Рішення

від 26.10.2015 по справі 917/1700/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2015Справа №917/1700/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕКОМ"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про розірвання договору та стягнення 50835,61 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Горошинська Г.С. за довіреністю № 34 від 02.09..2015

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.08.2015 до Господарського суду Полтавської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "МІНЕКОМ" з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про розірвання Договору на розрахунково-касове обслуговування № 1140 від 17.01.2012, та стягнення 50835,61 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач всупереч умов Договору на розрахунково-касове обслуговування № 1140 від 17.01.2012 (далі - Договір на розрахунково-касове обслуговування) та вимог Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" не здійснив розрахунково-касове обслуговування позивача, а саме: не виконав подані позивачем платіжні доручення про перерахування грошових коштів за призначенням платежу. Крім того, в порушення приписів Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, відповідач в односторонньому порядку змінив номер поточного рахунку позивача, відкритий позивачу на підставі наведеного договору, завчасно не повідомивши позивача про таке. У зв'язку із невиконанням відповідачем умов Договору на розрахунково-касове обслуговування, позивач звернувся до відповідача з претензією № 11 від 30.03.2015 з вимогою перерахувати грошові кошти згідно поданих позивачем платіжних доручень, втім обґрунтованої відповіді щодо допущених відповідачем порушень, - від останнього не отримав, що, на думку позивача, свідчить про ухилення відповідача від виконання обов'язків, покладених на нього умовами Договору на розрахунково-касове обслуговування. У зв'язку із невиконанням відповідачем умов Договору на розрахунково-касове обслуговування, позивачем 18.06.2015 було подано відповідачу заяву № 36 про закриття поточного рахунку позивача та перерахування коштів на рахунок в іншому банку. Проте, наведені вимоги позивача також не були виконані відповідачем. Таким чином, посилаючись на істотне порушення відповідачем умов Договору на розрахунково-касове обслуговування № 1140 від 17.01.2012, позивач просить суд розірвати цей договір в судовому порядку.

Водночас, позивач вважає, що грошові кошти, які знаходяться на його банківському рахунку, є його власністю, при цьому позивач являється клієнтом банку відповідача, який зобов'язаний надавати позивачу послуги з виконання доручень клієнта, включаючи розпорядження на переказ коштів, яке, на думку позивача, не є грошовим чи майновим зобов'язанням, оскільки клієнт доручає банку виконати операцію власними коштами, а не коштами банку. Позивач вказав, що жодні підстави для обмеження позивача у користуванні його коштами відсутні, а тому позивач також просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в загальній сумі 50835,61 грн., з яких: 42310,11 грн. залишку коштів на рахунку позивача шляхом їх перерахування на поточний рахунок позивача в ПАТ "ПриватБанк", а також 7878,00 грн. пені та 647,50 грн. 3% річних, у зв'язку з порушенням відповідачем договірних умов щодо строків виконання доручень позивача на переказ коштів.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.08.2015 порушено провадження у справі № 917/1700/15 за вищенаведеним позовом.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.09.2015 справу № 917/1700/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕКОМ" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про розірвання договору та стягнення 50835,61 грн. передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Згідно автоматичного розподілу справ між суддями 11.09.2015 матеріали справи № 917/1700/15 передані на розгляд судді Гумезі О.В.

Матеріалами справи № 917/1700/15, зокрема, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за № 1000238261 від 06.08.2015 підтверджується, що філія "Полтавське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" припинила свою діяльність з 13.03.2015 та виключена з переліку відокремлених структурних підрозділів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", у зв'язку з чим відповідачем у справі № 917/1700/15 є юридична особа Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2015 справу № 917/1700/15 прийнято до провадження судді Гумеги О.В. та призначено розгляд справи на 05.10.2015 о 10:40 год.

05.10.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 15.09.2015, а саме: довідкою № 44 від 30.09.2015; листом № 45 від 30.09.2015; розрахунком штрафних санкцій № 46 від 30.09.2015; виписками по рахунку за періоди з 11.02.2015 по 11.02.2015, з 10.03.2015 по 10.03.2015, з 10.02.2015 по 10.02.2015; витягами з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача, відповідача.

