Рішення

від 28.10.2015 по справі 915/1645/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 915/1645/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» , вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033 (код ЄДРПОУ 37243279)

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Біла АстраВ» , пр. Миру, 54-В, оф. 412, м. Миколаїв, 54056 (код ЄДРПОУ 39245098)

про стягнення заборгованості за Договором поставки № ХАР098К-С від 10.10.2014 року на загальну суму 7 961 436, 71 грн., у тому числі: 5 000 002, 20 грн. - основного боргу; 1 590 000, 70 грн. - пені; 350 000, 15 грн. - штрафу; 1 021 433, 66 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність №25 від 20.01.2015 року;

від відповідача: не з'явився.

Публічне акціонерне товариство В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Біла АстраВ» про стягнення заборгованості за Договором поставки № ХАР098К-С від 10.10.2014 року на загальну суму 7 961 436, 71 грн., у тому числі: 5 000 002, 20 грн. - основного боргу; 1 590 000, 70 грн. - пені; 350 000, 15 грн. - штрафу; 1 021 433, 66 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.09.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 01.10.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.10.2015 року відмовлено в задоволенні заяви позивача ПАТ В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.10.2015 року відкладено розгляд справи на 28.10.2015 року.

В судовому засіданні 28.10.2015 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

Між ПАТ В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» (покупець) та ОСОБА_4 В«Біла АстраВ» (постачальник) було укладено договір поставки № ХАР098К-С від 10.10.2014 року.

Сторони підписали специфікацію № 1 від 10.10.2014 року, відповідно до якої ОСОБА_4 В«Біла АстраВ» у період з 10.10.2014 року по 17.10.2014 року включно мало своїм обов'язком поставити на користь ПАТ В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» кукурудзу 3-го класу у кількості 2 824, 86 (+/- 5%) ціною 1 770, 00 грн. за одиницю товару без ПДВ загальною вартістю 5 000 002, 20 грн. (п'ять мільйонів дві грн. 20 коп.)

На виконання умов Договору ПАТ «ДПЗКУ» перерахувало ОСОБА_4 «Біла Астра» 5 000 002, 20 грн. (п'ять мільйонів дві грн. 20 коп.). Однак, в порушення своїх договірних зобов'язань ОСОБА_4 «Біла Астра» поставку товару так і не здійснив.

Посилаючись на приписи ст. 610, 611, ч. 2 ст. 693 ЦК України та умови п. 8.5 Договору, позивач зазначив про наявність правових підстав для повернення суми попередньої оплати.

Посилаючись на ст. 546, 548, 549 ЦК України та ст. 199, 230, 231 ГК України позивач зазначив про наявність правових підстав для стягнення пені та штрафу.

Посилаючись на приписи ст. 8, 536, 693, 1048 ЦК України позивач просив суд, враховуючи, що у договорі між сторонами розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлено, застосувати аналогію та стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами на підставі приписів ч. 1 ст. 1048 ЦК України, якою передбачено, що у разі невстановлення договором позики розміру процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та в судові засідання повноважного представника не направив, письмового відзиву по суті спору не подав.

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 07.09.2015 року та від 01.10.2015 року, надіслані на адресу відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Біла АстраВ» , пр. Миру, 54-В, оф. 412, м. Миколаїв, 54056, повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти В«за закінченням строку зберіганняВ» (арк. 60-61, 74-78).

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Біла АстраВ» є пр. Миру, 54-В, оф. 412, м. Миколаїв, 54056 (арк. 49-54, 81-83). Отже, ухвали господарського суду направлені на правильну адресу відповідача.

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року з останніми змінами № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце судового засідання.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до п. 3.9.2 вищевказаної Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між ПАТ В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» (покупець) та ОСОБА_4 В«Біла АстраВ» (постачальник) було укладено договір поставки № ХАР098К-С від 10.10.2014 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця зерно українського походження врожаю 2014 року (надалі - товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору (п. 1.1 Договору) (арк. 14-16).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Умовами Договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця зерно українського походження врожаю 2014 року (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору товар за даним договором поставляється партіями протягом періоду, вказаного в специфікаціях до цього договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору кількість, строк та місце поставки, ціна та загальна вартість товару для кожної партії, що поставляється згідно цього договору, визначаються в специфікації до цього договору, які підписуються сторонами щодо кожної партії товару та є невід'ємними частинами (додатками) цього договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору постачальник поставляє товар на умовах EXW ФРАНКО-СКЛАД згідно Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 р., за винятком застережень, прямо передбачених договором. Місце поставки кожної окремої партії товару зазначається в специфікаціях до цього договору, які є невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 4.2 Договору датою поставки товару вважається дата переоформлення товару на ім'я покупця за складським документом на зерновому складі (далі - склад). Дата видаткової накладної співпадає з датою переоформлення товару на ім'я покупця за складським документом на складі.

Відповідно до п. 5.1 Договору оплата товару, що поставляється за даним договором, проводиться в національній валюті України шляхом 100 % попередньої оплати грошових коштів протягом строку зазначеного в специфікаціях . Кошти перераховуються на поточний рахунок постачальника, реквізити якого вказані в п. 11 цього Договору.

