Постанова

від 28.10.2015 по справі 914/226/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2015 р.Справа № 914/226/15 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі :

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Журавльова О.О.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 28.10.2015р.:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ „ІМЕКСБАНКВ»

на рішення господарського суду Одеської області

від 22 червня 2015 року

по справі № 914/226/15

за позовом Всеукраїнського єврейського благодійного Фонду „Хесед Ар'єВ»

до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства „ІМЕКСБАНКВ» в особі відділення

№ 375 ПАТ „ІмексбанкВ»

про стягнення 418876,88 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 28.10.2015р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.06.2015р. по справі №914/226/15 (суддя Никифорчук М.І.) позовні вимоги Всеукраїнського єврейського благодійного Фонду „Хесед Ар'єВ» до ОСОБА_2 акціонерного товариства „ІМЕКСБАНКВ» в особі відділення № 375 ОСОБА_2 акціонерного товариства „ІМЕКСБАНКВ» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу від 22.10.2014р. №ЮД-157641/3 у розмірі 418876,88 грн. задоволені в повному обсязі. Суд стягнув з ОСОБА_2 акціонерного товариства „ІМЕКСБАНКВ» в особі відділення № 375 ОСОБА_2 акціонерного товариства „ІМЕКСБАНКВ» на користь Всеукраїнського єврейського благодійного Фонду „Хесед Ар'єВ» заборгованість за договором банківського вкладу №ЮД-157641/3 від 22.10.2014р. в розмірі 418876 (чотириста вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 88 коп., з яких 400000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп. - не повернута сума вкладу, 17709 (сімнадцять тисяч сімсот дев'ять) грн. 59 коп. - заборгованість по простроченим відсоткам за період з 23.10.2014 р. по 21.01.2015 р., 961 (дев'ятсот шістдесят одна) грн. 30 коп. - пеня за порушення строків повернення вкладу за період з 16.01.2015 р. по 21.01.2015 р., 205 (двісті п'ять) грн. 99 коп. - три проценти річних за період з 16.01.2015 р. по 21.01.2015 р., нараховані за порушення строку повернення вкладу та судовий збір у розмірі 8377 (вісім тисяч триста сімдесят сім) грн. 54 коп.

Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що вважає вимоги позивача законними, в цілому обґрунтованими, доведеними наявними у справі доказами, яки підтверджують наявність у відповідача боргу перед позивачем, а зворотнього відповідачем не наведено, тому, враховуючи закінчення дії тимчасової адміністрації у банку, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Не погоджуючись із винесеним рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернувся відповідач - Публічне акціонерне товариство „ІМЕКСБАНКВ» з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2015р. по справі №914/226/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи це тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не ґрунтуються на повному та всебічному розгляді справи по суті з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство „ІМЕКСБАНКВ» посилається на те, що суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшов помилкового висновку про те, що відповідно до п.1 ч.6 ст.36 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» обмеження виплат банком не поширюється на виконання зобов'язань банком за договором банківського рахунку, укладеного з юридичною особою лише під час дії тимчасової адміністрації.

17.08.2015р. від Всеукраїнського єврейського благодійного Фонду „Хесед Ар'єВ» до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2015р. відмовлено в задоволенні клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Представники сторін в судове засідання 28.10.2015р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень від 24.09.2015р.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Публічне акціонерне товариство „ІМЕКСБАНКВ» , перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення господарського суду - скасувати, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2014р. між ОСОБА_2 акціонерним товариством „ІМЕКСБАНКВ» (банк, відповідач) та Всеукраїнським єврейським благодійним Фондом „Хесед Ар'єВ» (вкладник, позивач) укладено договір банківського вкладу (В«КласичнийВ» ) № ЮД-157641/3 (надалі - договір), за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого вкладник передає у користування банку вільні грошові кошти у сумі 400000,00 грн. (чотириста тисяч гривень 00 копійок), шляхом їх перерахування з власного поточного рахунку на депозитний рахунок № 26102157641003, відкритий у АТ В«ІМЕКСБАНКВ» , код банку 328384, код ЄДРПОУ 25552210. Договір укладається на термін з 22.10.2014р. по 21.11.2015р. Відсоткова ставка встановлюється у розмірі 16,00 (шістнадцять) % річних на протязі дії вказаного договору.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 договору передбачено, що нарахування відсотків за депозитом здійснюється виходячи з щоденного залишку коштів на вкладному рахунку, починається від дня, наступного за днем зарахування коштів на депозитний рахунок вкладника та триває до дня, який передує закінченню терміну дії договору, або дня, передуючого списанню коштів з вказаного рахунку на обумовлених договором підставах. Розрахункова база - фактична кількість днів у місяці та році (метод „факт/фактВ» ). Перерахування нарахованих відсотків здійснюється в кінці терміну на поточний рахунок вкладника № 2600201955109, відкритий в ЦФ ПАТ В«КредобанкВ» у м. Львові, код банку 325365, код ЄДРПОУ 25552210. Після закінчення строку дії договору або його дострокового припинення, банк на протязі двох робочих днів перераховує суму депозиту та нараховані за ним відсотки за останній період на зазначений поточний рахунок вкладника. У разі дострокового припинення дії цього договору з ініціативи вкладника, банк утримує компенсацію, згідно п.4.1.2. вказаного договору.

