Рішення

від 21.10.2015 по справі 910/22004/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015Справа № 910/22004/15

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом компанії "Фунама Холдінгз Лімітед"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛО Фешн"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача публічне акціонерне товариство "Актабанк"

про стягнення 763500,00 дол. США, що еквівалентно 16811360,67 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Антонів Р.В. (довіреність № б/н від 02.09.2015); Шаповалова К. Г. (довіреність № б/н від 02.09.2015);

від відповідача - Лисак Т.Л. (довіреність № б/н від 12.02.2015);

від третьої особи - не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Компанія "Фунама Холдінгз Лімітед" (далі по тексту - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛО Фешн" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 763500,00 дол США, що еквівалентно 16811360,67 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором від 12.07.2013 № 01-1457/Т та договором від 01.08.2014 про відступлення права вимоги, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 763500,00 дол США, що еквівалентно 16811360,67 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2015 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 16.09.2015. Зазначеною ухвалою суду до справи залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічне акціонерне товариство "Актабанк".

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотанням про вжиття заходів про забезпечення позову, в якому позивач просить заборонити голові ліквідаційної комісії товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛО Фешн" (ідентифікаційний код юридичної особи 38202584) Коновальонку С. А. здійснювати будь-які дії щодо ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛО Фешн" (ідентифікаційний код юридичної особи 38202584), у тому числі вносити запис про припинення підприємства шляхом ліквідації, до прийняття судом рішення по справі та набрання ним законної сили, а також заборонити органам державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у тому числі, але не виключно, Реєстраційній службі Головного управління юстиції у м. Києві (адреса місцезнаходження : 03151, м. Київ, вул. Марини Раскової, 15, адреса для листування 01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-д) вносити будь-які зміни в реєстраційну справу товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛО Фешн" (ідентифікаційний код юридичної особи 38202584), а також будь-які записи в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛО Фешн" (ідентифікаційний код юридичної особи 38202584) до вирішення спору по суті.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд його відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 16 від 26.12.2011, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач не надав суду доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. А прострочення виконання умов договору відповідачем по справі не може свідчити про загрозу невиконання рішення суду.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача.

Представник відповідача подав заперечення на позовну заяву в яких зазначив, що позивач не набув прав кредитора відповідача у зв'язку з відсутністю реєстрацій кредитного договору. Також відповідач зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження отримання позивачем індивідуальної ліцензії для використання іноземної валюти на території України. В тому числі, відповідач вказав, що у нього відсутній обов'язок виконання зобов'язання перед позивачем на підставі ч. 2 ст. 517 та ч. 1 ст. 556 ЦК України у зв'язку з погашенням зобов'язань відповідача за кредитним договором шляхом списання коштів з вкладного (депозитного) рахунку.

Ухвалою суду від 16.09.2015 відкладено розгляд справи на 09.10.2015.

08.10.2015 через відділ діловодства суду від позивача по справі надійшли заперечення проти відзиву на позовну заяву в яких зазначено, що позивач став кредитором відповідача за кредитним договором, так як настання відкладальної обставини (реєстрації кредитного договору в НБУ) недобросовісно перешкоджав відповідача, а тому обставина вважається такою, що настала. Позивач вказує, що Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не передбачає обов'язку нерезидента отримувати індивідуальну ліцензію НБУ для перерахування грошових коштів в іноземній валюті. Позивач вказує, що оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором унаслідок чого у нього утворилась заборгованість, то позовні вимоги про стягнення заборгованості на користь нового кредитора є обґрунтовані.

09.10.2015 через відділ діловодства суду від відповідача по справі надійшло клопотання про припинення провадження у справі. Своє клопотання відповідач обґрунтував тим, що у випадку укладення сторонами в правочинах, що регулюють їх відносини, арбітражного застереження щодо розгляду будь-яких спорів, пов'язаних з реалізацією, міжнародним арбітражем, то такий спір за наявності відповідного клопотання однієї із сторін про передачу спору на вирішення погодженого арбітражу не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Спір у справі № 910/22004/15 стосується наявності правових підстав для стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛО Фешн" на користь компанії "Фунама Холдінгз Лімітед" заборгованості на підставі кредитного договору від 12.07.2013 № 01-1457/Т та договору від 01.08.2014 про відступлення права вимоги.