В судове засідання, призначене на 05.10.2015, представник позивача з'явився.

В судове засідання, призначене на 05.10.2015, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 15.09.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 05.10.2015, подав супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 15.09.2015, а саме: довідкою № 44 від 30.09.2015; листом № 45 від 30.09.2015; розрахунком штрафних санкцій № 46 від 30.09.2015; виписками по рахунку за періоди з 11.02.2015 по 11.02.2015, з 10.03.2015 по 10.03.2015, з 10.02.2015 по 10.02.2015; витягами з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача, відповідача. Супровідний лист разом з доданими до нього документами залучений судом до матеріалів справи та переданий до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 05.10.2015, подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії платіжного доручення № 862 від 17.09.2015. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 05.10.2015, судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду від 15.09.2015 у справі № 917/1700/15 та встановлено, що відповідач вимоги зазначеної ухвали не виконав.

Враховуючи нез'явлення представника відповідача в судове засідання, невиконання відповідачем вимог ухвали суду від 15.09.2015 та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 05.10.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 відкладено розгляд справи на 26.10.2015 о 15:00 год.

26.10.2015 через відділ діловодства суду представник позивача подав письмові пояснення по справі стовно заявлених позовних вимог з урахуванням здійснення в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" тимчасової адміністрації. Відповідно до наведених пояснень позивач зокрема, зазначив, що віднесення фінансової установи до неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації не звільняє АТ "Банк "Фінанси та Кредит" від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє позивача права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. Відтак, позивач вважає заявлені ним позовні вимоги в сукупності із заявою про збільшення позовних вимог правомірними, просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 26.10.2015, представник позивача з'явився.

В судове засідання, призначене на 26.10.2015, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 15.09.2015 та від 05.10.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду про призначення справи до розгляду від 15.09.2015, а рівно з ухвалою суду про відкладення розгляду справи від 05.10.2015, були надіслані на адресу місцезнаходження відповідача (04050, м. Київ, вул. Артема, 60), яка підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Поштові відправлення з ухвалами суду від 15.09.2015 та від 05.10.2015 одержані уповноваженим представником відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103035928212 та № 0103035930160 відповідно.

Згідно п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п.п. 3.9.1 п. 3.9 вищезазначеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене, вважається, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Наразі, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Водночас, судом також враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Судом не встановлено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 26.10.2015 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 26.10.2015 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, поданої ним 02.09.2015 до Господарського суду Полтавської області, та письмових пояснень, поданих 26.10.2015 до Господарського суду міста Києва.

В судовому засіданні 26.10.2015 здійснювався розгляд заяви позивача про збільшення позовних вимог, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 67-75 т. 1). За змістом наведеної заяви, позивач просить суд збільшити позовні вимоги, зокрема, в частині стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 44208,17 грн., до складу якої включив: 42310,11 грн. залишку коштів на рахунку позивача та 1898,06 грн. витрат позивача, у зв'язку з нарахуванням ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області штрафу за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) . В іншій частині заявлені позовні вимоги позивач залишив без змін. При цьому із заяви про збільшення позовних вимог вбачається, що стягнення позивачем витрат в сумі 1898,06 грн. обґрунтовується статтею 225 Господарського кодексу України ("Склад та розмір відшкодування збитків"), які позивач визначає у якості збитків, понесених ним внаслідок порушення зобов'язання відповідачем.

Здійснивши аналіз позовних вимог в частині їх збільшення на суму 1898,06 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є одночасною зміною і предмета, і підстав позову в редакції позовної заяви № б/н від 24.06.2015, що не допускається.