Додатковою угодою №1 від 21 листопада 2014 року термін дії договору вкладу продовжено до 19 грудня 2014 року

Додатковою угодою №2 від 19 грудня 2014 року термін дії договору вкладу продовжено по 16 січня 2015 року.

Відповідно до п.п.3.1.2., 3.1.3. договору банк прийняв на себе зобов'язання сплачувати вкладнику відсотки, нараховані у порядку встановленому договором і повернути суму депозиту та нараховані відсотки на поточний рахунок вкладника у випадках та порядку, передбачених зазначеним договором.

Відповідно до п. 5.1 договору за несвоєчасне повернення вкладнику його депозитних коштів банк, виходячи з суми депозиту, сплачує вкладнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на день повернення коштів.

Як стверджує позивач, банк, в порушення п.2.3 договору, яким він прийняв на себе зобов'язання після закінчення строку дії договору протягом 2 робочих днів перерахувати суму депозиту та нараховані за ним відсотки на поточний рахунок позивача, не виконав своїх зобов'язань в частині повернення суми депозиту у розмірі 400000,00 грн. та нараховані за ним відсотки за період з 23.10.2014р. по 21.01.2015р у сумі 17709,59 грн.

Вказані обставини стали підставою звернення Всеукраїнського єврейського благодійного Фонду „Хесед Ар'єВ» до господарського суду Львівської області із позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства „ІМЕКСБАНКВ» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу від 22.10.2014 № ЮД-157641/3 у розмірі 4180876,88 грн., з яких 400 000,00 грн. - основна сума боргу, 17709,59 грн. - заборгованість по простроченим відсоткам за період з 23.10.2014р. по 21.01.2015р., 961,30 грн. - пеня за порушення строків повернення вкладу за період з 16.01.2015р. по 21.01.2015р., 205,99 грн. - 3% річних за період з 16.01.2015р. по 21.01.2015р., нараховані за порушення строку повернення вкладу та 8377,54 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.02.2015 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено судове засідання.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.03.2015 матеріали справи №914/226/15 направлено за встановленою підсудністю до господарського суду Одеської області.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 2 Закону України В«Про банки і банківську діяльністьВ» визначає поняття вкладу як кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах строк зберігання або зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Частиною першої статті 1058 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з положеннями ч.2 ст.1060 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу, незалежно від його виду, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно статті 1061 Цивільного кодексу банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Відповідно до змісту статей 526 та 1058 Цивільного кодексу України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому самому банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки за допомогою платіжної банківської картки).