Приписами п. 4.4 договору від 01.08.2014 про відступлення права вимоги встановлено, що спори та розбіжності щодо виконання умов цього договору вирішуються згідно з чинним законодавством України. Будь-який спір, що виникає відносно цього договору або у зв'язку з ним підлягає розгляду у міжнародному арбітражному суді м. Париж.

У п.1 ст.4 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж (Женева, 21.04.1961р., ратифікованій Україною (Українською ССР) 18.03.1963 року) зазначено, що сторони арбітражного застереження можуть на свій розсуд установлювати місцезнаходження арбітражного суду.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні.

Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами.

Згідно зі ст.2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10.06.1958 року, ратифікована Українською ССР 10.08.1960 року) кожна договірна Держава визнає письмову угоду, відповідно до якої сторони зобов'язуються передавати в арбітраж всі або деякі спори, які виникли чи можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-яким конкретним договором. Термін "письмова угода" включає арбітражне застереження в договорі або арбітражну угоду, підписані сторонами. Суд договірної Держави, якщо до нього надходить позов з питання, за яким сторони уклали угоду, що передбачається цією статтею, повинен, на прохання однієї зі сторін, направити сторони до арбітражу, якщо не буде встановлено, що згадана угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

У пункті 5 Роз'яснення Вищого господарського суду України №04-5/608 від 31.05.2002 року "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" зазначено, що господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають із такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.

Проте, як вбачається з тексту договору від 01.08.2014 про відступлення права вимоги, сторони взагалі не зазначили назву третейського суду та не зазначили арбітражну установу, тобто не визначили чітко, який саме орган вирішення спору обрали сторони (міжнародний комерційний арбітражний суд, тощо).

В тому числі суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Водночас при системному тлумаченні правових норм, закріплених у ч. 1 ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 3 ст. 1 ГПК України, згідно з якими юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною, вбачається, що укладення третейської угоди у вигляді третейського застереження у договорі або у вигляді окремої письмової угоди до виникнення спірних правовідносин, зумовлює виникнення у заінтересованої сторони права, у випадку виникнення спору, з метою захисту своїх прав і законних інтересів, на звернення до третейського суду, в той час як обмеження права звернення до господарського суду не допускається, а відтак, звернення до третейського суду на підставі третейської угоди, укладеної до виникнення спірних правовідносин, у даному випадку - третейського застереження, є не обов'язком особи, а її правом, яким вона може користуватися на власний розсуд.

При цьому, в ч. 2 п. 4.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що господарському суду слід мати на увазі, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Отже, право на звернення до суду за захистом своїх прав передбачене Конституцією України і не може бути заперечене, а розгляд спору в третейському суді є правом сторін та реалізується шляхом взаємного погодження вказаного питання між сторонами.

Зазначена правова позиція відповідає судовій практиці (постанови Вищого господарського суду України від 09.04.2013 у справі № 5023/6007/12, від 12.02.2014 у справі № 914/3638/13).

Таким чином, позивач звертаючись до господарського суду м. Києва реалізував своє законне право на звернення до суду, а вказані дії не суперечать Конституції України та узгоджуються з позицією зазначаною в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а тому господарський суд м. Києва не вбачає підстав для задоволення клопотання про прининення провадження у справі.

За таких обставин, у суду першої інстанції були відсутні підстави для припинення провадження у цій справі.

09.10.2015 від представника третьої особи надійшли письмові пояснення по справі та докази на виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 09.10.2015 на підставі статті 77 ГПК України оголошено перерву до 21.10.2015.

Представник позивача в судовому засіданні 21.10.2015 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.10.2015 заперечив проти заявлених позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання 21.10.2015 не з'явився.

