Рішення

від 22.10.2015 по справі 910/13618/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2015Справа №910/13618/14 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Бізнес - Право» до Третя особа,Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія» яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача ОСОБА_1 провідшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 18 730 гривень 33 копійки

Представники:

від Позивача: не з'явились;

від Відповідача: не з'явились;

від Третьої особи: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія» (надалі також - «Відповідач») про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 18 730 гривень 33 копійки.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» на підставі Договору добровільного страхування транспортного засобу №17-01/00002279/1.1.2.00 від 25.07.2012 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Тойота», державний реєстраційний АІ 0693 ВМ, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотньої вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «Део», державний реєстраційний номер АА 6178 КК, яким скоєно ДТП, застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/0089869, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.07.2014 р. порушено провадження у справі № 910/13618/14, судове засідання призначено на 23.07.2014 р.

21.07.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю уповноваженого представника бути присутнім в судовому засіданні.

23.07.2014 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.07.2014 р. відкладено розгляд справи на 06.08.2014 року.

29.07.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 08.07.2014 року.

05.08.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 08.07.2014 року, Клопотання про витребування доказів та залучення Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У зв'язку з перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці, Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва від 06.08.2014 року справу № 910/13618/14 передано для розгляду судді Любченко М.О.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.08.2014 року справу № 910/13618/14 прийнято до провадження суддею Любченко М.О., розгляд справи призначено на 03.09.2014 рік.

У зв'язку з виходом судді Чинчин О.В. з відпустки, Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 року справу № 910/13618/14 передано для розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.09.2014 року справу № 910/13618/14 прийнято до провадження суддею Чинчин О.В., розгляд справи призначено на 03.09.2014 рік.

03.09.2014 року в судове засідання з'явились представники сторін. Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви і просив їх задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, якими заперечив проти задоволення позовних вимог та підтримав подані клопотання.

Суд, керуючись ст. 27 ГПКУ, вважає за доцільне задовольнити клопотання Відповідача та залучити до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, ОСОБА_1, оскільки прийняття рішення у справі № 910/13618/14 може вплинути на його права та обов'язки.

Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, клопотаннями Відповідача, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, вважає за необхідне зобов'язати: Позивача надати належним чином засвідчені документи, що містять інформацію про перелік пошкоджень, отриманих транспортним засобом "TOYOTA YARIS", реєстраційний номер AI0693BM, у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 04.06.2010 року; Відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування Києво-Святошинського району підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Київській області (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Вокзальна, 75/30) довідку про детальний перелік пошкоджень, отриманих у дорожньо-транспортній пригоді автомобілем марки "TOYOTA YARIS", реєстраційний номер AI0693BM, у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 04.06.2010 року. ОСОБА_1 надати письмові пояснення по суті спору з посиланням на належні докази.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.09.2014 року відкладено розгляд справи на 24.09.2014 року, у зв'язку з залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, витребуванням додаткових доказів по справі.

У зв'язку з перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному, Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва від 24.09.2014 року справу № 910/13618/14 передано для розгляду судді Спичаку О.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.09.2014 року справу № 910/13618/14 прийнято до провадження суддею Спичаком О.М., розгляд справи призначено на 01.10.2014 рік.

У зв'язку з виходом судді Чинчин О.В. з лікарняного, Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року справу № 910/13618/14 передано для розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.09.2014 року справу № 910/13618/14 прийнято до провадження суддею Чинчин О.В., розгляд справи призначено на 01.10.2014 рік.

30.09.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли додаткові докази по справі.

30.09.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

01.10.2014 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача, представник третьої особи в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Суд на місці ухвалив - відкласти розгляд клопотання про призначення експертизи до встановлення фактичних обставин по справі.

В судовому засіданні 08.10.2014 року представники сторін надали суду усні пояснення по суті спору.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.10.2014 року з метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог, всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору й вирішення питань, що потребують спеціальних знань, призначено у справі №910/13618/14 судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6), та провадження у справі № 910/13618/14, на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України, зупинено.

14.01.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №14577/16202/14-54 від 25.12.2014 року про залишення без виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 08.10.2014 року разом з матеріалами вказаної справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.01.2015 року поновлено провадження у справі №910/13618/14 та призначено розгляд справи на 11.02.2015 року.

11.02.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи по справі №910/13618/14.