Наведене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суд України, викладеною у п. 3.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". В наведеному пункті Постанови Пленуму ВГСУ зазначено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової зави, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

При цьому у п. 3.12 вищенаведеної Постанови Пленуму ВГСУ також вказано, що у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмету і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви та розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. При цьому позивач не позбавлений права звернутись з новим позовом в загальному порядку.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що заява позивача про збільшення позовних вимог фактично направлена на одночасну зміну предмету і підстав позову, а тому суд відмовляє в задоволенні такої заяви та, оскільки позивач не відмовився від позову, суд розглядає по суті раніше заявлені позовні вимоги відповідно до позовної заяви № б/н від 24.06.2015, а саме: про розірвання Договору на розрахунково-касове обслуговування № 1140 від 17.01.2012, та стягнення 50835,61 грн., з яких: 42310,11 грн. залишку коштів на рахунку позивача шляхом їх перерахування на поточний рахунок позивача в ПАТ "ПриватБанк", а також 7878,00 грн. пені та 647,50 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяві і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 26.10.2015 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.01.2012 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІНЕКОМ" (клієнт, відповідач) був укладений Договір № 1140 на розрахунково-касове обслуговування (далі - Договір), відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № 260096945801 (далі - рахунок) у національній валюті та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку та на умовах, визначених Договором (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору сторонами узгоджено, що банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених законодавством України та банківськими правилами.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених законодавством України.

Накладення арешту на рахунок або припинення операцій за ним, що обмежує право клієнта на розпорядження коштами, можливе тільки у випадках, встановлених чинним законодавством України (п. 2.3 Договору).

Згідно п. 2.4 Договору сторони також узгодили, що умови та порядок роботи за системою "Клієнт-Банк" регламентується окремим договором, який є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 Договору, банк має право використовувати грошові кошти на рахунках клієнта, гарантуючи при цьому право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Згідно із п.п. 3.1.5 п. 3.1 Договору, банк має право відмовляти клієнту в обслуговуванні рахунків у випадках невиконання чи неналежного виконання ним своїх обов'язків за Договором та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п.п. 3.2.1 п. 3.2 Договору, клієнт має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунку, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України.

Підпунктом 3.3.2 пункту 3.3 Договору на банк покладено обов'язок вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюється на підставі окремих договорів, укладених між банком та клієнтом.

Згідно з п.п. 3.3.3, 3.3.4 п. 3.3 Договору, банк зобов'язаний здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку у визначений час з 09:00 до 16:00, крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів, а також забезпечувати своєчасне зарахування грошових коштів на рахунок.

Як визначено у п. 5.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно з п.п. 8.1 - 8.3 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом невизначеного строку. Договір може бути розірваний за заявою будь-якої із сторін, а також в інших випадках та з підстав, передбачених договором та чинним законодавством України. При розірванні договору клієнт зобов'язаний закрити рахунок, подавши в банк документи, що передбачені чинним законодавством України для закриття рахунку. Закриття рахунку здійснюється виключно за умови повного розрахунку клієнта перед банком по сплаті послуг за розрахунково-касове обслуговування рахунку (п.п. 8.1 - 8.3 Договору).

28.03.2012 між сторонами був укладений Договір № 1140/1 про банківське обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу "Клієнт-Банк" (далі - Договір про банківське обслуговування з використанням системи "Клієнт-Банк"), відповідно до якого сторони з метою прискорення розрахунків та обміну інформацією дійшли згоди, що клієнт доручає, а банк бере на себе забезпечення виконання умов розрахункового обслуговування з використанням системи електронних платежів "Клієнт банку - Банк" (далі "Клієнт-Банк").

Згідно п.п. 3.1.3 п. 3 Договору про банківське обслуговування з використанням системи "Клієнт-Банк", банк зобов'язаний проводити списання коштів з рахунку клієнта в день надходження електронних розрахункових документів за умови їх надходження до банку каналами телекомунікації до 17:00 години.