У судовому засіданні 21.10.2015 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши представників позивача та відповідача, проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

12.07.2013 між публічним акціонерним товариством "АКТАБАНК" та товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛО Фешн" був укладений кредитний договір № 01-1457/Т подальшими змінами та доповненнями. Предметом вказаного договору було надання кредиту в розмірі 1800000,00 доларів США, з процентною ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 11,5% та з кінцевим терміном повернення 10.07.2014.

Відповідно до п. 1.3 договору погашення кредиту здійснюється згідно такого графіку:

до 01.12.2013 сума погашення кредиту 22500,00 доларів США;

до 01.01.2014 сума погашення кредиту 22500,00 доларів США;

до 01.02.2014 сума погашення кредиту 22500,00 доларів США;

до 01.03.2014 сума погашення кредиту 22500,00 доларів США;

до 01.04.2014 сума погашення кредиту 22500,00 доларів США;

до 01.05.2014 сума погашення кредиту 22500,00 доларів США;

до 01.06.2014 сума погашення кредиту 22500,00 доларів США;

до 10.07.2014 сума погашення кредиту 22500,00 доларів США (повне погашення).

Відповідно до п. 1.5 кредитного договору за резервування кредитної лінії протягом строку дії цього договору (за невикористаний ліміт кредитування) позичальник сплачує банку комісію в розмірі 2% річних від суми невикористаного ліміту кредитування.

Відповідно до п. 3.5 договору сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно по 10 число місяця включно, наступного за місяцем, за який було здійснено яке нарахування, та остаточно при повному погашенні кредиту.

15.07.2013 третьої особою на користь відповідача в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором, було перераховано 1800000,00 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером від 15.07.2013 № 461181.

За користування кредитом у період з 15.07.2013 по 17.04.2014 третьою особою нараховано проценти в розмірі 174406,09 доларів США.

Також у період користування кредитними коштами третьою особою у період з 15.07.2013 по 31.07.2014 нараховано комісію в розмірі 219494,46 грн за ініціювання та резервування кредиту, яка була погашена відповідачем, що вбачається з виписок з банківського рахунку з 12.07.2013 по 30.09.2015, з 01.01.2013 по 31.12.2014.

Як вбачається з виписок з банківського рахунку у період з 12.07.2013 по 30.09.2015, з 01.08.2014 по 31.07.2014, з 01.01.2013 по 31.12.2014, з 01.01.2013 по 31.120214, з 04.07.2013 по 31.12.2014 відповідачем частково повернуто третій особі кредитні кошти в розмірі 1036500,00 доларів США та проценти за користування кредитним коштами в розмірі 161001,62 доларів США.

Таким чином, заборгованість відповідача перед третьою особою по кредитному договору складає 763500, 00 доларів США неповернутої суми кредиту та 10408,33 доларів США відсотків за користування кредитним коштами.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між позивачем (заставодавець) та третьою особою (заставодержатель) укладено договір застави майнових прав від 31.07.2014 № 01-1457/Т/8, відповідно до умов якого на забезпечення виконання позичальником основного зобов'язання заставодавець передає заставодержателю право вимоги на отримання грошових коштів по договору банківського вкладу з нерезидентом-інвестором в іноземній валюті № 01-Д1282 від 30.05.2014 (депозитний договір) укладеному між заставодавцем та заставодержателем у сумі 763500,00 доларів США.

