Ухвала

від 28.10.2015 по справі 810/2489/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2489/15 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

28 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Ф» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 06.01.2015 №0000012201 та №0000022201.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в грудні 2014 року посадовою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області на підставі наказу від 04.12.2014 №1178 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Фоззі-Ф" (код ЄДРПОУ 32276210) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "КВП Груп" (код за ЄДРПОУ 39182323) за період серпень 2014 року, за результатами якої складено Акт від 17.12.2014 №2/10-13-22-05/32276210 (далі - Акт перевірки).

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.01.2015 №0000012201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 431804,00 грн., з яких: 287869,00 грн. - за основним платежем; 143935,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0000022201, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2014 року в розмірі 2131,00 грн.

Не погоджуючись зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, судом встановлено, що у перевіряємий період ТОВ "Фоззі-Ф" мало господарські взаємовідносини з ТОВ "КВП Груп"

Згідно умов Договору на виготовлення поліграфічної продукції від 25.08.2014 №25/08-П, укладеного між ТОВ "КВП Груп" (Виконавець) та ТОВ "Фоззі-Ф" (Замовник), виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати роботи з виготовлення поліграфічної продукції, зазначеної в додатку до цього договору, а замовник зобов'язується оплатити виконані роботи. Зміст, кількість, вартість продукції, що виготовляється, обумовлюються в додатку, яке підписується обома сторонами і є невід'ємною частиною договору.

На виконання зазначеного договору сторони уклали два додатки, де узгодили вартість та кількість поліграфічної продукції, яка підлягає виготовленню, а саме від 30.08.2014, де було узгоджено виготовлення 700000 шт. стікерів вартістю 1,20 грн. з ПДВ за 1 од., та від 31.08.2014, де було узгоджено виготовлення 750000 шт. стікерів вартістю 1,20 грн. з ПДВ за 1 од.

На підтвердження реальності виконання умов господарських операцій між позивачем та вказаним підприємством позивачем надано суду належним чином завірені копії Актів приймання-передачі робіт від 30.08.2014 №ОУ-0000039, від 31.08.2014 №ОУ-0000040, податкових накладних від 30.08.2014 №17, від 31.08.2014 №53 та зразки поліграфічної продукції, яка була виготовлена ТОВ "КВП Груп"

Позивачем було оплачено ТОВ "КВП Груп" грошові кошти в сумі 1740000,00 грн. за вироблену поліграфічну продукцію, що підтверджується платіжними дорученнями від 15.09.2014 №307 та від 15.12.2014 №458.

Суму ПДВ сплачену на користь "КВП Груп", позивачем віднесено до складу податкового кредиту за перевіряємий період.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ТОВ "КВП Груп" послуг по виготовленню поліграфічної продукції.

У той же час відповідачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували неналежне декларування позивачем своїх податкових зобов'язань та формування податкового кредиту за перевіряємий період, або невідповідності податкових накладних вимогам закону.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що на час укладання та виконання зазначеного правочину, ТОВ "КВП Груп" було зареєстровано як юридична особа та було платником податку на додану вартість.

В свою чергу, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "КВП Груп" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "КВП Груп" послуг по виготовленню поліграфічної продукції.

Крім того, необхідно зазначити, що відповідачем не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом - ТОВ "КВП Груп", недійсним у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірного правочину.

Як вбачається з Акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "КВП Груп", пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Також, встановлено, що основним видом діяльності позивача за КВЕД є, зокрема, оптова торгівля фруктами й овочами.

При цьому, представником позивача долучено до матеріалів справи подальше використання виготовленої поліграфічної продукції позивачем у господарській діяльності.

Так, придбана у ТОВ "КВП Груп" поліграфічна продукція у вигляді стікерів ТОВ "Фоззі-Ф" використовувалась для наклеювання їх на банани з метою збільшення обсягів реалізованої продукції, що підтверджується бухгалтерською довідкою про збільшення доходу реалізації банану за вересень-листопад 2014 року, видатковими накладними та фотокарткою із зображенням бананів із наклеєними стікерами, які були виготовлені ТОВ "КВП Груп".

Таким чином, враховуючи, що предметом спірного правочину є купівля поліграфічної продукції у вигляді стікерів для наклеювання їх на банани, яка використовується позивачем у власній господарській діяльності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "КВП Груп" підтверджуються необхідними документами, а зазначена вище поліграфічна продукція була використана позивачем у власній господарській діяльності.

Отже, з наведеного вбачається, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "КВП Груп" підтверджується приведеними вище первинними та іншими документами.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит є безпідставними.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 28.10.2015р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.