Відповідно до п. 5.2 Договору датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Відповідно до п. 6.1 Договору постачальник зобов'язується передати одночасно з товаром наступні документи: 1) оригінал складського документу (складської квитанції та/або складського свідоцтва) на товар, що оформлений на ім'я покупця; 2) оригінал картки аналізу зерна, що видана складом; 3) оригінал видаткової накладної на товар; 4) оригінал податкової накладної на товар; 5) оригінал акту приймання-передачі товару.

Відповідно до п. 8.1 Договору у випадку порушення своїх зобов'язань за даним договором Сторони несуть відповідальність, визначену даним Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до п. 8.5 Договору сторони погодили, що у випадку прострочення зобов'язання по поставці товару визначеного специфікацією більш як на 30 (тридцять) календарних днів, покупець може частково або в повному обсязі відмовитись від договору і вимагати від постачальника повернення оплачених коштів по даному договору (у випадку їх здійснення). В цьому випадку постачальник зобов'язаний протягом 3 (трьох) банківських днів, з моменту отримання письмової та/або факсової вимоги покупця про повернення коштів, повернути покупцю всі оплачені кошти по даному договору, а також сплатити покупцю штраф в розмірі 7 % (семи відсотків) від загальної вартості непоставленої партії Товару.

Відповідно до п. 10.1 Договору договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 30 червня 2015 року, в частині розрахунків та поставки товару - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов договору між ПАТ В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» та ОСОБА_4 «Біла Астра» було підписано Специфікацію № 1 від 10.10.2014 року, якою сторони погодили поставку товару - кукурудзи 3-го класу, ДСТУ 4525:2006, кількістю 2 824, 86 тон, вартістю 1 770 грн. без ПДВ за тону, на загальну суму 5 000 002, 20 грн. (арк. 17).

Відповідно до п. 1 Специфікації № 1 поставка товару здійснюється на умовах EXW ФПАТ «ДПЗКУ» «Савинський елеватор» (64270, Харківська область, Балаклійський район, с.м.т. Савинці, вул. Привокзальна, буд. 50) (зідно Правил Інкотермс 2010) у період з 10.10.2014 року по 17.10.2014 року включно.

Відповідно до п. 2 Специфікації № 1 оплата товару, визначеного даною специфікацією, здійснюється шляхом 100 % передоплати протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку постачальником.

На виконання умов договору позивачем ПАТ В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» здійснено попередню оплату за товар на загальну суму 5 000 002, 20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 22858 від 17.10.2014 року з призначенням платежу "попередня оплата за кук. 3 кл. зг.рах. № 1010/1 від 10.10.2014 по дог. ХАР098К-С від 10.10.2014. Без ПДВ. Тендеру не підлягає" (арк. 22).

Таким чином, в силу умов п. 1.1, 3.2, 4.1 Договору та Специфікації у постачальника ОСОБА_4 «Біла Астра» виник обов'язок з поставки товару до 17.10.2014 року включно.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів поставки відповідачем товару.

При вирішенні спору судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу , а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Як вказано вище, суду не подано доказів поставки відповідачем товару у визначений договором та специфікацією строк - до 17.10.2014 року включно.

13.08.2015 року позивач ПАТ «ДПЗКУ» (покупець) звертався до відповідача ОСОБА_4 «Біла Астра» (постачальник) з листом-вимогою вих. № 130-2-12/4119 від 13.08.2015 року, в якій вимагав від ОСОБА_4 «Біла Астра» до 21.08.2015 року поставити ПАТ «ДПЗКУ» товар, а у разі неможливості здійснити поставку товару - повернути ПАТ «ДПЗКУ» грошові кошти в розмірі 5 000 002, 20 грн., що були перераховані згідно договору в якості передоплати (арк. 18-19). Факт направлення претензії на дві адреси відповідача підтверджується описами вкладення та поштовими квитанціями (арк. 20, 21).

Як вбачається з інформації з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта» поштові відправлення за штрихкодовими ідентифікаторами 0100129653501 та 0100129653510 повернуті відправнику 16.09.2015 року та 17.09.2015 року відповідно поштовою установою із відміткою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» (арк. 79-80).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до абз. 2 п. 1.7 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року № 14 днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Відповідно до п. 1.7-1 вищевказаної Постанови господарському суду необхідно мати на увазі, що питання про те, чи мало місце пред'явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Отже, коли господарським судом буде з'ясовано, що таку вимогу пред'явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов'язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов'язання настав до прийняття рішення по суті справи.

Враховуючи вищевикладене, положення ст. 530 ЦК України та п. 8.5 Договору станом на день розгляду справи строк повернення покупцю коштів попередньої оплати настав.

