Постанова

від 20.10.2015 по справі 910/24373/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р. Справа№ 910/24373/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Солодовнік О.С.

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2015р. у справі №910/24373/14 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТІС ГРУП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан груп"

про стягнення заборгованості 497784,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості 497784,65 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва №910/24373/14 від 14.01.2015р. позов задоволено повністю.

Рішення мотивовано тим, що видатковими накладними, актами звірки взаємних розрахунків підтверджується поставка Позивачем товару за договорами, прийняття, часткова його оплата та існування заборгованості Відповідача у розмірі 473950,79 грн. Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання не наведено.

Не погоджуючись з рішенням суду Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано порядок оплати отриманого товару Відповідачем. Крім того, частина товару була повернута Відповідачем Позивачеві. Також, судом прийнято до розгляду позовну заяву про стягнення боргу за трьома різними договорами, а тому позовну заяву суд зобов'язаний був повернути на підставі п.5 ст.63 Господарського процесуального кодексу України. Судом не залучено до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю «П'ячере», яке є стороною правовідносин, що склались з приводу належного виконання договору про переведення боргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2015р. відновлено строк на апеляційне оскарження, прийнято апеляційну скаргу у справі №910/24373/14 до провадження колегією суддів, розгляд скарги призначено на 06.10.2015р.

02.10.2015р. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення місцевого суду залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015р. відкладено розгляд апеляційної скарги на 20.10.2015р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

25.03.2012р. між Відповідачем та Позивачем був укладений договір купівлі - продажу на умовах оплати за реалізований товар №6/619-13 К, згідно з яким Позивач зобов'язався поставляти та передавати товар у власність Відповідача, а останній зобов'язався його приймати та оплачувати на умовах та в порядку, визначеним даним договором, відповідно замовлення на поставку та товаросупровідної документації, яка є невід'ємною частиною цього договору. Ціни у вказаних замовленні на поставку та товаросупровідній документації, не можуть перевищувати затверджених в специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору поставка товару на склади Відповідача здійснюється транспортом Позивача та за рахунок Позивача на умовах DDP, передбачених Інкотермс, які вступили в силу з 01.01.2000р.

Згідно з п.2.2.1 договору визначено, що Позивач зобов'язаний постачати товари своєчасно, у відповідну торгову точку, відповідно до отриманого замовлення на поставку, у відповідній кількості та належної якості, а також у відповідності з іншими вимогами, вказаними в замовленні на поставку.

Згідно з п.2.5.1 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної.

Відповідно до п.3.1. договору товари приймаються по кількості та якості у відповідній торговій точці покупця, куди товари поставляються постачальником, на підставі накладних та інших супровідних документів, які підтверджують якість товарів.

Згідно з п.5.2 договору Позивач зобов'язався поставляти товари по цінам, вказаним в специфікації, затвердженої сторонами (додаток 1).

Відповідно до п.5.3 договору Відповідач зобов'язався оплачувати кожну товарну накладну, переданого Позивачем товару по мірі його реалізації не пізніше 7 банківських днів з моменту реалізації цього товару.

Згідно з п.8.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 30 грудня 2013р.

Відповідно до п.8.2. договору якщо жодна з сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії договору не менше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати припинення його дії, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.

На виконання умов договору №6/619-13 К від 25.03.2012р., Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 263002,79 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №106459 від 01.11.2013р., №106455 від 01.11.2013р., №109586 від 30.11.2013р., №113621 від 31.12.2013р., №122275 від 19.04.2014р. Жодних заперечень щодо поставки Позивачем товару на суму 263002,79 грн. Відповідачем суду не подано.

Відповідач виконуючи свої зобов'язання за договором за період з 04.07.2014р. по 04.08.2014р. здійснив часткову оплату вартості поставленого товару у розмірі 35000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

07.07.2014р. Відповідачем на підставі накладної на повернення №3078 від 07.07.2014р. було повернуто Позивачу товар на загальну суму 5075,00 грн.

Також, як вбачається з матеріалів, доданих Відповідачем до апеляційної скарги, а саме накладних на повернення, Відповідачем 30.06.2015р. було повернено Позивачу нереалізований товар на суму 110882,87 грн.

Таким чином, виходячи з умов п.5.3. договору щодо порядку оплати Відповідачем отриманого товару (зобов'язання оплачувати товар по мірі його реалізації не пізніше 7 банківських днів з моменту реалізації цього товару) та враховуючи, що Відповідачем не був реалізований товар вартістю 110882,87 грн., апеляційний суд приходить до висновку що за договором №6/619-13К на момент звернення Позивача з вказаним позовом у Відповідача існувала заборгованість перед Позивачем в сумі 112044,92 грн.

08.07.2009р. між Позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "П'ячере" було укладено договір постачання №83-09К, відповідно до якого Позивач зобов'язався поставляти окремими партіями та передавати у власність товариству з обмеженою відповідальністю «П'ячере» замовлений товар, а товариство зобов'язалось приймати товар і оплачувати його. Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначена у накладних на кожну окрему партію.