Порядок здійснення обслуговування з використанням системи "Клієнт-Банк" визначений пунктами 5.1 - 5.6 наведеного договору, зокрема, відповідно до пункту 5.3 банк приймає розрахункові документи за рахунками клієнта за допомогою телекомунікаційного зв'язку, перевіряє електронні підписи, контролює реквізити, інформує клієнта засобами електронної пошти про результати оброблення документів. У разі зміни стану рахунку формує поточні та остаточні виписки за рахунками клієнта за кожний операційний день (остаточна виписка формується після закриття балансу банку).

Щоденно після отримання заключної виписки клієнт друкує реєстри розрахункових документів за формою системи "Клієнт-Банк". Такі ж реєстри друкуються у банку після підведення заключного балансу. Реєєстр електронних платежів клієнта включається до документів дня замість паперових платіжних документів, наданих клієнтом, а зведений реєстр може використовуватись для звірки (п. 5.4 Договору про банківське обслуговування з використанням системи "Клієнт-Банк").

Банк списує кошти з рахунку клієнта у межах залишку на його рахунку, крім випадку, коли в договорі про розрахунково-касове обслуговування передбачено можливість здійснення банком овердрафтного кредитування (п. 5.6 Договору про банківське обслуговування з використанням системи "Клієнт-Банк").

Позивач зазначив, що на виконання умов Договору та його невід'ємної частини - Договору про банківське обслуговування з використанням системи "Клієнт-Банк", позивачем через систему "Клієнт-Банк" було подано, а банком одержано наступні платіжні доручення: №23 від 10.02.2015 на суму 22500, 00 грн.; №24 від 11.02.2015 на суму 1000,00 грн.; №25 від 11.02.2015 на суму 1000,00 грн.; №26 від 11.02.2015 на суму 1000,00 грн.; №27 від 11.02.2015 на суму 1000,00 грн.; №28 від 11.02.2015 на суму 1000,00 грн.; №29 від 11.02.2015 р. на суму 1000,00 грн.; №30 від 11.02.2015 на суму1000,00 грн.; №31 від 11.02.2015 на суму 1000,00 грн.; №32 від 11.02.2015 на суму 1000,00 грн.; №33 від 11.02.2015 р. на суму 1000.00 грн.; №34 від 11.02.2015 р. на суму 1000,00 грн.; №35 від 11.02.2015 на суму 1000,00; №36 від 11.02.2015 на суму 1000,00 грн.; №37 від 11.02.2015 на суму 1000,00 грн.; №38 від 11.02.2015 на суму 1000,00 грн.; №39 від 11.02.2015 на суму 1000,00 грн.; №40 від 11.02.2015 на суму 1000,00 грн.; №41 від 11.02.2015 на суму 1000,00 грн.; №42 від 11.02.2015 на суму 1000,00 грн.; №43 від 11.02.2015 на суму 1000,00 грн., а всього на загальну суму 42500,00 грн. на перерахування коштів одержувачу УДКСУ в м. Полтаві Полт. обл. (код ЄДРПОУ 38019510) на рахунок 31117029700002 у банку - ГУ ДКСУ у Полтавській області (далі - платіжні доручення від 10.02.2015 та від 11.02.2015 на загальну суму 42500,00 грн.), що підтверджується реєстром відправлених документів за період з 26.01.2015 по 30.03.2015.

Крім того, 10.03.2015 позивачем було подано до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" платіжне доручення №23 від 10.02.2015 на суму 22000,00 грн., що також підтверджується вищезазначеним реєстром відправлених документів.

Вказані платіжні доручення були прийняті Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", проте, відповідачем не виконані, докази протилежного відсутні.

Водночас, позивач вказав, що згідно банківської виписки за період з 06.02.2015 по 13.02.2015 залишок коштів на рахунку позивача № 260096945801 становив 42666,53 грн.

До того ж, відповідно до отриманої від відповідача довідки № 9-312110/95 від 11.06.2015 підтверджується станом на 10.06.2015 наявність залишку коштів в сумі 42310,11 грн. на рахунку № 26000035535501 ТОВ «МІНЕКОМ», відкритому у АТ "Банк "Фінанси та Кредит".

