Рішення
від 21.10.2015 по справі 910/24569/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015Справа №910/24569/15 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемарк Енергооблік» стягнення заборгованості в розмірі 270 091 грн. 75 коп. Представники:

від Позивача: Андрейків О.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемарк Енергооблік» (надалі також - «Відповідач») про заборгованості в розмірі 270 091 грн. 75 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 04.06.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елемарк Енергооблік (Лізингоодержувач) було укладено Договір про фінансовий лізинг №00007609, об'єктом якого є транспортний засіб «VW CaddyGP Maxi Kombi 1.6 TDI», вартістю 27 207 доларів США. Як зазначає Позивач, Відповідач неналежним чином виконує умови Договору по оплаті лізингових платежів за лютий 2015 року - квітень 2015 року. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемарк Енергооблік» перед Позивачем становить 38 871 грн. 06 коп. У зв»язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» були надіслані нагадування про сплату заборгованості, а також повідомлення про відмову від Договору за вих. №00007609 від 05.05.2015 року, яке було отримано останнім 21.05.2015 р., а тому датою припинення Договору є 03.06.2015 р. Як зазначає Позивач, з метою повернення об'єкта лізингу він звернувся до спеціалізованої організації ТОВ «Юридична компанія «Тріплі Сі» з метою надання послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса щодо повернення об'єкта лізингу та до ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» з метою повернення заборгованості, а тому Лізингодавцю повинні бути відшкодовані збитки у загальному розмірі 21 071 грн. 93 коп. Також, у зв'язку з неповерненням об'єкта лізингу, Відповідач повинен відшкодувати Позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 206 882 грн. 72 коп., що складаються із суми матеріальних витрат Позивача, який би той отримав за період з вересня 2015 р. по травень 2018 р. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемарк Енергооблік» пеню у розмірі 1 739 грн. 37 коп., 3% річних у розмірі 537 грн. 85 коп., інфляційні у розмірі 9 271 грн. 83 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 10 617 грн. 83 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/24569/15, судове засідання призначено на 30.09.2015 р.

30.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 17.09.2015 року.

30.09.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 17.09.2015 року не виконав.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості за Договором фінансового лізингу №00007609 від 04.06.2013 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.09.2015 року відкладено розгляд справи на 21.10.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

20.10.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвал суду про порушення провадження у справі.

В судовому засіданні 21 жовтня 2015 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав позовні вимоги та доводи позовної заяви. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 05.10.2015 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача ухвали суду від 30.09.2015 р., вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 21 жовтня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

04.06.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елемарк Енергооблік» (Лізингоодержувач) було укладено Договір про фінансовий лізинг №00007609, об'єктом якого є транспортний засіб «VW CaddyGP Maxi Kombi 1.6 TDI», вартістю 27 207 доларів США.

Додатком до Договору про фінансовий лізинг №00007609 від 04.06.2013 року визначено Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу.

Відповідно до п.3.1 Додатку предметом лізингу за цим Контрактом є транспортний засіб, зазначений у Контракті, об'єкт лізингу був обраний відповідно до специфікації Лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає вимогам Лізингоодержувача.

Згідно з п.6.1 Додатку для експлуатації об'єкта лізингу Лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього Контакту, та інших положень Контракту, кожний лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; часину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим Контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з Контрактом. Нижчезазначені витрати та послуги по адмініструванню та обслуговуванню Контракту не включаються до лізингових платежів: будь - які податки, що можуть застосовуватися до Контракту після його виконання або в будь - який час у майбутньому; інші витрати та платіжні зобов»язання.

Лізингові платежі перераховуються Лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг України у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). (п.6.5 Додатку)

Пунктом 8.2 Додатку передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовуються такі санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу (пп.8.2.1); штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна (п.8.3.1 цього Контракту): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за 3 вимогу (пп.8.2.2); компенсація будь - яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених Лізингоодержувачем у відповідності до Контракту. (пп.8.2.3) Вищезазначені штрафні санкції підлягають виплаті Лізингоодержувачем упродовж 10 робочих днів після надіслання відповідної вимоги Порше Лізинг Україна, незважаючи на можливе розірвання Контракту Порше Лізинг Україна.