У зв'язку з невиконанням ТОВ "ОЛО Фешн" обов'язку з погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 763500,00 доларів США, компанією "ФУНАМА ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД" за договором застави майнових прав від 31.07.2014 № 01-1457/Т/8 здійснено погашення зобов'язань ТОВ "ОЛО Фешн" за кредитним договором в розмірі 763500,00 доларів США.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Згідно ст.572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У ч.2 ст. 556 Цивільного кодексу України, зазначено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

До компанії "ФУНАМА ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД", як майнового поручителя, що виконала зобов'язання за кредитним договором замість боржника, перейшли усі права кредитора за договором, відповідно, позивач набув права вимоги на отримання грошових коштів від боржника ТОВ "ОЛО Фешн" за кредитним договором в розмірі 763500,00 дол США.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

01.08.2014 між позивачем, відповідачем та третьою особою укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого новий кредитом (позивач) одержує право (замість первісного кредитора (третя особа) вимагати від боржника (відповідач) належного виконання всіх зобов'язань за основним договором в обсязі та на умовах, що існують на момент укладання цього договору, додатково встановлені цим договором.

Відповідно до п. 2.2. договору про відступлення права вимоги за кредитним договором від 12.07.2013 № 01-1457/Т, боржник ТОВ "ОЛО Фешн" сплачує компанії "ФУНАМА ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД" грошові кошти в сумі 763500,00 доларів США за наступним графіком:

до 31.08.2014 залишкова сума ліміту кредитування складає 753500,00 доларів США;

до 31.09.2014 залишкова сума ліміту кредитування складає 563500,00 доларів США;

до 31.10.2014 залишкова сума ліміту кредитування складає 373500,00 доларів США;

до 31.11.2014 залишкова сума ліміту кредитування складає 183500,00 доларів США;

кінцевий строк повернення повної суми кредиту до 15.12.2014 183500,00 доларів США (повне погашення кредиту).

За твердженням позивача, на день подачі позову ТОВ "ОЛО Фешн" не виконало зобов'язання - не сплатило грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, чим порушило умови договору. Утворилась заборгованість в сумі 763500,00 дол США. Враховуючи вказане, оскільки до компанії "ФУНАМА ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД" перейшли усі права по кредитному договору та договорам що його забезпечували, позивач набув право вимоги до ТОВ "ОЛО Фешн" в частині стягнення 763500,00 доларів США..

Відповідно до п. 3.3 договору від 01.08.2014 про відступлення права вимоги за кредитним договором від 12.07.2013 № 01-1457/Т, боржник відповідає перед новим кредитором за виконання основного зобов'язання на умовах, встановлених кредитним та цим договором.

Відповідно до п. 4.1 цього ж договору, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

22 липня 2015 року, позивач направив відповідачу вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором від 12.07.2013 № 01-1457/Т.

Проте на день подання позовної заяви боржник своїх договірних зобов'язань не виконав. Враховуючи вказане, сума боргу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, свого обов'язку щодо повернення коштів відповідачем не виконано, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 763500,00 дол США, що еквівалентно 16811360,67 грн.

Відповідач у запереченнях на позов вказав, що позивач не набув прав кредитора відповідача на підставі відсутності реєстрації кредитного договору від 12.07.2013 № 01-1457Т.

Відповідно до п. 5.1 договору відступлення права вимоги договір набирає чинності з моменту реєстрації кредитного договору № 01-1457/Т від 12.07.2013 (з урахуванням змін) в Національному банку України і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Положенням "Про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам", затверджене постановою НБУ України від 17.06.2004 № 270, встановлює порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті, у тому числі поворотної фінансової допомоги, від нерезидентів та порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті, а також порядок надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам і видачі резидентам індивідуальних ліцензій Національного банку України на переказування за межі України іноземної валюти з метою надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам.

Укладення між компанією "Фунама Холдінгз Лімітед", товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛО Фешн" та публічним акціонерним товариством "Актабанк" договору про відступлення права вимоги не може свідчити про укладання договору кредиту, відповідно до якого компанія "Фунама Холдінгз Лімітед" (нерезидент) надає кредит товариству з обмеженою відповідальністю "ОЛО Фешн" (резидент), а тому відсутні підстави для обов'язкової реєстрації саме кредитного договору № 01-1457/Т від 12.07.2013 в Національному банку України у відповідності до вимог Положення "Про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам". Так як, кредитний договір № 01-1457/Т від 12.07.2013 укладений між резидентами: товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛО Фешн" та публічним акціонерним товариством "Актабанк", а кредит надавався відповідачу саме публічним акціонерним товариством "Актабанк" (резидентом).