В судовому засіданні 11 лютого 2015 року представник Позивача не заперечував проти призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи. В судове засідання представники Відповідача та Третьої особи не з'явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення уповноваженим особам Відповідача та Третьої особи ухвали суду.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України остаточне коло питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом, встановлюється господарським судом в ухвалі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.02.2015 року з метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог, всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору й вирішення питань, що потребують спеціальних знань, Суд дійшов висновку щодо задоволення Клопотання Відповідача про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи, проведення якої доручено Державному науково - дослідному експертно - криміналістичному центру МВС України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10), а провадження у справі № 910/13618/14 на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України було зупинено.

01.04.2015 року на адресу господарського суду міста Києва від Державного науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України надійшло Клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової експертизи №19/15-18 від 27.03.2015 року разом з матеріалами справи. У вказаному клопотанні судовий експерт просить надати для огляду об"єкт дослідження - пошкоджений колісний транспортний засіб Toyota Yaris, номер кузова VNKKL96340F184429, державний реєстраційний номер АІ 0693 ВМ, 2007 року випуску. У разі відновлення транспортного засобу або неможливості його надати для огляду просить внести відповідні зміни в ухвалу суду, а саме доповнивши фразою "експертизу провести на підставі наявних матеріалів справи без огляду КТЗ"; надати фотографії відповідної якості (в електронному або друкованому вигляді) пошкодженого КТЗ; надати інформацію стосовно комплектності та укомплектованості, технічного стану, наявності пошкоджень складових частин кузова та дефектів лакофарбового покриття КТЗ до ДТП; у зв"язку з тим, що відповідно до матеріалів справи (а.с.166 та 173) КТЗ раніше потрапляв у ДТП (23.04.2008 р., 04.03.2010 р., 04.06.2010 р.) та отримував механічні ушкодження складових частин кузова, надати інформацію щодо комплексу проведеного ремонтно - відновлювальних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2015 року поновлено провадження по справі №910/13618/14, судове засідання призначено на 15.04.2015 року.

15.04.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача, представник третьої особи в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 03.04.2015 року не виконали.

В судовому засіданні представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору та заяву про заміну Позивача, оскільки згідно договору цесії №601/24/3481 від 18.11.2014 р. Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" передало Адвокатському об'єднанню "Адвокатська фірма "Бізнес-Право" право вимоги в зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, відомості про які визначені у відповідному акті прийняття-передання прав вимог. Відповідно до п. 33 Акту прийняття- передання прав вимог право вимоги до ОСОБА_1 по ДТП, що мала місце 31 травня 2013 р. переходить до Адвокатського об'єднання "Адвокатська фірма "Бізнес- Право".

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч.1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, Суд на місці ухвалив - задовольнити заяву про заміну позивача.

Крім того, Суд відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання представника позивача, виходячи з того, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.04.2015 року замінено Позивача - Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант - Авто" на Адвокатське об'єднання "Адвокатська фірма "Бізнес - Право", продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 06.05.2015 року, у зв'язку з неявкою представників відповідача та третьої особи в судове засідання, заміною позивача, клопотанням про продовження строків розгляду спору.

29.04.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло Клопотання про витребування доказів у експертної установи, яким просив Суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Асистанс" кольорові фотографії відповідної якості (в електронному або друкованому вигляді) пошкодженого транспортного засобу "Тойота", державний реєстраційний номер АІ 0693 ВМ, 2007 року випуску.

29.04.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли письмові пояснення про неможливість виконання ухвали суду від 15.04.2015 р.

29.04.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла Заява про розподіл судових витрат між сторонами, пов'язаних з оплатою експертизи по справі №910/13618/14 в розмірі 1015 грн. 20 коп.

30.04.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла Заява на виконання вимог ухвали суду від 15.04.2015 року про долучення до матеріалів справи диску NJ29AH2JD8131320C1, на якому містяться фотографії пошкодженого транспортного засобу.

В судовому засіданні 06.05.2015 року представник Позивача не заперечував проти задоволення клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, а також зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи. В судове засідання представники Відповідача та Третьої особи не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 23.04.2015 р. уповноваженим представникам підприємств ухвали суду від 15.04.2015 р.

Суд, розглянувши клопотання Відповідача про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Асистанс" кольорових фотографій відповідної якості (в електронному або друкованому вигляді) пошкодженого транспортного засобу "Тойота", державний реєстраційний номер АІ 0693 ВМ, 2007 року випуску, дійшов висновку про відмову в його задоволенні у зв"язку з недоцільністю, оскільки матеріли справи містять такі фотографії.

Відповідно до п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", згідно з пунктом 2.3.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5, експерту заборонено самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно.

