Рішення

від 22.10.2015 по справі 910/22552/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2015Справа №910/22552/15

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Приватного підприємства «ВІДІЛАЙТ»

про стягнення 30 500, 00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -позивач) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «ВІДІЛАЙТ» (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 30 500, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 01102013-1 про надання послуг від 01.10.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.09.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.09.2015 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У дане судове засідання представники сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомили, однак були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, що підтверджується розпискою повноважного представника позивача, стосовно відповідача суд відзначає, що Приватне підприємство «ВІДІЛАЙТ» двічі повідомлялося ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подано, у судове засідання своїх представників не направлено.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 04212, м. Київ, вул. Тимошенка, буд. 4-А, квартира 143.

Ухвали господарського суду міста Києва від 01.09.2015 та від 28.09.2015 судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 01.09.2015 з відміткою: «за закінченням встановленого строку зберігання», при цьому, поштове повідомлення або конверт з ухвалою суду від 28.09.2015 до суду не повернулись.

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представники сторін були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 22.10.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2013 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством «ВІДІЛАЙТ» укладено договір № 01102013-1 про надання послуг, умовами якого передбачено, що відповідач доручає, а позивач зобов'язується надавати послуги по створенню, що включає також планування, ретроспективу і демонстрацію, та технічній підтримці програмного забезпечення, а відповідач зобов'язується приймати послуги та оплачувати їх вартість.

Надання позивачем послуг по даному договору здійснюється поетапно. Кількість етапів надання послуг погоджується сторонами додатково. Строк надання послуг по одному етапу складає орієнтовно від 10 до 15 робочих днів (п. 2.2. договору).

Відповідно до п.п. 3.2. та 3.3. договору, вартість послуг визначається сторонами в розмірі 300, 00 грн. за 1 (одну) робочу годину.

Загальна вартість послуг, що надаються за даним договором узгоджується сторонами та складається з сукупної вартості послуг по усіх етапах надання послуг.

Згідно п. 3.4. договору, оплата послуг здійснюється відповідачем двічі на місяць згідно наданому рахунку, протягом 5 (п'яти) банківських днів від дати підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг за відповідний період. З моменту повної оплати наданих послуг право власності на результати наданих послуг переходить до відповідача і з цього моменту є його інтелектуальною власністю.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що факт надання послуг підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 1 (одного) календарного року. Припинення дії договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за договором, що виникли до моменту припинення дії даного договору (п. 10.1 договору).

15.12.2013 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством «ВІДІЛАЙТ» укладено додаткову угоду до договору № 01102013-1 про надання послуг від 01.10.2013, відповідно до якої у зв'язку з виникненням заборгованості по оплаті відповідачем наданих позивачем послуг за період з 01.10.2013 по 01.12.2013 в сумі 42 841, 67 грн. сторони погодили затвердити наступний порядок погашення відповідачем зазначеної заборгованості:

1.1. Починаючи з січня 2014 відповідач сплачує позивачу заборгованість в сумі не менше ніж 8 000, 00 грн. кожні 14 днів до моменту виплати кінцевої суми заборгованості.

За порушення строків оплати відповідач несе відповідальність, передбачену п. 6.2. договору № 01102013-1 про надання послуг від 01.10.2013 (п. 1.3. додаткової угоди).

1.4. Послуги, що будуть надаватись позивачем відповідачу після підписання даної додаткової угоди підлягають оплаті на умовах, визначених в п. 3.4. договору № № 01102013-1 про надання послуг від 01.10.2013.

05.02.2014 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством «ВІДІЛАЙТ» укладено додаткову угоду до договору № 01102013-1 про надання послуг від 01.01.2013, відповідно до якої у зв'язку з виникненням заборгованості по оплаті відповідачем наданих позивачем послуг за період з 01.10.2013 по 28.01.2014 в сумі 39 023, 70 грн., сторони погодили затвердити наступний порядок погашення відповідачем зазначеної заборгованості:

1.1. Починаючи з лютого 2014 відповідач сплачує позивачу заборгованість в сумі не менше ніж 8 000, 00 грн. кожні 14 днів до моменту виплати кінцевої суми заборгованості.

За порушення строків оплати відповідач несе відповідальність, передбачену п. 6.2. договору № 01102013-1 про надання послуг від 01.10.2013 (п. 1.3. додаткової угоди).

1.4. Послуги, що будуть надаватись позивачем відповідачу після підписання даної додаткової угоди підлягають оплаті на умовах визначених в п. 3.4. договору № № 01102013-1 про надання послуг від 01.10.2013.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані послуги згідно умов договору та додаткових угод до договору на загальну суму 39 023, 70 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актом надання послуг № 3 від 05.02.2014, який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками (копії в матеріалах справи),

Відповідач за надані послуги розрахувався частково на суму 8 523, 70 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії в матеріалах справи), внаслідок чого станом на 28.05.2015 за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 30 500, 00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 30 500, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 01102013-1 про надання послуг від 01.10.2013, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором про надання послуг.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги, які прийняті відповідачем без зауважень за актом надання послуг № 3 від 05.02.2014.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач оплати наданих позивачем послуг у повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідно до затвердженого сторонами порядку погашення заборгованості (п. 1.1 додаткової угоди № 1 від 05.02.2014) відповідач зобов'язаний був погасити заборгованість у розмірі 30 500, 00 грн. (по 8 000, 00 грн. кожні 14 днів до моменту виплати кінцевої суми заборгованості) до травня 2014.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 01102013-1 про надання послуг від 01.10.2013, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 30 500, 00 грн. основної заборгованості.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ВІДІЛАЙТ» (04212, м. Київ, вул. Тимошенка, буд. 4-А, квартира 143, ідентифікаційний код - 37139460) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03083, м. Київ, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) 30 500 (тридцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. - заборгованості та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 27.10.2015.

Суддя Бондарчук В.В.