30.03.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією № 11 від 30.03.2015 з вимогою перерахувати грошові кошти згідно поданих позивачем платіжних доручень, що підтверджується доданим до позовної заяви описом вкладення у цінний лист від 30.03.2015.

Втім, на вищенаведену претензію позивача відповідач надіслав лист № 9-037100/7983 від 29.04.2015 інформаційного характеру, за змістом якого фактично не було надано відповіді на претензію позивача стосовно неперерахування грошових коштів згідно поданих позивачем платіжних доручень за призначенням платежу.

18.06.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою № 36 про закриття поточного рахунку позивача та перерахування коштів на рахунок в іншому банку.

Проте вказана вище заява позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Водночас, позивач звернув увагу, що в порушення приписів Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, відповідач в односторонньому порядку змінив номер поточного рахунку позивача, відкритий позивачу на підставі Договору № 1140 на розрахунково-касове обслуговування від 17.01.2012 (№ 260096945801 на № 26000035535501), завчасно не повідомивши позивача про таке.

Отже, посилаючись на істотне порушення відповідачем умов Договору на розрахунково-касове обслуговування № 1140 від 17.01.2012, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання цього договору в судовому порядку.

Крім того, зважаючи на вищевикладені обставини порушення відповідачем умов Договору на розрахунково-касове обслуговування № 1140 від 17.01.2012, зокрема, порушення строків виконання доручень позивача на переказ коштів, позивач також звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів в загальній сумі 50835,61 грн., з яких: 42310,11 грн. залишку коштів на рахунку позивача шляхом їх перерахування на поточний рахунок позивача в ПАТ "ПриватБанк", а також 7878,00 грн. пені та 647,50 грн. 3% річних.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач в судові засідання не з'явився, доводи та заперечення щодо заявлених позовних вимог не подав та не надіслав.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Предметом розгляду даної справі є розірвання Договору на розрахунково-касове обслуговування № 1140 від 17.01.2012, укладеного між сторонами, та стягнення грошових коштів в загальній сумі 50835,61 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що зобов'язання між сторонами виникли з Договору на розрахунково-касове обслуговування № 1140 від 17.01.2012, що за своєю природою є договором банківського рахунку.

Нормами статті 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (частина 1 наведеної статті).

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (частина 2 статті 1066 ЦК України).

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (частина 3 статті 1066 ЦК України).

Відповідно до вимог частини 1 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Згідно частини другої наведеної статі, банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п.п. 3.3.2 п. 3.3 Договору банк зобов'язувався, зокрема, вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами.

Положеннями статті 1071 ЦК України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Відповідно до п. 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Також, відповідно до пункту 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22 (із змінами і доповненнями), розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня. Банк і клієнт мають право, ураховуючи встановлені законодавством строки проведення переказу, передбачити в договорі банківського рахунку інші, ніж встановлені в абзаці першому цього пункту, строки виконання розрахункових документів клієнта. Порядок виконання таких документів визначається договором між банком і клієнтом та внутрішніми правилами банку.

Згідно з пунктом 1.4 вищенаведеної Інструкції, операційний час - це частина операційного дня банку або іншої установи - члена платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього самого робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - членом платіжної системи самостійно та зазначається в їх внутрішніх правилах.

Строки виконання розрахункових документів клієнта (в т.ч. списання коштів з рахунку клієнта) визначені п.п. 3.3.3 п. 3.3 Договору та п.п. 3.1.3 п. 3.1 Договору про банківське обслуговування з використанням системи "Клієнт-Банк".

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Статтею 1074 ЦК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 18.05.2010 №2258-VI, від 04.11.2010 №2677-VI) встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Як встановлено судом, на виконання Договору відповідач відкрив позивачу рахунок № 260096945801, на якому, станом на 10.03.2015, обліковувались грошові кошти в сумі 42559,40 грн.

Факт перебування зазначених грошових коштів на банківському рахунку позивача підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банківського рахунку позивача за період з 06.01.2015 по 10.03.2015.