Статтею 1074 Цивільного кодексу України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 16 від 26.01.2015р., що було прийняте на підставі постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015р. № 50 „Про віднесення публічного акціонерного товариства В«ІМЕКСБАНКВ» до категорії неплатоспроможнихВ» , було розпочато з 27.01.2015р. процедуру виведення ПАТ В«ІМЕКСБАНКВ» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 27.01.2015р. по 27.04.2015р. включно та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товариству В«ІМЕКСБАНКВ» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015р. №84 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ В«ІМЕКСБАНКВ» по 26.05.2015р. включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №105 від 27.05.2015р., що було прийняте на підставі постанови Правління Національного банку України від 21.05.2015р. №330 „Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства В«ІМЕКСБАНКВ» , було розпочато з 27.05.2015р. процедуру ліквідації строком на один рік з 27.05.2015р. по 27.05.2016р. та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення процедури ліквідації провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України „Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» , який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Тому, колегія суддів зазначає, що у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» є спеціальними, отже, даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України, які регулюють дані правовідносини.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

У силу п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Обмеження, встановлене вказаною вище нормою, не поширюється на зобов'язання банку, зокрема, щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Однак зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України (п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» ).

Відтак, після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України „Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» .

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Апеляційний господарський суд, дослідивши обставини справи, враховує твердження позивача, що відповідач не виконав свої обов'язки по виконанню договору вкладу, коли ще не була запроваджена тимчасова адміністрація, яка діяла з 26 січня 2015р. і зазначає наступне.

Також судова колегія погоджується з судом першої інстанції, який звернув на ці обставини увагу та виклав їх в мотивувальної частині рішення та приймає до уваги те, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання ОСОБА_2 акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору банківського вкладу №ЮД-157641/3 від 22 жовтня 2014 року, а саме: утримання банком коштів позивача ще до початку виведення банку з ринку, в період свого повного функціонування, так як строк закінчення дії договору. з урахуванням додаткових угод, визначався 16.01.2015р., порушуючи при цьому право власності позивача на грошові кошти.

Проте, апеляційний господарський суд зазначає, що з позовом Всеукраїнський єврейський благодійний Фонд „Хесед Ар'єВ» звернувся до суду в період запровадження у ОСОБА_2 акціонерному товариству "ІМЕКСБАНК" тимчасової адміністрації, отже, дія Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» має пріоритетне значення перед іншими нормативними актами, таким чином, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позову.

При цьому, слід зазначити, що позивач не позбавлений можливості захистити свої права на грошові кошти, які знаходяться на рахунку у банку відповідача, в порядку п. 3 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" шляхом звернення до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про продовження здійснення банком операції з перерахування спірних сум або в порядку розділу VIIІ Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №105 від 27.05.2015р., що було прийняте на підставі постанови Правління Національного банку України від 21.05.2015р. №330 „Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства В«ІМЕКСБАНКВ» , було розпочато з 27.05.2015р. процедуру ліквідації строком на один рік з 27.05.2015р. по 27.05.2016р.

Після запровадження Фондом тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України „Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» .

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Кредитор банку вправі заявити уповноваженій особі Фонду на ліквідацію банку про свої вимоги до банку у строк, встановлений ч.5 ст.45 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» .

Частиною 2 ст.49 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» передбачено, що протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч.2 ст.45 цього Закону (про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду) уповноважена особа Фонду здійснює, зокрема, такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Згідно з ч.6 вказаної статті уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.

Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів передбачено ст.52 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» , зокрема, ч. 1 передбачено, що кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до п.1 ч.6 ст.36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у п.17 ч.5 ст.12 цього Закону; вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; вимоги за субординованим боргом.

При цьому, задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» , якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продаж майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до ст.52 цього Закону. Водночас, задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Враховуючи вищезазначені приписи законодавства, апеляційний господарський суд зазначає, що судом першої інстанції помилково не прийнято до уваги той факт, що з 27.05.2015р. Національним банком України відкликано банківську ліцензію ПАТ В«ІМЕКСБАНКВ» , отже, Банк фактично позбавлений права здійснювати будь-які операції по рахункам власних клієнтів.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що стягнення з ліквідованого банку належних позивачу коштів порушить порядок задоволення вимог кредиторів, встановлений вище визначеним законом. Крім того, з моменту відкликання банківської ліцензії відповідач не має права здійснювати ведення рахунків юридичних осіб, тобто фактично позбавлений права виконувати будь-які операції по рахунках власних клієнтів, в тому числі й щодо позивача.

Враховуючи вищенаведене, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2015р. по справі №914/226/15 слід скасувати, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" - задовольнити.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2015р. по справі №914/226/15 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Журавльов О.О.

Суддя Діброва Г.І.