Рішення

від 21.10.2015 по справі 910/22675/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015Справа №910/22675/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» в особі уповноваженої

особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Приходько В.О.

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЗЕЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ»

про стягнення 60 781 283,46 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Приходько В.О.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Приходько В.О. до Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЗЕЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» про стягнення 60 781 283,46 грн. (з яких: 38 000 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 10 698 055,59 грн. заборгованості за відсотками за період з 01.06.2014 р. до 20.08.2015 р., 976 816,91 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за період з 20.02.2015 р. до 20.08.2015 р., 11 106 410,96 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 20.02.2015 р. до 20.08.2015 р.), у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 625 від 27.05.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/22675/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.10.2015 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Через відділ діловодства суду 07.10.2015 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали, які залучено до матеріалів справи.

Представники сторін у судове засідання 07.10.2015 р. не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, вимог ухвали суду не виконали.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, у зв'язку із неявкою представників сторін у призначене судове засідання та не виконанням ними вимог ухвали суду, керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою від 07.10.2015 р. розгляд справи відклав на 21.10.2015 р.; повторно зобов'язав сторін надати суду певні документи та письмові пояснення.

07.10.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвал суду, які залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 21.10.2015 р. надав суду для огляду в судовому засіданні оригінали документів, копії яких додано до матеріалів справи; надав додаткові документи, які залучено до матеріалів справи; надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 21.10.2015 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 21.10.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Банк «Демарк» (надалі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МУЗЕЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (надалі - позичальник) було укладено кредитний договір № 625 від 27.05.2013 р. (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в сумі 38 000 000,00 грн. строком до 29.03.2014 р., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18 % річних.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 3.2. кредитного договору, кредит надається позичальнику для забезпечення поточної діяльності.

За умовами п. 3.5.1. кредитного договору, позичальник за користування кредитом сплачуватиме банку відсотки у розмірі 18 % річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку несплати процентів сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту.

Пунктом 7.1. кредитного договору обумовлено, що позичальник зобов'язується виконувати вимоги цього договору та несе відповідальність за невиконання цього договору згідно з положеннями даного договору та чинним законодавством України.

Пунктом 7.3. кредитного договору встановлено, що у разі порушення кінцевого строку погашення кредиту, зазначеного в п. 3.4.1. цього договору, банк переносить заборгованість за кредитом на рахунок прострочених кредитів, у цьому разі позичальник сплачує банку за користування кредитом підвищену процентну ставку - 25 % річних.

Відповідно до п. 7.4. кредитного договору, у разі порушення строків погашення кредиту, банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочення, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості по дату здійснення платежу за кредитом у повному обсязі, у розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період,за який сплачується пеня.

Згідно з п. 7.5. кредитного договору, у разі порушення строку сплати відсотків за кредитом банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочення, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дат виникнення простроченої заборгованості і по дату повного погашення заборгованості по відсотках, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У разі порушення строку сплати платежів, визначених п. 4.1. цього договору, банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочення, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму несплаченої своєчасно комісії із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і по дату повного погашення заборгованості з платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 7.6. кредитного договору).

У відповідності до п. 8.1. кредитного договору,даний кредитний договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками позичальника та банку. Цей договір залишається чинним д дати повної сплати позичальником банку заборгованості за кредитом та інших платежів відповідно до умов цього договору.

Договором № 1 від 28.03.2014 р. про внесення змін до кредитного договору № 625 строк дії кредитного договору було продовжено до 23.10.2014 р.

Позивач пояснив суду, що ним належним чином виконані умови кредитного договору та надано кредитні кошти на загальну суму 38 000 000,00 грн., які було перераховано на поточні рахунки відповідача, зазначені в кредитному договорі, що підтверджується відповідними меморіальним ордерами та банківськими випискам по рахунках (належним чином засвідчені копії яких додано до матеріалів справи).