У господарському судочинстві до таких матеріалів відносяться речові та письмові докази. Отже, судового експерта не наділено повноваженнями для пошуку та витребування речових або письмових доказів. Винятком є випадки, коли у процесі дослідження наданого у встановленому порядку для проведення експертизи об'єкта експерт виявляє інші об'єкти, стосовно яких йому не були поставлені питання або дослідження яких відноситься до компетенції експертів іншої спеціальності (спеціальностей): у такому випадку експерт вправі зафіксувати ці об'єкти, відокремити їх від основного об'єкта (якщо це не пов'язано з пошкодженням або знищенням об'єкта), описати їх у висновку та приєднати їх до матеріалів експертизи.

У разі коли для вирішення поставлених перед експертом питань йому необхідні додаткові матеріали (документи, зразки тощо) він з огляду на положення частини четвертої статті 31 ГПК вправі просити господарський суд про їх надання. Водночас законом не передбачено повноважень судового експерта щодо витребування та одержання додаткових матеріалів безпосередньо від учасників судового процесу. Тому господарський суд не може покладати на останніх обов'язок надавати додаткові матеріали безпосередньо експертові на його вимогу.

Клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів розглядається господарським судом після поновлення провадження у справі; за необхідності для розгляду такого клопотання суд може витребувати матеріали справи з експертної установи, а також повідомити учасників судового процесу про час і місце проведення відповідного судового засідання. Після розгляду клопотання провадження у справі знову зупиняється, а матеріали справи, якщо вони витребувалися судом, надсилаються до експертної установи. При цьому господарським судам слід мати на увазі можливість настання передбачених пунктами 1.13 і 4.9 Інструкції наслідків у вигляді повернення матеріалів справи суду, який призначив експертизу, або повідомлення експертом суду про неможливість надання висновку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2015 року задоволено клопотання експерта Державного науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової експертизи №19/15-18 від 27.03.2015 року у справі №910/13618/14, доповнено ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.02.2015 року про призначення судової автотоварознавчої експертизи по справі № 910/13618/14 пунктом 9: "Судову автотоварознавчу експертизу провести на підставі наявних матеріалів справи без огляду пошкодженого колісного транспортного засобу Toyota Yaris, державний реєстраційний номер АІ 0693 ВМ.", а провадження у справі № 910/13618/14 зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

26.05.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Державного науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про неможливість проведення судової експертизи по справі №910/13618/14 у зв'язку з незадоволенням клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової експертизи №19/15-18 від 27.03.2015 року у справі №910/13618/14 станом на 21.05.2015 р. та відсутності вихідних даних, необхідних для проведення судової експертизи.

16.06.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Державного науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України надійшов лист №19/15-6608 від 12.06.2015 р. про повернення матеріалів господарської справи, з якого вбачається, що станом на 21.05.2015 р. відповідь на заявлене клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової експертизи №19/15-18 від 27.03.2015 року у справі №910/13618/14 не надійшла, а тому 22.05.2015 р. за вих. №19/15-5922 ініціаторові проведення судової експертизи було направлено повідомлення про неможливість проведення судової експертизи у справі №910/13618/14. Крім того, зазначено, що 02.05.2015 р. на адресу Державного науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України надійшла копія ухвали суду від 06.05.2015 р. про задоволення клопотання експерта разом з матеріалами справи, проте у зв"язку з тим, що ініціаторові проведення судової експертизи було направлено повідомлення про неможливість проведення судової експертизи, матеріали справи №910/13618/14 повернуто на адресу Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.06.2015 року поновлено провадження у справі № 910/13618/14.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України остаточне коло питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом, встановлюється господарським судом в ухвалі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.06.2015 року з метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог, всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору й вирішення питань, що потребують спеціальних знань, з урахуванням того, що Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" попередньо оплачена вартість експертизи, призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Державному науково - дослідному експертно - криміналістичному центру МВС України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10), а провадження у справі № 910/13618/14 зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

06.10.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Державного науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України надійшов висновок експерта №19/15-99 від 23.09.2015 року.

Крім того, Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Як зазначає Верховний Суд України в листі №1-5/45 від 25.01.2006 року критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ. Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади.

Відтак, з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд вважає за доцільне призначити розгляд справи поза межами строків, визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.10.2015 року поновлено провадження у справі, судове засідання призначене на 22.10.2015 р.