Строк лізингу за цим Контрактом визначається у Договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Строк лізингу починається з дати підписання Акта приймання - передачі Лізингоодержувачем об'єкта лізингу. (п.п.12.1, 12.2 Додатку)

У будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання Контракту, Порше Лізинг Україна прямо зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут (передпродажна підготовка, оцінка Об'єкта лізингу, доставка Об'єкта лізингу з метою подальшого продажу, передачі у користування, тощо), штрафи, витрати на правову допомогу. (п.12.10 Додатку)

У п.12.12 Додатку визначено, що Лізингоодержувач має право розірвати Контракт, якщо Об'єкт лізингу не буде доставлений Лізингоодержувачу протягом 90 календарних днів з першочергово погодженої дати, та за умови, що така затримка не спричинена невиконанням Лізингоодержувачем своїх зобов'язань. Контракт розривається на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення Лізингоодержувачем на адресу Порше Лізинг Україна. Повернення платежів здійснюється у відповідності до пункту 6.10. та інших положень Контракту.

У випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12, Контракт вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення Стороною на

іншої Сторони. (п.12.13 Додатку)

Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) Сторони узгодили порядок сплати лізингових платежів, дату, розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про фінансовий лізинг №00007609 від 04.06.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» передало, а Відповідач в свою чергу прийняв предмет Лізингу - транспортний засіб «VW CaddyGP Maxi Kombi 1.6 TDI», державний реєстраційний номер АА 2965 МХ, вартістю 222 063 грн. 53 коп., що підтверджується Актом прийому - передачі від 17.06.2013 року.

07.07.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М. вчинено виконавчий напис за реєстровим №957 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемарк Енергооблік» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» майно - транспортний засіб «VW CaddyGP Maxi Kombi 1.6 TDI», державний реєстраційний номер АА 2965 МХ.

20.07.2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом №957 виданим 07.07.2015 року, а 29.07.2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції винесено постанову про розшук майна боржника.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконує умови Договору по оплаті лізингових платежів за лютий 2015 року - квітень 2015 року. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемарк Енергооблік» перед Позивачем становить 38 871 грн. 06 коп. У зв»язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» були надіслані нагадування про сплату заборгованості, а також повідомлення про відмову від Договору за вих. №00007609 від 05.05.2015 року, яке було отримано останнім 21.05.2015 р., а тому датою припинення Договору є 03.06.2015 р. Як зазначає Позивач, з метою повернення об'єкта лізингу він звернувся до спеціалізованої організації ТОВ «Юридична компанія «Тріплі Сі» з метою надання послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса щодо повернення об'єкта лізингу та до ТОВ «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.» з метою повернення заборгованості, а тому Лізингодавцю повинні бути відшкодовані збитки у загальному розмірі 21 071 грн. 93 коп. Також, у зв'язку з неповерненням об'єкта лізингу, Відповідач повинен відшкодувати Позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 206 882 грн. 72 коп., що складаються із суми матеріальних витрат Позивача, який би той отримав за період з вересня 2015 р. по травень 2018 р. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемарк Енергооблік» пеню у розмірі 1 739 грн. 37 коп., 3% річних у розмірі 537 грн. 85 коп., інфляційні у розмірі 9 271 грн. 83 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 10 617 грн. 83 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про фінансовий лізинг №00007609 від 04.06.2013 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про фінансовий лізинг №00007609 від 04.06.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» передало, а Відповідач в свою чергу прийняв предмет Лізингу - транспортний засіб «VW CaddyGP Maxi Kombi 1.6 TDI», державний реєстраційний номер АА 2965 МХ, вартістю 222 063 грн. 53 коп., що підтверджується Актом прийому - передачі від 17.06.2013 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з п.6.1 Додатку для експлуатації об'єкта лізингу Лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього Контакту, та інших положень Контракту, кожний лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; часину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим Контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з Контрактом. Нижчезазначені витрати та послуги по адмініструванню та обслуговуванню Контракту не включаються до лізингових платежів: будь - які податки, що можуть застосовуватися до Контракту після його виконання або в будь - який час у майбутньому; інші витрати та платіжні зобов»язання.