Відповідно до статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Сторони в договорі про відступлення права вимоги встановили відкладальну обставину набрання чинності вказаного договору в разі вчинення третьою особою (Національним банком України), яка не є стороною в договору певних дій, здійснення яких не передбачено вимогами чинного законодавства.

Таким чином, в силу вимог Цивільного кодексу України, договір про відступлення права вимоги набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Твердження відповідача про необхідність отримання позивачем індивідуальної ліцензії НБУ для перерахування грошових коштів в іноземній валюті, як засобу платежу за заборгованість відповідача, є безпідставним і спростовується наступним.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не здійснював перерахування грошових коштів в іноземній валюті в рахунок погашення заборгованості відповідача - заборгованість останнього була погашена шляхом одностороннього примусового списання ПАТ "АктаБанк" грошових коштів з вкладного (депозитного) рахунку позивача.

Декрет КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (надалі - Декрет) не передбачає обов'язку нерезидента отримувати індивідуальну ліцензію НБУ для перерахування грошових коштів в іноземній валюті резидентам України, більше того, абзац 4 пункту а) статті 4 Декрету прямо встановлює, що індивідуальна ліцензія НБУ для здійснення платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити не вимагається.

Таким чином, ні позивач, ні відповідач не повинні були отримувати індивідуальні ліцензії НБУ на здійснення операцій з видачі та повернення кредиту (позики) та процентів за ним.

Також на думку відповідача, у нього відсутній обов'язок виконання зобов'язання перед позивачем на підставі частини 2 статті 517 та частини 1 статті 556 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку з погашення заборгованості за кредитним договором, позивачем за договором застави майнових прав від 31.07.2014 № 01-1457/Т/8 було здійснено погашення зобов'язань відповідача за кредитним договором, шляхом списання ПАТ "АктаБанк" грошових коштів з вкладного (депозитного) рахунку.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Факт списання ПАТ "АктаБанк" грошових коштів з вкладного (депозитного) рахунку позивача в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором підтверджується виписками по особовим рахункам у ПАТ "АктаБанк" з 30.05.2014 по 30.09.2015 та меморіальним ордером за від 01.08.2014 № 16001.

Отже, до позивача, як майнового поручителя, що виконав зобов'язання за кредитним договором замість відповідача, перейшли усі права кредитора за кредитним договором, відповідно, позивач набув права вимоги на отримання грошових коштів від боржника - відповідача в розмірі 763500,00 доларів США.

Твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку виконання зобов'язання перед позивачем на підставі ненадання відповідачеві доказів переходу до позивача прав у зобов'язанні спростовується також наступним, а саме відповідач підписав (не заперечуючи цей факт) договір відступлення, за яким новим кредитором за кредитним договором є позивач; позивач письмово повідомляв відповідача про свої права як нового кредитора, з вимогами негайно погасити заборгованість за кредитним договором; позивач звертався до ліквідатора відповідача з заявою про визнання та задоволення вимог кредитора.

Крім цього, відповідач, стверджуючи про відсутність у позивача прав кредитора відносно відповідача, не виконує зобов'язання за кредитним договором і перед первісним кредитором - ПАТ "АктаБанк".

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з повернення грошових коштів, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Компанії "Фунама Холдінгз ЛІМІТЕД" задовольнити .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛО Фешн" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, літ. М; ідентифікаційний код 38202584) на користь Компанії "Фунама Холдінгз ЛІМІТЕД" (1097, Нікосія, Кіпр, Діагору,4 Керміа Білдінг,6-й поверх, оф. 601, реєстраційний номер 202578) 16811360 (шістнадцять мільйонів вісімсот одинадцять) грн 67 коп. основної заборгованості та судовий збір у розмірі 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

3. Видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 28 жовтня 2015 року.

Суддя Я.А. Карабань