Підстави розірвання договору банківського рахунку передбачені положеннями статті 1075 Цивільного кодексу України.

Так, договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час (частина 1 статті 1075 ЦК України).

Згідно з абз. 2 п. 20.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України № 492 від 12.11.2013, поточні рахунки клієнтів банків закриваються на підставі заяви клієнта.

Відповідно до п. 20.5 наведеної Інструкції, закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів: найменування банку, найменування (прізвища, ім'я, по батькові), коду за ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) власника рахунку, номера рахунку, який закривається, дати складання заяви. Заява про закриття поточного рахунку юридичної особи підписується керівником юридичної особи або іншою уповноваженою на це особою і засвідчується відбитком печатки юридичної особи.

Згідно з п. 20.6 наведеної Інструкції, банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо).

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства та умов договору позивач має право прийняти рішення про закриття поточного рахунку та подати відповідачу заяву, а відповідач, в свою чергу, зобов'язаний вказану заяву виконати та закрити поточний рахунок.

18.06.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою № 36 про закриття поточного рахунку № 26000035535501, а залишок коштів просив перерахувати на поточний рахунок №26000054605467, відкритий в Полтавське ГРУ "Приватбанку", МФО 331401. Вказану заяву відповідачем отримано 18.06.2015, про що свідчить відмітка про отримання на даній заяві (вх. 25 від 18.06.2015).

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підстави для зміни або розірвання договору визначені ст. 651 ЦК України.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як встановлено судом, відповідач не виконав платіжні доручення від 10.02.2015 та від 11.02.2015 на загальну суму 42500,00 грн. та платіжне доручення №23 від 10.02.2015 на суму 22000, 00 грн., у зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача з претензією № 11 від 30.03.2015, а в подальшому - із заявою про закриття поточного рахунку № 26000035535501.

При цьому, як свідчать матеріали справи, мотивованого відхилення неможливості виконання відповідачем перерахування коштів за вищевказаними платіжними дорученнями останнім позивачу не було надано. В той же час, факт перебування грошових коштів на банківському рахунку позивача підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банківського рахунку позивача за період з 06.01.2015 по 10.03.2015.

Наведене свідчить, що внаслідок невиконання відповідачем поданих позивачем платіжних доручень, останнього було позбавленого того, на що він розраховував при укладенні Договору на розрахунково-касове обслуговування № 1140 від 17.01.2012 та його невід'ємної частини - Договору № 1140/1 про банківське обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу "Клієнт-Банк" від 28.03.2012, оскільки внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов'язань досягнення мети Договору для позивача стає неможливим, а це дає підстави вважати порушення Договору, допущені відповідачем, істотними.

Крім того, в порушення приписів п. 19.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, відповідач в односторонньому порядку змінив номер поточного рахунку позивача, відкритий позивачу на підставі Договору № 1140 на розрахунково-касове обслуговування від 17.01.2012 (№ 260096945801 на № 26000035535501), завчасно не повідомивши позивача про таке.

Так, в п. 19.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах визначено, що зміною рахунків клієнтів уважається процедура відкриття нових рахунків і закриття раніше відкритих рахунків клієнтів не за їх ініціативою, у результаті проведення якої змінюються всі або окремі (один або кілька) банківські реквізити клієнтів - найменування банку, код банку, номер рахунку, валюта рахунку.

Згідно п. 19.2 наведеної Інструкції зміна рахунків клієнтів здійснюється банком у разі:

проведення реорганізації в межах одного банку;

проведення реорганізації банків шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення;

зміни місцезнаходження банку, у результаті якої змінюється код банку;

зміни порядку бухгалтерського обліку рахунків клієнтів (у тому числі рахунків клієнтів, за якими операції не здійснювалися протягом трьох років і більше та на яких є залишки коштів).

