підставою збільшення розміру відсоткової ставки було визначено різку зміну вартості ресурсів на міжбанківському ринку.

Відповідно до п. 1.1.2.4. «Умов та правил надання банківських послуг» в редакції, чинній на момент укладення договору, та п. 1.1.2.1.6. актуалізованих «Умов та правил надання банківських послуг» було визначено, що у разі незгоди зі змінами Правил та/або Тарифів Банку Клієнт має звернутися до Банку для розірвання цього Договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не надавав до банку жодної письмової вимоги про незгоду з Умовами та Правилами.

Отже, відповідач надав згоду на встановлення змінюваної процентної ставки та подальшу її зміну.

Таким чином, процентна ставка за спірним кредитним договором є змінюваною, відповідно до Умов, а відповідачем під час взаємовідносин між сторонами надано згоду на її зміну у подальшому.

При цьому, слід також враховувати, що в п. 1.1.6.4. актуалізованих «Умов та правил надання банківських послуг» встановлено, що зміни, внесені в Умови та правила діють з моменту їх публікації на сайті, але не пізніше підтвердження змін діями Клієнта щодо використання послуг Банку.

Відповідач у спірний період користувався послугами банку, а отже його слід вважати за будь-яких умов таким, що прийняв внесені зміни до Умов та правил надання банківських послуг.

Пунктом 3.2.2.4.4. «Умов та правил надання банківських послуг» було також встановлено обов'язок клієнта сплачувати банку винагороду за користування лімітом у відповідності з п. п. 3.2.2.1.6 та 3.2.2.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, яке існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків.

Крім того, положеннями п. 3.2.2.1.17. «Умов та правил надання банківських послуг» встановлено, що при перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки або пластикові картки, держателями яких є сам власник поточного рахунку кожного з проведених у рахунок кредитного ліміту переказів стягується комісійна винагорода у розмірі 3% від суми переказів. Клієнт доручає банку списувати суми такої комісійної винагороди, які підлягають сплаті банку, зі свого поточного рахунку.

Відповідно до п. 3.2.2.2.3.4. «Умов та правил надання банківських послуг» банк при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого цим розділом «Умов та правил надання банківських послуг» має право, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом направлення повідомлення. При цьому, згідно з ст. 212, 611 , 651 Цивільного кодексу України, по зобов'язанням, строки виконання яких не настали, строки вважаються такими що настали у вказану у повідомленні дату. В зазначену дату клієнт зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю сплатити інші зобов'язання.

Відповідно до довідки № 08.7.0.0.0/150802121444 від 02.08.2015 р. позивачем наданий кредитний ліміт на поточний рахунок відповідача у встановленому розмірі, який складав з 06.11.2013 р. - 0, 00 грн., з 14.11.2013 р. - 10 000, 00 грн., з 01.03.2014 р. - 10 000, 00 грн.

Отже, позивач надав відповідачу кредитний ліміт в розмірі 10 000, 00 грн, яким останній неодноразово користувався, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИРЕКТ-ПЛЮС». При цьому, суд зазначає, що означена виписка по рахунку відповідача є належним доказом в підтвердження факту надання кредитних коштів з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Національний банк встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Відповідно до п. п. 1.10., 4.1. - 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003 року, (далі за текстом - Положення) операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов'язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.

Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. п. 5.1. - 5.5. Положення інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

Так, зокрема, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня; їх форма затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Згідно з п. п. 5. 6, абз. 2 п. 5.8. Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

З огляду на зазначене, факт надання позивачем відповідачу кредиту у розмірі 10 000, 00 грн. підтверджується належними та допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи.

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань отриманий кредит не погасив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за кредитом - 10 000, 00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 8 312, 11 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 1 710, 00 грн.

21.03.2015 р. позивач направив відповідачу претензію від 28.02.2015 р. з вимогою про погашення заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 05.11.2013 р.

Проте зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на те, що відповідач так і не погасив наданий позивачем кредитний ліміт, останній вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

З урахуванням встановлених обставин, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст. 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. ч. 1-3, ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як зазначалось судом вище, 05.11.2013 р. відповідач звернувся до позивача із заявою б/н, якою приєднався і погодився з умовами, викладеними в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua і разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування, та в їх сукупності визначають його істотні умови та підтверджують факт його укладення між позивачем та відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору банківського обслуговування, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору на умовах овердрафту.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частини 1 та 2 статті 1067 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 1072 Цивільного кодексу України та ч. 22.9. статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника.

Разом з цим, у відповідності до ч. 1 та 2 ст. 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком клієнту овердрафту - короткострокового кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у справі з приводу виконання укладеного між ними договору банківського обслуговування від 05.11.2013 р. Отже, таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатність грошових коштів на його рахунку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.01.2015 р. у справі № 909/360/14.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3.18.7.6. розділу 3.18 «Умов та правил надання банківських послуг» було визначено, що під кредитною угодою розуміється даний розділ «Умов та правил надання банківських послуг» разом з угодами на приєднання клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви на відкриття поточного рахунку з карткою зі зразками підписів і відбитком печатки» або у формі авторизації кредитної угоди у системі клієнт банк/інтернет клієнт банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або розрахунковими документами клієнта на використання коштів в рамках кредитного ліміту у межах вказаних ним сум.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Умовами спірного Договору було передбачено змінювану проценту ставку.

Частиною 6 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Як зазначалось вище, відповідно до 3.2.1.1.12. «Умов та правил надання банківських послуг» було визначено, що збільшення розміру процентів за користування кредитом не повинно перевищувати подвійного розміру процентної ставки, зазначеної в цьому пункті.

Відповідно до матеріалів справи, клієнт належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором банківського обслуговування, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за кредитом - 10 000, 00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 8 312, 11 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 1 710, 00 грн., що підтверджується наданими позивачем доказами та відповідним розрахунком, який був перевірений судом та не спростований відповідачем.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач в обумовлені строки не погасив в повному обсязі заборгованість за Договором перед позивачем, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 8 081, 15 грн. пені, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 Господарського кодексу України).

Поняттю "пеня" дано визначення ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Згідно з п. 3.18.5.1. «Умов та правил надання банківських послуг» при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.18.2.2,2, 3.18.4.1, 3.18.4.2. 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3. 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п. п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4. 3.18.4.5, 3.18.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

У відповідності до п. 3.18.5.4. «Умов та правил надання банківських послуг» нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3., здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане клієнтом.

Позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 8 081, 15 грн., розрахунок якої є обґрунтованим та таким, що відповідає положенням Договору та приписам законодавства про порядок та строки нарахування (Договором встановлено період нарахування пені інший, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки перед позивачем, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Висновки, викладені в даному рішенні, відповідають правовій позиції Вищого господарського суду України в постанові від 04.08.2015 р. у справі № 910/27507/14.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИРЕКТ-ПЛЮС» (02660, місто Київ, вулиця Попудренка, будинок 54; код ЄДРПОУ 38934891) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (49094, місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50, код ЄДРПОУ 14360570) 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 8 312 (вісім тисяч триста дванадцять) грн. 11 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 8 081 (вісім тисяч вісімдесят одну) грн. 15 коп. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 1 710 (одну тисячу сімсот десять) грн. 00 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.10.2015 р.

Суддя В.С. Ломака