В судове засідання 22.10.2015 року представники Сторін та Третьої особи не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 року у справі № 910/13618/15.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія» є 03056, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОРЩАГІВСЬКА, будинок 145, а місцезнаходженням Адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Бізнес - Право» є 04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГОГОЛІВСЬКА, будинок 43-А, квартира 2.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/13618/14 направлялись на вказані адреси сторін, зазначені на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Сторони та Третя особа про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Приймаючи до уваги, що Сторони та Третя особа були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Сторін та Третьої особи не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 22 жовтня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

25 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» (Страховик) та Орловою Ольгою Іванівною (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу №17-01/00002279/1.1.2.00, предметом якого є страхування транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер АІ 0693 ВМ.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2013 року по вул. Кіквідзе - Південний шляхопровід в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер АІ 0693 ВМ, що належить Орловій Ользі Іванівні, під керуванням Орлова Олександра Володимировича, та транспортного засобу «Део», державний реєстраційний номер АА 6178 КК, під керуванням ОСОБА_1, що підтверджується Довідкою №9208455 про дорожньо - транспортну пригоду.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Тойота», державний реєстраційний номер АІ 0693 ВМ.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва у справі №3/752/3747/13 від 07.06.2013 року ОСОБА_1, водія транспортного засобу «Део», державний реєстраційний номер АА 6178 КК, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Звітом про оцінку КТЗ «Тойота», державний реєстраційний номер АІ 0693 ВМ, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄвроАсистанс» від 19.07.2013 року, встановлено, що матеріальний збиток, завданий власникові транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер АІ 0693 ВМ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 21 732 грн. 62 коп.

Відповідно до Страхового акту № 000010511 від 06.08.2013 року Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» здійснило виплату страхового відшкодування ТОВ «ЄвроАсистанс» в розмірі 19 730 грн. 33 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 8152 від 05.09.2013 року із зазначенням призначення платежу: «страхове відшкодування зг.дог. №277/142300 від 01.11.2011 р. звіт №ЗС-0449 від 09.08.2013 р. без ПДВ», яке було перераховано ТОВ «Автосаміт на Столичному» в розмірі 19 730 грн. 33 коп. із зазначенням призначення платежу: «страхове відшкодування згідно рах. 2013002082 від 16.07.2013. Вл. Орлова Ольга Іванівна С.А. №10511/01 від 06.08.2013 Авт. Тойота АІ 0693 ВМ. Без ПДВ.»

Відповідно до інформації наданої МТСБУ на запит Суду, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Део», державний реєстраційний номер АА 6178 КК, на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/89869, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 1 000 гривень 00 копійок.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 18 730 грн. 33 коп. (19 730 грн. 33 коп. сума виплаченого страхового відшкодування - 1 000 гривень 00 копійок франшиза за Полісом № АС/89869).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Бізнес - Право» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» на виконання зобов'язань за Договором добровільного страхування транспортного засобу №17-01/00002279/1.1.2.00 від 25.07.2012 року, предметом якого є страхування транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер АІ 0693 ВМ, було відшкодовано на користь ТОВ «ЄвроАсистанс» страхове відшкодування в розмірі 19 730 грн. 33 коп., що підтверджується платіжним дорученням №6972 від 04.09.2013 р. 04.09.2013 року з призначенням платежу «страхове відшкодування зг.дог. №277/142300 від 01.11.2011 року звіт №ЗС-0449 від 09.08.2013 року /сп.10511/п.27 без ПДВ.», яке було перераховано ТОВ «Автосаміт на Столичному» в розмірі 19 730 грн. 33 коп. із зазначенням призначення платежу: «страхове відшкодування згідно рах. 2013002082 від 16.07.2013. Вл. Орлова Ольга Іванівна С.А. №10511/01 від 06.08.2013 Авт. Тойота АІ 0693 ВМ. Без ПДВ.»

Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Део», державний реєстраційний номер АА 6178 КК, встановлена у судовому порядку Постановою Голосіївського районного суду м. Києва у справі №3/752/3747/13 від 07.06.2013 року, якою ОСОБА_1, водія транспортного засобу «Део», державний реєстраційний номер АА 6178 КК, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").

Абзацем 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідач, не погоджуючись з розміром завданого матеріального збитку власнику транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер АІ 0693 ВМ, заявив клопотання про призначення у справі №910/13618/14 судової автотоварознавчої експертизи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.06.2015 року з метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог, всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору й вирішення питань, що потребують спеціальних знань, з урахуванням того, що Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" попередньо оплачена вартість експертизи, призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Державному науково - дослідному експертно - криміналістичному центру МВС України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10), а провадження у справі № 910/13618/14 зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України остаточне коло питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом, встановлюється господарським судом в ухвалі.

