Рішення

від 28.10.2015 по справі 918/1158/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2015 р. Справа № 918/1158/15

Суддя Романюк Р.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Малого підприємства з обмеженою відповідальністю "Квант"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія СВ"

про стягнення 129 558 грн. 05 коп.

В засіданні приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №б/н від 06.10.2015р.)

Від відповідача: не з'явився.

Обставини справи: Мале підприємство з обмеженою відповідальністю "Квант" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія СВ" про стягнення 129 558 грн. 05 коп. з яких: 70 811 грн. 91 коп. заборгованість, 29 953 грн. 44 коп. інфляційні, 1 820 грн. 34 коп. - 3% річних, 12 809 грн. 98 коп. пеня та 14 162 грн. 38 коп. штраф.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі Договору №050/13-ВМ від 05.11.2013р. поставив відповідачу продукцію вартість якої останнім сплачена частково, а тому існуючу заборгованість з урахуванням інфляційних та 3% річних, а також пеню, передбачену умовами укладеної угоди, просить суд стягнути у примусовому порядку.

Крім того, позивач, посилаючись на гарантійний лист вих. № 29 від 10.12.2014р. нарахував відповідачу штраф в розмірі 20 % від несвоєчасно оплаченої заборгованості, який також просить суд стягнути на свою користь.

Відповідач відзив не подав, в судове засідання явки повноважного представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи. Крім того, 27.10.2015р. відповідач надіслав суду лист в якому, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства та наявність переговорів щодо укладення мирової угоди, просив суд розгляд справи відкласти.

Присутній в судовому засіданні 28.10.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Щодо можливості укладення мирової угоди заперечив та просив суд здійснювати розгляд справи.

Дослідивши зібрані у справі докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

5 листопада 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юлія СВ" (далі - Замовник) та Малим підприємством з обмеженою відповідальністю "Квант" (далі - Виконавець) був укладений Договір №050/13-ВМ від 05.11.2013р., за яким Виконавець зобов'язувався виготовити та передати у власність Замовника запасні частини, металоконструкції та нестандартне обладнання, надалі - «продукція», а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити її в порядку і на умовах даного Договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, вартість, асортимент, обсяг та термін поставки продукції за даним Договором визначаються Специфікацією, погодженою обома Сторонами, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п. 2.2 Договору, загальна сума Договору складається з сум, передбачених специфікаціями як окремими додатками до даного договору.

У відповідності до п. 5.1 Договору, Замовник проводить попередню оплату в розмірі 50% від вартості поставки продукції.

Остаточний розрахунок з Виконавцем за виготовлену ним продукцію здійснюється Замовником в такому порядку: 40% - протягом 5-ти банківських днів з моменту повідомлення Замовнику про готовність Продукції, 10% - на протязі 5-ти банківських днів після напрацювання агрегатів на протязі 100 годин (п.5.2 Договору).

Відповідно до п. 5.4 Договору, датою здійснення розрахунку за цим Договором вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Пунктом 9.1 Договору сторони обумовили, що даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2014 року але в будь якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором. Якщо протягом місяця до закінчення терміну дії даного Договору від Сторін не надійшло письмової заяви про його припинення Договір продовжується на наступний рік на тих же умовах.

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток сторін.

На виконання умов Договору позивач за видатковою накладною №1779 від 18 листопада 2014 року поставив відповідачу товар на загальну суму 121116 грн. 00 коп. (а.с.13)

Факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреністю №43 від 18.11.2014р. наявної у матеріалах справи (а.с.14)

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було здійснено попередню оплату в порядку п. 5.1 Договору №050/13-ВМ від 05.11.2013р., однак станом на день подання позову, остаточний розрахунок останнім не здійснено і заборгованість відповідача складає 70 811 грн. 91 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2015р., та 24.09.2015р. позивачем на адресу відповідача було направлено Претензії (№84 та №267) (а.с.17-20; докази направлення а.с.21-24) з вимогою сплатити борг за поставлений Товар згідно Договору №050/13-ВМ від 05.11.2013р. в розмірі 70 811 грн. 91 коп., котрі залишились без задоволення.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст.526 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, враховуючи, що факт поставки відповідачу товару згідно Договору №050/13-ВМ від 05.11.2013р. та його ціна підтверджується зібраними у справі доказами, то за відсутності доказів сплати його повної вартості, позовні вимоги про стягнення 70 811 грн. 91 коп. заборгованості, судом визнаються обґрунтованими.

Крім того, пунктом 6.3 Договору сторони обумовили, що у разі прострочення оплати за поставлену продукцію, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період за який нараховується пеня, від неоплаченої суми за кожен день такого прострочення.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за періоди з 18.11.2014р. по 17.05.2015р. в сумі 2 178 грн. 32 коп. та з 26.11.2014р. по 25.05.2015р. в сумі 10 631грн. 66 коп., розмір якої складає 12 809 грн. 98 коп.

Подані позивачем розрахунки пені та період її нарахування перевірено судом та визнано їх обґрунтованими.

Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 12.12.11 в справі №07/238-10).

На підставі частини 2 статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу за період з 18.11.2014р. по 31.08.2015р. інфляційні в розмірі 29 953 грн. 44 коп. та за період з 18.11.2014р. по 05.10.2015р. 3% річних в розмірі 1 820 грн. 34 коп.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних та 3% річних, суд визнав їх арифметично вірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу штраф в розмірі 14 162 грн. 38 коп. Як вбачається з позовної заяви, письмових обгрунтувань та пояснень представника позивача, присутнього в судовому засіданні, підставою для нарахування штрафу став гарантійний лист від 10.12.2014р. вих. 29 (а.с.16)

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив в розумінні ст. 612 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, враховуючи, що сторони у належній (письмовій) формі не встановили у Договорі застосування такого виду забезпечення виконання зобов'язання як штраф та його розміру (штраф позивачем нараховано на підставі гарантійного листа відповідача), суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в цій частині.

Відповідно до вимог ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 70 811 грн. 91 коп. заборгованості за поставлений згідно Договору №050/13-ВМ від 05.11.2013р. товар, 29 953 грн. 44 коп. інфляційних, 1 820 грн. 34 коп. - 3 % річних та 12 809 грн. 98 коп. пені з покладенням судових витрат на відповідача у справі, пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія СВ" (35800, Рівненська обл., м. Острог, вул. Татарська, 122а, код ЄДРПОУ 37197977) на користь Малого підприємства з обмеженою відповідальністю "Квант" (35705, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Нова, 1, код ЄДРПОУ 13991920) 70 811 грн. 91 коп. заборгованості, 29 953 грн. 44 коп. інфляційних, 1 820 грн. 34 коп. - 3 % річних, 12 809 грн. 98 коп. пені та 1 730 грн. 94 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "30" жовтня 2015 року

Суддя Романюк Р.В.