Згідно з п.2.2.1 договору покупець зобов'язаний оплачувати товар у терміни, передбачені цим договором. Відповідно до п.3.3. договору датою поставки товару є дата, зазначена у видатковій накладній Позивача. Відповідно до п. 4.2 договору термін сплати 21 календарний день з дати поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач на виконання умов договору постачання №83-09К поставив товариству з обмеженою відповідальністю "П'ячере" товар на загальну суму 256080,24 грн., що підтверджується видатковими накладними №62769 від 07.09.2012р., №71151 від 30.11.2012р., №72078 від 11.12.2012р., №72880 від 18.12.2012р., №75594 від 15.01.2013р., №75554 від 15.01.2013р., №76709 від 28.01.2013р., №76787 від 29.01.2013р., №80416 від 05.03.2013р., №81960 від 20.03.2013р. та №82337 від 23.03.2013р., та товариством з обмеженою відповідальністю «П'ячере» частково погашено борг, внаслідок чого у товариства була наявна заборгованість на суму 251023,00 грн.

29.10.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "П'ячере" (первісний боржник), Відповідачем (новий боржник) та Позивачем (кредитор) був укладений договір про переведення боргу №29/10.

Відповідно до п.2 договору товариство з обмеженою відповідальністю "П'ячере" переводить на Відповідача кредиторську заборгованість (грошове зобов'язання) станом на дату підписання даного договору, що виникла згідно основного договору в сумі 251023,00 грн., у відповідності з актом звірки взаємних розрахунків, підписаного сторонами, який є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п.4 договору Позивач не заперечує проти заміни товариства з обмеженою відповідальністю "П'ячере" Відповідачем в основному договорі та, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дав свою згоду на відповідне переведення боргу у порядку та на умовах, визначених даним договором.

У зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем умов договорів №6/619-13К та договору про переведення боргу за договором №83-09К Позивачем на адресу Відповідача було надіслано вимогу (претензію) №141 від 02.07.2014р., в якій Позивач вимагав погасити існуючу заборгованість. Проте, дана вимога (претензія) залишена Відповідачем без задоволення та виконання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до ст.521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як встановлено судом у 2012р. між Відповідачем та Позивачем був укладений договір купівлі - продажу на умовах оплати за реалізований товар №6/619-13 К, згідно з яким Позивач зобов'язався поставляти Відповідачу товар, а останній зобов'язався приймати цей товар та оплачувати його по мірі реалізації не пізніше 7 банківських днів з моменту реалізації цього товару.

На виконання умов зазначеного договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 263002,79 грн. Даний товар Відповідач реалізував на суму 147044,92 грн. Решта товару вартістю 115957,87 грн. Відповідачем реалізована не була та в подальшому була повернута Позивачу.

При цьому Позивачем не були доведені місцевому суду обставини реалізації Відповідачем даного товару в сумі 110882,87 грн. та відповідно виникнення у Відповідача зобов'язання оплатити даний товар.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що за договором №6/619-13К на момент звернення Позивача з вказаним позовом у Відповідача існувала заборгованість в сумі 112044,92 грн.

Також, як вірно встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, у 2009р. між Позивачем та ТОВ "П'ячере" був укладений договір постачання №83-09К, відповідно до якого Позивач поставив товар вартістю 256080,24 грн., який частково був оплачений ТОВ «П'ячере», внаслідок чого у останнього виникла заборгованість на суму 251023,00 грн.

У 2013р. між ТОВ "П'ячере", Відповідачем та Позивачем був укладений договір про переведення боргу №29/10, за умовами якого ТОВ "П'ячере" перевело на Відповідача вказаний борг в сумі 251023,00 грн.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за вказаними договорами є обґрунтованими в частині боргу в сумі 363067,92 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок та враховуючи встановлену апеляційним судом суму боргу, обґрунтованими є вимоги Позивача про стягнення з Відповідача річних частково в сумі 3372,06 грн. та інфляційних втрат в сумі 19431,97 грн.

Апеляційним судом не приймаються доводи Відповідача, що місцевим судом порушені норми Господарського процесуального кодексу України щодо об'єднання позовних вимог, оскільки відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Також, апеляційний суд не приймає доводи Відповідача, що судом не залучено до участі ТОВ «П'ячере», бо вважає, що рішення у даній справі не може вплинути на права або обов'язки вказаної особи щодо однієї з сторін, оскільки предметом спору є вимога про стягнення з Відповідача боргу за договором переведення боргу, який є чинним та не визнаний судом недійсним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відповідача підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду міста Києва відповідній зміні.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2015р. у справі №910/24373/14 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2015р. у справі №910/24373/14 змінити.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2015р. у справі №910/24373/14 викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан груп" (01033, м. Київ, вул. Льва Толстого, 14а; ідентифікаційний код 38570534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТІС ГРУП" (03055, м. Київ, вул. Шулявська, 10/12-Д; ідентифікаційний код 36126345) основний борг в сумі 363067 (триста шістдесят три тисячі шістдесят сім) грн. 92 коп., інфляційні втрати в сумі 19431 (дев'ятнадцять тисяч чотириста тридцять одна) грн. 97 коп., 3% річних в сумі 3372 (три тисячі триста сімдесят дві) грн. 06 коп. та судовий збір у розмірі 7717 (сім тисяч сімсот сімнадцять) грн. 44 коп.

3. В іншій частині у позові відмовити.».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТІС ГРУП" (03055, м. Київ, вул. Шулявська, 10/12-Д; ідентифікаційний код 36126345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан груп" (01033, м. Київ, вул. Льва Толстого, 14а; ідентифікаційний код 38570534) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 1119 (одна тисяча сто дев'ятнадцять) грн. 13 коп.

Повний текст постанови складено 27.10.2015р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала