Рішення

від 26.10.2015 по справі 914/2789/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2015р. Справа № 914/2789/15

За позовом:Банюнинської сільської ради, с. Банюнин, Кам`янка-Бузький р-н, Львівська обл.; до відповідача: за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Головного управління Держземагенства у Львівській області, м. Львів; ОСОБА_1, с. Старий Милятин, Кам'янка-Бузький р-н., Львівська обл. Відділ Держземагенства у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області про:визнання незаконними та скасування наказів. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Айзенбарт А.І. Представники сторін: від позивача: не з'явився; від відповідача: від третіх осіб: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 01/07-11 від 06.01.2015 р.); ОСОБА_1; ОСОБА_3 - заст. начальника Відділу Держземагенства у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

13.08.2015 року на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Банюнинської сільської ради (надалі - Позивач) до Головного управління Держземагенства у Львівській області (надалі - Відповідач) про визнання незаконними та скасування наказів.

Ухвалою суду від 17.08.2015р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі ОСОБА_1, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а сам розгляд справи призначено на 03.09.2015р.

Ухвалою суду від 03.09.2015р. залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ Держземагенства у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області та відкладено розгляд справи на 17.09.2015р.

В подальшому розгляд справи відкладався на 05.10.2015р.

В судовому засіданні 05.10.2015р. оголошено перерву до 26.10.2015р. Крім цього, ухвалою суду від 05.10.2015р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Представник позивача в судове засідання 26.10.2015р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце його проведення, про що свідчить, зокрема, наявна в матеріалах справи розписка представника.

З позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує накази Головного управління Держзеагенства у Львівській області №13-740/16-14-СГ від 03.06.2014р., №13-667/16-14-СГ від 29.05.2014р. та №13-668/16-14-СГ від 29.05.2014р. згідно яких громадянину ОСОБА_1 було надано в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки загальною площею 49,8967 га., які розташовані на території Банюнинської сільської ради за межами населеного пункту. Як зазначено в позовній заяві, підставою для визнання недійсними вказаних наказів слугує те, що розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення здійснюється відповідними територіальними управліннями Держземагенства Україи в порядку, що визначений Земельним Кодексом України, зокрема ст.ст. 122, 123, 186, 186-1 за проектом землеустрою, який серед іншого, потребує погодження органу місцевого самоврядування - відповідної сільської (селищної) ради, щодо місця розташування земельної ділянки, яка пропонується до відведення. Водночас, позивач такого погодження не надавав.

Представник відповідача в судове засідання 26.10.2015р. з'явилася, проти позовних вимог заперечила, просила відмовити в їх задоволенні повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

В зсіданні зазначила, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв в межах повноважень наданих йому статтею 122 ЗК України та у відповідності до положень ст.ст.123, 124 ЗК України. Покликання ж позивача на положення ст. 186-1 ЗК України, як на підставу позову, вважає необґрунтованим, оскільки даною статтею не передбачено необхідності погодження органами місцевого самоврядування - відповідними сільськими, селищними, міськими радами місця розташування земельної ділянки, яка пропонується до відведення громадянам.

Крім цього, 03.09.2015р. відповідачем подано клопотання про припинення провадження у справі, оскільки, на думку відповідача, вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

ОСОБА_1 в судове засідання 26.10.2015р. з'явився, проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в їх задоволенні з мотивів, які зазначено відповідачем.

Представниця Відділу Держземагенства у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області в судове засідання 26.10.2015р. з'явилася, проти позовних вимог заперечила, просила відмовити в їх задоволенні з підстав наведених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказами Головного управління Держземагенства у Львівській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», громадянину ОСОБА_1 було затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Банюнинської сільської ради (за межами населених пунктів) Кам'янка-Бузького району та надано в оренду наступні земельні ділянки:

- земельну ділянку, площею 25,3475 га. (кадастровий номер 4622180400:03:000:0520), для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, розташовану на території Банюнинської сільської ради (за межами населених пунктів) Кам'янка-Бузького району (Наказ №13-667/16-14-СГ від 29.05.2014р.);

- земельну ділянку, площею 5,4973 га. (кадастровий номер 4622180400:03:000:0521), для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, розташовану на території Банюнинської сільської ради (за межами населених пунктів) Кам'янка-Бузького району (Наказ №13-668/16-14-СГ від 29.05.2014р.);

- земельну ділянку, площею 19,0519 га. (кадастровий номер 4622180400:02:000:0235), для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, розташовану на території Банюнинської сільської ради (за межами населених пунктів) Кам'янка-Бузького району (Наказ №13-740/16-14-СГ від 03.06.2014р.).