Водночас, пунктом 19.3 наведеної Інструкції встановлено обов'язок банку завчасно повідомити всіх клієнтів про зміну рахунків у порядку, установленому внутрішніми положеннями банку.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про зміну рахунку останнього.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач припустився істотних порушень умов Договору на розрахунково-касове обслуговування № 1140 від 17.01.2012, що, в свою чергу, також є підставою для його розірвання (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Відповідачем обставини, викладені у позові не спростовано, доказів виконання платіжних доручень та закриття рахунку позивача суду не надано.

Отже, беручи до уваги наявність факту істотного порушення відповідачем умов Договору на розрахунково-касове обслуговування № 1140 від 17.01.2012, суд дійшов висновку, що вимога позивача про розірвання цього договору є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення залишку коштів на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕКОМ" у розмірі 42310,11 грн. шляхом їх перерахування на поточний рахунок позивача в ПАТ "ПриватБанк", а також 7878,00 грн. пені та 647,50 грн. 3% річних, то судом встановлено таке.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 № 612 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2015 № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", згідно з яким в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" з 18.09.2015 по 17.12.2015 (включно) запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.

Вказана інформація міститься на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб всесвітньої мережі Інтернет (http://www.fg.gov.ua), та у відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) є загальновідомою та не потребує доказування.

Таким чином, станом на момент розгляду даного спору господарським судом, у відповідача запроваджено тимчасову адміністрацію.

Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-III (із змінами і доповненнями) передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Як вище зазначалось, згідно частини 1 статті 1074 ЦК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 18.05.2010 №2258-VI, від 04.11.2010 №2677-VI) обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Отже, починаючи з 09.03.2011 (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 №2677-VI) випадки обмеження прав Клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 наведеного Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Суд бере до уваги, що пунктом 1 частини 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Однак, згідно з пункту 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в чинній редакції) у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

А тому, враховуючи дану норму, юридичні особи (а отже, позивач) не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону.

Водночас, у пункті 5-4 статті 2 зазначеного Закону під поняттям "кредитор" розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.

Відтак, виходячи з аналізу вищенаведених положень та положень статті 509 ЦК України, позивач є кредитором банку за Договором на розрахунково-касове обслуговування № 1140 від 17.01.2012, на якого поширюються обмеження, встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому вимога позивача про перерахування залишку коштів, які знаходяться на його рахунку у відповідача, є саме вимогою кредитора та не може бути виконана відповідачем у силу зазначеної норми, у зв'язку із запровадженням у останнього тимчасової адміністрації.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 у справі №3-24гс15, від 01.04.2015 у справі №3-25гс15, від 20.05.2015 у справі №3-106гс15, від 27.05.2015 у справі № 3-217гс15.

Після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним законом порядку, з дотриманням принципів черговості, передбаченої ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Зважаючи на наведене, суд відхиляє доводи позивача, викладені ним у додаткових поясненнях по справі стосовно заявлених позовних вимог з урахуванням здійснення в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" тимчасової адміністрації.

Отже, з урахуванням наведених обставин, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача залишку коштів на рахунку ТОВ "МІНЕКОМ" у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит" у розмірі 42310,11 грн. шляхом їх перерахування на поточний рахунок позивача в ПАТ "ПриватБанк", рівно як і вимог позивача в частині стягнення 7878,00 грн. пені, 647,50 грн. 3% річних за порушення відповідачем строків виконання платіжних доручень на переказ грошових коштів, тому позовні вимоги в наведеній частині задоволенню не підлягають.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Судовий збір відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: в частині 1218,00 грн. (за вимогу немайнового характеру) - на відповідача, в частині 1827,00 грн. (за вимогу майнового характеру) - на позивача.

Керуючись статтями 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати Договір на розрахунково-касове обслуговування № 1140 від 17.01.2012, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІНЕКОМ" та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит".

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вулиця Артема, будинок 60; ідентифікаційний код 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕКОМ" (03022, м. Київ, вул. Кайсарова, будинок 7/9, ідентифікаційний код 37958906) 1218,00 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень 00 коп.) судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.10.2015

Суддя Гумега О.В.