Рішення

від 28.10.2015 по справі 915/1485/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 915/1485/15

м. Миколаїв

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТитанВ» , 55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Молодіжна, 4-А

до відповідача-1: Комунального підприємства В«Критий ринок м. ЮжноукраїнськаВ» , 55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 19-Б

до відповідача-2 Южноукраїнської міської ради , 55000, м. Южноукаїнськ, вул. Дружби Народів, 48.

про усунення перешкод в користуванні майном - ринком «Титан», зобов'язання відповідача звільнити територію ринку.

Суддя Васильєва Л.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: ОСОБА_1 директор

від 1-го відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 30.07.2015р.

від 2-го відповідача: ОСОБА_3, довіреність №13/13 від 02.02.2015р.

Позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами до відповідача-1 щодо усунення перешкод в користуванні його майном - ринком «Титан», зобов'язання відповідача звільнити територію ринку «Титан», розташованого в м. Южноукраїнську за адресою: вул.. Молодіжна 4-А.

Свої вимоги він обґрунтовує наступним:

Позивач є власником ринку «Титан», майно якого складається з об'єктів нерухомості, а саме сторожового пункту, шиномонтажної майстерні, огорожі і замощення, яке розташоване на земельній ділянці площею 5611 кв. м, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності.

Земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно позивача, передана новоствореному підприємству комунальної власності КП «Критий ринок м. Южноукраїнська», який розташувався на замощенні та за огорожею рину, яке належить позивачу. Таким чином відповідач-1 не дає можливості позивачу користуватися своїм майном за його функціональним призначенням.

Посилаючись на норми ст. 120 Земельного кодексу України, ст. ст. 15, 16, 319, 377, 387 Цивільного кодексу України, позивач просить позов задовольнити.

Відповідач-1 позовні вимоги не визнає , посилаюсь на те, що ніяким чином не порушує прав позивача як власника, земельна ділянка йому надана рішенням Южноукраїнської міської ради від 27.11.2013рю №1100. Жодне його майно на замощенні позивача не розташовано.

Відповідач-2 у своїх поясненнях зазначив , що земельна ділянка відповідачу-1 надана рішенням Южноукраїнської міської ради від 27.11.2013рю №1100, правомірність якого підтверджена судовими рішеннями(а.с.65-66). КП «Критий ринок м. Южноукраїнська» не використовує майно позивача та не створює ніяких перешкод у діяльності позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд -

встановив:

на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та відповідачем-2 14.10.2003 року позивач користувався земельною ділянкою площею 0,5611 га, кадастровий номер 48108000000:10:004:0001, що розташована в м. Южноукраїнську за адресою: вул.. Молодіжна 4-А. під обслуговування ринку(а.с.34).

Після закінчення строку дії договору(травень 2013р.) відповідач-2 відмовив позивачу у пролонгації вказаної угоди.

23.04.2009 року відповідачем-2 позивачу видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно, яке стало підставою для державної реєстрації права власності, а саме на: нерухоме майно загальною площею 0,5611 кв.м, що складається з сторожового пункту загальною площею 24,5 кв.м, шиномонтажної майстерні 14,3 кв.м, огорожі та замощення, яке розташоване за адресою м. Южноукраїнську , вул.. Молодіжна 4-А(а.с.8-9, 16).

Рішенням №1100 від 27.11.2013р. відповідач-2 надав відповідачу-1 у постійне користування земельну ділянку площею 0,4616 по вул. Молодіжній у м. Южноукраїнську під розміщення та обслуговування ринку комунальної власності.

Позивач вказує, що відповідач-1 розташувався на замощенні, яке належить йому на праві власності і не дає можливості користуватися майном за його функціональним призначенням, чим порушує його права як власника. Вважає, що його майно перебуває в чужому незаконному володінні, в зв'язку з чим вимагає від відповідача усунення перешкод в користуванні його майном - ринком «Титан», та звільнення території ринку «Титан», розташованого в м. Южноукраїнську за адресою: вул.. Молодіжна 4-А.

Суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне:

Позивач є дійсно власником майна загальною площею 5611 кв.м, що складається з сторожового пункту загальною площею 24,5 кв.м, шиномонтажної майстерні 14,3 кв.м, огорожі та замощення, яке розташоване за адресою м. Южноукраїнську , вул.. Молодіжна 4-А(а.с.8-9, 16).

Він також вірно посилається на ст. 120 Земельного кодексу України щодо наявності в нього права землекористування земельною ділянкою, на якій розташоване його нерухоме майно.

Припис ст. 317 Цивільного кодексу України встановлюює, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 Цивільного Кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

У відповідності до ст. 387 Цивільного кодексу України власникові належить право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Представник відповідача-1 в судовому засідання надав пояснення стосовно того, що на замощенні позивача не знаходиться жодного, належного йому на праві власності чи користуванні рухомого або нерухомого майна.

Позивач вказаний факт не заперечив.

Отже, майно, яке належить позивачу на праві власності, з його володіння чи користування з вини відповідача-1 не вибувало, тому посилання позивача на ст. 387 Цивільного кодексу України є безпідставним.

Як пояснив представник відповідача та не заперечується позивачем, на частині замощення, що є власністю позивача, знаходяться МАФи суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють торгівельну діяльність та торгові ряди(побудовані, як пояснив позивач, з його дозволу), про що свідчить план території ринку(а.с.37).

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Разом з тим, позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про право власності чи користування відповідачем-1 вказаними МАФами.

Посилання позивача на порушення відповідачем-1 його права землекористування спростовується чинним Рішенням №1100 від 27.11.2013р. відповідач-2 про надання у постійне користування земельної ділянки площею 0,4616 по вул. Молодіжній у м. Южноукраїнську, яке позивачем оспорювалось у судовому порядку, але в задоволенні позову було відмовлено(а.с.101-111).

Як зазначено вище, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про перешкоджання відповідачем-1 у користуванні належним йому на праві власності майном чи заволодіння ним.

Отже, в задоволенні позову відносно відповідача-1 слід відмовити.

Позивачем також не надано жодного доказу щодо порушення його прав відповідачем-2, таким чином позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно припису ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 46, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 30.10.2015р.

Суддя Л.І. Васильєва