На підставі вказаних наказів, між Головним управлінням Держземагенства у Львівській області та гр. ОСОБА_1 укладено відповідно Договори оренди земельних ділянок №7 від 26.08.2014р., №8 від 26.08.2014р. та №6 від 26.08.2014р. Як вбачається з матеріалів справи, за актами приймання-передачі земельних ділянок від 26.08.2014р. до даних договорів зазначені вище земельні ділянки було передано в оренду третій особі у справі.

З матеріалів справи також прослідковується, що ОСОБА_1 зареєстрував своє право оренди:

- на земельну ділянку, площею 25,3475 га. (кадастровий номер 4622180400:03:000:0520), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень за №26303794 від 02.09.2014р.;

- на земельну ділянку, площею 5,4973 га. (кадастровий номер 4622180400:03:000:0521), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень за №26397730 від 04.09.2014р.;

- на земельну ділянку, площею 19,0519 га. (кадастровий номер 4622180400:02:000:0235), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень за №26294870 від 02.09.2014р.

Як вбачається з позовної заяви, Банюнинська сільська рада вважає накази Головного управління Держзеагенства у Львівській області №13-740/16-14-СГ від 03.06.2014р., №13-667/16-14-СГ від 29.05.2014р. та №13-668/16-14-СГ від 29.05.2014р. незаконними та просить суд їх скасувати, оскільки такі суперечать положенням ст.ст. 122, 123, 186, 186-1 ЗК України, так як відведення земельної ділянки за проектом землеустрою, який серед іншого, потребує погодження органу місцевого самоврядування - відповідної сільської (селищної) ради, щодо місця розташування земельної ділянки, яка пропонується до відведення. Водночас, позивач такого погодження не надавав.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, виходячи з наступного.

За змістом ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

В розумінні ст.1 ГПК України підприємства, установи та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч.2 ст.21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, або в інтересах якої подано позов, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин регламентовано статтею 12 ЗК України. Так, відповідно до вказаної статті, До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Положеннями статті 122 ЗК України (в редакції, яка була чинною станом на момент прийняття оскаржуваних наказів) передбачалося, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч.1).

Разом з тим, земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності передають у власність або у користування для всіх потреб Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті (ч.4 ст.122 ЗК України).

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» визначено, що у державній власності залишаються,зокрема, усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів , крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, зокрема, технічної документації на земельні ділянки, які були надані в оренду, а також з експлікації земельних угідь (форми 6-зем), надані гр. ОСОБА_1 земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення, знаходяться на території Банюнинської сільської ради Кам'янка-Бузького району, однак за межами населеного пункту, а тому перебувають у державній власності. Відтак, органом, який вправі розпоряджатися цими ділянками, зокрема надавати їх у користування або власність являється відповідач.

Згідно ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва (ч.2 ст.134 ЗК України).

За змістом статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч.4 ст.123 ЗК України).

Положеннями ст. 186-1 ЗК України передбачено, що Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин (ч.1). Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури (ч.2). Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати, зокрема, надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями (ч.7).

Таким чином, з наведеного вбачається, що положеннями земельного законодавства України не передбачено необхідності погодження органами місцевого самоврядування - відповідними сільськими, селищними, міськими радами місця розташування земельної ділянки, яка пропонується для передачі в оренду та яка знаходиться хоч і на території сільської, селищної, міської ради, однак за межами населеного пункту і перебуває у державній власності.

При цьому, при вирішенні даної справи, суд враховує також і обов'язкові до застосування правові висновки Верховного Суду України, які він виклав в постановах №6-23цс11 від 19.09.2011р., №6-22цс12 від 23.04.2012р. та №6-97цс12 від 14.11.2012р., зокрема, те, що орган місцевого самоврядування не має права розпоряджатися земельною ділянкою яка, хоча і знаходиться в адміністративних межах відповідної ради, проте, розташована поза межами населеного пункту. Оскільки повноваження сільської, селищної, міської ради на земельні ділянки, розташовані поза межами населеного пункту, не поширюється, то та думка вказаних рад стосовно, зокрема, розпорядження відповідним органом виконавчої влади такою земельною ділянкою не потрібна .

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Банюнинської сільської ради не доведені належними доказами, а тому є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

03.09.2015р. відповідачем подано клопотання про припинення провадження у справі, оскільки, на думку відповідача, вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Розглянувши вказане клопотання, суд не знаходить причин для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим, як вбачається з позовної заяви, предметом даного позову являється перевірка правильності формування волі відповідача стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї.

Водночас, у постанові №21-34а15 від 24.02.2015р. Верховний Суд України висловив правову позицію, яка є обов'язковою до застосування, а саме те, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами КАС. У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 4-3, 27, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 29.10.2015р.

Суддя Крупник Р.В.