Однак, позичальник, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 60 781 283,46 грн. (з яких: 38 000 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 10 698 055,59 грн. - заборгованість по відсотках за період з 01.06.2014 р. до 20.08.2015 р.; 976 816,91 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 20.02.2015 р. до 20.08.2015 р.; 11 106 410,96 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 20.02.2015 р. до 20.08.2015 р.

За таких обставин, Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Приходько В.О. звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЗЕЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» про стягнення 60 781 283,46 грн. (з яких: 38 000 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 10 698 055,59 грн. заборгованості за відсотками за період з 01.06.2014 р. до 20.08.2015 р., 976 816,91 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за період з 20.02.2015 р. до 20.08.2015 р., 11 106 410,96 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 20.02.2015 р. до 20.08.2015 р.), у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 625 від 27.05.2013 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Між Публічним акціонерним товариством «Банк «Демарк» (надалі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МУЗЕЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (надалі - позичальник) було укладено кредитний договір № 625 від 27.05.2013 р. (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в сумі 38 000 000,00 грн. строком до 29.03.2014 р., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18 % річних.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши ТОВ «МУЗЕЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» за кредитним договором № 625 від 27.05.2013 р. кредитні кошти, тоді як ТОВ «МУЗЕЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» свої зобов'язання за даним кредитним договором належним чином не виконало, у зв'язку з чим у ПАТ «Банк «Демарк» виникло право вимоги до боржника щодо сплати заборгованості за спірним кредитним договором.

Заборгованість ТОВ «МУЗЕЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» по тілу кредиту за кредитним договором станом на день звернення з позовом до суду становить 38 000 000,00 грн. та заборгованість за відсотками за період з 20.02.2015 р. до 20.08.2015 р. - 10 698 055,59 грн.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені та штрафу, вони мають бути передбачені законом або договором.

Відповідно до п. 7.4. кредитного договору, у разі порушення строків погашення кредиту, банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочення, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості по дату здійснення платежу за кредитом у повному обсязі, у розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період,за який сплачується пеня.

Згідно з п. 7.5. кредитного договору, у разі порушення строку сплати відсотків за кредитом банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочення, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дат виникнення простроченої заборгованості і по дату повного погашення заборгованості по відсотках, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У разі порушення строку сплати платежів, визначених п. 4.1. цього договору, банк має парво стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочення, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму несплаченої своєчасно комісії із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і по дату повного погашення заборгованості з платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 7.6. кредитного договору).

Оскільки позичальником - ТОВ «МУЗЕЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» було порушено зобов'язання за кредитним договором щодо сплати суми кредиту та процентів за користування кредитом, то у ПАТ «Банк «Демарк» виникло право нарахувати штрафні санкції за невиконання зазначених зобов'язань у розмірі 976 816,91 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за період з 20.02.2015 р. до 20.08.2015 р. та 11 106 410,96 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 20.02.2015 р. до 20.08.2015 р.), у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 625 від 27.05.2013 р.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень, належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві суду не надав, розмір позовних вимог не оспорив.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «Банк «Демарк» до ТОВ «МУЗЕЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» щодо стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача та стягуються в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЗЕЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 30/1, код ЄДРПОУ 32381180) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» (14000, м. Чернігів, вулиця Комсомольська, 28, код ЄДРПОУ 19357516) 38 000 000 (тридцять вісім мільйонів) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 10 698 055 (десять мільйонів шістсот дев'яносто вісім тисяч п'ятдесят п'ять) грн. 59 коп. заборгованості за відсотками за період з 01.06.2014 р. до 20.08.2015 р., 976 816 (дев'ятсот сімдесят шість тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 91 коп. пені за несвоєчасне погашення відсотків за період з 20.02.2015 р. до 20.08.2015 р., 11 106 410 (одинадцять мільйонів сто шість тисяч чотириста десять) грн. 96 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 20.02.2015 р. до 20.08.2015 р.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЗЕЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 30/1, код ЄДРПОУ 32381180) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 26.10.2015 р.

Суддя І.О. Андреїшина