Лізингові платежі перераховуються Лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг України у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). (п.6.5 Додатку)

Згідно з Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) Відповідач повинен був здійснити перерахування лізингових платежів, в тому числі відшкодування частини вартості об'єкта лізингу й проценти та комісії, за лютий 2015 р. - квітень 2015 року із узгодженням дати сплати вказаних платежів 15 числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем були виставлені рахунки - фактури №00257287 від 02.02.2015 р. на суму 11 910 грн. 73 коп., №00263018 від 06.03.2015 р. на суму 14 741 грн. 00 коп., №00268915 від 06.04.2015 р. на суму 13 856 грн. 54 коп., а загалом на суму в розмірі 40 508 грн. 27 коп., проте Відповідачем була здійснена лише часткова оплата на суму 1 637 грн. 21 коп.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» в розмірі 38 871 грн. 06 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату лізингових платежів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 38 871 грн. 06 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 16.02.2015 р. по 03.09.2015 р. у розмірі 537 грн. 85 коп. та інфляційні в розмірі 9 271 грн. 83 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати лізингових за Договором про фінансовий лізинг №00007609 від 04.06.2013 року за загальний період прострочки з 16.02.2015 р. по 03.09.2015 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 537 грн. 85 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 16.02.2015 року по 03.09.2015 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за загальний період з 16.02.2015 р. по 03.09.2015 р. у розмірі 9 271 грн. 83 коп. підлягають частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні за загальний період з 16.02.2015 р. по 03.09.2015 р. у розмірі 5 102 грн. 94 коп.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 16.02.2015 р. по 03.09.2015 р. у розмірі 1 739 грн. 37 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 8.2.1 Додатку передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовуються такі санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 16.02.2015 року по 03.09.2015 року вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 1 739 грн. 37 коп. за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 16.02.2015 року по 03.09.2015 року.

Також Позивачем заявлена вимога про стягнення з Відповідача штрафу відповідно до пп.8.2.2 Додатку у розмірі 2 171 грн. 09 коп.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, Суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв»язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 8.2.2 Додатку передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовуються штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна (п.8.3.1 цього Контракту): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за 3 вимогу (пп.8.2.2).

Як вбачається з матеріалів справи, 03.07.2014 р. Позивачем було надіслано першу вимогу на адресу Відповідача про несплату заборгованості за договором, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 13.07.2014 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача; 17.07.2014 р. - друге нагадування про несплату заборгованості за договором, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 23.07.2014 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача; 03.04.2015 р., 20.04.2015 р. 05.05.2015 р. - третє нагадування про несплату заборгованості за договором, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення 14.04.2015 р., 23.04.2015 р., 21.05.2015 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача відповідно. У зв'язку з чим Позивачем були виписані Відповідачу рахунки - фактури про сплату штрафу №00267330 від 03.04.2015 р. на суму 802 грн. 57 коп., №00271520 від 20.04.2015 р. на суму 648 грн. 56 коп., №00273083 від 05.05.2015 р. на суму 719 грн. 96 коп.

За таких підстав, Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 2 171 грн. 09 коп. з урахуванням правової позиції Верховного Суду України щодо застосування до Відповідача одночасно штрафу та пені.

Що стосується позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемарк Енергооблік» про стягнення збитків у розмірі 206 882 грн. 72 коп., з яких 49 665 грн. 95 коп. упущена вигода у вигляді щомісячних платежів за фактичний час користування об'єктом лізингу, Суд зазначає.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б уразі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Суд вважає, що Позивачем не доведено складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки Позивачем не доведено об'єктивну та суб'єктивну сторони спричинених Відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями та понесеними Позивачем збитками саме у розмірі 70 737 грн. 88 коп.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку. В даному випадку Позивачем не доведено Суду належними та допустимими доказами відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України наявності такого зв»язок між діями Відповідача та понесеними збитками Позивача.

Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.

Позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, Господарський суд міста Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемарк Енергооблік» про стягнення збитків у розмірі 206 882 грн. 72 коп., з яких 49 665 грн. 95 коп. упущена вигода у вигляді щомісячних платежів за фактичний час користування об'єктом лізингу, задоволенню не підлягають, оскільки останнім не доведено суду складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків. Крім того, Позивачем не доведено суду належними та допустимими доказом у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованого розрахунку можливості отримання суми в розмірі 136 144 грн. 84 коп., який підтверджує неотриманий позивачем прибуток (упущену вигоду), оскільки вимоги Позивача в цій частині ґрунтуються на припущеннях, що він міг би отримати прибуток у розмірі 136 144 грн. 84 коп., але це не дає підстав вважати обґрунтованими доводи позивача про достовірний розмір упущеної вигоди.

Щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача на підставі статі 536 Цивільного кодексу України процентів за користування чужими грошовими коштами за загальний період з 06.02.2014 р. по 03.09.2015 р. у розмірі 10 617 грн. 83 коп., Суд зазначає.

Відповідно до статті 536 Цивільного Кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами.

Суд зазначає, що право на нарахування та отримання процентів за користування коштами у разі їх безпідставного одержання передбачено законом. Проте, вказана стаття не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами відсилаючи кредитора та боржника з метою вирішення цього питання до договору або закону. Крім того, проценти у розумінні зазначених правових норм застосовуються тільки у випадках користування чужими, тобто залученими на певний строк, коштами за відсутності прострочення виконання грошового зобов'язання або при умові про відстрочення чи розстрочення оплати за отриманий товар, виконані роботи чи надані послуги.

Отже, оскільки умовами договору, укладеного між сторонами, розмір процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами не встановлено, чинним законодавством не передбачено можливість застосування до договору лізингу положень про позику, вказані договори є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин, тому застосування до спірних правовідносин положення ст. 1048 Цивільного кодексу України є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемарк Енергооблік» на підставі статі 536 Цивільного кодексу України процентів за користування чужими грошовими коштами за загальний період з 06.02.2014 р. по 03.09.2015 р. у розмірі 10 617 грн. 83 коп. задоволенню не підлягають.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемарк Енергооблік» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 38 871 грн. 06 коп., штраф у розмірі 2 171 грн. 09 коп., пеня у розмірі 1 739 грн. 37 коп., 3% річних у розмірі 537 грн. 85 коп. та інфляційні у розмірі 5 102 грн. 94 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемарк Енергооблік» (02094, м.Київ, БУЛЬВАР ВЕРХОВНОЇ РАДИ, будинок 22, Ідентифікаційний код юридичної особи 36972170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПАВЛА ТИЧИНИ, будинок 1В, Ідентифікаційний код юридичної особи 35571472) заборгованість у розмірі 38 871 (тридцять вісім тисяч вісімсот сімдесят одна) грн. 06 (шість) коп., штраф у розмірі 2 171 (дві тисячі сто сімдесят одна) грн. 09 (дев'ять) коп., пеню у розмірі 1 739 (одна тисяча сімсот тридцять дев'ять) грн. 37 (тридцять сім) коп., 3% річних у розмірі 537 (п'ятсот тридцять сім) грн. 85 (вісімдесят п'ять) коп., інфляційні у розмірі 5 102 (п'ять тисяч сто дві) грн. 94 (дев'яносто чотири) коп. та судовий збір у розмірі 726 (сімсот двадцять шість) грн. 34 (тридцять чотири) коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23 жовтня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення21.10.2015
Оприлюднено03.11.2015
Номер документу52953771
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/24569/15

Ухвала від 04.12.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Андрієнко В.В.

Рішення від 21.10.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Чинчин О.В.

Ухвала від 30.09.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Чинчин О.В.

Ухвала від 17.09.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Чинчин О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні