Постанова

від 27.10.2015 по справі 904/1491/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Справа № 904/1491/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. - доповідача, за участю представників: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі

м.Дніпропетровська Головного управління Державної

фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від

29.07.2015

та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2015

у справі № 904/1491/15 господарського суду Дніпропетровської області

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютісі Приватхозторг"

про визнання банкрутом,

встановив:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2015 (суддя Єременко А.В.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ютісі Приватхозторг" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Сіцькову Оксану Володимирівну.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 (колегія суддів у складі: Науменко І.М. - головуючий, Кузнецов В.О., Кощеєв І.М.) постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2015 залишено без змін.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська) просить скасувати вказані вище постанову суду першої інстанції від 01.04.2015 та постанову суду апеляційної інстанції від 29.07.2015 з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, та припинити провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді Куровського С.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Як вбачається із матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ютісі Приватхозторг" порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2015 відповідно до процедури, передбаченої ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2015 ТОВ "Ютісі Приватхозторг" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Сіцькову Оксану Володимирівну.

Статтею 95 Закону передбачені особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником.

Згідно з ч. 1 даної статті, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Відповідне правило передбачено ч. 3 ст. 110 ЦК України, яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Отже, спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 95 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону, а докази на підтвердження всіх цих передумов для порушення провадження в порядку цієї статті подаються саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Згідно з ч. 2 ст. 95 Закону за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

При цьому незалежно від процедури банкрутства боржника при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в суді повинен бути доведений факт неоплатності боржника, як того вимагає ст. 205 ГК України, відповідно до положень ч. 4 якої суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

Також, відповідно до приписів абз. 3 ст. 1 Закону про банкрутство суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст. 33 та ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, в порушення вимог Закону, розглядаючи заяву про порушення провадження у справі про банкрутство за спеціальною процедурою відповідно до ст. 95 Закону та визнаючи боржника - ТОВ "Ютісі Приватхозторг" банкрутом, судами попередніх інстанцій належним чином не було перевірено дотримання процедури добровільної ліквідації юридичної особи, фінансово-майновий стан боржника належним чином не досліджувався, не було перевірено чи мало підприємство боржника, станом на день прийняття рішення його засновником про ліквідацію, недостатньо грошових коштів та іншого ліквідаційного майна для здійснення розрахунків з кредиторами.

Так, судами встановлено, що 23.09.2014 засновником та єдиним учасником ТОВ "Ютісі Приватхозторг" прийнято рішення про припинення діяльності підприємства шляхом ліквідації. Головою ліквідаційної комісії призначено Сіцькову Оксану Володимирівну.

В Бюлетені державної реєстрації №296 (26) від 29.09.2014 опубліковане оголошення про припинення ТОВ "Ютісі Приватхозторг" шляхом ліквідації.

На виконання вимог ч.1 ст. 111 ЦК України, за результатами розгляду пред'явлених кредиторських вимог до боржника, проведеної інвентаризації активів і зобов'язань, станом на 05.02.2015, складено проміжний ліквідаційний баланс ТОВ "Ютісі Приватхозторг", який протоколом № 28 від 05.02.2015р. затверджено власником ТОВ "Ютісі Приватхозторг". Згідно цього балансу кредиторська заборгованість становить 295300,00 грн.; дебіторська заборгованість складає 36 900,00 грн.; залишок грошових коштів на рахунку боржника складають 700,00 грн.; основні засоби, товарно-матеріальні цінності, нематеріальні активи - відсутні.

При цьому, судами не було з'ясовано, якими належними та допустимими доказами, що мають бути долучені до заяви про порушення провадження у справі, підтверджується відсутність у боржника будь-яких майнових активів. Не досліджувалося судами також питання наявності доказів вжиття заходів щодо стягнення боржником дебіторської заборгованості.

Разом з тим, в силу імперативних приписів ч. 4 ст. 11 Закону боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом.

Також судами попередніх інстанцій не з'ясовано, чи звертаючись до суду із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Ютісі Приватхозторг" ліквідатором боржника будо дотримано вимоги чинного законодавства щодо повідомлення відповідного податкового органу про прийняття рішення щодо ліквідації товариства та вплив цих обставин на можливість встановлення податковим органом розміру заборгованості боржника з податків і зборів (обов'язкових платежів) та звернення з кредиторськими вимогами до боржника в установленому чинним законодавством порядку.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що до заяви про порушення справи про банкрутство додані копії документів, що підтверджують дотримання ліквідаційною комісією всіх вимог ЦК України, щодо проведення дій, які передують зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В порушення вищевказаних вимог Закону, приймаючи заяву ТОВ "Ютісі Приватхозторг" про порушення справи про банкрутство, суд в ухвалах від 02.03.2015 та від 11.03.2015 зобов'язував голову ліквідаційної комісії боржника надати оригінали доданих до заяви документів (для огляду у підготовчому засіданні), а також аудиторський висновок про результати фінансово-господарської діяльності, довідки реєструючих органів про наявність або відсутність майна у боржника.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що боржником виконані вимоги суду і оригінали документів надавались до суду та відсутні будь-які докази того, що такі оригінали документів були досліджені господарським судом першої інстанції у судовому засіданні.

Водночас, на виконання вимог суду, за клопотанням голови ліквідаційної комісії боржника до матеріалів справи долучені копії довідок Державної інспекції сільського господарська в Дніпропетровській області, Управління Держземагентства у м.Дніпропетровську та Дніпропетровського МРЕВ. Доказів звернення до інших контролюючих та реєструюючих органів з метою виявлення активів боржника до звіту головою ліквідаційної комісії не надано.

Колегія суддів наголошує, що документи, які підтверджують наявність або відсутність майна та майнових активів боржника не можуть бути надані суду після порушення справи, оскільки на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків.

Тобто, судами попередніх інстанцій належним чином не було перевірено дотримання заявником всіх передбачених законом дій, що передують зверненню до суду із заявою про визнання боржника банкрутом на підставі ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також не проведено аналізу активів та пасивів боржника та належним чином не з'ясувано питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів, оскільки визнаючи боржника банкрутом, суд у будь-якому випадку має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції, підтриманий судом апеляційної інстанції, про неспроможність боржника відновити свою платоспроможність не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, а отже наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом, є передчасним.

Відповідно до ч.2 ст.111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувані судові рішення прийняті без повного та всебічного дослідження всіх суттєвих обставин справи, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа направленню на розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2015 по справі № 904/1491/15 скасувати.

Справу № 904/1491/15 направити до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.