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару , не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог в частині стягнення 5 000 002, 20 грн., оскільки позивачем було проведено попередню оплату за договором поставки, тобто у відповідача виник обов'язок з поставки товару. Однак, відповідачем порушено взяте на себе зобов'язання щодо поставки товару, що в силу приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України надає позивачу право вимагати повернення суми попередньої оплати. Будь-яких доказів поставки товару чи повернення відповідачем попередньої оплати суду не подано, як і не спростовано позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення 5 000 002, 20 грн. (попередньої оплати) є підставними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Позивач ПАТ В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» є суб'єктом господарювання державного сектора економіки (постанова КМУ від 11.08.2010 року № 764 «Про заходи з утворення державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»; наказ Міністерства аграрної політики України від 08.09.2010 року № 549 «Про утворення державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.4 Договору у випадку не поставки або несвоєчасної поставки товару згідно умов даного договору, постачальник сплачує покупцеві на вимогу останнього пеню у розмірі 0,1 % загальної вартості непоставленої партії товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8.10 Договору нарахування штрафних санкцій за прострочення поставки товару припиняється через дванадцять місяців від дати коли товар мав бути поставлений.

Позивачем здійснено нарахування пені за не поставку товару за період з 18.10.2014 року по 31.08.2015 року в сумі 1 590 000, 70 грн. Перевіривши розрахунок розміру пені, здійснений позивачем, судом встановлено, що нарахування здійснено позивачем правильно відповідно до умов договору та вимог законодавства, період нарахування визначено правильно. Розрахунок пені здійснено арифметично правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 6). Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої вимоги про стягнення пені в сумі 1 590 000, 70 грн., яка є підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, то судом враховано, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова Верховного Суду України від 27.04.12 року про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 13.12.11 року у справі № 06/5026/1052/2011).

Відповідальність за порушення строків виконання зобов'язання у формі пені та штрафу прямо передбачена ст. 231 ГК України.

Відповідно до п. 8.5 Договору сторони погодили, що у випадку прострочення зобов'язання по поставці товару визначеного специфікацією більш як на 30 (тридцять) календарних днів покупець може частково або в повному обсязі відмовитись від договору і вимагати від постачальника повернення оплачених коштів по даному договору (у випадку їх здійснення). В цьому випадку постачальник зобов'язаний протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання письмової та/або факсової вимоги покупця про повернення коштів, повернути покупцю всі оплачені кошти по даному договору, а також сплатити покупцю штраф в розмірі 7% (семи відсотків) від загальної вартості непоставленої партії товару.

Позивачем заявлено до стягнення штраф в розмірі 350 000, 15 грн. (7 % від суми непоставленого товару), оскільки відповідачем порушено виконання зобов'язання, зокрема, відповідачем не поставлено товар, а прострочення поставки становить більше 30 днів.

Судом перевірено та встановлено, що розрахунок штрафу в сумі 350 000, 15 грн. здійснено позивачем арифметично правильно та з урахуванням умов договору та положень норм чинного законодавства (арк. 6). Отже, вимога про стягнення штрафу в сумі 350 000, 15 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 6.2 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року № 14 підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

За змістом ч. 3 ст. 692 ЦК України в разі прострочення оплати товару за вимогою продавця покупець зобов'язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

У даній справі, звертаючись до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами, позивач послався на те, що у договорі між сторонами розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлено, та здійснив нарахування цих процентів із застосуванням аналогії закону (ч. 1 ст. 8 ЦК України) на підставі приписів ч. 1 ст. 1048 ЦК України, якою передбачено, що у разі невстановлення договором позики розміру процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1 021 433, 66 грн., нарахованих на підставі ст.ст. 536, 692, 1048 ЦК України, слід відмовити, оскільки умовами укладеного між сторонами договору розмір процентів за користування постачальником (продавцем) чужими грошовими коштами не встановлено, договори поставки і договори позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, а тому застосування до договору поставки положень про договір позики (зокрема, ст. 1048 ЦК України) є безпідставним.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України, рішення якого в силу ст. 111-28 ГПК України є обов'язковими для всіх судів України (постанова ВСУ від 02.07.2013 року по справі № 3-11гс13, постанова ВСУ від 20.08.2013 року по справі № 3-22гс13, постанова ВСУ від 27.12.2010 року по справі 3-65гс10).

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Біла АстраВ» , пр. Миру, 54-В, оф. 412, м. Миколаїв, 54056 (код ЄДРПОУ 39245098) на користь позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» , вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033 (код ЄДРПОУ 37243279; рахунок ПАТ «ДПЗКУ» р/р 26004030053310 в АТ «Укрексімбанк», МФО 322313):

- 5 000 002, 20 грн. (п'ять мільйонів дві грн. 20 коп.) - основної заборгованості;

- 1 590 000, 70 грн. (один мільйон п'ятсот дев'яносто тисяч грн. 70 коп.) - пені;

- 350 000, 15 грн. (триста п'ятдесят тисяч грн. 15 коп.) - 7 % штрафу;

- 63 703, 84 грн. (шістдесят три тисячі сімсот три грн. 84 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в позові в частині стягнення 1 021 433, 66 грн. (один мільйон двадцять одна тисяча чотириста тридцять три грн. 66 коп.) - процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судовий збір в розмірі 9 376, 16 грн. (дев'ять тисяч триста сімдесят шість грн. 16 коп.) покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 29.10.2015 року.

Суддя Е.М. Олейняш