Ухвала

від 22.10.2015 по справі 461/1367/15-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року Справа № 876/8391/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Богаченка С. І.,

суддів - Рибачука А. І., Старунського Д. М.;

за участю:

секретаря судового засідання - Андрушківа І. Я.;

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - ОСОБА_2;

представника ОСОБА_3

економічної політики

Львівської міської ради - ОСОБА_4;

третіх осіб, які не заявляють

самостійних вимог на предмет спору

на, стороні позивача - ОСОБА_5; ОСОБА_6;

ОСОБА_7; ОСОБА_8;

ОСОБА_9;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Монтана» на постанову Галицького районного суду м. Львова від 22 липня 2015 року в справі за адміністративним позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до Приватного підприємства «Монтана» треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 економічної політики Львівської міської ради, Галицький районний відділ Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головне управління Державної санітарно-епідеміологічної служби у Львівській області, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_9 про припинення діяльності клубу «Ренесанс», -

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2015 року Галицьким районним судом м. Львова зареєстровано позовну заяву Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до Приватного підприємства «Монтана» треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 економічної політики Львівської міської ради, Галицький районний відділ Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головне управління Державної санітарно-епідеміологічної служби у Львівській області, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_9 про зобов'язання Приватного підприємства «Монтана» припинити діяльність клубу «Ренесанс» за адресою вул. Ковжуна, 2, м. Львів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до пункту 4.5.1 Положення про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 06 січня 2012 року, районній адміністрації для забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян надано повноваження на звернення у встановленому порядку до судових органів з позовними заявами з справ, що виникають у процесі здійснення наданих районній адміністрації повноважень. Приватним підприємством «Монтана» під час здійснення підприємницької діяльності в клубі «Ренесанс» за адресою вул. Ковжуна, 2, м. Львів порушуються встановлені законом вимоги щодо режиму тиші в нічний час, що є підставою для припинення діяльності цього клубу.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 22 липня 2015 року адміністративний позов задоволено. Зобов'язано приватне підприємство «Монтана» припинити діяльність клубу «Ренесанс» за адресою вул. Ковжуна, 2, м. Львів.

Зазначену постанову мотивовано тим, що відповідачем не надано жодних доказів, які спростовують вимоги позивача.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Приватним підприємством «Монтана», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що висновки суду першої інстанції про порушення режиму тиші та громадського порядку є безпідставними.

Представник позивача, представник ОСОБА_3 економічної політики Львівської міської ради та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, які прибули у судове засідання, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечили та просять таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності.

Судом апеляційної інстанції заслухано суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули у судове засідання, досліджено матеріали справи та проаналізовано доводи апеляційної скарги, внаслідок чого зроблено висновок, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження в справі - закрити.

Розглядаючи дану справу судом першої інстанції надано оцінку сукупності наявних в матеріалах справи доказів, за наслідками якої зроблено висновок по суті заявлених позовних вимог.

Однак судом першої інстанції не враховано наступного.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 КАС України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 8, 9 ч. 1 ст. 3 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду, а відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, зокрема, в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Виходячи із аналізу положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у співвідношенні з п. п. 1, 7 ч. 1 ст. 3 КАС України органи місцевого самоврядування в Україні є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють ряд владних управлінських функцій.

Разом з тим, виходячи із змісту п. п. 6, 8 ч. 1 ст. 3 КАС України, звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень, зокрема органу місцевого самоврядування, є можливим лише на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

У позовній заяві органом місцевого самоврядування зроблено покликання на пп. 4 п. «б» ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності; ст. 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», якою, зокрема, передбачено, що, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів.

Також позивачем вказано, що пунктом 4.1.8 Положення про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 06 січня 2012 року, визначено повноваження адміністрації у сфері економічного, культурно та соціального розвитку, а саме - підготовка висновків щодо сприяння розвитку підприємств торгівлі і послуг різних форм власності.

Пунктом 4.5.1 Положення про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 06 січня 2012 року, районній адміністрації для забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадянам надано повноваження на звернення у встановленому законом порядку до судових органів з позовними заявами з справ, що виникають у процесі здійснення наданих районній адміністрації повноважень.

З врахуванням того, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 23 січня 2012 року № 26 скасовано встановлений цілодобовий режим роботи закладу громадського харчування належного відповідачу, а діяльність такого закладу здійснюється без дотримання режиму роботи, а також з порушенням встановленого режиму тиші, позивачем на підставі пп. 4 п. «б» ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», п. п. 4.1.8, 4.5.1 Положення про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 06 січня 2012 року подано даний адміністративний позов.

Як зазначено Верховним Судом України у постанові від 09 жовтня 2012 року в справі № 21-177а12 суб'єкт владних повноважень повинен мати достатні адміністративні можливості для здійснення визначених йому законом завдань та функцій, однак має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів, однак такий контроль здійснюється в межах повноважень, встановлених законом.

Положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не встановлено можливості реалізації органами місцевого самоврядування функцій контролю за дотримання законодавства суб'єктами господарювання у спосіб подання адміністративного позову про зобов'язання припинити діяльність об'єктів, які експлуатуються останніми.

Отже, адміністративний позов подано не на виконання повноважень у публічно-правових відносинах, внаслідок чого дана справа не містить всіх ознак справи адміністративної юрисдикції, що виключає можливість розгляду такої в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 09 грудня 2008 року в справі № 21-1806во08.

Згідно з ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Водночас, слід вказати, що адміністративний суд, в порядку ст. 183-6 КАС України, розглядає адміністративний позов суб'єкта владних повноважень, яким ужито відповідних заходів реагування, у випадках, коли заходи реагування суб'єкта владних повноважень на виявлені під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності порушення вимог законодавства потребують, відповідно до закону, підтвердження обґрунтованості їх вжиття - що є справою адміністративної юрисдикції.

Поряд з цим суд, на думку суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції зроблено безпідставні покликання на п. «а» ч. 1 ст. 42 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», яким передбачено, що головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують такі заходи для припинення порушення санітарного законодавства, як обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм. Також безпідставним є покликання на пункт 2.3 Інструкції про порядок застосування державною санітарно-епідеміологічною службою України адміністративно-запобіжних заходів (обмеження, тимчасова заборона, припинення, зупинення), затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 квітня 1995 року № 67, яким визначено, що тимчасова заборона (на певний період) застосовується посадовою особою Держсанепідслужби України у разі порушення вимог санітарного законодавства для заборони, зокрема, діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі, якщо застосування обмеження неможливе або воно не припиняє порушення санітарного законодавства, але виконання порушником певних заходів дозволить припинити ці порушення.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до цих норм, якими визначено повноваження Державної санітарно-епідеміологічної служби України, такі повноваження реалізуються вказаним державним органом самостійно, тобто не потребують звернення до суду з метою їх реалізації.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги її частково спростовують.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 4 ч. 1 ст. 198, п. 3 ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 203, п. 4 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Монтана» - задовольнити частково.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 22 липня 2015 року в справі № 461/1367/15-а - скасувати.

Провадження в справі № 461/1367/15-а за адміністративним позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до Приватного підприємства «Монтана» треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 економічної політики Львівської міської ради, Галицький районний відділ Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головне управління Державної санітарно-епідеміологічної служби у Львівській області, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_9 про припинення діяльності клубу «Ренесанс» - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. І. Богаченко

Судді: А. І. Рибачук

ОСОБА_24

Ухвалу складено в повному обсязі 27 жовтня 2015 року