Висновком експерта Державного науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України №19/15-99 від 23.09.2015 року встановлено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер АІ 0693 ВМ, внаслідок його пошкодження в ДТП, яка мала місце 31.05.2013 року, станом на 31.05.2013 року може складати 14 580 грн. 65 коп. без урахування податку на додану вартість; вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер АІ 0693 ВМ, внаслідок його пошкодження в ДТП, яка мала місце 31.05.2013 року, станом на 31.05.2013 року може складати14 580 грн. 65 коп. без урахування податку на додану вартість.

За приписами ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких підстав, Суд приймає до уваги висновки експерта Державного науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України №19/15-99 від 23.09.2015 року, який був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку (п. 1 ст. 384, п. 1 ст. 385 Кримінального кодексу України).

Проте, Суд звертає увагу, що Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі №3-50гс15.

Відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення .

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначає, що всупереч вимогам статті 29 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при визначенні розміру завданої шкоди не був врахований знос, розрахований в порядку, встановленому законодавством, а тому на замовлення Відповідача був проведений розрахунок коефіцієнту фізичного зносу. Так, звітом №2256 з оцінки транспортного засобу від 02.03.2014 року, складеним Фізичною особою - підприємцем Івасенко Петром Петровичем на замовлення Відповідача, встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу автомобілю Toyota Yaris державний реєстраційний номер АІ 0693 ВМ становить 0,42%.

Відповідно до приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним з страховиком договором.

З наведених приписів законодавства вбачається, що Страховик отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування і таке право переходить до нього саме в обсягах фактично понесених витрат.

Нормою статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Проте, здійснення Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» виплати страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі без врахування фізичного зносу не суперечить приписам статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вказаний Закон не поширюється на правовідносини, що виникли за Договором добровільного страхування транспортного засобу №17-01/00002279/1.1.2.00 від 25.07.2012 року, предметом якого є страхування транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер АІ 0693 ВМ, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить. Адже з приписів вказаних норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, не стосуються Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» (страховика за договором добровільного страхування майна), дії якого не регулюються цим Законом, а тому в даному випадку відсутні правові підстави перекладати на позивача обов'язки Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія», яке є страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Водночас, зі змісту пункту 10 Договором добровільного страхування транспортного засобу №17-01/00002279/1.1.2.00 від 25.07.2012 року вбачається узгодження страховиком та страхувальником умов про визначення страхового відшкодування без врахування зносу, що не суперечить приписам статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 14 вересня 2015 року у справі № 910/7462/15-г.

За таких підстав, враховуючи положення чинного законодавства України, Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо необхідності виплати страхового відшкодування з урахуванням приписів статті 29 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також зауважує, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, а тому не приймає до уваги висновки експертизи Державного науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України №19/15-99 від 23.09.2015 року.

Також відсутні й підстави зменшення суми страхового відшкодування на суму нарахованого ПДВ, як зазначав Відповідач у відзиві на позовну заяву, оскільки виплата страхового відшкодування проводилась не на рахунок страхувальника чи вигодонабувача, а на рахунок ТОВ «Автосаміт на Столичному».

Згідно з п.196.1.3 ст.196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Виходячи з системного аналізу змісту вищенаведених норм законодавства всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ, в зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (п.36.4 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.

Відтак, в силу приписів ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником ПДВ.

Як зазначалось вище у судовому рішенні, Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» 04.09.2013 року перераховано суму страхового відшкодування ТОВ «ЄвроАсистанс» у розмірі 19 730 грн. 33 коп. з призначенням платежу «страхове відшкодування зг.дог. №277/142300 від 01.11.2011 року звіт №ЗС-0449 від 09.08.2013 року /сп.10511/п.27 без ПДВ.», а тому вказані доводи Відповідача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Отже, враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 15.04.2015 року у справі № 3-50гс15, а також визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/0089869 розміри лімітів відповідальності та франшизи, Суд приходить до висновку, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 18 730 грн. 33 коп. (19 730 грн. 33 коп. сума страхового відшкодування - франшиза у розмірі 1 000 гривень).

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Бізнес - Право» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія» (03056, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОРЩАГІВСЬКА, будинок 145, ідентифікаційний код юридичної особи 23734213) на користь Адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Бізнес - Право» (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГОГОЛІВСЬКА, будинок 43-А, квартира 2, ідентифікаційний код юридичної особи 26547144) 18 730 (вісімнадцять тисяч сімсот тридцять) грн. 33 (тридцять три) коп., судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 26 жовтня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин